пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
27 липня 2023 року Справа № 903/88/23
за позовом :Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер"
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська Аграрна Компанія"
відповідача 2: ОСОБА_1
про стягнення 1 012 829,00 грн.
Суддя Шум М.С
Секретар судового засідання Королюк І.В.
Представники сторін: нз
встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітагро Партнер» (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 20.03.2023) звернулося з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська Аграрна Компанія» та ОСОБА_1 1 012 829,00 грн. заборгованості, з яких: 508 335,92 грн. основного боргу, 236 656,45 грн. курсової різниці, 143 750,38 грн. - 15% штрафу, 5 740,43 грн. - 3%річних, 95 673,79 грн. - пені, 22 672,03 грн . - інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов поставки №В287-04/22ВЛ-К від 25.04.2022, в частині своєчасної оплати.
Ухвалою суду від 25.01.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітагро Партнер” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинська аграрна компанія”, ОСОБА_1 про солідарне стягнення 1 212 829.00 грн. залишено без руху. Зобов'язано позивача надати суду в строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали докази сплати судового збору у розмірі 18 192.44 грн.
01.02.2023 на адресу суду надійшла заява позивача від 27.01.2023 про усунення недоліків позовної заяви та долучення доказів сплати судового збору в сумі 18 192,44 грн.
Ухвалою суду від 02.02.2023 відкрито провадження у справі; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено "28" лютого 2023.
27.02.2023р. від відповідача 1- ТОВ "Волинська аграрна компанія" на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує щодо задоволення судом заявлених позовних вимог в повному обсязі.
20.03.2023 від представника позивача на адресу суду надійшла заява про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою боргу відповідачем на суму 200 000,00 грн.
20.03.2023 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив , в якій заперечив щодо доводів відповідача, викладених у відзиві. Просив суд задовольнити позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог .
20.03.2023р. відповідач 1 надіслав на адресу суду клопотання, в якому зазначив, що між ТОВ "Вітагро Партнер" та ТОВ "Волинська аграрна компанія" ведуться переговори щодо мирного врегулювання спору та просить суд відкласти підготовче засідання на іншу дату та час.
Ухвалою суду від 28.03.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 02.05.2023р. Підготовче засідання відкладено на "02" травня 2023 р. на 10:50 год.
28.04.2023 на адресу суду від представника відповідача 1 надійшли додаткові пояснення у справі.
Ухвалою суду від 18.05.2023 розгляд справи по суті призначено на 13.06.2023
Ухвалою суду від 13.06.2023 розгляд справи по суті відкладено на "04" липня 2023 р. на 10:50 год.
У зв'язку з перебуванням судді Шума М. С. з 03.07.2023 по 07.07.2023 у відпустці судове засідання по справі № 903/88/23, що призначене на 04.07.2023 на 10 год. 50 хв., не відбулося, про що повідомлені сторони по справі.
Довідка помічника судді про неможливість проведення судового засідання від 04.07.2023 по справі №903/88/23 долучено до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 14.07.2023 розгляд справи по суті призначено на "27.07.2023" на 11:40 год."
В судове засідання 27.07.2023 представники відповідача 1, відповідача 2 та представник позивача не з'явився, водночас належним чином були повідомлені про розгляд справи на підставі ч.2 ст.120 ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Неявка в судове засідання представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки ТОВ Сотік-Агро" був повідомлений про судовий розгляд, свою правову позицію щодо заявлених до нього вимог виклав у відзиві на позов, а тому на підставі статті 202 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто судом за відсутності представників сторін.
Враховуючи вищевикладене, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне- 25.04.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО ПАРТНЕР", (Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинська Аграрна Компанія" (Відповідач, Покупець) укладено договір поставки № В287-04/22ВЛ-К.
Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця засоби захисту рослин, регулятори росту рослин та/або мікродобрива, насіння тощо (товар), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити його вартість в строки визначені договором.(п.1.1).
Згідно п.1.2 договору сторонами встановлено, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару, термін оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях-додатках до договору, які є невід'ємними частинами договору.
Пунктом 2.2. Договору сторони визначили, що термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватися сторонами в кожному конкретному випадку окремо та відображатися у відповідних додатках (які є додатками до цього договору).
Відповідно до п.2.3.2 договору сума у гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості Товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни Товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору (специфікація) на курс продажу іноземної валюти на момент закриття торгів в день, що передує дню здійснення такої оплати за договором покупцем ціни Товару (її неоплаченої частини). Однак, сторони погодили, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, на банківський день, що передує дню здійснення такої оплати Покупцем ціни Товару (її неоплаченої частини), менший (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у видатковій накладній на товар, який оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування видаткової накладної.
Згідно п.2.3.3 договору правило визначення курсу валют за договором - курс валют визначається за даними сайту http://finance.ua, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківському валютному Ринку України на момент закриття торгів в день, що передує дню здійснення кожної операції за договором.
Сторони погодили, що уразі відсутності за даними сайту http://finance.ua курсу продажу іноземних валют чи в силу будь-яких інших обставин, курс продажу іноземних валют не може бути доступним сторонам, в такому разі діє офіційний курс продажу іноземної валюти ВАТ "Ощадбанк" (МФО 315784), п. 2.3.4. Договору.
Пунктом 2.3.5 договору сторонами передбачено, що у випадку, коли спір буде вирішуватися у судовому порядку, Постачальник має право визначити розмір заборгованості станом на дату звернення з позовом до суду, відповідно до ціни товару, яка може збільшитися у випадку, якщо курс продажу іноземної валюти станом на дату, що передує даті подання позову, по відношенню до гривні збільшився в порівнянні з курсом, визначеним у додатках та видаткових накладних на товар.
Згідно п.7.2.3 договору відповідно до вимог ст.625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання покупець зобов'язався сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої (неоплачуваної) суми.
Відповідно до Додатків до Договору поставки №В287-04/22ВЛ-К. від 25.04.2022 сторони погодили поставку товару за графіком та вартістю, а саме: №1 від 25.04.2022 за ціною 123 974,00 грн. до 01.11.2002; №2 від 25.04.2022 за ціною 549 190,38 грн. до 01.11.2022; №3 від 25.04.2022 за ціною 173 605,44 грн. до 01.11.2022; №4 від 25.04.2022 за ціною 16 311,66 грн до 01.11.2022; №6 від 16.05.2022 за ціною 95 254,50 грн до 01.11.2022.
На виконання положень договору Позивачем здійснено поставку товару згідно видаткових накладних №1688 від 25.04.2023 на суму 16 311,60 грн., №1831 від 28.04.2022 на суму 224 454,84 грн., №2044 від 02.05.2023 на суму 123 947, 00 грн., №2050 від 02.05.2022 на суму 158 612,04 грн., №2052 від 02.05.2022 на суму 40 736,64 грн., №2775 від 17.05.2022 на суму 81 486,00 грн., №2776 від 17.05.2022 на суму 165 820,50 грн., №2822 від 18.05.2022 на суму 95 254,50 грн. та №2824 від 18.05.2022 на суму 51 382,80 грн..
Загальна вартість отриманого Відповідачем Товару за вищевказані видаткові накладні становить 28 235,80 доларів США, що у гривні еквівалентно 958 335,82 грн.
Відповідачем було порушено строки розрахунків, які встановлені у додатках (специфікаціях) до договору поставки, оплата здійснювалась з порушенням визначених строків платежів, що підтверджується банківською випискою проведених платежів, а саме: 23.12.2022 - 50 000,00 грн., 26.12.2022 - 100 000,00 грн. та 12.01.2023 - 100 000,00 грн., що в сумі становить 250 000,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Пунктом 1 ст.691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Однак, як вказує позивач, при оплаті вартості товару, відповідачем не було враховано умови п. 2.3.2 та 2.3.3. Договору, а тому позивач вправі визначити суму боргу за поставку товару за курсом продажу іноземної валюти - долара США, який був встановлений на момент підписання сторонами додатків до договору.
Датою виконання грошових зобов'язань Покупця за даним Договором, є дата зарахування у повному обсязі відповідної необхідної суми коштів на банківський рахунок Постачальника (п.2.3.6).
Відповідно до довідки №16 від 16.01.2023 про курс продажу іноземних валют на день підписання сторонами видаткових накладних на товар та на дату звернення з позовом до суду за даними сайту http://finance.ua, станом на 16.01.2023 курс долара становив 36,93грн.
За таких обставин, факт отримання товару відповідачем та відсутність заперечень щодо його прийняття, здійсненою частковою оплатою за отриманий товар відповідачем, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.
Суд, здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що нараховані позивачем 708 335,92 грн. (958 335,82 -250 000,00 грн.) арифметично правильні, підставні та підлягають до стягнення з відповідача.
При цьому судом встановлено, що позивачем застосований правильний курс продажу валют до гривні станом на 16.01.2023 - 36,93 грн., встановлений на Міжбанківському валютному ринку України.
Суд звертає увагу відповідача, що порядок розрахунків чітко визначений умовами договору, відповідач зобов'язаний провести оплату на умовах, на які погодився при укладенні договору, зокрема і щодо коригування ціни з урахуванням зміни курсу гривні до долара США.
Додатково суд зауважує, що Відповідачем не заперечено постачання та отримання товару на підставі договору від 25.04.2022 за № В287-04/22ВЛ-К.
Щодо позовної вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 236 656,45 грн. курсової різниці суд зазначає, що грошове зобов'язання покупця хоча і виражене у гривні, проте має прив'язку до еквіваленту в іноземній валюті. Однак, визначення остаточної ціни договору залежить саме від дати здійснення фактичної оплати товару за орієнтовною вартістю. Встановлена п. 2.3.5 договору поставки умова (у випадку, коли покупець не оплатить товар (відповідну партію товару) за договором у строки та на умовах, передбачених договором та додатками до договору, постачальник буде вирішувати спір в судовому порядку, постачальник має право визначити розмір заборгованості покупця станом на дату звернення з позовом до суду про стягнення заборгованості відповідно до ціни товару, яка може збільшуватися у випадках, якщо курс продажу іноземної валюти станом на дату (робочу дату), що передує даті звернення постачальника з позовом до суду, по відношенню до гривні збільшиться в порівнянні з курсом, визначеним у додатках та видаткових накладних на товар) має на меті поновити увесь обсяг втрат вартості товару, які позивач як постачальник отримав унаслідок зміни курсу гривні до долара США. Отже враховуючи те, що орієнтовна вартість товару перераховується (коригується) відповідачем станом на дату, що передує даті саме фактичної оплати товару (незалежно від того, чи своєчасно, чи ні була здійснена ця оплата) з урахуванням курсу долара США до гривні, втрати позивача від знецінення національної валюти внаслідок інфляції, зокрема і у разі порушення відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орієнтовної вартості товару, відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 №910/11077/20
Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО ПАРТНЕР" про стягнення з відповідача 236 656,45 грн. курсової різниці є огрунтованими, підтвердженими матеріалам справи та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Згідно з п.7.2.3. Договору поставки сторони погодили, що Покупець за порушення грошового зобов'язання зобов'язується сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.
З нарахованих Позивачем 5 740,43 грн. 3% річних та 22 672,03 грн. інфляційних втрат за період з 01.11.2022 по 16.01.2023 передбаченими умовами укладеним між сторонами Договору, є арифметично вірними та підставними, а тому підлягають до стягнення з Відповідачів.
Також, позивачем за неналежне виконання договору відповідачем нараховано штраф в розмірі 15% в сумі143 750,38 грн. та 95 673,79 грн. пені.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідні положення Господарського кодексу України також передбачають, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню). Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання (ст. 230).
За змістом частини 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Пунктом 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 7.2.1 договору покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 15% від суми боргу (його неоплаченої частини) на десятий день прострочення платежу, а також сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.
Враховуючи протермінування оплати відповідачем суми боргу більше ніж на 10 днів, нараховані позивачем 143 750,38 грн. 15% штрафу підставні відповідно до п. 7.2.1 договору.
З огляду на вищевикладені обставини справи і приписи чинного законодавства суд приходить до переконання, що вимоги позивача про стягнення 95 673,79 грн. пені та господарських санкцій за неналежне виконання грошових зобов'язань відповідають умовам вказаного Договору та положенням ст.625 ЦК України, є обґрунтованими, і такими, що підлягають до задоволення.
20.05.2022 року між ТОВ "Вітагро Партнер" (Кредитор) та гр. ОСОБА_1 (Поручитель) було укладено договір поруки № В326-05/22ВЛ, відповідно до якого Проручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання всіх зобов'язань ТОВ "Волинська аграрна компанія" (Боржник), що виникли із Договору поставки №В287-04/22ВЛ- С від 25.04.2022.
Згідно із п.2.1, 2.2 Договору поруки, у відповідності до вказаних Основних договорів, порукою забезпечуються в тому числі наступні зобов'язання Боржника:
- здійснити оплату за всі поставлені засоби захисту рослин, інокулянт, регулятори росту рослин та/або мікродобрива, насіння тощо (Товар) в обсязі та на умовах Договорів поставки №В287-04/22ВЛ- С від 25.04.2022 з подальшими змінами та доповненнями:
- відшкодувати збитки та сплатити штрафні санкції, передбачені Договором поставки №В287-04/22ВЛ- С від 25.04.2022.
Закінчення терміну дії Основних договорів не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли у сторін під час його дії.
Відповідно до п. 3.1. Договору поруки Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором за належне виконання Боржником забезпеченого зобов'язання.
Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язань за Основними договороами, в обсязі грошових стягнень, відповідно до розділу 2 та розділу 7 Основного договору (п. 3.2. Договору поруки).
Згідно з п. 4.1.1, 4.1.2., 4.1.3. Договору поруки Поручителю добре відомі усі умови основних Договорів, в тому числі термін дії основних Договорів, строк (термін) виконання зобов'язань по основних Договорах, а також усі інші умиови, зобов'язання та обставини. У разі порушення зобов'язання Боржником, Кредитор має право, на власний вибір, направити Поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину)або пред'явити до Поручителя позов. Поручитель зобов'язаний виконати вимогу (позовні вимоги) Кредитора згідно умов, що передбачені основними Договорами.
Договір поруки підписаний Поручителем - ОСОБА_1 та Кредитором - ТОВ "Вітагро Партнер".
Згідно Витягу з ЄДР ОСОБА_2 є засновником, керівником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Волинська аграрна компанія".
Договір поруки №В326-05/22ВЛ від 20.05.2022, укладений між сторонами, вчинено в письмовій формі, як це передбачено законом.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким встановлено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Суд зауважує, що відповідачем-1 зобов'язання за договором поставки не були виконані своєчасно та в повному обсязі, а тому суд дійшов висновку, що відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники.
Додатково суд звертає увагу, що доводи відповідача-1 про те, що позивач, у разі нарахування курсової різниці мав здійснити перерахунок, внести донарахування у фінансову звітність та здійснити коригування податкових накладних безпідставні, так як підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Відповідач-1 не сплатив курсову різницю, дані кошти не були отримані позивачем, а тому не було підстави формувати податкові накладні чи здійснювати їх коригування. Водночас, податкова накладна як доказ може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю у розмірі 1 012 829,00 грн. заборгованості, з яких: 508 335,92 грн. основного боргу, 236 656,45 грн. курсової різниці, 143 750,38 грн. - 15% штрафу, 5 740,43 грн. - 3%річних, 95 673,79 грн. - пені, 22 672,03 грн . - інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яківона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на оплату судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задовольнити .
2.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська аграрна компанія» (вул. Шкільна, буд. 21, с. Озеряни, Турійський р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 39516106), ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія/номер НОМЕР_1 , виданий Подільським РУ ГУ МВС України в місті Києві 22.05.2022, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітагро Партнер» (вул. Котляревського, буд. 7, м. Волочиськ, Волочиський р-н., Хмельницька обл., код ЄДРПОУ 37993500) 1 012 829,00 грн. заборгованості, з яких: 508 335,92 грн. основного боргу, 236 656,45 грн. курсової різниці, 143 750,38 грн. - 15% штрафу, 5 740,43 грн. - 3%річних, 95 673,79 грн. - пені, 22 672,03 грн . - інфляційних втрат та 15 192,43 грн. витрат зі сплати судового збору.
3. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Вітагро Партнер» (вул. Котляревського, буд. 7, м. Волочиськ, Волочиський р-н., Хмельницька обл., код ЄДРПОУ 37993500) 3 000,00 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №101 від 25.01.2023 (зазначена платіжна інструкція знаходиться в матеріалах справи №903/88/23).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено
07.08.2023
Суддя М. С. Шум