03 серпня 2023 року м. Харків Справа № 922/723/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.
за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.
за участю представників сторін:
від позивача - Сосунов Є.В. (в порядку самопредставництва) - на підставі довіреності від 16.01.2023 №16/01-5 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м. Київ (вх.№ 1211 Х/2)
на рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 у справі №922/723/23 (повний текст складено 31.05.2023, суддя Калініченко Н.В.)
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Трістар Енергія”, м. Харків,
про стягнення коштів,-
Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго” звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трістар Енергія” про стягнення заборгованості по штрафним санкціям за невиконання грошових зобов'язань у розмірі врегулювання/корегування за лютий, березень, квітень, жовтень 2021, що становить 3582701,05грн та заборгованості за фактично надані послуги (основний борг) за період врегулювання/корегування за лютий, березень, квітень, жовтень 2021 в розмірі 18179673,15грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 у справі №922/723/23 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трістар Енергія” на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” заборгованість за фактично надані послуги (основний борг) за період врегулювання/корегування лютий, березень, квітень, жовтень 2021 у розмірі 18179673,15грн, стягнуто за невиконання грошових зобов'язань за період врегулювання/корегування лютий, березень, квітень, жовтень 2021 року 3 % річних у розмірі 369698,11грн та інфляційних у розмірі 3095099,07грн та судовий збір у розмірі 324667,05грн.; в іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач на виконання умов договору та Правил ринку направляв відповідачу у Системі управління ринком Market Management System (MMS) рахунки-фактури на оплату вартості небалансів, проте, доказів оплати відповідачем боргу за спірними зобов'язаннями суду не представлено. Отже, грошове зобов'язання сторони, відповідальної за баланс перед оператором системи передачі за період лютий, березень, квітень, жовтень 2021 року, в загальній сумі 18179673,15грн у встановлені договором строки, як і на час розгляду справи, не виконано.
Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 ЦК України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проте, перевіривши заявлений до стягнення розрахунок інфляційних та 3 % річних, за період визначений позивачем, судом було встановлено, що вказаний розрахунок здійснено невірно, що і стало підставою для часткового задоволення позовних вимог у відповідній частині.
Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго” з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд частково скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 у справі №922/723/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про часткове стягнення інфляційних витрат та 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення різниці в розрахунку інфляційних витрат та 3% річних, які нараховані позивачем у позові та перераховані судом при постановленні рішення у справі у розмірі 3% річних у сумі 2247,72 грн та інфляційних в сумі 115656,15грн.; задовольнити позовні вимоги про нарахування та стягнення в повному обсязі заявлених позовних вимог в частині інфляційних та 3% річних на користь НЕК “Укренерго”; в інший частині залишити рішення суду першої інстанції без змін; судові витрати в розмірі 4026,00грн просить покласти на відповідача.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при зверненні до суду з відповідним позовом та нарахуванні інфляційних та 3% річних, позивачем було використано для розрахунку калькулятор системи «Ліга Закон», отже вказаний розрахунок є арифметично вірним, отже, за наведених обставин, місцевий господарський суд при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов до передчасного висновку про його необґрунтованість та відповідно часткове задоволення позовних вимог у відповідній частині.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” на рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 у справі №922/723/23; призначено справу до розгляду на "03" серпня 2023 р. о 12:45годині; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2023, у зв'язку із відпусткою судді Шевель О.В., для розгляду справи №922/723/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 03.08.2023 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 у справі №922/723/23 скасувати частково в частині відмови в задоволенні позовних вимог про часткове стягнення інфляційних витрат та 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення різниці в розрахунку інфляційних витрат та 3% річних, які нараховані позивачем у позові та перераховані судом при постановленні рішення у справі у розмірі 3% річних у сумі 2247,72 грн та інфляційних в сумі 115656,15грн.; задовольнити позовні вимоги про нарахування та стягнення в повному обсязі заявлених позовних вимог в частині інфляційних та 3% річних на користь НЕК “Укренерго”; в інший частині залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, представник відповідача був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони (стаття 42 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представника відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, згідно заяви б/н від 02.05.2019 про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії Товариство з обмеженою відповідальністю “Трістар Енергія” надало письмову згоду на приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії б/н від 03.04.2019 та з дати реєстрації в якості учасника ринку є таким, що приєднався в цілому до договору та прийняв на себе всі права та обов'язки учасника ринку, визначені цим договором та Правилами ринку, в частині участі у ринку електричної енергії (т.1 а.с.16 на звороті).
Приватне акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, повідомленням №01/16457 від 08.05.2019 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю “Трістар Енергія” про те, що останнього приєднано до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучено до реєстру учасників ринку (ідентифікатор договору №0269-01024, дата акцептування 08.05.2019) (т.1 а.с.16).
Відповідно до вказаного повідомлення з моменту акцептування заяви про укладання договору в порядку, встановленому Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №307, та Законом України "Про ринок електричної енергії", учасник ринку набуває всіх прав та зобов'язань за договором і несе відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору, Правилами ринку та чинним законодавством України.
Пунктами 1.1, 1.2 договору про врегулювання небалансів електричної енергії у редакції, затвердженій наказом Національної енергетичної компанії "Укренерго" №6 від 05.01.2021 (т.1 а.с.20-23), визначено, що договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ (сторона, відповідальна за баланс), у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.
Умовами пункту 1.3 договору встановлено, що за цим договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи.
Оператор системи передачі (ОСП) врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №307 (далі - Правила ринку) (пункт 1.4 договору).
Згідно з пунктом 1.5 договору врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.
Вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії (пункт 2.1 договору).
Пунктом 2.2 договору визначено, що порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
При невиконанні або неналежному виконанні умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, Правилами ринку, Кодексом системи передачі, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №309, Законом та чинним законодавством України (пункт 3.1 договору).
ОСП має право, зокрема, на своєчасну оплату вартості небалансу електричної енергії, що склався на ринку в певному розрахунковому періоді (пункт 3.2 договору).
Відповідно до пункту 3.3 договору ОСП зобов'язаний, зокрема, виконувати розрахунки обсягу та вартості небалансу електричної енергії та інші розрахунки відповідно до цього договору та Правил ринку; проводити розрахунки з СВБ в порядку та в терміни, визначені Правилами ринку.
СВБ зобов'язана, зокрема, здійснювати вчасно і в повному обсязі оплату за небаланс електричної енергії та платежів, сформованих ОСП для СВБ відповідно до Правил ринку (пункт 3.5 договору).
За умовами пункту 4.1 договору за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть одна перед одною відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
За змістом пункту 4.2 договору у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань після підписання сторонами акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з пунктом 5.1 договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.
Пунктом 5.6 договору визначено, що подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.
Якщо СВБ має заперечення до інформації, яка міститься у платіжному документі, то вона зобов'язана повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП та не може бути підставою для обмеження ОСП щодо вимоги платежу фінансової гарантії, що надається СВБ ОСП (пункт 5.7 договору).
Відповідно до пункту 5.8 договору надані заперечення враховуються ОСП при обчисленні платежів з врегулювання у порядку, передбаченому Правилами ринку.
За умовами пункту 5.9 договору ОСП надає СВБ у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладенням КЕП) два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони, до 12 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано.
Умовами пункту 5.10 договору визначено, що СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП).
Цей договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов'язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру (пункт 9.1 договору).
За умовами пункту 9.2 договору якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.
Пунктами 10.1-10.3 договору визначено, що останній може бути змінений ОСП в односторонньому порядку у разі внесення Регулятором змін до типового договору врегулювання небалансів електричної енергії, який є додатком 1 до Правил ринку. У такому випадку зміни до цього договору вносяться ОСП протягом 10 днів з дня набрання ними чинності. Договір зі змінами оприлюднюється на вебсайті ОСП. Якщо учасник ринку не ініціював розірвання цього договору протягом одного місяця з дати набрання чинності змінами, вважається, що він погодився зі зміненим договором.
Відповідно до Наказу Національної енергетичної компанії "Укренерго" від 01.06.2021 №303 (т.1 а.с.32) затверджено умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії зі змінами, положення заяви-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії (пункт 1 наказу); установлено, що даний наказ набирає чинності з дня його підписання, крім п.4, який набирає чинності з моменту публікації наказу на офіційному вебсайті НЕК "Укренерго" (пункт 3 наказу); визнано таким, що втратив чинність, наказ НЕК "Укренерго" від 16.03.2021 №141 (пункт 4 наказу).
Викладені вище умови договору залишилися незмінними після затвердження наказом Національної енергетичної компанії "Укренерго" від 01.06.2021 №303 нової редакції договору про врегулювання небалансів електричної енергії.
На виконання умов договору позивачем у Системі управління ринком Market Management System (MMS) виставлені відповідачу рахунки за період лютий - квітень, жовтень 2021року, а саме:
-рахунок-фактуру № 202202200287 за лютий на суму 4567 033,30грн. (т.1 а.с.26);
- рахунок - фактуру № 1002202200285 за березень на суму 4926818,16грн. (т.1 а.с.27),
- рахунок - фактуру №2302202200277 за квітень на суму 928802,51грн. (т.1 а.с.28);
- рахунок - фактуру № 709202200270 за жовтень на суму 7813394,09грн. (т.1 а.с.38).
Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач зазначав, що загальна сума боргу становить 18179673,15грн., проте, в добровільному порядку відповідачем сплачена не була, що і стало підставою для звернення 23.02.2023 Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трістар Енергія” про стягнення суми основної заборгованості за фактично надані послуги (основний борг) за період врегулювання/корегування за лютий, березень, квітень, жовтень 2021 в розмірі 18179673,15грн. та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді 3% річних в розмірі 371945,83грн та інфляційних в сумі 3210755,22грн (т.1 а.с.1-130).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 у даній справі позов задоволено частково, з підстав викладених вище (т.1 а.с.187-196).
З матеріалів апеляційної скарги вбачається, що рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 у справі №922/723/23 оскаржується ПрАТ "НЕК "Укренерго" лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трістар Енергія” 3 % річних у розмірі 2247,72грн та інфляційних у розмірі 115656,15грн за невиконання грошових зобов'язань за період врегулювання/корегування лютий, березень, квітень, жовтень 2021 року, в задоволенні яких рішенням суду першої інстанції відмовлено.
У відповідності до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, враховуючи межі перегляду справи в апеляційній інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статі 173 Господарського кодексу України , зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України , господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Трістар Енергія” приєднався до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 08.05.2019 № 0269-01024, що підтверджується підписаною заявою самого відповідача, а також повідомленням позивача про укладення договору на підставі наданої заяви. Отже, укладений між сторонами Договір є договором приєднання.
Відповідно до частин 1-3 статті 634 Цивільного кодексу України , договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася.
Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
Зі змісту поданих 14.04.2023 позивачем до місцевого господарського суду письмових пояснень (т.1 а.с.155-157) вбачається, що під час укладання договору, діяла редакція договору затверджена наказом Національної енергетичної компанії "Укренерго" № 204 від 03.04.2019року.
В подальшому, в укладений раніше договір, тобто в редакції затвердженою наказом № 204 від 03.04.2019, було внесено зміни та доповнення наказом Національної енергетичної компанії "Укренерго" № 6 від 05.01.2021 та відповідно, почала діяти інша редакція договору в період дії якої, на думку позивача, у відповідача виник борг зі сплати рахунків-фактур №202202200287 на суму 4567033,30грн, №1002202200285 на суму 4926818,16грн, №2302202200277 на суму 928802,51грн.
В подальшому, в договір, нова редакція якого була затверджена наказом Національної енергетичної компанії "Укренерго" № 6 від 05.01.2021, були внесені чергові зміни наказом № 303 від 01.06.2021, та у відповідний період у відповідача, на думку позивача, виник борг за рахунком-фактурою № 709202200270 на суму 7813394,09грн.
Таким чином, під час дослідження спірних правовідносин сторін, місцевим господарським судом досліджувався договір в двох редакціях, а саме:
1) відносно вирішення питання про наявність/відсутність підстав для стягнення коштів за рахунками-фактурами № 202202200287 на суму 4567033,30грн, № 1002202200285 на суму 4926818,16грн, № 2302202200277 на суму 928802,51грн - підлягає застосуванню редакція договору, що затверджена наказом Національної енергетичної компанії "Укренерго" №6 від 05.01.2021;
2) відносно вирішення питання про наявність/відсутність підстав для стягнення коштів за рахунком-фактурою № 709202200270 на суму 7813394,09грн - підлягає застосуванню редакція договору, що затверджена наказом Національної енергетичної компанії "Укренерго" №303 від 01.06.2021.
Відповідно до пункту 46 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку.
Відповідно до частини 1-6 статті 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії.
З метою врегулювання небалансів з оператором системи передачі учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою відповідальність іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до балансуючої групи. Електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів. Сторони, відповідальні за баланс, зобов'язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі. Об'єднання учасників ринку у балансуючі групи здійснюється на добровільній договірній основі, за умови дотримання ними типових вимог до балансуючої групи, визначених правилами ринку.
Порядок створення, реєстрації та припинення балансуючих груп визначається правилами ринку. Купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, здійснюється між стороною, відповідальною за баланс, та оператором системи передачі за договором про врегулювання небалансів. Оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором.
Сторони, відповідальні за баланс, зобов'язані надавати гарантії виконання фінансових зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів відповідно до правил ринку. Вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку. Під час визначення обсягів небалансів електричної енергії правила ринку визначають порядок урахування обсягів електричної енергії, відпущеної та/або спожитої постачальником допоміжних послуг у разі фактичного надання допоміжних послуг.
Відповідно до умов пункту 1.3. договору (в редакції наказу Національної енергетичної компанії "Укренерго" № 6 від 05.01.2021 та № 303 від 01.06.2021у) за цим Договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи.
Відповідно до пункту 2.1. договору (в редакції наказу Національної енергетичної компанії "Укренерго" № 6 від 05.01.2021 та № 303 від 01.06.2021) вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку.
Відповідно до пункту 2.2. договору (в редакції наказу Національної енергетичної компанії "Укренерго" № 6 від 05.01.2021 та № 303 від 01.06.2021) порядок розрахунків обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
Відповідно до пункту 5.1. договору (в редакції наказу Національної енергетичної компанії "Укренерго" № 6 від 05.01.2021 та № 303 від 01.06.2021) виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, відбувається відповідно до процедури та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до пункту 5.7. договору (в редакції наказу Національної енергетичної компанії "Укренерго" № 6 від 05.01.2021 та № 303 від 01.06.2021) якщо СВБ має заперечення до інформації, яка міститься у платіжному документі, то вона зобов'язана повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку.
Відповідно до пункту 5.15.2 Правил ринку дані розрахунків за небаланси електричної енергії складаються із законтрактованих обсягів купівлі-продажу електричної енергії, графіків відпуску/відбору, диспетчерських команд балансуючого ринку, цін небалансу електричної енергії і сертифікованих даних комерційного обліку.
Відповідно до пункту 7.7.3. Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору та Правил ринку, позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки-фактури: № 0202202200287 від 02.02.2022 на суму 4567033,30грн з ПДВ, розрахунковий період - 01.02.2021 по 28.02.2021; № 1002202200285 від 10.02.2022 на суму 4926818,16грн з ПДВ, розрахунковий період - 01.03.2021 по 31.03.2021; № 2302202200277 від 23.02.2022 на суму 928802,51грн з ПДВ, розрахунковий період - 01.04.2021 по 30.04.2021; № 0709202200270 від 07.09.2022 на суму 7813394,09грн з ПДВ, розрахунковий період - 01.10.2021 по 31.10.2021 (т.1 а.с.26-28, 38).
Як вбачається зі скріншотів з особистого кабінету системи управління ринком (Market Management System), означені вище рахунки були направлені відповідачу (т.1 а.с.39).
Отже, загальна сума заборгованості відповідача по вищезазначеним рахункам складає 18236048,06грн., та як вбачається з розрахунку позивача, була частково сплачена.
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача на момент звернення з відповідним позовом становила 18179673,15грн.
Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 18179673,15грн.
Судова колегія зазначає, що рішення господарського суду у відповідній частині не оскаржено учасниками справи, а отже, не є предметом розгляду в даному апеляційному провадженні.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 371945,83грн та інфляційних в сумі 3210755,22грн, судова колегія зазначає наступне.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Така правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі № 686/21962/15-ц.
Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таких висновків у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19).
Судова колегія також враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 910/18557/20, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що він здійснений частково невірно, з огляду на таке.
Так, за рахунком-фактурою № 0202202200287 від 02.02.2022 позивач визначав 3 (три) періоди, зокрема, відповідний розрахунок було зроблено з огляду на те, що 12.07.2022, 13.07.2022, 15.07.2022, 18.07.2022 та 19.07.2022 року були здійснені оплати, що підтверджується доданою до позовної заяви таблицею розрахунку суми основного боргу за договором.
Виходячи з наведеного, позивач вважав, що правильним розрахунком є:
1) з 14.07.2022 по 14.07.2022, сума боргу 4554962,96грн, сума 3% річних 374,38грн;
2) з 16.07.2022 до 17.07.2022, сума боргу 4540140,28грн, сума 3% річних 746,32грн;
3) з 07.02.2022 до 17.01.2023, сума боргу 4510658,39грн, сума 3% річних 127904,97грн.
Відповідно, загальний розмір 3% річних за цим рахунком № 0202202200287 від 02.02.2022 складає 129025,67грн.
Проте, як вірно встановлено місцевим господарським судом, вказаний розрахунок є арифметично невірним, з огляду на те, що позивачем фактично здійснювалось нарахування 3% річних за одним періодом двічі, більш того, в періодах було неправильно визначено суму заборгованості з урахуванням проведених оплат.
Враховуючи проведені відповідачем оплати, відомості про які було надано безпосередньо позивачем, судова колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що правильними періодами та сумами заборгованості є:
1) з 07.02.2022 - 11.07.2022 року, сума боргу 4567033,30грн., сума 3% річних - 58 182,75 грн.;
2) з 14.07.2022 - 14.07.2022 року, сума боргу 4554962,96 грн., сума 3% річних - 374,38 грн.;
3) з 16.07.2022 - 17.07.2022 року, сума боргу 4540140,28грн., сума 3% річних - 746,32 грн.;
4) з 20.07.2022 - 17.01.2023 року, сума боргу 4510 658,39грн., сума 3% річних - 67 474,50 грн.
За рахунками-фактурами №1002202200285 від 10.02.2022, № 2302202200277 від 23.02.2022, № 0709202200270 від 07.09.2022 розрахунок 3 % річних здійснено вірно.
Таким чином, сума 3 % річних, що підлягає стягненню за рахунком-фактурою №0202202200287 від 02.02.2022 становить 126777,95грн, замість 129025,67грн, заявлених позивачем та відповідно загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню за всіма спірними рахунками-фактурами становить 369698,11грн, замість 371945,83грн заявлених позивачем.
За наведених вище обставин, колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом було невірно визначено періоди та суми боргу під час здійснення нарахування інфляційних за рахунком-фактурою №0202202200287 від 02.02.2022.
Зокрема, позивачем було визначено період № 1 з 14.07.2022 по 14.07.2022, за який нараховано 00,00 грн., період № 2 з 16.07.2022 по 17.07.2022, за який нараховано 00,00 грн. та період № 3 з 07.02.2022 - 17.01.2023, за який нараховано 1199981,47грн.
При цьому, для розрахунку була визначена сума боргу в розмірі 4510658,39грн.
Проте, як було зазначено вище, з урахуванням проведених відповідачем оплат, відомості про які було надано безпосередньо позивачем, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що правильними періодами та сумами заборгованості є:
1) 07.02.2022 - 11.07.2022, сума боргу 4567033,30грн, сума інфляційних - 726333,03грн;
2) 14.07.2022 по 14.07.2022, сума інфляційних - 00,00грн;
3) 16.07.2022 по 17.07.2022, сума інфляційних - 00,00грн;
4) 20.07.2022 - 17.01.2023, сума боргу 4510658,39грн, сума інфляційних - 357992,29грн.
За рахунками-фактурами № 1002202200285 від 10.02.2022, №2302202200277 від 23.02.2022, №0709202200270 від 07.09.2022 розрахунок інфляційних здійснено вірно.
Таким чином, загальна сума інфляційних, що підлягає стягненню за рахунком-фактурою №0202202200287 від 02.02.2022 становить 1084325,32грн, замість 1199981,47грн, заявлених до стягнення позивачем. Отже, загальна сума інфляційних, що підлягає стягненню за всіма спірними рахунками-фактурами становить 3095099,07грн, замість 3210755,22грн, заявлених до стягнення позивачем.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 369698,11грн та інфляційних в сумі 3095099,07грн за невиконання грошових зобов'язань за період врегулювання/корегування лютий, березень, квітень, жовтень 2021 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією за необґрунтованістю, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 у справі №922/723/23 з урахуванням меж його перегляду, визначених частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, слід залишити без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 у справі №922/723/23 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 08.08.2023
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.М. Здоровко