Справа №591/3443/18 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/1128/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Умисне вбивство
07 серпня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши без участі сторін, належним чином повідомлених про розгляд справи, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми, в порядку ч.4 ст. 422-1 КПК України, матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 26 травня 2023 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 ,
У провадженні Зарічного районного суду м. Суми перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
У рамках даного кримінального провадження прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, який закінчується 02 червня 2023 року, мотивуючого його тим, що раніше заявлені ризики, передбачені п. 1, п. 3, п. 5 ст. 177 КПК України, існують та не зменшились і більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку останнього.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 26 травня 2023 року клопотання прокурора було задоволено. Продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 24 липня 2023 року, включно.
Не погодившись з таким судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду зі апеляційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу суду скасувати.
В обґрунтування своїх вимог обвинувачений посилається на те, що клопотання прокурора є необґрунтованим та належним чином не вмотивованим. Матеріали справи не містять підтвердження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Всі зібрані, по даному кримінальному провадженні, докази є неналежними та недопустимими. Так, допитані в судовому засіданні, свідки не підтверджують, що саме обвинувачений наніс смертельний удар ножем потерпілому.
Про призначення даного кримінального провадження до апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_6 , його захисник ОСОБА_7 (шляхом направлення рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення) та прокурор повідомлені належним чином, на підтвердження чого від обвинуваченого надійшла розписка про отримання повідомлення, від прокурора надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Враховуючи зазначені обставини, а також те, що, в порядку ч.4 ст.422-1 КПК України, ніхто із учасників не заявив клопотання про розгляд провадження за їх участі, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін.
Заслухавши доповідь головуючого-судді, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , вищезазначених вимог Закону дотримався в повному обсязі.
Задовольняючи клопотання прокурора, подане в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, про продовження останньому строку тримання під вартою, судом було встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились і існують з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, а саме відсутністю у обвинуваченого офіційних постійних джерел доходів, сталих власних міцних соціальних зв'язків, наявністю випадків засудження особи, що в сукупності з характером інкримінованого злочину, що ставиться в провину обвинуваченому, зумовленого позбавленням життя людини, його особливою тяжкістю та покаранням, висновок суду про те, що неможливо запобігти вказаним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, є вмотивованим і з таким висновком погоджується і колегія суддів.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину.
Наведене у сукупності із тяжкістю можливого покарання за інкримінований злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років у разі визнання останнього винним, вказує на обґрунтованість на даний час продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та на недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу.
Відсутність постійного джерела доходів, соціальних зв'язків, здійснення кримінального провадження у воєнний час та у області, яка межує з країною-агресором і суворість очікуваного покарання у рамках висунутого обвинувачення, зокрема за правовою кваліфікацією - умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині у своїй сукупності, підвищує ризик переховування обвинуваченого і вказує на неможливість зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу на менш суворий.
Колегія суддів звертає увагу і на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Крім того необхідно враховувати, що в умовах воєнного стану питання щодо забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого набуває особливого значення, оскільки здійснення правосуддя в особливих умовах ускладнюється наявністю певних перешкод, які не існують у мирний час (оголошення тривоги, відсутність електропостачання, недофінансування та неналежне кадрове забезпечення, і т.п.) та вимагає від учасників судового розгляду відноситись до виконання своїх обов'язків та реалізації наданих прав з більшою відповідальністю і зобов'язує суд діяти більш ефективно та організовано.
Таким чином, з врахуванням практики ЄСПЛ, а також тих обставин, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, тобто становить небезпеку для суспільства, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку суспільний інтерес має більшу вагу над повагою до свободи особи, а тому, і з цих підстав, продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останньому є виправданим.
Навіть зі спливом часу, враховуючи наведені вище обставини, раніше встановлені ризики по відношенню до особи обвинуваченого не втратили своєї актуальності.
Крім того, матеріали провадження не містять інших переконливих відомостей, які б засвідчували неможливість перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, та в судовому засіданні апеляційного суду не встановлені.
Апеляційні доводи обвинуваченого про те, що прокурором не обґрунтовано існування жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, є безпідставними, оскільки при розгляді питання про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 та встановлена наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України. Крім того, на даний час триває розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 , дослідження доказів ще не завершено, не допитані свідки по справі та не прийнято остаточного рішення в кримінальному провадженні, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки, з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції.
Колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційний суд, позбавлений можливості надати оцінку сукупності доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження, об'єктивно встановити стадію судового провадження на якій знаходиться розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції, визначити ступінь готовності суду ухвалити остаточне рішення по кримінальному провадженню та обсяг дій, які необхідно виконати суду до завершення судового розгляду кримінального провадження та встановити причини тривалого розгляду кримінального провадження з урахуванням процесуальної поведінки сторін протягом розгляду кримінального провадження.
При розгляді питання про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого, апеляційний суд повинен уникати наскільки це можливо, будь-якого дублювання в збиранні та оцінці доказів, які мають значення для розгляду кримінального провадження щодо доведеності висунутого обвинувачення, яке здійснюється судом першої інстанції, оскільки у відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції повинен відбуватись впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно, суд апеляційної інстанції на даній стадії провадження не вправі оцінювати допустимість та належність доказів щодо обвинувачення, інкримінованого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК України, в аспекті тих посилань обвинуваченого, що докази здобуті із порушенням вимог кримінального процесуального закону, його процесуальних прав.
Суд першої інстанції, оцінюючи зібрані докази, надає висновку відносно кожного із досліджених доказів проте, чи доказ отриманий у порядку, встановленому КПК України. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Тому, в разі визнання судом першої інстанції внаслідок дослідження доказів, певних доказів недопустимими їх не буде використано при ухваленні судового рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 26 травня 2023 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою, залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4