Справа №591/3237/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/1077/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Шахрайство
07 серпня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у режимі відеоконференції у залі суду в м. Суми кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 05 травня 2023 року, якою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави,
У провадженні Зарічного районного суду м. Суми перебуває на розгляді кримінальне провадження №42022202540000056 від 16 червня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, 4 ст. 190 КК України та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці з визначенням застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням на останнього, у разі її внесення, відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а відносно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язанні, з покладенням відповідних обов'язків, в тому числі, носити електронний засіб контролю.
Вказане клопотання прокурора вмотивовано тим, що заявлені раніше ризики, які стали підставою для обрання щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 таких запобіжних заходів під час досудового розслідування не зменшились та існують, і запобігти їм, шляхом застосування до останніх більш м'яких запобіжних заходів, неможливо.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 05 травня 2023 року, клопотання прокурора було задоволено частково.
Обрано обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03 липня 2023 року включно та визначено заставу у розмірі 268400 грн., з покладенням на останнього, у разі її внесення обов'язків, передбачених п.п.2,3,4,8,9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Застосовано до обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком до 05 липня 2023 року включно, з покладенням обов'язків, передбачених п.п.2,3,4,8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погодившись з таким судовим рішенням в частині обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, захисник ОСОБА_7 , звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в цій частині, постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні його клопотання в цій частині, та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, або ж, у разі залишення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити заставу у мінімальному розмірі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що обираючи відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд належним чином не перевірив наявність підстав для цього і не вмотивував таке своє рішення, як того вимагає закон.
Захисник зазначає, що під час розгляду клопотання прокурора, нею було наголошено, що повідомлення про підозру за ч.4 ст. 190 КК України, яке було вручено ОСОБА_6 є необґрунтованим і у сторони обвинувачення не було достатніх підстав для складення такого процесуального рішення, а в подальшому і для складання та вручення обвинувального акту по вищевказаному провадженню, за відсутності доказів, які б беззаперечно вказували на причетність її підзахисного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Також, апелянт посилається і на те, що прокурором не було надано жодного доказу в обґрунтування існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Ризик можливого переховування від суду, на який вказував прокурор, є абстрактним та необґрунтованим, при тому, що ОСОБА_6 здійснює свій захист виключно у правовий спосіб за правничої допомоги адвоката та буде з'являтись на всі виклики суду, слідчого чи прокурора та приймати участь у слідчих діях. При цьому, обґрунтовуючи неможливість застосування до ОСОБА_6 менш суворих запобіжних заходів, прокурор посилався лише на суворість покарання, яке загрожує останньому, що не узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини та суперечить стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Не доведеним є і ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих, оскільки жодних таких дій до вказаних осіб ОСОБА_6 не здійснював та не збирається, як і не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення, за наявності того, що він неофіційно працював і в судовому засіданні нею було надано гарантійний лист від ФОП ОСОБА_12 з підтверджуючими документами, відповідно до якого особа гарантувала працевлаштування ОСОБА_6 на посаду вантажника, при цьому, наявність у останнього судимостей не може характеризувати його як особу, що не заслуговує на довіру та може допустити неналежну процесуальну поведінку.
Крім того, апелянт вказує, що судом не було враховано, що ОСОБА_6 не перебуває на диспансерних обліках, має постійне місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , сталі соціальні зв'язки - проживає разом з офіційною дружиною та 2 неповнолітніми дітьми і у нього, також, є рідний дідусь - ОСОБА_13 , який перебуває в пансіонаті для ветеранів війни та праці.
Також, апелянт вказує, що судом було визначено надмірний розмір застави, що не відповідає вимогам ст. 182 КПК України, і помірною для ОСОБА_6 , з врахуванням його майнового стану, була б застава у мінімальному розмірі застави, що відповідає межам та класифікації кримінального правопорушення ч.4 ст. 190 КК України.
На думку апелянта, вищезазначені обставини свідчать про те, що вважати законним рішення суду в частині обрання ОСОБА_6 найсуворішого запобіжного заходу, підстави відсутні, і з врахуванням як національного законодавства, так і практики ЄСПЛ та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, доцільним було б застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу.
Ухвала Зарічного районного суду м. Суми від 05 травня 2023 року в частині застосування до обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 запобіжного заходу учасниками даного провадження в апеляційному порядку не оскаржена.
Про призначення даного провадження до розгляду його учасники були повідомлені завчасно у передбачений законом спосіб.
Від захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 надійшла заява, в якій остання просила розглядати вказане провадження без її участі, та без участі її підзахисного.
У поданій до суду заяві прокурор також просив здійснювати апеляційний розгляд поданої захисником апеляційної скарги за його відсутності.
Враховуючи наявність вказаних заяв, а також, що про дату час і місце учасники кримінального провадження повідомлені належним чином, керуючись ч.4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд поданої захисником апеляційної скарги за їх відсутності, а тому, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу, вищезазначених вимог Закону дотримався в повному обсязі.
Так, судом було враховано, що доводами клопотання прокурора підтверджується обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
При цьому, перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов вірного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
Так, судом було встановлено, що ризик, передбачений п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, про який наголошував прокурор у клопотанні, на даний час не зменшився та існує, оскільки зумовлений триваючими та незмінними обставинами, а саме, відсутністю у ОСОБА_6 постійного місця роботи та міцних соціальних зв'язків. Крім того, судом було враховано і тяжкість майбутнього покарання - позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, з метою уникнення якого ОСОБА_6 може ухилятись від суду.
Також, судом було враховано і те, що розгляд даного кримінального провадження ще не розпочався, не допитані потерпілі та інші обвинувачені, що вказує на існування ризику незаконного впливу ОСОБА_6 на вказаних осіб, який передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Саме за наявності вищезазначеного, суд і дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора, яким доведена неможливість обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, з яким погоджується і колегія суддів та ставити під сумнів його законність та обґрунтованість підстав не вбачає.
Що стосується доводів апелянта про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 за ч.4 ст. 190 КК України є необґрунтованим і у сторони обвинувачення не було достатніх підстав для складання та вручення обвинувального акту по вищевказаному провадженню, за відсутності доказів, які б беззаперечно вказували на причетність її підзахисного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, то колегія суддів при перевірці законності рішення про обрання щодо останнього запобіжного заходу зазначеним обставинам оцінки не надає та не перевіряє, оскільки питання винуватості чи невинуватості особи у вчиненні злочину, наявність чи відсутність доказів на підтвердження тих, чи інших обставин, є предметом з'ясування суду, який у даному провадженні буде приймати остаточне рішення.
Крім того, ті обставини, що ОСОБА_6 не збирається переховуватись від органу досудового розслідування чи суду, тиснути на свідків, потерпілих та перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, на що вказує захисник, не спростовують правильність висновків суду щодо встановлених ризиків, наведенням відповідних мотивів та обґрунтувань, що знайшло своє відображення в оскаржуваній ухвалі.
Щодо доводів апелянта про те, що ОСОБА_6 не перебуває на диспансерних обліках, планує працевлаштуватись офіційно до ФОП ОСОБА_14 , що у нього є постійне місце реєстрації та проживання за адресою АДРЕСА_1 , то колегія суддів не вважає їх такими, за яких клопотання прокурора не підлягало б до задоволення, та звертає увагу на те, що обставини того, що на утриманні останнього перебувають дружина, 2 неповнолітніх дітей та дідусь, не були враховані самим обвинуваченим та не стали для нього стримуючим фактором для вчинення кримінально-караного злочину.
Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 182 КПК України, судом було визначено заставу, розмір якої зменшувати, вважати надмірним чи таким, що не відповідає вимогам вказаної статті Закону, як вказує апелянт, підстави відсутні, у разі сплати якої обвинувачений ОСОБА_6 буде звільнений з під варти та перебуватиме на волі.
При цьому, на спростування доводів апелянта про те, що слідчим суддею не було дотримано Європейської практики, колегія суддів звертає увагу на те, що саме Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Саме з врахуванням практики ЄСПЛ, а також того, що злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , становить небезпеку для суспільства, кількість епізодів та фактичні обставини, колегія суддів вважає, що у даному конкретному випадку суспільний інтерес має більшу вагу над повагою до свободи особи, а доказів на підтвердження того, що обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є невиправданим, захисником надано не було і колегією суддів обставин для такого висновку не встановлено.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст.404,407,418,419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 05 травня 2023 року, якою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави - залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4