Справа № 522/12875/23
Провадження № 2/522/5333/23
(заочне)
8 серпня 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої судді - Косіциної В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу «ЖЕМЧУЖИНА АРКАДІЇ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлово - комунальні послуги,
28 червня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Обслуговуючого кооперативу «ЖЕМЧУЖИНА АРКАДІЇ», в якій позивач просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за житлово - комунальні послуги у розмірі 33 261 грн., 59 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн.
За результатами автоматизованого розподілу справа була передана на розгляд судді Косіциній В.В.
Ухвалою суду від 3 липня 2023 року позовну заяву Обслуговуючого кооперативу «ЖЕМЧУЖИНА АРКАДІЇ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлово - комунальні послуги було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, встановлено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та витребувано з Державної прикордонної служби України відомості щодо перетину державного кордону України громадянином Ізраїлю ОСОБА_3 у період з лютого 2021 року по червень 2023 року.
Одночасно із цим встановлено сторонам п'ятиденний строк на подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.
11 липня 2023 року до суду на виконання ухвали від 3 липня 2023 року з Державної прикордонної служби України надійшов лист, в якому повідомлялося, що громадянин Ізраїлю ОСОБА_3 покинув територію України 17.08.2021 року та відомостей про його прибуття на територію України відсутні.
Копію ухвали направлено сторонам до відому.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Беручи до уваги, те що при відкритті провадження у справі визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), враховуючи те, що від сторін у справі не надійшло клопотання про інший порядок розгляду, зокрема з викликом сторін в судове засідання, тому розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та з дотриманням, визначеного ст. 275 ЦПК України строку, а саме суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У той же час у період з 14 липня по 4 серпня 2023 року головуючий суддя Косіцина В.В. перебувала у щорічній відпустці.
Про розгляд справи відповідачі сповіщалися належним чином у відповідності до вимог ст.ст. 128-130 ЦПК України; так, копії ухвали від 3 липня 2023 року разом із копіями позовної заяви з додатками направлялися відповідачам як за місцем знаходження спірного майна, а відповідачу ОСОБА_1 також за зареєстрованим місцем проживання, однак відповідачами процесуальні документи отримано не було і вони повернулися на адресу суду з відміткою співробітника поштового зв'язку про невручення по причині «відсутності адресата за вказаною на конверті адресою».
У постанові від 14.08.2020 у справі № № 904/2584/19 Верховний суд зазначив: «у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі».
Окрім того, відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, у зв'язку із чим та на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги те, що відповідачі належним чином повідомлені про розгляд справи, ними не було подано до суду відзиву та враховуючи те, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись положеннями ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказах.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що Протоколом № 1 Установчих зборів Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина Аркадії» від 3 квітня 2019 року за участю фізичних осіб - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та юридичної особи - ТОВ «Благо - Строй - Плюс» було вирішено створити обслуговуючий кооператив та його назву, визначити та затвердити його місцезнаходження, затвердити Статут Обслуговуючого кооперативу, обрати його Голову та ОСОБА_7 , провести державну реєстрацію Обслуговуючого кооперативу, а також прийняти на свої баланс та обслуговування житлові комплекси « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташована за адресою: АДРЕСА_1 та «36 Жемчужина», розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі Акту приймання - передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 12 квітня 2019 року, копія кого міститься у матеріалах справи, Житловий комплекс «36 Жемчужина», що розташований за адресою АДРЕСА_1 було передано з балансу ТОВ «Глорі Плюс» на баланс Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина Аркадії».
Наразі ОК «Жемчужина Аркадії» здійснює управління та експлуатацію житлових комплексів, який складається з чотирьох багатоповерхових будинків за адресою: АДРЕСА_2 ; м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 3 - Б (ЖК « 36 Жемчужина»); м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 3 - В (ЖК « 42 Жемчужина»); . Одеса, вул. Генуезька, буд. 3 - Г (ЖК « 51 Жемчужина»).
Обслуговуючий кооператив діє на підставі Статуту затвердженого протоколом №05/21 1 від 20.05.2021 року, та у відповідності до норм чинного законодавства.
Відповідно до п. 2.3 Статуту, ОК здійснює експлуатацію і ремонт будинків та утримання прибудинкових територій за рахунок коштів Кооперативу на засадах самооплатності.
При цьому, п. 2.4, п. 2.5 Статуту визначено, що основна діяльність ОК полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав членів (асоційованих членів) кооперативу на володіння та користування спільним майном, належне утримання будинків та прибудинкової території, сприяння членам (асоційованим членам) кооперативу в отриманні житлово комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами. Видами діяльності ОК є комплексне обслуговування об'єктів.
Відповідно до пункту 6.2. статті 6.5 Статуту асоційований член кооперативу - це фізична чи юридична особа, яка набула у власність приміщення, чи майнові права на приміщення, що знаходяться в Будинку, користується послугами кооперативу та бере участь у господарській діяльності Кооперативу.
Пунктом 7.2 Статуту передбачені обов'язки асоційованого члена Кооперативу, а саме:
- виконувати вимоги чинного законодавства, що стосуються діяльності Кооперативу, Статут Кооперативу, рішення загальних зборів членів Кооперативу та Голови Кооперативу;
- сплачувати внески передбачені цим Статутом у розмірах і в терміни, передбачені Статутом, рішеннями загальних зборів членів Кооперативу, відповідно до рахунків і персональних повідомлень;
- утримувати житлове та нежитлове приміщення, що перебуває у його власності, в належному технічному стані за власний рахунок.
- утримувати спільне майно (в т.ч. сплачувати відповідні внески на його утримання та обслуговування) не залежно від здійснення парава на його використання.
Таким чином, для фінансування самозабезпечення обслуговуючого кооперативу співвласники/члени (асоційовані члени) кооперативу мають сплачувати відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами ОК та законодавством.
Визначені Статутом та законом мета і предмет діяльності ОК не передбачають провадження кооперативом діяльності, а тому ОК не є суб'єктом господарювання і не може бути виробником або виконавцем житлово-комунальних послуг відповідно до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», відповідно, може бути лише споживачем цих послуг.
Також, кооператив не надає і не виробляє таких послуг, а відтак і не формує цін чи тарифів на послуги, які би підлягали встановленню (затвердженню) органам місцевого самоврядування.
З метою забезпечення належної експлуатації житлового комплексу, ОК «Жемчужина Аркадії» було укладено ряд прямих договорів з виконавцями (постачальниками) житлово - комунальних послуг, якими передбачено перерахування коштів за надані послуги щомісячно, зокрема: договір охорони від 15.04.2019 року №15/04-26,36Ж укладений між позивачем та ТОВ «Леопард плюс»; договір охорони від 01.12.2020 року №01/12-26/36/42Ж укладений між позивачем та ТОВ «Охоронне агентство «Альфа Сіті»; типовий договір №10340 від 06.07.2020 року між позивачем та ТОВ «ІНФОКС»; договір про надання комплексних послуг №05/01-20 від 20.01.2020 року укладений між позивачем та ТОВ «Кадор Групп Менеджмент»; договір на безпечну експлуатацію ліфтів № 1-ЕЛ/КГМ від 01.11.2019 року; договір на технічне обслуговування ліфтів №1-ТО/КГМ від 01.11.2019 року; договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №01-941-УП від 09.10.2019 року; договір на вивіз твердих побутових відходів №561ОЖП92 від 19.07.2019 року; договір постачання природного газу №991 від 01.06.2019 року.
Приміщення № 177 загальною площею 44,70 кв. м в багатоповерховому житловому комплексі АДРЕСА_1 з вбудованими приміщеннями громадського призначення та об'єктами соціального обслуговування з підземним паркінгом , відповідно до Акту - приймання передачі від 10.08.2021 року, копія якого міститься в матеріалах справи, на праві спільної часткової власності належить відповідачам: громадянці України ОСОБА_1 та громадянину Ізраїлю ОСОБА_8 .
Пунктом 1.5 Акту приймання передачі від 10.08.2021 року встановлено, що з дати підписання цього акту і до реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 ) на Покупцеві лежать тимчасові експлуатаційні витрати, а саме витрати відповідно з нормативно правовими актами в галузі цивільного, житлового законодавства, Закону України «Про житлово комунальні послуги» за утримання Об'єкту будівництва, прибудинкової території та Новозбудованого майна.
Таким чином, відповідачі, як власники квартири АДРЕСА_4 , які фактично є споживачами послуг, надання яких забезпечується ОК, несуть обов'язок по їх відшкодуванню як співвласники багатоквартирного будинку та асоційовані члени кооперативу.
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачам належним чином надавалися житлово - комунальні послуги за сприяння ОК «Жемчужина Аркадії», упродовж всього строку споживання житлово - комунальних послуг жодних претензій, заяв або звернень від відповідачів щодо якості наданих послуг або їх ненадання до обслуговуючого кооперативу не надходило, у той же час відповідачі свого обов'язку щодо оплати за споживані послуги не виконували, у зв'язку із чим за період з березня 2021 року по квітень 2023 року включно у останніх виникла перед позивачем заборгованість у загальній сумі 33 261, 59 грн.
Враховуючи вище викладене та ту обставину, що відповідачі добровільно не виконують свого обов'язку з оплати спожитих житлово - комунальних послуг, позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою та просить суд її задовольнити у повному обсязі.
Згідно зі статтею 13 Конституції України, ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує. Вказана норма кореспондується зі статтею 322 ЦК України, відповідно до якої власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 162 Житлового кодексу України, плата за користування житловим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строк внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату ї плату за комунальні послуги.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга-послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги уразі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 «Про житлово-комунальні послуги»).
Пунктами 1, 5 частини другої статті 7 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно ч. 1 ст. 10 даного Закону, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.
За приписами ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно з п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08.10.1992р. обов'язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.
Відповідно до п. 5 ч. 3ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що між сторонами не було укладено договору про надання житлово - комунальних послуг, однак у постанові від 21.04.2020 у справі № 910/7968/19 Верховний Суд дійшов висновку, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг, оскільки у випадку ж виникнення, наявності договірних стосунків між сторонами обов'язок доведення неотримання послуг, отримання послуг неналежної якості чи кількості, не у відповідності із умовами договору покладається на споживача, який наділений для цього відповідними засобами, а саме вправі повідомляти про це виконавця, у різних формах, складати відповідні акти-претензії, тощо Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від сплати послуг.
Відповідачі отримували та споживали комунальні послуги з утримання будинку й прибудинкової території та опалення, водопостачання, водовідведення тощо, а тому між сторонами виникли договірні правовідносини, а відповідно виникли права та обов'язки у сфері житлово-комунальних послуг в порядку ст.11 ЦК України.
Згідно ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст.530ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлює ч. 1ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ч.1 ст.901, ч. 1 ст.903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора - вимагати сплату грошей за надані послуги.
У той же час, відповідачі свого обов'язку зі сплати житлово - комунальних послуг не виконували, у зв'язку із чим за період з квітня 2021 року по квітень 2023 року у них виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 33 261, 59 гривень, що підтверджується розрахунком, наданим позивачем разом зі позовною заявою.
Вказаний розрахунок відповідачами спростовано не було, контррозрахкунку відповідачами надано не було, атому суд приймає його під час ухвалення рішення.
Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Таким чином, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить висновку, що позовна заява Обслуговуючого кооперативу «ЖЕМЧУЖИНА АРКАДІЇ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлово - комунальні послуги, інфляційних нарахувань та 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі та з відповідачів на користь Обслуговуючого кооперативу солідарно підлягає стягненню заборгованість за житлово - комунальні послуги у розмірі 33 261 грн., 59 коп.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача солідарно судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн., сплата якого підтверджується платіжною інструкцією № 2442 від 01.06.2023 року, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.12,13,76,81,89,95,141,258-259,263-265,268,273,279,280-282 ЦПК України суд,
Позов Обслуговуючого кооперативу «ЖЕМЧУЖИНА АРКАДІЇ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлово - комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Личаківським РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області 18 липня 2008 року, РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_5 ) та громадянина Ізраїлю ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт тип НОМЕР_3 , виданий 01.09.2016 року у місті Кфар - Сава, РНОКПП: НОМЕР_4 ; адреса реєстрації місця проживання: невідомо) на користь Обслуговуючого кооперативу «ЖЕМЧУЖИНА АРКАДІЇ» ( код ЄДРПОУ: 42930636; адреса місця знаходження: 65009, Одеська область, місто Одеса, вулиця Генуезька, будинок 3-А) заборгованість за житлово - комунальні послуг у розмірі 33 261 грн. (тридцять три тисячі двісті шістдесят одна гривня) 59 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Личаківським РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області 18 липня 2008 року, РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_5 ) та громадянина Ізраїлю ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт тип НОМЕР_3 , виданий 01.09.2016 року у місті Кфар - Сава, РНОКПП: НОМЕР_4 ; адреса реєстрації місця проживання: невідомо) на користь Обслуговуючого кооперативу «ЖЕМЧУЖИНА АРКАДІЇ» ( код ЄДРПОУ: 42930636; адреса місця знаходження: 65009, Одеська область, місто Одеса, вулиця Генуезька, будинок 3-А) судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) 00 коп., тобто по 1 342 грн. з кожного.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Текст рішення складено та підписано 8 серпня 2023 року.
Суддя В.В. Косіцина
08.08.2023