07 серпня 2023 року ЛуцькСправа № 140/8889/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Мачульський В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення; зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.04.2023 №907600145002 про відмову у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу»; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по віку відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» з дати звернення (31.03.2023) зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.1982 по 28.07.2006 та з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця виданих Маневицькою селищною радою від 31.03.2023 №2422.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, перебуваючи на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як отримувач пенсії за віком за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, 31.03.2023 звернувся до територіального управління ПФУ за місцем проживання із заявою про переведення на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, який набув чинності 1 травня 2016 року. Зазначає, що згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за принципом екстериторіальності його документи для зміни пенсії були направлені на розгляд до ГУ ПФУ в м. Києві. Рішенням ГУ ПФУ м. Києві №907600145002 від 05.04.2023 позивачу відмовлено, в зв'язку з тим що відповідно до чинного законодавства відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу».
Позивач зазначає, що до заяви про перехід на пенсію по віку по Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII було долучено дві довідки № 2422 від 31.03.2023 про складові заробітної плати державного службовця по формі затвердженій Постановою правління Пенсійного фонду України 17.01.2017 №1-3 для призначення пенсії по віку згідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889- VIII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, видані Маневицькою селищною радою. Вказані довідки відповідачем не оскаржувались та мають бути враховані при проведенні перерахунку пенсії.
Вважаючи дії відповідача-1, щодо відмови у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» протиправними, звернулася до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.22).
У відзиві на позов від 18.05.2023 №0300-0902-7/26525 представник ГУ ПФУ у Волинській області позовні вимоги заперечив та просить відмовити у позові (а.с.28-32). В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивачу призначена пенсія по віку, відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493, з 01.03.2022 позивача переведено на пенсію за віком за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003, також 31.03.2023 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення на пенсію за віком за нормами Закону України «Про державну службу» № 889 від 10.12.2015 (далі Закон України № 889).
Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 05.04.2023 №907600145002 позивачу відмовлено у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-1V, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10 12 2015 в зв'язку з відсутністю правових підстав.
Представник відповідача-2 зазначив, що приймаючи вищезгадане рішення про відмову у переведенні позивача на пенсію державного службовця відповідач-1 виходив з того, що Закон України «Про державну службу» не передбачає регламентацію правового статусу посадової особи органу місцевого самоврядування, а відтак, періоди роботи позивача в органах місцевого самоврядування до 10-річного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на пенсії державного службовця, не зараховується.
Порядок віднесення посад працівників місцевих рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців присвоєння їм рангів державних службовців було затверджено постановою КМУ від 18.04.1994 №239. Зазначені посади були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців до набрання чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (з 04.07.2001)
Зауважив, що станом на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889 позивач не займав посаду державної служби, а отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 року № 2493, та після 01.05.2016 дія Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889 на позивача як на посадову особу органу місцевого самоврядування не поширюється, а тому для призначення пенсії у відповідності до Закону України «Про державну службу» позивач повинен мати не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу».
Враховуючи час звернення із заявою про переведення на пенсію державного службовця ОСОБА_2 державну службу не проходила, наявний лише стаж на посадах в органах місцевого самоврядування, стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців відсутній та на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889 не займала посаду державної служби, Відповідачем прийнято рішення про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України № 889 та положень Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 372.
Вважає, що підстави для переведення позивача на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» відсутні, а рішення ГУ ПФУ в м. Києві №907600145002 від 05.04.2023 є правомірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.
Аналогічну позицію висловив відповідач-2 у відзиві на позовну заяву від 11.05.2023 №2600-0903-8/93922, який надійшов на адресу суду 25.05.2023 (а.с.36-38).
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці, справи вирішується у перший робочий день судді 07.08.2023.
Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 з 01.03.2022 призначена пенсія по віку, відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493, що підтверджується перерахунком пенсії (а.с.10).
01.03.2023 позивача переведено на пенсію за віком за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003, про що свідчить перерахунок пенсії (а.с.12).
31.03.2023 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення на пенсію за віком за нормами Закону України «Про державну службу» № 889 від 10.12.2015, долучивши дві довідки про складові заробітної плати державного службовця № 2422 від 31.03.2023, видані Маневицькою селищною радою (а.с.8-9, 16-17).
Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві № 907600145002 від 05.04.2023 позивачу відмовлено, із зазначенням, що відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу» (а.с.7).
Судом також встановлено, що ГУ ПФУ в м. Києві не зарахував до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців період роботи з 04.07.1982 по 28.07.2006 в органах місцевого самоврядування секретаря Костюхнівської сільської ради, тобто 24 роки.
Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача-1 в переведенні на пенсію державного службовця відповідно до закону України «Про державну службу», звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
За змістом п.2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 1 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу).
Пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами КМУ, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», чинного до 01.06.2016 (далі Закон №3723) передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями,-у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі-Закон № 889-VIII), в Прикінцевих та Перехідних положеннях якого закріплено, що Закон № 3723-ХІІ (Відомості ВРУ, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII втратив чинність.
Так, пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» та актами КМУ, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Крім того, згідно пункту 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» та актами КМУ, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Як слідує з матеріалів справи та не заперечується відповідачемами, страховий стаж ОСОБА_1 складає 31 рік 07 місяців 21 день, в тому числі стаж державної служби складає більше 24 років.
Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII закріплено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не зараховано до стажу державного службовця позивачу періоди роботи в органах місцевого самоврядування, а саме, з 04.07.1982 по 28.07.2006 на посаді секретаря Костюхнівської сільської ради.
Статтею 46 Закону України «Про державну службу» №889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у пункті 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
В свою чергу, п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 25 березня 2016 року № 229 передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Так, пунктом 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою КМУ від 03.05.1994 № 283, який діяв на час проходження позивачем служби в органах місцевого самоврядування, регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
У пункті 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Із записів трудової книжки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 14.08.1980 (а.с.18-19) слідує, що:
- 04.07.1982 відповідно до рішення сесії № 1/3 позивач обрана секретарем Костюхнівської сільської ради народних депутатів Маневицького району Волинської області;
- 28.07.2006 розпорядженням № 6 від 13.04.2006 звільнена із займаної посади у зв'язку із виходом на пенсію.
Отже, трудовою книжкою № НОМЕР_1 від 14.08.1980 підтверджується факт роботи в період з 04.07.1982 по 28.07.2006 на посаді секретаря Костюхнівської сільської ради, що зараховані до стажу державної служби в органах місцевого самоврядування.
В свою чергу, статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановлено, що до четвертої категорії відносяться посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад, а до п'ятої категорії відносяться - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост.
Враховуючи викладене, суд вважає, що спірні періоди роботи позивача в органах місцевого самоврядування слід зарахувати до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.
Разом із тим, представник відповідача-1 не заперечує, що відповідно до наданих документів страховий стаж ОСОБА_3 складає 31 рік 7 місяців 21 день.
Як слідує із досліджених судом форми РС-право №907600145002 розрахунку періодів трудової діяльності ОСОБА_1 , та дослідженої судом її трудової книжки, періоди роботи органах місцевого самоврядування з 04.07.1982 по 28.07.2006 - становить більше 24 років.
Однак, як вбачається із рішення ГУ ПФУ в м. Києві №907600145002 від 05.04.2023 цей період відповідачем-1 не було враховано до стажу державної служби, відтак, на переконання суду, до зарахування до стажу державної служби для призначення пенсії за Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII підлягає 24 роки.
Таким чином, стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби станом на 01.05.2016 - день набрання чинності Законом України №889-VIII становив більше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Разом з тим, вирішуючи даний спір по суті, суд враховує те, що відповідачами у справі не ставиться під сумнів достовірність даних наведених в трудовій книжці позивача.
01.05.2016 набув чинності Закон №889-VIII, згідно з частиною другою Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Таким чином законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Також суд зауважує, що постановою Верховного Суду від 25.05.2023 у справі № 580/3805/22 зроблено правовий висновок, що визначальною умовою для збереження за позивачем права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у випадку, коли вперше призначалася пенсія за нормами ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» № 3723-ХІІ є перевірка та встановлення судом додаткових умов, а саме: наявність в цієї особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади держслужби або 20 років стажу держслужби не залежно від того чи станом на 01.06.2016 року на держслужбі).
З додатків до відзиву відповідача та трудової книжки позивача, які досліджені судом, вбачається, що станом на день призначення пенсії за віком відповідно до норм ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» № 3723-ХІІ, стаж державної служби позивача становив більше 24 років. Відтак, позивач зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ.
При вирішенні цього спору суд також враховує, що відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (зі змінами; далі - Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Тобто, позивачу було відмовлено у переведенні на інший вид пенсії рішенням 05.04.2023, яке було прийняте ГУ ПФУ в м. Києві відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1, за принципом екстериторіальності.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскільки рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 05.04.2023 № 907600145002 позивачу безпідставно відмовлено у переході на інший вид пенсії, тому виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного рішення належить задовольнити.
На думку суду, оскільки за приписами Порядку № 22-1 електронна пенсійна справа знаходиться в пенсійному органі за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи, та такий орган здійснює нарахування та виплату пенсії, тому належним відповідачем за позовними вимогами зобов'язального характеру є ГУ ПФУ у Волинській області.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 05.04.2023 № 907600145002, з огляду на наявність у позивача умов для реалізації права на одержання пенсії державних службовців згідно із пунктом 10 розділу ХІ Закону № 889-VIII та відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, тому з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача, враховуючи також відсутність заперечень відповідачів щодо врахування довідок Маневицької селищної ради про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 31.03.2023 №2422, позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії належить задовольнити у спосіб прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача ГУ ПФУ у Волинській області здійснити переведення позивача на пенсію державного службовця за віком, перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії, з 31.03.2023 (часу звернення з відповідною заявою), з врахуванням до стажу державної служби періоду роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.1982 по 28.07.2006, а також з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 31.03.2023 №2422.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Як передбачено частиною 1 статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у сумі 1 073,60 грн. згідно з платіжною інструкцією від 01.05.2023 0.0.2974839210.1 (а.с.4), який зараховано до спеціального фонду державного бюджету України.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 необхідно стягнути сплачений судовий збір в сумі 1 073,60 грн. При цьому, на думку суду, судові витрати необхідно стягнути саме з ГУ ПФУ в м. Києві, позаяк судом задоволена самостійна позовна вимога немайнового характеру, та саме внаслідок прийняття відповідачем-2 спірного рішення були порушені права позивача, а звернена до ГУ ПФУ у Волинській області позовна вимога про зобов'язання вчинити дії є похідною.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 907600145002 від 05.04.2023 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити переведення ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії з 31.03.2023, з врахуванням до стажу державної служби періодів роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.1982 по 28.07.2006, а також з врахуванням довідок Маневицької селищної ради про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 31.03.2023 №2422.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський