07 серпня 2023 року ЛуцькСправа № 140/6825/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом заступника керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Іваничівської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Заступник керівника Володимирської окружної прокуратури звернувся з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Іваничівської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання вимог чинного законодавства України по виготовленню облікової документації на об'єкт культурної спадщини місцевого значення - Іваничі-1, курган доби бронзи (селище Іваничі, на околиці селища), а також Іванівка-1, поселення двошарове: вербальська культура ІІ-ІV ст. н.е. і давньоруського часу ХІ-ХІІ ст. (с. Іванівка, на південно-східній околиці села, на лівому березі річки Луга) та неподання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про занесення таких об'єктів до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; зобов'язати Відділ освіти, культури, молоді та спорту Іваничівської селищної ради виконати вимоги чинного законодавства України по виготовленню облікової документації на об'єкт культурної спадщини місцевого значення - Іваничі-1, курган доби бронзи (селище Іваничі, на околиці селища), а також Іванівка-1, поселення двошарове: вербальська культура ІІ-ІV ст. н.е. і давньоруського часу ХІ-ХІІ ст. (с. Іванівка, на південно-східній околиці села, на лівому березі річки Луга) та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Управлінню культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про занесення таких об'єктів до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами здійснення окружною прокуратурою моніторингу Державного реєстру нерухомих пам'яток України, який розміщений на офіційному сайті Міністерства культури та інформаційної політики України, встановлено, що у вказаному реєстрі з об'єктів культурної спадщини місцевого значення, що знаходяться на території Іваничівської селищної ради Володимирського району Волинської області, пам'ятки культурної спадщини місцевого значення не обліковуються.
Водночас, відповідно до листа Іваничівської селищної ради від 23.02.2023 № 156/15.1/2-23 на території Іваничівської селищної ради наявні об'єкти культурної і спадщини, які не внесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, що також підтверджується листом сільської ради від 15.03.2023 № 223/16/2-23, надісланого на запит окружної прокуратури.
Згідно наказу Управління культури та туризму Волинської обласної державної адміністрації від 29.12.2009 № 151 до щойновиявлених об'єктів археології місцевого значення на території Волинської області віднесено - Іваничі-1, курган доби бронзи (селище Іваничі, на околиці селища), а також Іванівка-1, поселення двошарове: вельбарська культура II-IV ст. н.е. і давньоруського часу ХІ-ХІІ ст. (с. Іванівка, на південно-східній околиці села, на лівому березі річки Луга).
З Державного реєстру нерухомих пам'яток України вбачається, що об'єкти культурної спадщини Іваничі-1, курган доби бронзи (селище Іваничі, на околиці селища), а також Іванівка-1, поселення двошарове: вельбарська культура II-IV ст. н.е. і давньоруського часу ХІ-ХІІ ст. (с. Іванівка, на південно- східній околиці села, на лівому березі річки Луга), до такого реєстру не внесені.
Володимирською окружною прокуратурою на адресу Іваничівської селищної ради скеровано запит № 50/1-551вих-23 від 10.03.2023 про надання інформації щодо виготовлення органом місцевого самоврядування облікової документації відносно вищевказаних пам'яток культурної спадщини місцевого значення та скерування документації на розгляд уповноваженому органу вищого рівня.
Зі змісту листа Іваничівської селищної ради від 15.03.2023 № 223/16/2-23 вбачається, \ що облікова документація на зазначені пам'ятки археології місцевого значення селищною радою не виготовлялася. Іваничівська селищна рада у своєму листі від 15.03.2023 № 223/16/2-23 зазначила, що видатки місцевого бюджету для виготовлення облікової документації на об'єкти культурної спадщини відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України м№ 590 від 09.06.2021 «Про затвердження порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану» (зі змінами) не віднесені до першочергових.
Окрім того, у листі Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації від 15.03.2023 № 281/08/2-22, зазначається, що вищевказані пам'ятки до Державного реєстру нерухомих пам'яток України не занесені, облікова документація на них не виготовлялася та на погодження до управління не надходила.
Разом з цим, згідно листа Іваничівської селищної ради від 15.03.2023 № 225/16/2-23, повноваження щодо охорони об'єктів культурної спадщини на території Іваничівської громади покладено на Відділ освіти, культури, молоді та спорту Іваничівської селищної ради, який є виконавчим органом ради (п.1 ч.2 ст.6 Закону).
Невжиття Відділом освіти, культури, молоді та спорту Іваничівської селищної ради заходів щодо подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України не сприяє запобіганню руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпеченню захисту, збереженню, утриманню, відповідному користуванню, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово (а.с.45).
У відзиві на позовну заяву від 03.05.2023 №218/01-18/2-23 (а.с.51-52) Відділ освіти, культури, молоді та спорту Іваничівської селищної ради позовні вимоги не заперечив. Також додатково зазначив, що направлений лист на ім'я селищного голови Іваничівської селищної ради про виділення коштів на суму 100 тисяч гривень для виготовлення облікової документації на об'єкти культурної спадщини місцевого значення - Іваничі-1, курган доби бронзи (селище Іваничі, на околиці селища) та Іванівка-1, поселення двошарове: вербальська культура ІІ-ІV ст. н.е. і давньоруського часу ХІ-ХІІ ст. (с. Іванівка, на південно-східній околиці села, на лівому березі річки Луга).
Ухвалою суду від 12.05.2023 замінено первісного позивача - Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02226984) на його правонаступника - Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02226984) (а.с.92-93).
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом що подачі заяв по суті справи.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці, справи вирішується у перший робочий день судді 07.08.2023.
Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що на території Іваничівської селищної ради наявні об'єкти культурної спадщини, які перебувають під охороною держави, зокрема, до щойновиявлених об'єктів археології місцевого значення на території Волинської області віднесено - Іваничі-1, курган доби бронзи (селище Іваничі, на околиці селища), а також Іванівка-1, поселення двошарове: вельбарська культура II-IV ст. н.е. і давньоруського часу ХІ-ХІІ ст. (с. Іванівка, на південно-східній околиці села, на лівому березі річки Луга), що підтверджується листом Іваничівської селищної ради від 23.02.2023 №156+/15.1/2-23 з додатками (а.с.16-18, 20).
10.03.2023 Володимирською окружною прокуратурою направлено запит №50/1-551вих.-23 до Іваничівської сільської ради про надання інформації щодо виготовлення органом місцевого самоврядування облікової документації відносно вищевказаних пам'яток культурної спадщини місцевого значення та скерування документації на розгляд уповноваженому органу вищого рівня (а.с.21).
Листом від 15.03.2023 №223/16/2-23 Іваничівська сільська рада повідомила, що облікова документація на зазначені пам'ятки археології місцевого значення селищною радою не виготовлялася, видатки місцевого бюджету для виготовлення облікової документації на об'єкти культурної спадщини відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України м№ 590 від 09.06.2021 «Про затвердження порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану» (зі змінами) не віднесені до першочергових (а.с.22).
Заступник керівника Володимирської окружної прокуратури, вважаючи бездіяльність Відділу освіти, культури, молоді та спорту Іваничівської селищної ради протиправною щодо невиконання вимог чинного законодавства України по виготовленню облікової документації на об'єкти культурної спадщини місцевого значення Іваничі-1, курган доби бронзи (селище Іваничі, на околиці селища), а також Іванівка-1, поселення двошарове: вельбарська культура II-IV ст. н.е. і давньоруського часу ХІ-ХІІ ст. (с. Іванівка, на південно-східній околиці села, на лівому березі річки Луга) та подання пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації про занесення таких об'єктів до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 53 КАС України.
Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Як визначено частинами 4 та 5 статті 53 КАС України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805- III).
Згідно з статтею 1 Закону № 1805-ІІІ охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Як передбачено підпунктами 1, 2 частини 1 статті 6 Закону № 1805-ІІІ до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін до нього.
Відповідно до Положення про Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 26.04.2023 №195 (далі - Положення), Департамент є структурним підрозділом Волинської обласної державної адміністрації, утворюється головою Волинської обласної державної адміністрації, входить до її складу і в межах Волинської області забезпечує виконання покладених на управління завдань.
Згідно з пунктом 4 Положення Департамент у межах своєї компетенції забезпечує реалізацію державної політики у сфері культури та мистецтв, бібліотечної та клубної справи, охорони культурної спадщини, мистецької освіти, державної мовної політики, національної музейної політики, релігії, міжнаціональних відносин, захисту прав національних меншин та прав громадян на свободу світогляду і віросповідання на території Волинської області.
Відповідно до пункту 5 Положення основними завданнями Департаменту відповідно до покладених на нього повноважень у галузі культури, з питань релігій та національностей є, зокрема, забезпечення реалізації державної політики в галузі культури, охорони культурної спадщини на території Волинської області.
До завдань Департаменту також віднесено формування та подання у встановленому порядку Міністерству культури та інформаційної політики України пропозицій щодо: формування державної політики у сфері культури та мистецтва, охорони культурної спадщини; занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього.
З аналізу вищенаведеного слідує, що Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації є органом, який спеціально уповноважений державою на виконання функцій у спірних правовідносинах.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Судом встановлено, що з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі, Володимирською окружною прокуратурою 10.03.2023 за № 50-553вих.23 на адресу Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації (на час виникнення спірних правовідносин) скеровано лист, у якому повідомлено уповноважений орган про допущені Відділом освіти, культури, молоді та спорту Іваничівської селищної ради порушення.
У свою чергу, листом від 15.03.2023 за № 281/08/2-23 Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації повідомило про те, що не заперечує щодо підстав для представництва Володимирською окружною прокуратурою його інтересів по зобов'язанню органу місцевого самоврядування щодо виготовлення облікової документації на пам'ятки археології.
Враховуючи вищенаведене, звернення прокурора з даним позовом зумовлено бездіяльністю уповноваженого органу - Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації на звернення до суду з відповідним позовом до органу місцевого самоврядування, та необхідністю врегулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеним учасниками справи, суд зазначає таке.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1805-III:
- об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;
- пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
- охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать, зокрема, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 1805-III до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини.
Відповідно до статті 13 Закону № 1805-III об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до системи місцевого самоврядування входять виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.
У відповідності до частини 1 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Згідно з підпунктом 10 пункту «б» статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження забезпечення охорони пам'яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.
Враховуючи вищенаведені норми, суд приходить висновку, що у даному випадку саме на Відділ освіти, культури, молоді та спорту Іваничівської селищної ради покладається обов'язок подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації про занесення таких об'єктів до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Відповідно до пункту 1 Розділу IV Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.04. 2013 за № 528/23060 (далі - Порядок № 158) для розгляду питання занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру Ініціатором подаються Мінкультури такі документи: подання за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, засвідчене підписом керівника установи, організації, що виступає Ініціатором; облікова документація.
Відповідно до пункту 1 Розділу III Порядку № 158 облікова документація складається на об'єкт культурної спадщини та містить дані щодо його цінності, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність, етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень (далі - облікова документація)
У відповідності до пункту 3 розділу III Порядку № 158 облікова документація складається з: облікової картки за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; історичної довідки; матеріалів фотофіксації сучасного стану об'єкта: фото загального вигляду, фото об'єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об'єкта, фото рухомих об'єктів (деталей), фото інтер'єрів, фото загроз (дії негативних чинників); акта стану збереження за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.
Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку № 158 система обліку об'єктів культурної спадщини включає комплекс заходів із взяття на облік об'єкта культурної спадщини, оформлення облікової документації, занесення чи незанесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру, ведення Реєстру, інвентаризації об'єктів культурної спадщини, включення до Реєстру об'єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, формування облікових справ та внесення змін до Реєстру (зміна категорії пам'ятки та вилучення пам'ятки з Реєстру).
Відповідно до пункту 5 Порядку визначення категорій пам'яток, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 452 від 22.05.2019, попередню оцінку відповідності об'єкта культурної спадщини ознакам, визначеним у пунктах 3 і 4 цього Порядку, проводить розробник облікової документації, що складається відповідно до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, який затверджується Мінкультури.
Невжиття заходів щодо подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України не сприяє запобіганню руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпеченню захисту, збереженню, утриманню, відповідному користуванню, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.
Отже слід зазначити, що об'єкти культурної спадщини є надбанням українського народу загалом та відповідної територіальної громади зокрема, оскільки несуть собою велику цінність для розвитку історичної, етнічної, культурної самобутності держави і саме на органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до Закону покладено обов'язок щодо їх охорони та забезпечення їх належного догляду та збереження.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що на Відділ освіти, культури, молоді та спорту Іваничівської селищної ради покладається обов'язок виготовлення облікової документації на кожен із об'єктів культурної спадщини місцевого значення, що знаходяться на території Іваничівської сільської ради та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації про занесення таких об'єктів до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Отже, невиконання відповідачем обов'язку по виготовленню облікової документації на об'єкти культурної спадщини місцевого значення - Іваничі-1, курган доби бронзи (селище Іваничі, на околиці селища), а також Іванівка-1, поселення двошарове: вербальська культура ІІ-ІV ст. н.е. і давньоруського часу ХІ-ХІІ ст. (с. Іванівка, на південно-східній околиці села, на лівому березі річки Луга) та неподання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації про занесення таких об'єктів до Державного реєстру нерухомих пам'яток України свідчить про бездіяльність відповідача, яку слід визнати протиправною.
З огляду на викладене, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки докази про такі судові витрати суду не надано, то підстави для їх розподілу відсутні, а судовий збір, сплачений платіжною інструкцією від 10.04.2023 №553 у сумі 2 684,00 грн., у цьому випадку відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Відділу освіти, культури, молоді та спорту Іваничівської селищної ради щодо невиконання вимог чинного законодавства України по виготовленню облікової документації на об'єкт культурної спадщини місцевого значення - Іваничі-1, курган доби бронзи (селище Іваничі, на околиці селища), а також Іванівка-1, поселення двошарове: вербальська культура ІІ-ІV ст. н.е. і давньоруського часу ХІ-ХІІ ст. (с. Іванівка, на південно-східній околиці села, на лівому березі річки Луга) та неподання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації про занесення таких об'єктів до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Зобов'язати Відділ освіти, культури, молоді та спорту Іваничівської селищної ради (45300, Волинська область, Володимирський район, смт. Іваничі, вулиця Грушевського, будинок 13, код ЄДРПОУ 44167291) виконати вимоги чинного законодавства України по виготовленню облікової документації на об'єкт культурної спадщини місцевого значення - Іваничі-1, курган доби бронзи (селище Іваничі, на околиці селища), а також Іванівка-1, поселення двошарове: вербальська культура ІІ-ІV ст. н.е. і давньоруського часу ХІ-ХІІ ст. (с. Іванівка, на південно-східній околиці села, на лівому березі річки Луга) та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації про занесення таких об'єктів до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський