вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" серпня 2023 р. м. Київ Справа № 915/456/23
за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23; код ЄДРПОУ 38728444)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідробуд Україна» (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Ботанічна, 1/6; код ЄДРПОУ 38490124)
про стягнення 28269,73 грн.
Суддя Наріжний С.Ю.
Без виклику представників сторін.
ДП «АМПУ» в особі Миколаївської філії ДП «АМПУ» (адміністрація Миколаївського морського порту) звернулось до Господарського суду Миколаївської області в порядку виключної підсудності згідно ч. 3 ст. 30 ГПК України з позовною заявою від 23.03.2023 № 313/18-01-02/Вих до ТОВ «Гідробуд Україна» про стягнення 28269,73 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає про невиконання Відповідачем умов Договору зберігання товарно-матеріальних цінностей від 03.08.2018 № 55-П-МИФ-18, зокрема щодо оплати наданих послуг, у зв'язку з чим Позивач просить суд стягнути з Відповідача 28269,73 грн, у т.ч.: 20462,40 грн основного боргу, 846,73 грн пені, 873,19 грн 3% річних та 6087,41 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області (суддя Мавродієва М.В.) від 03.04.2023 матеріали справи № 915/456/13 передано до Господарського суду Київської області для розгляду за правилами територіальної підсудності, у зв'язку з відсутністю у даному випадку наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 30 ГПК України.
Після надходження матеріалів справи до Господарського суду Київської області за наслідком автоматизованого розподілу справа № 915/456/13 була передана для розгляду судді Наріжному С.Ю.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.05.2023 відкрито провадження у справі № 915/456/23 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.
Ухвала Господарського суду Київської області від 09.05.2023 у справі № 915/456/23 опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень 12.05.2023.
Копія ухвали суду від 09.05.2023 була вручена Позивачу ДП «АМПУ» 18.05.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600026951817, а також Миколаївській філії ДП «АМПУ» (адміністрація Миколаївського морського порту) 24.05.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600026952384.
В той же час, поштове відправлення суду № 0600026952945 (копія ухвали суду від 09.05.2023, яка була направлена за юридичною адресою Відповідача), повернулось до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд враховує усталену позицію Верховного Суду, згідно якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду, а тому не може свідчити про неправомірність його дій (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20, від 26.05.2021 у справі № 916/1176/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 25.11.2021 у справі № 873/41/21, від 23.06.2022 у справі № 914/2265/20, від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13.
Враховуючи викладене вище суд вважає, що Відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі в розумінні п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Судом встановлено, що Відповідач у встановлений ухвалою суду від 09.05.2023 строк не скористався правом на подачу відзиву на позов.
Таким чином розгляд справи здійснюється судом за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Судом встановлено, що сторонами справи не подавалися до суду заяви в порядку ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Узагальнені доводи Позивача є наступними.
03.08.2018 між ДП «АМПУ» в особі Миколаївської філії ДП «АМПУ» (адміністрація Миколаївського морського порту) (зберігач) та ТОВ «Гідробуд Україна» (поклажодавець) укладено Договір зберігання товарно-матеріальних цінностей № 55-П-МИФ-18, за умовами якого зберігач надавав поклажодавцю послуги по відповідальному зберіганню товарно-матеріальних цінностей згідно заявки поклажодавця.
Зберігачем за умовами Договору були виставлені поклажодавцю рахунки за надані послуги, за період з травня 2021 по грудень 2021, на загальну суму 20462,40 грн.
Проте вказані рахунки залишились неоплаченими поклажодавцем, у зв'язку з чим за Відповідачем обліковується відповідна заборгованість за Договором.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором Позивачем додатково нараховано 846,73 грн пені, 873,19 грн 3% річних та 6087,41 грн інфляційних втрат.
Таким чином Позивач вважає наявними підстави для стягнення з Відповідача вказаної суми заборгованості за надані послуги, а також нарахованих фінансових санкцій.
Детально розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, судом встановлено наступне.
03.08.2018 між ДП «АМПУ» в особі Миколаївської філії ДП «АМПУ» (адміністрація Миколаївського морського порту) (зберігач, Позивач у справі) та ТОВ «Гідробуд Україна» (поклажодавець, Відповідач у справі) укладено Договір зберігання товарно-матеріальних цінностей № 55-П-МИФ-18 (надалі: «Договір»), відповідно до умов якого (п. 1.1.) зберігач згідно заявки поклажодавця надає послуги по відповідальному зберіганню товарно-матеріальних цінностей (надалі - майно) на складах ПММ ВМПТ інв. № 17405, № 17406 протягом строку дії цього Договору у порядку та на умовах, визначених даним Договором.
Поклажодавець приймає надані послуги та оплачує їх згідно з умовами цього Договору (п. 1.3. Договору).
Відповідно до п.п. 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3., 2.1.8., 2.1.9. п. 2.1. Договору, зберігач зобов'язаний:
- прийняти майно на зберігання та підписати акт прийому-передачі майна із зазначенням в ньому найменування майна, кількості;
- повернути майно поклажодавцю за першою вимогою останнього на підставі акту приймання-передачі майна;
- прийняти всі необхідні міри для забезпечення зберігання майна в належному стані (не гіршому, ніж було передане) в період дії цього Договору;
- відділ матеріально-технічного забезпечення зберігача щомісячно (останній день звітного місяця) зобов'язаний надавати до розрахункового центру зберігача приймально-здавальний акт наданих послуг за звітний місяць, підписаний представниками сторін;
- щомісячно до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, надавати поклажодавцю акт наданих послуг у двох примірниках, оформлений на підставі підписаних обома сторонами приймально-здавальних актів, та рахунок для сплати за надані послуги.
Згідно п.п. 2.2.1., 2.2.3., 2.2.5., 2.2.6., 2.2.8, 2.2.9. п. 2.2. Договору, поклажодавець зобов'язаний:
- передати зберігачеві майно на зберігання за актом прийому-передачі майна із зазначенням в ньому найменування майна, кількості;
- забрати у зберігача майно одразу після закінчення строку дії цього Договору за актом прийому-передачі;
- оформити належним чином акт прийому-передачі майна із зазначенням в ньому найменування майна, кількості та надати зберігачеві на підписання;
- своєчасно здійснювати оплату рахунків зберігача за надані послуги згідно р. 3 цього Договору;
- до 10 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим, отримувати у зберігача акт наданих послуг у двох примірниках, оформлений на підставі підписаних обома сторонами приймально-здавальних актів та рахунок на оплату вартості наданих послуг. Підписувати акт наданих послуг протягом 3-х робочих днів з дати його отримання та повертати один примірник цього акта зберігачу;
- у разі не підписання поклажодавцем приймально-здавального акта або акта наданих послуг та не повернення їх у встановлені цим Договором терміни, послуги вважаються прийнятими зберігачем і підлягають оплаті поклажодавцем у повному обсязі згідно з діючими вільними цінами (тарифами) зберігача на момент надання послуг.
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що поклажодавець щомісячно оплачує вартість наданих зберігачем послуг на підставі рахунку, згідно підписаного сторонами акта наданих послуг, до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Вартість послуг складає 3,00 грн без ПДВ за 1 кв.м. на добу. При нарахуванні плати, яка встановлена за добу, неповну календарну добу вважати за повну добу. Стягнення податку на додану вартість здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до п. 6.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дати підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2018 включно і вважається пролонгованим на наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання на протязі одного місяця до закінчення дії цього Договору.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов п. 2.1.1. Договору, зберігач прийняв майно поклажодавця на зберігання, оформивши та підписавши Акт прийому-передачі майна від 03.08.2018 із зазначенням в ньому найменування майна та його кількості.
За умовами Договору зберігачем були виставлені поклажодавцю наступні рахунки:
- № 41542862 від 31.05.2021 на суму 2589,12 грн, кінцева дата оплати 20.06.2021;
- № 51472862 від 30.06.2021 на суму 2505,60 грн, кінцева дата оплати 20.07.2021;
- № 59812862 від 31.07.2021 на суму 2589,12 грн, кінцева дата оплати 20.08.2021;
- № 68992862 від 31.08.2021 на суму 2589,12 грн, кінцева дата оплати 20.09.2021;
- № 80162862 від 30.09.2021 на суму 2505,60 грн, кінцева дата оплати 20.10.2021;
- № 90332862 від 31.10.2021 на суму 2589,12 грн, кінцева дата оплати 20.11.2021;
- № 102042862 від 30.11.2021 на суму 2505,60 грн, кінцева дата оплати 20.12.2021;
- № 116172862 від 31.12.2021 на суму 2589,12 грн, кінцева дата оплати 20.01.2022.
Вказані рахунки були направлені Позивачем Відповідачу на електронні адреси та засобами поштового зв'язку, на підтвердження чого до позовної заяви додано відповідні докази.
Проте, як стверджує Позивач, Відповідачем не виконано зобов'язання щодо оплати вказаних рахунків, отже, заборгованість Відповідача по оплаті наданих послуг зберігання, згідно даних рахунків становить 20462,40 грн.
Позивач звертався до Відповідача з претензією від 13.12.2021 № 4037/18-02-05/Вих щодо невиконання Відповідачем умов Договору, проте вказана претензія залишена Відповідачем без реагування.
Наявність вказаної заборгованості Відповідачем протягом розгляду справи не спростована, доказів оплати вартості наданих послуг за Договором відповідно до вказаних рахунків не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Частинами 1-3 статті 946 ЦК України встановлено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи, що вказана вище сума основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором є обґрунтованою та документально підтвердженою, Відповідачем не спростована та не заперечується, суд дійшов висновку, що позовна вимога Позивача про стягнення основного боргу за Договором підлягає задоволенню повністю, в розмірі 20462,40 грн.
Крім того, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача пеню в розмірі 846,73 грн за порушення зобов'язання щодо оплати наданих послуг, зокрема окремо за кожним з рахунків, з урахуванням обмеження, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною першою ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 того ж Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно частини першої ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату рахунків зберігач з поклажодавця має право стягнути пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми недоплати за кожен день прострочення до повної оплати заборгованості. Пеня стягується у претензійно-позовному порядку.
Перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що вимога про стягнення пені в сумі 846,73 грн, за загальний період з 21.06.2021 по 01.01.2022 є обґрунтованою, а наданий розрахунок є арифметично правильним.
Відтак позовна вимога про стягнення 846,73 грн пені підлягає задоволенню.
Крім цього Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 873,19 грн 3% річних та 6087,41 грн інфляційних втрат.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що 3% річних нараховані за загальний період з 21.06.2021 по 03.08.2023; інфляційні втрати нараховані за період з липня 2021 по лютий 2023.
За наслідком дослідження та перевірки наданих розрахунків судом встановлено, що вони є обґрунтованими та арифметично правильними.
Таким чином позовна вимога про стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних підлягає задоволенню повністю в сумі 873,19 грн, позовна вимога про стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю в сумі 6087,41 грн.
Згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи все викладене вище суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2684,00 грн покладаються на Відповідача та підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.
Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241, 256 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідробуд Україна» (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Ботанічна, 1/6; код ЄДРПОУ 38490124) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23; код ЄДРПОУ 38728444) 20462 (двадцять тисяч чотириста шістдесят дві) грн 40 коп. основного боргу, 846 (вісімсот сорок шість) грн 73 коп. пені, 873 (вісімсот сімдесят три) грн 19 коп. 3% річних, 6087 (шість тисяч вісімдесят сім) грн 41 коп. інфляційних втрат та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати сторонам.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Дата виготовлення і підписання рішення 07.08.2023.
Суддя С.Ю. Наріжний