ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.08.2023Справа № 910/7794/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Київського міського центру зайнятості
до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1
про стягнення 37 761,73 грн
Київський міський центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (далі - відповідач) про стягнення 37 761,73 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем виплачено грошові кошти в заявленому до стягнення розмірі гр. ОСОБА_1 як допомога по безробіттю. У подальшому рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 08.11.2021 у справі № 750/15139/21 скасовано наказ про припинення трудового договору з останнім та поновлено його на роботі.
У зв'язку з викладеним у позивача виникло право на звернення до відповідача (роботодавця гр. ОСОБА_1 ) з позовом про стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 та встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Сторони повідомлені про відкриття провадження у даній справі в порядку, встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України шляхом направлення на адреси їх місцезнаходженням належним чином завірених копій ухвал рекомендованими листами з повідомленням про вручення.
Ухвала суду від 25.05.2023 була отримана позивачем 01.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105494542826, а відповідачем - 31.05.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105494542834.
Третій особі ухвала суду від 25.05.2023 була надіслана на адресу його місце проживання поштовим відправленням № 0105494542842, яке повернуто до суду з зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання», жодних заяв про зміну місцезнаходження третьої особи до суду не надходило.
Відповідно до п. 3, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи викладене, судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
20.06.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову у зв'язку з тим, що відповідно до абзацу 7 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу, однак позивач не є Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Таким чином, Київський міський центр зайнятості є неналежним позивачем.
Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч.4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
З матеріалів справи вбачається, що 14.06.2021 року до Святошинської районної філії Київського міського центру зайнятості звернувся гр. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з заявами про надання статусу безробітного та про призначення виплати допомоги по безробіттю.
З додатку № 2 до Персональної картки ОСОБА_1 № 027521061400033 «Рішення прийняті центром зайнятості/філією центру зайнятості щодо зареєстрованого безробітного» вбачається наступне:
- наказом Святошинської районної філії КМЦЗ № НТ210614 від 14.06.2021, відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» ОСОБА_1 надано статус безробітного, призначено виплату допомоги по безробіттю та відкладено її виплату у зв'язку з отриманням компенсаційних виплат при звільненні з 14.06.2021 по 11.07.2021;
- наказом Святошинської районної філії КМЦЗ №НТ210712 від 12.07.2021 гр. ОСОБА_1 розпочато виплату допомоги по безробіттю з 12.07.2021;
- наказом Святошинської районної філії КМЦ3 № НТ210929 від 29.09.2021 гр. ОСОБА_1 скорочено виплату допомоги по безробіттю з 28.09.2021 по 12.10.2021;
- наказом Святошинської районної філії КМЦЗ № НТ211013 від 13.10.2021 гр. ОСОБА_1 розпочато виплату допомоги по безробіттю з 13.10.2021;
- наказом Святошинської районної філії КМЦЗ № НТ211119 від 19.11.2021, у зв?язку з самостійним працевлаштуванням, гр. ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю та припинено реєстрацію особи як безробітної з 19.11.2021.
Позивач зазначає, що відповідно до наданих під час реєстрації документів встановлено, що останнім місцем роботи гр. ОСОБА_1 є Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (скорочено - ДІФКУ), де останній був звільнений з 11.06.2021 у зв?язку зі скороченням чисельності або штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням про звільнення, гр. ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з вимогою скасувати відповідний наказ про звільнення.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 08.11.2021 у справі № 759/15139/21, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 01.06.2022, скасовано наказ ДІФКУ № 167-к/тр від 11.06.2021 та поновлено гр. ОСОБА_1 на посаді з 12.06.2021.
Підпунктом 18 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.
Відповідно до п. 2, п. 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, який затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 № 60/62, Постановою правління Пенсійного фонду України 13.02.2009 № 7-1, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 за № 232/16248, розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати ій матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. Перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття. За результатами перевірки складається відповідний акт.
У подальшому Київським міським центром зайнятості було складено Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 131 від 12.04.2023, яким встановлено, що ОСОБА_1 поновлено на посаді інженера з комп'ютерних систем відділу господарського забезпечення з 12.06.2021. До Акту долучені надані під час розслідування відповідачем копії наказу про поновлення на роботі ОСОБА_1 № 50-к/тр від 17.06.2022 та наказу про припинення трудового договору № 64-к/тр від 24.06.2022.
Згідно з довідкою-розрахунком №07-609/10-21/23 від 13.04.2023 сума надлишково виплачених коштів матеріального забезпечення на випадок безробіття гр. ОСОБА_1 за період з 12.07.2021 по 18.11.2021 становить 35 761,73 грн.
3 метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 19-1177/23 про необхідність повернення матеріальної допомоги у розмірі 35 761,73 грн. Докази направлення наявні у матеріалах справи.
У відповідь на вищевказану претензію відповідач листом № 07-268/23 від 25.04.2023 повідомив позивача про відмову в її задоволенні.
Оскільки сплачена позивачем сума коштів у розмірі 35 761,73 грн. допомоги по безробіттю відповідачем у повному обсязі не відшкодована, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України від "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Пунктом 8 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 перебував на обліку як безробітній у Київському міському центрі зайнятості з 14.06.2021 по 18.11.2021 та знятий з такого обліку з припиненням виплат по безробіттю 19.11.2021, у зв'язку з самостійним працевлаштуванням. За вказаний період йому було виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 35 761,73 грн.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Відповідно до підпункту 1 пункту 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 № 792 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), Центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі.
Пунктом 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю також припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 08.11.2021 у справі № 759/15139/21, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 01.06.2022, скасовано наказ ДІФКУ №167-к/тр від 11.06.2021 та поновлено гр. ОСОБА_1 на посаді з 12.06.2021. Судом у справі № 759/15139/21 допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі. Таким чином, незаконність звільнення з посади вищевказаної особи відповідачем, встановлена судовим рішенням, яким, зокрема, і поновлено на посаді ОСОБА_1 .
Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У подальшому на підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08.11.2021 у справі №759/15139/21 ОСОБА_1 поновлено на посаді інженера з комп'ютерних систем відділу господарського забезпечення з 12.06.2021 відповідно до копії наказу № 50-к/тр від 17.06.2022.
Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що Фонд має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
Приписами ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що з роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Отже, положеннями статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" також визначено, що роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Суд зазначає, що відповідач по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем в розумінні частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а тому саме на відповідача покладено обов'язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що вказане не є покладенням на відповідача подвійної компенсації, а є встановленим законом обов'язком компенсації здійсненої безробітному виплати.
Частина 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не передбачає жодних підстав чи можливостей зменшити суму виплаченого забезпечення безробітному та вартості наданих йому соціальних послуг, які підлягають відшкодуванню роботодавцем у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, в тому числі, і на суму коштів, стягнутих в якості оплати за час вимушеного прогулу.
Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду у справах № 914/1875/17 від 09.07.2018 та № 914/2087/17 від 12.06.2018.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає, що відповідно до абзацу 7 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу, однак позивач не є Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Таким чином, Київський міський центр зайнятості є неналежним позивачем.
З даним твердженням відповідача суд не погоджується та зазначає наступне.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.
Відповідно до пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, які здійснювалися органами державної служби зайнятості відповідно до цього Закону, починаючи з 2013 року покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи.
Згідно з пунктом 1 розділу II Положення про державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16.12.2020 № 2663, завдання з реалізації державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, соціального захисту від безробіття покладено на Державну службу зайнятості.
Служба складається з Державного центру зайнятості, міжрегіональних, регіональних центрів зайнятості та їх філій, Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, закладів професійної (професійно-технічної) освіти Державної служби зайнятості, інших закладів освіти Державної служби зайнятості, а також підприємств, установ, організацій, утворених Службою.
За змістом пунктів 1-3 розділу III цього Положення Державний центр зайнятості, який є головною державною установою у централізованій системі державних установ Служби, виконує повноваження безпосередньо та через міжрегіональні, регіональні центри зайнятості та їхні філії, забезпечуючи, зокрема, надання соціальних послуг та виплату матеріального забезпечення відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Про зайнятість населення», а також стягнення відповідно до закону коштів Фонду, виплачених особам, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачених на надання соціальних послуг безробітним.
Відповідно до Положення про Київський міський центр зайнятості, затвердженого наказом Державної служби зайнятості № 140 від 29.09.2017, Київський міський центр зайнятості є неприбутковою державною установою, підпорядкованою та підзвітною Державній службі зайнятості.
Згідно з зазначеними вище нормами чинного законодавства Київський міський центр зайнятості виконує завдання та функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту населення від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Законом України «Про зайнятість населення».
Таким чином, центр зайнятості є органом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що діє від імені Фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а отже є належним позивачем у данній справі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 74-77, 86, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 65-Б, код 00041467) на користь Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 47-Б, код 03491091) 35 761 (тридцять п'ять тисяч сімсот шістдесят один) грн 73 коп. та судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 07.08.2023.