Справа № 369/10416/22
Провадження № 2/369/2100/23
Іменем України
31.07.2023 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Волчка А. Я.,
при секретарі Миголь А. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «УМ Факторинг» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1653177 від 07.03.2021 року в розмірі 18 877,27 грн.
В обґрунтування позову послались на те, що 07.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 1653177 від 07.03.2021 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого, ОСОБА_1 отримав позику у розмірі 6 000 грн 00 коп., строком на 15 днів, шляхом переказу коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .
20 жовтня 2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УМ Факторинг» (надалі Позивач) укладено договір факторингу №1 та підписано реєстр прав вимог № 1 від 20.10.2021 року.
Враховуючи вищезазначене, Позивач став новим кредитором, та отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором.
На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов'язання і заборгованість за Кредитним договором не погашає, що є порушенням законних прав позивача.
Станом на день подання позовної заяви, загальна сума заборгованості відповідача за Кредитним договором складає 18 877,27 грн, а саме 6 000 грн тіло кредиту, 11 910 грн та 967,27 грн упущена вигода.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.02.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено її розгляд за участі сторін.
Учасники судового процесу у судове засідання не з'явилися.
При цьому, представник позивача 14.06.2023 року подав до суду заяву про проведення розгляду справи у його відсутності, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечував.
Відповідач у судове засідання, призначене на 14.06.2023 не з'явився. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду невідомі.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористалась, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно вимог статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з'явився на нього, не повідомив причини неявки, не подав відзив, а позивач не заперечував проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного висновку.
Так, судом встановлено, що 07.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 1653177 від 07.03.2021 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого, ОСОБА_1 отримав позику у розмірі 6 000 грн 00 коп, строком на 15 днів, шляхом переказу коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .
Відповідно до п.1.1 укладеного Договору, укладення цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в Особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного договору клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету.
Строк кредиту 15 днів. Дата повернення кредиту визначена в графіку платежів, що є Додатком №1 до цього договору (п.1.3 Договору)
Пунктом 1.4.1 Договору визначено, що стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: - у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору, якщо не виконані умови застосування зниженої процентної ставки; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація Договору за ініціативою клієнта, відповідно до п. 4.1 Договору - у межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопролонгація, відповідно до п.4.2 Договору.
Розділом 4 укладеного Договору визначено порядок продовження строку користування кредитом, автопролонгація.
Відповідно до п.4.2.1 сторони домовились, що у випадку, якщо у клієнта на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації) наявна заборгованість за кредитом, та клієнт не продовжив строк кредиту у відповідності до п.4.1.1 - 4.1.6 Договору, за цим Договором застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту.
Клієнт, підписуючи Договір, дає згоду на його авто пролонгацію, - продовження дії Договору та строку користування кредитом з закінчення строку кредиту або продовженого строку кредиту (п.1.3, п.4.1.5 Договору) ще на 15 днів, що вбачається з п.4.2.2. Договору.
Відповідно до п.4.2.5 Договору, загальна кількість автопролонгацій за цим Договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 календарних днів (включаючи період, визначений в п.1.3 Договору та періоди пролонгації). Тобто, якщо у разі наступної (чергової) авто пролонгації загальна кількість днів користування кредитом буде більшою за 120 днів, така авто пролонгація не застосовується, а строк повернення кредиту та сплати нарахованих процентів є таким, що настав.
20 жовтня 2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УМ Факторинг» укладено договір факторингу №1 та підписано реєстр прав вимог № 1 від 20.10.2021 року.
З витягу з Реєстру прав вимог № 1 від 20.10.2021 вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1653177 від 07.03.2021 становить 17 910 грн., з яких 6 000 грн заборгованість за основним боргом (тіло кредиту), 11 910 грн заборгованості по відсоткам.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, відповідачем ОСОБА_1 умови договору належним чином не виконано, порушено вимоги правил надання банківських послуг, якими передбачено зобов'язання позичальника погашення заборгованості за кредитом, проценти за його користування.
Згідно з наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості за Кредитним договором відповідач, внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань, має заборгованість за кредитним договором № 1653177 від 07.03.2021 у розмірі 17 910 грн., з яких 6 000 грн заборгованість за основним боргом (тіло кредиту), 11 910 грн заборгованості по відсоткам.
На час розгляду справи договір про надання банківських послуг № 1653177 від 07.03.2021 року недійсним, розірваним чи припиненим не визнаний.
Таким чином, на підставі наведеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1653177 від 07.03.2021 року, в частині тіла кредиту, в розмірі 6 000 грн та відсотків в розмірі 11 910 грн, на загальну суму 17 910 грн.
У свою чергу, позовні вимоги в частині стягнення упущеної вигоди задоволенню не підлягають, з огляду на наступне:
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦПК України упущеною вигодою є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
У той же час, позивачем не обґрунтовано та не доведено належними доказами сам факт наявності збитків у формі упущеної вигоди, в чому вони дістали свій прояв, безпосередній причинно-наслідковий зв'язок із діями (бездіяльністю) відповідача, вина відповідача.
Звіт суб'єкта оціночної діяльності, наданий позивачем, про оцінку грошового збитку, зміст якого зведений до визначення розміру втраченої вигоди як можливий прибуток у зв'язку із середньостатистичною ставкою по депозиту в банках України, на думку суду, не може бути достатнім для висновку про реальну наявність такого збитку саме у позивача та реальний зв'язок із заборгованістю відповідача.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог (94.88% від 2 481 грн 00 коп.) в розмірі 2 353 грн 97 коп.
Оскільки суд відмовляє у стягненні упущеної вигоди в сумі 967 грн 27 коп., тому суд відмовляє у стягненні витрат позивача в сумі 15 000 грн на проведення оцінки такого збитку суб'єктом оціночної діяльності. Крім цього, суд приймає до уваги очевидну непропорційність таких витрат.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 133 ч. 3 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов'язані з розглядом справи.
Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Однак, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів в підтвердження понесених ним судових витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн, а саме акту виконаних робіт, рахунку на їх оплату чи відповідної квитанції, платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому законом порядку.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Наведене свідчить про недоведеність позивачем понесених ним витрат на професійну правничу допомогу і, у зв'язку з цим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх стягнення з відповідача.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову позивачу у вимозі щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу в розмірі 4 000 грн.
Керуючись викладеним, відповідно до ст.ст. 258, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» заборгованість за кредитним договором № 1653177 від 07.03.2021 року в частині тіла кредиту, в розмірі 6 000 грн та відсотків в розмірі 11 910 грн, на загальну суму 17 910 (сімнадцять тисяч дев'ятсот десять) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» судовий збір у розмірі 2 353(дві тисячі триста п'ятдесят три) грн 97 коп.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» ЄДРПОУ 40274286, місцезнаходження: вул. Ризька, буд. 73-Г, офіс 7/1, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Києво-Святошинським РВ ГУ МВС в Київській області 23.06.1998 року, адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя: Андрій ВОЛЧКО