Справа № 420/19385/22
03 серпня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , у якій просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно п. 1 постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн., починаючи з 19.06.2022 по 30.11.2022 пропорційно дням участі у бойових діях або оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн., починаючи з 19.06.2022 по 30.11.2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач - ОСОБА_1 12.05.2022 року був мобілізований до лав Збройних сил України.
З 05.06.2022 року позивача було зараховано до списку особового складу Військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач) для проходження подальшої військової служби.
Наказом Командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.06.2022 р. № 116 було прийнято вважати ОСОБА_1 таким, що вибув 19.06.2022 р. у відрядження з метою бути залученим до виконання завдань у визначеному позиційному районі до окремого розпорядження. Підставою для відрядження, відповідно тексту наказу, є бойове розпорядження військової частини НОМЕР_2 № 5/399/ОКП від 18.06.2022 р.
Таким чином, перебуваючи у відрядженні та виконуючи бойове розпорядження з 19.06.2022 р., позивач фактично є особою, що приймає безпосередню участь у бойових діях.
Проте, як зазначено у позові, починаючи з 19.06.2022 р. до дати звернення до суду, позивач фактично отримує лише додаткову винагороду 30 000,00 грн. на місяць, хоча положеннями постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» для військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у бойових діях, передбачено, що розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн.
Невиплата відповідачем додаткової винагороди відповідно п. 1 постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн., починаючи з 19.06.2022 по 30.11.2022 пропорційно дням участі у бойових діях, стала підставою звернення до суду з даним позовом.
У своїх доводах позивач посилається на те, що пунктом 1 постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. №168 визначено, що отримання вказаних виплат належить як військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях, так і забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Натомість, відповідач помилково, на переконання позивача, звужує вказане поняття та зазначає про «безпосередню участь у бойових дій або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії», що не відповідає положенням наведеної постанови.
Отже, позивач переконаний, що оскільки з 19.06.2022 року він перебуває у відрядженні та виконує бойове розпорядження, то фактично він є особою, що приймає безпосередню участь у бойових діях, відтак має право на додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 року № 168 у розмірі до 100 000 грн., починаючи з 19.06.2022 по 30.11.2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. При цьому, факт того, що позивач знаходиться в районі бойових дій відповідачем не заперечується.
Ухвалою від 03.01.2023 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/19385/22 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та виклику сторін.
Ухвалою від 07.03.2023 року суд ухвалив розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - проводити в порядку загального позовного провадження, та призначив підготовче засідання на 04.04.2023 року.
Підготовче судове засідання, призначене на 04.04.2023 року, відкладене на 10.05.2023 року.
Підготовче судове засідання, призначене на 10.05.2023 року, перенесене у зв'язку з перебування судді у відпустці на 17.05.2023 року.
Підготовче судове засідання, призначене на 17.05.2023 року, було перенесено у зв'язку з перебування судді у відпустці та призначене на 07.06.2023 року.
У підготовче судове засідання, призначене на 07.06.2023 року, з'явився представник відповідача. Представник позивача не з'явився про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.
Ухвалою суду від 07.06.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 420/19385/22 до судового розгляду по суті на 28.06.2023 року на 14:00 год.
У судове засідання, призначене на 28.06.2023 року, сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та завчасно.
Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача у порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За приписами ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи викладене, керуючись приписами ч. 9 ст. 205 КАС України, ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання від 28.06.2023 року, продовжено розгляд справи у письмовому провадженні.
Позиція відповідача
04.04.2023 року від Військової частини НОМЕР_1 засобами електронного зв'язку, а 11.04.2023 року засобами поштового зв'язку, до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує.
Щодо фактичних обставин справи відповідач у відзиві зазначив про те, що 05.06.2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 102 солдат ОСОБА_1 , який призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 5 червня 2022 року №34-РС на посаду водія-номера обслуги стартового взводу стартової батареї 4 підрозділу та прибув із військової частини НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.06.2022 року № 103 солдат ОСОБА_1 вважається таким, що посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.06.2022 року № 116 солдат ОСОБА_1 разом з військовослужбовцями 4 підрозділу та 5 підрозділу військової частини НОМЕР_1 був відряджений у визначений позиційний район до окремого розпорядження.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.11.2022 року № 335 солдат ОСОБА_1 прибув з відрядження з визначеного позиційного району.
По суті позовних вимог відповідач зазначив про таке.
Порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, в спірному періоді врегульовано окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 року № 912/з/29 (далі - Окреме доручення № 912/з/29) та Методичними рекомендаціями щодо заходів з організації документального підтвердження (оформлення) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, затвердженими начальником Генерального штабу Збройних Сил 14.05.2022 року № 13459/С (далі - Методичні рекомендації № 13459/С).
Пунктом 1 Окремого доручення № 912/з/29 визначено, що слід розуміти під терміном “безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів”.
Відповідно до абзацу дев'ятого пункту 1 Окремого доручення № 912/з/29 під зазначеним вище терміном слід розуміти виконання військовослужбовцем бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей.
Для виплати збільшеної додаткової винагороди до уваги береться визначення терміну “безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів”, яке наведене у пункті 1 Окремого доручення № 912/з/29, оскільки саме Окреме доручення № 912/з/29 визначає порядок і умови виплати збільшеної додаткової винагороди.
Абзацом другим пункту 2 Окремого доручення № 912/з/29 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям встановлюється виплата щомісячної додаткової грошової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах).
Відповідач вказує, що підрозділи військової частини НОМЕР_1 не входять до складу створених (діючих) угрупувань військ Сил оборони держави.
При цьому, факту перебування військової частини (підрозділу) у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, про яке йдеться в абзаці другому пункту 1 Окремого доручення № 912/з/29, недостатньо для виплати збільшеної додаткової винагороди в розмірі 100000 грн., оскільки окрім такого перебування військовослужбовцями частини (підрозділу) мають виконуватись бойові завдання, передбачені абзацами третім - тринадцятим пункту 1 Окремого доручення № 912/з/29 (які є уточнюючими). Про необхідність виконання бойових завдань безпосередньо зазначено у абзаці другому пункту 1 Окремого доручення № 912/з/29 та випливає із системного аналізу абзаців першого - тринадцятого пункту 1 та завдань з протиповітряної оборони та ураження повітряних цілей.
Таким чином, відповідач стверджує, що військовослужбовцям зенітних ракетних підрозділів військової частини НОМЕР_1 додаткова винагорода може збільшуватись до 100 000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць лише за виконання ними бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей.
Відповідач наголошує, що сам факт перебування в районі ведення воєнних (бойових) дій не є підставою для виплати збільшеної додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, якщо військовослужбовець не виконує бойових завдань, передбачених абзацами третім - тринадцятим пункту 1 Окремого доручення № 912/з/29.
Це саме передбачено роз'ясненням Командування Повітряних Сил Збройних Сил України від 04.07.2022 року № 350/1/329.
Щодо виконання бойових завдань позивачем відповідачем зазначено, що позивач не брав безпосередньої участі у застосуванні засобів вогневого ураження по повітряним цілям.
За своєю посадою позивач не входить до складу бойової обслуги 4 підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка безпосередньо виконує бойові завдання з вогневого ураження повітряних цілей. Що підтверджується і рапортами командира 4 підрозділу військової частини НОМЕР_1 за спірний період, в яких у складі бойової обслуги солдат ОСОБА_1 не зазначений.
Бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 № 5/399/ОКП від 18.06.2022 року (гриф секретності “Таємно”), яке згадується в наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.06.2022 року № 116, не визначає бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей чи інших бойових завдань.
Посада водія-номера обслуги стартового взводу стартової батареї 4 підрозділу, яку обіймає солдат ОСОБА_1 , не передбачає наявність допуску до державної таємниці, і вказаний військовослужбовець такого допуску не має.
У бойовому розпорядженні для 4 підрозділу військової частини НОМЕР_1 (гриф секретності Таємно”) Позивач не зазначений.
У військовій частині НОМЕР_1 відсутні бойові накази або бойові розпорядження, які б підтверджували участь Позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Щодо посилання позивача на наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.06.2022 року № 116, яким солдат ОСОБА_1 разом з військовослужбовцями 4 підрозділу та 5 підрозділу військової частини НОМЕР_1 був відряджений у визначений позиційний район до окремого розпорядження, відповідач зазначив, що цей наказ не є бойовим наказом або бойовим розпорядженням, а підтверджує лише факт вибуття у відрядження особового складу та не ставить перед ними ніяких бойових завдань. Крім того, відрядження у визначений позиційний район не означає виконання бойових завдань.
Як зазначає відповідач, у Журналі бойових дій військової частини НОМЕР_1 (гриф секретності “Таємно”) відсутні записи стосовно Позивача. Рапорт командира 4 підрозділу військової частини НОМЕР_1 про безпосередню участь солдата ОСОБА_1 у застосуванні засобів вогневого ураження по повітряним цілям відсутній, документи, визначені абзацами третім - шостим пункту З Окремого доручення № 912/з/29, не надані. Первісні документи не містять інформації щодо виконання Позивачем бойового завдання у складі військової частини (підрозділу).
Отже, відповідач стверджує, що інформації про виконання Позивачем бойового завдання у складі військової частини у розпорядженні Відповідача немає.
Довідки органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), інших військових частин про підтвердження безпосередньої участі солдата ОСОБА_1 у бойових діях або заходах на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходили та окремо Позивачем не надавались.
Відповідач також вказує, що позивач, у відповідності до п. 1 постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. №168, отримував додаткову винагороду у розмірі 30000, 00 грн. щомісячно, проте законних підстав для нарахування та виплати йому збільшеної додаткової винагороди у розмірі до 100000, 00 грн. пропорційно у спірний період не має.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.05.2022 року мобілізований до лав Збройних сил України (а.с. 26, том 1).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.06.2022 року № 102, солдат ОСОБА_1 , який призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 5 червня 2022 року №34-РС на посаду водія-номера обслуги стартового взводу стартової батареї 4 підрозділу та прибув із військової частини НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення (а.с. 191, том 1).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.06.2022 року № 103, солдат ОСОБА_1 вважається таким, що з 06.06.2022 року посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою (а.с. 192, том 1).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.06.2022 року № 116, наказано вважати такими, що вибули: 2.1. У відрядження: 2.1.2. Нижчепойменованих військовослужбовців 4 підрозділу та 5 підрозділу, які будуть залучатись для виконання завдань у визначеному позиційному районі, відрядити з 19 червня 2022 року до окремого розпорядження: солдата ОСОБА_1 , водія - номера обслуги стартового взводу стартової батареї 4 підрозділу, видати зброю та боєприпаси: автомат АК-74 № НОМЕР_4 , набої 5,45мм, 120 одиниць. Підстава: бойове розпорядження №5/399/ОКП від 18.06.22 р. (а.с. 25, 193, том 1).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.11.2022 року № 335, наказано вважати такими, що прибули і приступили до виконання службових обов'язків: 1.1. З відрядження: 1.1.1. Нижчепойменованого військовослужбовця 4 підрозділу, який був залучений для виконання завдань за призначенням у визначеному позиційному районі, вважати таким, що прибув з 30 листопада 2022 року: солдата ОСОБА_1 , водія - номера обслуги стартового взводу стартової батареї 4 підрозділу, прибув зі зброєю та боєприпасами: автомат АК-74 № НОМЕР_4 , набої 5,45мм, 120 одиниць. Підстава: рапорт старшого лейтенанта Бівалькевича С.М. від 26.11.22 р. (вх. №4338) (а.с. 194, том 1).
Звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено невиплатою ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно п. 1 постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн., починаючи з 19.06.2022 по 30.11.2022 пропорційно дням участі у бойових діях або оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
З наявної у матеріалах справи Довідки про нараховане грошове забезпечення солдата ОСОБА_1 за період з червня по листопад 2022 року (а.с. 195, том 1) судом встановлено, що у спірний період додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, позивачу нарахована та виплачена у таких розмірах:
Червень 2022 року - 26000,00 грн.;
Липень 2022 року - 30000,00 грн.;
Серпень 2022 року - 30000,00 грн.;
Вересень 2022 року - 30000,00 грн.;
Жовтень 2022 року - 30000,00 грн.;
Листопада 2022 року - 30000,00 грн.
Тобто, позивачу виплачувалась додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, відповідно п. 1 постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», встановлена на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил.
Предметом спору у зазначеній справі є наявність підстав для виплати позивачу додаткової винагороди збільшеної до 100 000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), відповідно п. 1 постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За визначенням ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за N 745/32197 (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
У подальшому (і станом на час спірних правовідносин) відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію” Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 217 від 07.03.2022, № 350 від 22.03.2022, № 400 від 01.04.2022, № 754 від 01.07.2022, № 793 від 07.07.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постанову №168 доповнено пунктом 2-1 згідно з Постановою КМ № 793 від 07.07.2022 - застосовується з 24 лютого 2022 року.
Пунктом 2-1 Постанови №168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам в частині наявності у позивача права на отримання додаткової винагороди збільшеної до 100 000 гривень у спірний період з 19.06.2022 по 30.11.2022 рр., суд дійшов наступного.
Як слідує з пункту 1 Постанови №168, військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Позивач посилається на те, що наказом Командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.06.2022 р. № 116 його було відряджено з 19.06.2022 р. з метою залучення до виконання завдань у визначеному позиційному районі до окремого розпорядження. Підставою для відрядження, відповідно тексту наказу, є бойове розпорядження військової частини НОМЕР_2 № 5/399/ОКП від 18.06.2022 р.
Позивач вважає, що з 19.06.2022 року по 30.11.2022 року він має право на додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 року № 168 у розмірі до 100 000 грн.
У свою чергу відповідач стверджує, що у військовій частині НОМЕР_1 відсутні бойові накази або бойові розпорядження, які б підтверджували участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, тому законних підстав для нарахування та виплати йому збільшеної додаткової винагороди у розмірі до 100000, 00 грн. пропорційно у спірний період не має.
У матеріалах справи наявний витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.06.2022 року № 116, яким наказано вважати такими, що вибули: 2.1. У відрядження: 2.1.2. Нижчепойменованих військовослужбовців 4 підрозділу та 5 підрозділу, які будуть залучатись для виконання завдань у визначеному позиційному районі, відрядити з 19 червня 2022 року до окремого розпорядження: солдата ОСОБА_1 , водія - номера обслуги стартового взводу стартової батареї 4 підрозділу, видати зброю та боєприпаси: автомат АК-74 № НОМЕР_4 , набої 5,45мм, 120 одиниць. Підстава: бойове розпорядження №5/399/ОКП від 18.06.22 р. (а.с. 25, 193, том 1).
Водночас, відповідач надав до суду Довідку від 04.05.2023 року №350/305/7/945ж, виданої за підписом командира військової частини НОМЕР_1 , у якій зазначено таке: «Водій-номер обслуги стартового взводу стартової батареї 4 підрозділу військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 не входить до складу бойової обслуги 4 підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка безпосередньо виконує бойові завдання з вогневого ураження повітряних цілей.
Під час ведення протиповітряного бою водій-номер обслуги стартового взводу стартової батареї 4 підрозділу військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 перебуває в безпечному місці (укритті) та на бойовій позиції підрозділу не знаходиться.
У період з 19.06.2022 року по 30.11.2022 року солдат ОСОБА_1 не брав безпосередньої участі у застосуванні засобів вогневого ураження по повітряним цілям, не виконував бойові завдання з вогневого ураження повітряних цілей.
Згідно посади Позивач під час приведення підрозділу в готовність відповідає за зняття маскування зі зразка техніки. Це він робить завчасно, при підготовці до ведення бойових дій.» (а.с. 47, том 2).
У відзиві на позовну заяву відповідач повідомив, що Порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, в спірному періоді врегульовано окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 року № 912/з/29 (далі - Окреме доручення № 912/з/29) та Методичними рекомендаціями щодо заходів з організації документального підтвердження (оформлення) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, затвердженими начальником Генерального штабу Збройних Сил 14.05.2022 року № 13459/С (далі - Методичні рекомендації № 13459/С).
Пунктом 1 Окремого доручення № 912/з/29 визначено, що слід розуміти під терміном “безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів”.
Відповідно до абзацу дев'ятого пункту 1 Окремого доручення № 912/з/29 під зазначеним вище терміном слід розуміти виконання військовослужбовцем бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей.
Відповідач вказує, що підрозділи військової частини НОМЕР_1 не входять до складу створених (діючих) угрупувань військ Сил оборони держави. Військовослужбовцям зенітних ракетних підрозділів військової частини НОМЕР_1 додаткова винагорода може збільшуватись до 100 000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць лише за виконання ними бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей.
Щодо виконання бойових завдань позивачем відповідачем зазначено, що позивач не брав безпосередньої участі у застосуванні засобів вогневого ураження по повітряним цілям.
За своєю посадою позивач не входить до складу бойової обслуги 4 підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка безпосередньо виконує бойові завдання з вогневого ураження повітряних цілей.
Щодо посилання позивача на наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.06.2022 року № 116, у якому зазначено, що підставою його видання є бойове розпорядження №5/399/ОКП від 18.06.22 р. (а.с. 25, 193, том 1).
Суд приймає до уваги пояснення відповідача про те, що сам по собі наказ від 19.06.2022 року № 116 є наказом по стройовій частині і підтверджує лише факт вибуття у відрядження особового складу та не ставить перед ними ніяких бойових завдань. Крім того, відрядження у визначений позиційний район не означає виконання бойових завдань.
Бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 № 5/399/ОКП від 18.06.2022 року (гриф секретності “Таємно”), яке згадується в наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.06.2022 року № 116, не визначає бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей чи інших бойових завдань.
У бойовому розпорядженні для 4 підрозділу військової частини НОМЕР_1 (гриф секретності Таємно”) Позивач не зазначений.
У військовій частині НОМЕР_1 відсутні бойові накази або бойові розпорядження, які б підтверджували участь Позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Як зазначає відповідач, у Журналі бойових дій військової частини НОМЕР_1 (гриф секретності “Таємно”) відсутні записи стосовно Позивача. Рапорт командира 4 підрозділу військової частини НОМЕР_1 про безпосередню участь солдата ОСОБА_1 у застосуванні засобів вогневого ураження по повітряним цілям відсутній, документи, визначені абзацами третім - шостим пункту 3 Окремого доручення № 912/з/29, не надані. Первісні документи не містять інформації щодо виконання Позивачем бойового завдання у складі військової частини (підрозділу). Довідки органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), інших військових частин про підтвердження безпосередньої участі солдата ОСОБА_1 у бойових діях або заходах на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходили.
Отже, відповідач стверджує, що інформації про виконання позивачем бойового завдання у складі військової частини у розпорядженні відповідача немає.
Враховуючи вищевикладене, всебічно дослідивши наявні у справі письмові докази, суд дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.
Факт такої участі позивача, у визначеному ним періоді, відповідачем заперечується.
При цьому, відповідач детально обґрунтував свої заперечення.
Суд не заперечує того факту, що позивач знаходився/знаходиться в районі бойових дій.
Проте, самого лише факту перебування у визначеному позиційному районі у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави недостатньо для виплати збільшеної додаткової винагороди в розмірі 100000 грн., оскільки окрім такого перебування військовослужбовцями частини (підрозділу) мають виконуватись бойові завдання.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що доказом виконання ним бойового розпорядження та перебування у визначеному позиційному районі є наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.06.2022 року № 116, у якому зазначено, що підставою його видання є бойове розпорядження №5/399/ОКП від 18.06.22 р., оскільки сама по собі видача бойового наказу (розпорядження) не є безумовним доказом його виконання військовослужбовцем та його безпосередньої участі у бойових діях чи відповідних заходах.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, зв'язку з відсутністю обставин безпосередньої участі позивача в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; запереченнями відповідача виконання про виконання позивачем бойового завдання, суд вважає, що відсутні й підстави для виплати позивачу у визначеному ним періоді додаткової винагороди збільшеної до 100 000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), відповідно п. 1 постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії”). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У той же час, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини 3 статті 2, частини 2, 4 статті 9, частина 3 статті 77, частина 6 статті 94 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі викладеного, враховуючи підтвердження доводів відповідача про відсутність підтвердження участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії для нарахування та виплати йому збільшеної додаткової винагороди у розмірі до 100000, 00 грн. пропорційно, суд вважає, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 205, 242-246, 250, 255-258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ; АДРЕСА_2 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ; АДРЕСА_3 ).
Повний текст рішення складено та підписано суддею 03.08.2023 року.
Суддя Г.В. Лебедєва
.