Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" серпня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2276/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ТС Плюс" (03115, м. Київ, вул. Миколи Краснова, 27, код ЄДРПОУ 36264680)
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Баскет 11" (62456, Харківська область, смт Буди, вул. Щаслива, 1А, кож ЄДРПОУ 41997380)
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
ТОВ "ТС Плюс" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Баскет 11" (відповідач) 4 842,48 грн заборгованості за договором №195 від 06.11.2020, 870,74 грн пені, 196,06 грн 3% річних, 1 324,06 грн інфляційних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2023, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.05.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги ціну позову, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
14.06.2023 відповідачем було подано до суду :
- відзив на позовну заяву (вх. №15212)
- клопотання про призначення судової експертизи (вх. №15209)
- клопотання про витребування оригіналів документів (вх. №15206)
- клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (вх. №15204).
Ухвалою суду від 19.06.2023 було відмовлено в клопотанні про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, витребувані у позивача оригінали документів та прийнято до розгляду клопотання відповідача про призначення експертизи.
06.07.2023 позивачем подані до суду оригінали документів та письмові пояснення (вх. №17494), які долучені до матеріалів справи.
Заперечень на пояснення позивача відповідачем надано не було.
Ухвалою суду від 04.08.2023 було відмолено в задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи.
Згідно з частиною третьою статті 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який триває на теперішній час.
Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м. Харкові та Харківській області, а також особливого (дистанційного) режиму роботи господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі господарського суду з міркувань безпеки, та постійними повітряними тривогами, розгляд даної справи здійснений судом у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, в обґрунтування своїх вимог вказує на те, що між сторонами було укладено договір поставки №195 від 06.11.2020 разом з протоколом розбіжностей до договору. Та зазначає, що на підставі вказаного Договору Позивачем згідно накладних, які не були оплачені відповідачем:
№3079808 від 30.12.2021 на суму 874,22 грн,
№3096592 від 13.01.2022 на суму 744,73 грн,
№30965596 від 13.01.2022 на суму 693,98 грн,
№3117893 від 27.01.2022 на суму 876,36 грн,
№3127750 від 03.02.2022 на суму 825,59 грн,
№3136936 від 10.02.2022 на суму 827,60 грн,
№3148938 від 17.02.2022 на суму 870,10 грн.
Натомість, в своєму відзиві на позовну заяву, відповідач заперечує факт здійснення таких операцій та зазначає про те, що товар за вказаними накладними він не отримував.
Таким чином, предметом спору є стягнення заборгованості за поставлений товар, а тому доведенню в даному випадку підлягає саме факт отримання цього товару відповідачем.
Надаючи оцінку обставинам, вказаним позивачем в позовній заяві, суд зазначає наступне.
Так, з поданих до матеріалів справи доказів, вбачається, що 06 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТС ПЛЮС» (Позивач по справі, Постачальник за Договором) в особі директора Василенко В.П. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баскет 11" (Відповідач по справі, Покупець за Договором) в особі директора Винника С.І. було укладено Договір поставки №195 (надалі - Договір), відповідно до предмету якого Постачальник зобов'язався в порядку і терміни, встановлені цим договором, передати у власність Покупцеві товар в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах визначених у даному договорі.
Згідно витягів з ЄДРПОУ від 02.08.2023 судом встановлено, що станом на день укладання Договору, підписання Протоколу розбіжностей, та у період в який виникли спірні поставки, керівником ТОВ "Баскет 11" був саме Винник С.І., таким чином Договір укладено уповноваженою на то особою, у зв'язку з чим, суд не приймає заперечення відповідача в особі нового керівника Алпєєвої Т.М. щодо не підписання такого договору.
Відповідно до п. 9.1 Договору сторони домовились, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до ”31 " грудня 2020р. У разі відсутності письмової заяви однієї із Сторін про припинення Договору за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії Договору, Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на. тих самих умовах, які були п е р е я б а ч е н і До го в о ро м.
Будь яких заяв щодо припинення Договору ні позивачем ні відповідачем до матеріалів справи подано не було, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що на момент здійснення поставок за спірними накладними договір був чинний.
До Договору сторонами також було складено Протокол узгодження розбіжностей від 06.11.2020 року, згідно з яким з моменту його підписання викладені в ньому положення Договору діють в узгодженій редакції цього Протоколу, і цей Протокол є невід'ємною частиною Договору.
Також, згідно Додатку №2 від 06.11.2020 до Договору сторонами погоджено адреси доставки товару: м. Харків, пр. Науки, 9 Магазин Баскет, м. Харків, пр. Науки, 38 Магазин Баскет та м. Харків, вул. Університетська, 9 Магазин Баскет.
Згідно з пунктом 3.3 Договору постачання вважається завершеним з моменту передачі партії товару покупцеві у власність шляхом відвантаження товару з автотранспортного засобу постачальника на рампу складу торгової точки покупця силами і за рахунок постачальника, що підтверджується товарно-транспортною накладною, видатковою накладною, підписаними уповноваженими представниками сторін і необхідними товаросупровідними документами, вказаними в договорі.
Пунктами 5.3.1 та 5.3.2 Договору визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару.
З доданих до позовної заяви видаткових накладних, накладних на повернення товару вбачається, що позивач у період з 21.10.2021 по 17.02.2022 здійснював поставки партій товару відповідачу.
Однак, як зазначає позивач, в порушення умов договору відповідач не розрахувався за товари, що були поставлені за накладними №3079808 від 30.12.2021 на суму 874,22 грн, №3096592 від 13.01.2022 на суму 744,73 грн, №30965596 від 13.01.2022 на суму 693,98 грн, №3117893 від 27.01.2022 на суму 876,36 грн, №3127750 від 03.02.2022 на суму 825,59 грн, №3136936 від 10.02.2022 на суму 827,60 грн, №3148938 від 17.02.2022 на суму 870,10 грн.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 4842,48грн. заборгованості, 870,74 грн. пені, 196,06 грн. 3% річних та 1324,06 грн. інфляційних нарахувань.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Отже, правові відносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з поставки товару, згідно з якими у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару №3079808 від 30.12.2021 на суму 874,22 грн, №3096592 від 13.01.2022 на суму 744,73 грн, №30965596 від 13.01.2022 на суму 693,98 грн, №3117893 від 27.01.2022 на суму 876,36 грн, №3127750 від 03.02.2022 на суму 825,59 грн, №3136936 від 10.02.2022 на суму 827,60 грн, №3148938 від 17.02.2022 на суму 870,10 грн. на загальну суму 5712,58 грн. виник обов'язок оплатити його вартість.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, згідно з частиною 1 статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази повної та своєчасної оплати отриманого за Договором товару.
Щодо доводів відповідача, які викладені у його відзиві, про те, що він не підписував з позивачем договір, накладні та інші документи в редакції долученої позивачем до позовної заяви, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивачем під час розгляду справи було надано суду оригінальні примірники Договору поставки, Протоколу розбіжностей, Додаткової угоди, низки видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, які містять підписи та печатки сторін. Надані позивачем видаткові та товарно-транспортні накладні містять посилання на спірний Договір.
Крім того, позивачем надано суду банківські виписки, які підтверджують часткове здійснення відповідачем оплат за доданими до позову видатковими накладними, які не є спірними.
Всі ці документи в сукупності свідчать про існування господарських правовідносин між сторонами щодо виконання умов Договору поставки №195 від 06.11.2020.
При цьому судом не приймаються і зауваження відповідача щодо неналежного оформлення наявних у справі спірних видаткових накладних та не отримання за ними товару, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Статтею 1 даного Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Як унормовано ч. 2 ст. 9 цього ж Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфін України 24.05.1995, № 88 (редакція на момент виникнення спірних відносин): “ 2.1. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.".
Разом з цим Верховний Суд звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичнi обставини здійснення постачання товару. Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.
У зв'язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Отже судам у розгляді справ у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару. слід з'ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця. iншi обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів. свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та якi давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15. вiд 29.11.2019 у справі № 914/2267/18. вiд 29.01.2020 у справі № 916/922/19. вiд 25.06.2020 у справі No 924/233/18.
Дослідивши накладні, на які позивач посилається як на доказ отримання товару відповідачем, суд встановив, що вони містить підпис представника відповідача в графі отримання та вказаний підпис скріплено печаткою відповідача.
Відсутність же на деяких з накладних вказівки на посаду представника та його ПІБ це є незначними дефектами складання первинного документа, оскільки такі підписи скріплені печатками відповідача та в матеріали справи позивачем подані товарно-транспорті накладні за якими перевозився товар на адреси, визначені відповідачем в додатковій угоді №2.
Суд зазначає, що підписання покупцем накладних, які є первинним обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і пункту 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Щодо посилань відповідача на те, що всі накладні мали були підписані його директором, суд зазначає, що Договір не містить умови, що саме директор має право приймати товар та підписувати накладні, а тому даний товар міг бути отриманий будь-якою уповноваженою відповідачем особою. При цьому докази того, що вказані у накладних особи не мали повноважень на отримання товару від імені відповідача, в матеріали справи надані не були.
Доводи відповідача про те, що відтиск печатки з написом ТОВ "Баскет 11" на видаткових накладних, долучених до позовної заяви, не є ідентичним відтиску печатки з написом ТОВ "Баскет 11" на договорі, долученому до позовної заяви, судом відхиляються, оскільки умови Договору не містять застереження щодо того, якою саме печаткою мають скріплюватися підписи уповноважених представників відповідача на накладних. Відповідач не обґрунтував неможливості проставлення на накладних своєї печатки з написом "Для накладних".
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.
Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В той же час, доводи відповідача зводяться до простого заперечення факту підписання вищевказаних документів без надання будь-яких доказів, які б підтверджували відсутність господарських операцій за спірним Договором поставки.
Зокрема, відповідачем не надано документи бухгалтерської та/або податкової звітності, які б підтверджували відсутність відображення господарських операцій за доданими до позову первинними бухгалтерськими документами. Не надав відповідач і банківські виписки щодо руху коштів по своїх рахунках, з яких суду можливо було б встановити відсутність відповідних оплат за видатковими накладними, які позивач вважає оплаченими.
Дослідивши усі обставини та наявні у справі докази, суд визнав доведеним позивачем належними і допустимими доказами факт поставки товару та наявності у відповідача заборгованості за спірним договором.
При цьому, судом було оцінено наданий позивачем, в підтвердження своїх вимог, акт звірки взаєморозрахунків, який не є первинним документом, що підтверджує факт поставки позивачем товару відповідачеві чи часткове виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Суд зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків не вважається документом, що підтверджує здійснення господарської операції між сторонами чи наявність зобов'язання за господарським договором, оскільки він не відповідає вимогам, що ставляться до первинних документів.
Акт звіряння взаємних розрахунків доводить лише обставини про звіряння сторонами розрахунків між собою за певний період часу чи на конкретну дату. Правильність (достовірність) показників дебіторської чи кредиторської заборгованості цим актом не підтверджується. Тому він не являється доказом про визнання боржником своїх грошових зобов'язань перед кредитором.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 4842,48 грн заборгованості (основного боргу) законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.2 Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.
Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі
Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1 554,52 грн.
Інших судових витрат позивачем заявлено не було.
Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баскет 11" (62456, Харківська область, Харківський район, смт Буди, вул. Щаслива, буд.1А, код 41997380) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Плюс" (03115, м. Київ, вул. Миколи Краснова, 27, код ЄДРПОУ 36264680) 4 842,48 грн заборгованості за договором №195 від 06.11.2020, 870,74 грн пені, 196,06 грн 3% річних, 1 324,06 грн інфляційних та 2684,00 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТС Плюс" (03115, м. Київ, вул. Миколи Краснова, 27, код ЄДРПОУ 36264680).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Баскет 11" (62456, Харківська область, Харківський район, смт Буди, вул.Щаслива, буд.1А, код 41997380).
Повне рішення складено "04" серпня 2023 р.
Суддя С.А. Прохоров