про відмову в забезпеченні позову
04.08.2023м. СумиСправа № 920/896/23
Господарський суд Сумської області у складі судді Резніченко О.Ю., розглянув заяву №268/23юр від 02.08.2023 (вх. №2889 від 02.08.2023) Сумської міської ради про забезпечення позову у справі №920/896/23
за позовом: Сумської міської ради (майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 23823253)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про розірвання договору оренди земельної ділянки
Суть питання, що вирішується ухвалою суду.
31.07.2023 позивач звернувся до суду із позовом до ФОП ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки комунальної власності від 26 грудня 2005 року (далі по тексту - договір оренди).
Позов обґрунтовано наявністю підстав для дострокового розірвання договору оренди у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору та порушенням вимог ст. 24, ст. 25 Закону України «Про оренду землі», а саме: не дотримання відповідачем вимог містобудівного законодавства та здійснення будівництва у зоні обмеження до переносу газопроводу та електромережі. Так, 10.07.2023 відповідач почав здійснювати протиправне будівництво на орендованій земельній ділянці без переносу газопроводу та електромережі.
У зв'язку з цим управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради надано відповідачу припис від 11.07.2023 №1 про зупинення підготовчих та будівельних робіт. Виданий припис відповідач не виконав, що було встановлено під час огляду 25.07.2023.
Ухвалою суду від 04.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №920/896/23, призначене підготовче засідання на 04.09.2023.
02.08.2023 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову (вх. №2889), у якій просить суд заборонити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та залученим ним юридичним та фізичним особам, проведення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:05:007:0110, за адресою: АДРЕСА_2 , до вирішення справи по суті.
Заява про забезпечення позову обґрунтована наявністю порушень зі сторони відповідача умов договору оренди, про які позивачем зазначалося у позовній заяві, та які були вище викладені судом по тексту ухвали.
Позивач вважає, що після здійснення забудови орендованої земельної ділянки, відповідач буде мати намір отримати право на користування нею як власник нерухомого майна відповідно до ст. 377 ЦК України. Так, позивач, обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, також зазначає:
Зведення будівлі/споруди на земельній ділянці комунальної власності, яка перебуває у користуванні ФОП ОСОБА_1 зумовлює виникнення у нього права користування нею до тих пір поки він є власником такої будівлі/споруди.
Здійснення такого будівництва ФОП ОСОБА_1 та подальша реєстрація права власності на такий об'єкт (в тому числі і на об'єкт незавершеного будівництва) призведе до неможливості захисту прав Сумської міської ради у обраний та найбільш ефективний спосіб, а саме розірвання договору оренди земельної ділянки.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та залученим ним юридичним та фізичним особам проведення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:05:007:0110, за адресою: АДРЕСА_2 , до вирішення справи по суті, позивач посилається на те, що у майбутньому, у випадку здійснення відповідачем забудови орендованої земельної ділянки та реєстрації права власності, він буде мати право на користування земельною ділянкою відповідно до ст. 377 ЦК України.
Таким чином, позивач не наводить аргументів на підтвердження фактів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконати рішення суду у справі про розірвання діючого договору оренди, оскільки правовідносини, які можуть виникнути між сторонами на підставі положень ст. 377 ЦК України, ніяким чином не урегульовані договором оренди ,який є предметом спору по даній справі.
Крім цього, позивачем у позові та у заяві про забезпечення позову зазначені однакові підстави як для розірвання договору оренди, так я для забезпечення позову.
Тому у предмет доказування при розгляді справи входить встановлення тих обставин, які зазначені як підстава забезпечення позову.
Таким чином, суд при розгляді заяви про забезпечення позову не може встановити наявність або відсутність обставин, які повинен встановити під час розгляду справи по суті (обставини виконання або невиконання відповідачем умов договору оренди).
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
У заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази на підтвердження доцільності та необхідності забезпечення позову при збереженні балансу інтересів сторін спору.
Суд зазначає, що саме лише посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача, не може бути підставою для забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Сумської міської ради №268/23юр від 02.08.2023 (вх. №2889 від 02.08.2023) про забезпечення позову.
Судовий збір, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про судовий збір» та ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на заявника.
На підставі викладеного, керуючись ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, суд
1. У задоволенні заяви №268/23юр від 02.08.2023 (вх. №2889 від 02.08.2023) Сумської міської ради про забезпечення позову у справі №920/896/23 - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.
Ухвала підписана суддею 04.08.2023.
Суддя О.Ю. Резніченко