79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.07.2023 Справа № 914/3082/21(914/3174/22)
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик» (81127, Львівська область, Пустомитівський район, село Підбірці; ідентифікаційний код 37821675) в особі ліквідатора
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК Центральний», м. Луцьк
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Аванта», м. Луцьк
до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта», м. Київ
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус», м. Київ
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю Обласний трест громадського харчування Волинської облспоживспілки
про: визнання правочинів (договорів) недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння
у межах справи про банкрутство № 914/3082/21
за заявою: Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд» «Інвестохіллс Хеліантус», м. Київ
про: банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик» (81127, Львівська область, Пустомитівський район, село Підбірці; ідентифікаційний код 37821675)
Суддя Артимович В.М.,
секретар судового засідання Березюк Ю.О.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: Володкевич Ю.О. (у режимі відеоконференції);
від відповідача-2: не з'явився;
від відповідача-3: не з'явився;
від третьої особи-1: Калітіна О.В. (у режимі відеоконференції);
від третьої особи-2: не з'явився;
від ліквідатора: не з'явився;
На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Прядка А.М. до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК Центральний», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Аванта» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» про визнання правочинів (договорів) недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалою суду від 25.01.2023 справу № 914/3082/21(914/3174/22) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Прядка А.М. до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК Центральний», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа Аванта» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Аванта» про визнання правочинів (договорів) недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння, прийнято до розгляду в межах справи № 914/3082/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик» (81127, Львівська область, Пустомитівський район, село Підбірці; ідентифікаційний код 37821675); відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначити підготовче засідання на 15.02.2023.
14.02.2023 на електронну адресу суду від ліквідатора ТзОВ «Луцьк Логістик» надійшло клопотання, у якому просить відкласти розгляд справи у зв'язку із неможливістю прибути у судове засідання, призначене на 15.02.2023.
22.02.2023 через систему «Електронний суд» ліквідатором ТзОВ «Луцьк Логістик» подано клопотання з проханням залучити АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд» «Інвестохіллс Хеліантус» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
23.02.2023 на адресу суду від ТзОВ «ЖК Центральний» надійшов відзив з проханням відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі. До відзиву долучено лише частину документів, які перелічені в додатках до вказаного відзиву. Ряд інших документів до відзиву не долучені, що підтверджується актом Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 за № 16.
10.03.2023 від ТзОВ «ЖК Центральний» надійшло клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи. До клопотання долучено копії платіжних доручень за період з 16.10.2019 по 25.11.2019 на загальну суму 6743160,00 грн до договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки) в статутному капіталі від 17.09.2019.
21.04.2023 від ліквідатора ТзОВ «Луцьк Логістик» надійшла відповідь на відзив ТзОВ «ЖК Центральний».
26.04.2023 від третьої особи Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд» «Інвестохіллс Хеліантус» надійшли письмові пояснення по суті спору.
Ухвалою суду від 26.04.2023 підготовче засідання відкладено на 29.05.2023.
17.05.2023 від ліквідатора ТОВ «Луцьк Логістик» Прядка А.М. надійшло клопотання про зобов'язання ТОВ «ЖК Центральний» направити всім учасникам справи подані 10.03.2023 докази у справі, а саме копії платіжних доручень за період з 16.10.2019 по 25.11.2019 на загальну суму 6743160,00 грн. до договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки) в статутному капіталі від 17.09.2019. Клопотання мотивоване тим, що арбітражному керуючому вказаних документів надіслано не було.
Ухвалою суду від 29.05.2023 ліквідатору було відмовлено в задоволенні його клопотання від 17.05.2023, зобов'язано позивача, відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3: надіслати на адресу АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд» «Інвестохіллс Хеліантус» копію позовної заяви з додатками, відзиву з додатками, відповіді на відзив з додатками, письмових пояснень з додатками, що містяться в матеріалах справи, підготовче судове засідання відкладено на 07.06.2023.
01.06.2023 від ТзОВ «ЖК Центральний» надійшли додаткові письмові пояснення на відповідь на відзив ТзОВ «Луцьк-Логістик».
06.06.2023 від ліквідатора поступило клопотання про відкладення розгляду справи з метою отримання виписки по рахунку ТзОВ «Луцьк-Логістик» в АТ КБ «ПриватБанк» №26008055403926 в підтвердження надходження коштів на рахунок від ПАТ «КУА «Карпати-Інвест».
07.06.2023 від представника третьої особи АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд» «Інвестохіллс Хеліантус» надійшло клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: ТОВ Обласний трест громадського харчування Волинської облспоживспілки.
19.06.2023 від ліквідатора поступило клопотання про відкладення розгляду справи для проведення відповідних реєстраційних дій щодо ТОВ «Луцьк Логістик» в частині внесення відомостей про перебування боржника в процедурі банкрутства та призначення арбітражним керуючим Прядка А.М. Крім того, в клопотанні ліквідатор зазначив необхідність виділення йому додаткового часу для отримання виписки з рахунку ТзОВ «Луцьк-Логістик» в АТ КБ «ПриватБанк» № 26008055403926 в підтвердження надходження коштів на рахунок від ПАТ «КУА «Карпати-Інвест».
Ухвалою суду від 19.06.2023 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 було залучено ТзОВ «Обласний трест громадського харчування Волинської облспоживспілки» та відкладено підготовче судове засідання на 28.06.2023.
27.06.2023 від ТзОВ «Луцьк-Логістик» надійшла заява про виконання вимог ухвали суду від 19.06.2023, до якої долучено докази надіслання документів ТзОВ «Обласний трест громадського харчування Волинської облспоживспілки».
Ухвалою суду від 28.06.2023 відкладено підготовче засідання на 10.07.2023.
У судове засідання 10.07.2023 ліквідатор ТзОВ «Луцьк Логістик» заявив усне клопотання про зобов'язання державного реєстратора внести інформацію про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик» у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки у вказаному реєстрі відсутня інформація про перебування товариства у процесі припинення. Однак, письмового такого клопотання з належними доказами та нормативно-правовим обґрунтуванням суду не надав. Також ліквідатор ТзОВ «Луцьк Логістик» заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання. З огляду на наведене суд наголосив ліквідатору на тому, що провадження у справі № 914/3082/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик» відкрито ще ухвалою суду від 22.11.2021. Вказаною ухвалою суду розпорядником майна боржника було призначено арбітражного керуючого Прядка Андрія Михайловича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 973 від 21.05.2013), який зараз виконує повноваження ліквідатора боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик».
Ухвалою суду від 10.07.2023 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.07.2023.
25.07.2023 представника третьої особи АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд» «Інвестохіллс Хеліантус» надійшли письмові пояснення у справі.
25.07.2023 від ліквідатора надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням у відпустці.
У судове засідання 26.07.2023 з'явилися представник від відповідача-1 ТзОВ «ЖК Центральний» та третьої особи АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд» «Інвестохіллс Хеліантус». Інші учасники справи явку своїх уповноважених представників не забезпечили.
На початку судового засідання судом протокольно було відмовлено в задоволенні клопотання ліквідатора про відкладення розгляду справи, після чого суд перейшов до розгляду справи по суті. Представники сторін виступили зі вступними словами, після чого суд перейшов до стадій дослідження обставин справи та поданих доказів, внаслідок чого було з'ясовано наступне:
Позиція позивача.
Звертаючись із вказаною позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик» в особі ліквідатора Прядка А.М. виходило з того, що в ході виконання обов'язків ліквідатора, арбітражним керуючим було встановлено, що протоколом загальних зборів учасників «Луцьк Логістик» № 03-18 від 23.11.2018 було прийнято рішення про вступ ТОВ «Луцьк Логістик» до складу учасників ТОВ «ЖК «Центральний» (Відповідач-1) шляхом здійснення додаткового вкладу у вигляді належного «Луцьк Логістик» нерухомого майна.
Так, протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ЖК «Центральний» № 01-19 від 28.08.2019 прийнято рішення - прийняти ТОВ «Луцьк Логістик» до складу учасників ТОВ «ЖК «Центральний» за рахунок додаткового вкладу у вигляді належного ТОВ «Луцьк Логістик» нерухомого майна, а саме:
1. За актом приймання-передачі нерухомого майна від 30.08.2019, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Гаврилюк А.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №№897-898, в статутний капітал ТзОВ «ЖК Центральний» було передано: склад-холодильник (літера Г-1) загальною площею 1353,4 кв.м., розташований за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 14, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1906252807101.
2. За актом приймання-передачі нерухомого майна від 30.08.2019, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Гаврилюк А.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №N9895-896, в статутний капітал ТОВ «ЖК Центральний» було передано: будівля адміністративного корпусу (А-2) загальною площею 682,5 кв.м., розташована за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 14, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1906244007101.
3. За актом приймання-передачі нерухомого майна від 30.08.2019, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Гаврилюк А.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №N"893-894, в статутний капітал ТОВ «ЖК Центральний» було передано: будівлю головного корпусу (В-2) загальною площею 4033,2 кв.м., розташована за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 14, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1906162307101.
4. За актом приймання-передачі нерухомого майна від 30.08.2019, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Гаврилюк А.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №№891-892, в статутний капітал ТОВ «ЖК Центральний» було передано: склад (літера Ж-1) загальною площею 1836,6 кв.м., розташований за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 14, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1906143107101.
5. За актом приймання-передачі нерухомого майна від 30.08.2019, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Гаврилюк А.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №№899-900, в статутний капітал ТОВ «ЖК Центральний» було передано: земельну ділянку загальною площею 2,8596 га, кадастровий номер: 0710100000:22:007:0032, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1906269307101.
Водночас, у подальшому, згідно витягу з ЄДР щодо ТОВ «ЖК «Центральний», ТОВ «Луцьк Логістик» вийшло зі складу учасників ТОВ «ЖК «Центральний», при цьому спірне майно залишилось у власності ТОВ «ЖК «Центральний», а ТОВ «Луцьк Логістик» належної компенсації взамін не отримав. Таким чином, за твердженням ліквідатора, при виході боржника зі складу учасників відповідача-1 спірне майно, що оцінено сторонами у розмірі 13836320,00 грн. безкоштовно передано у власність відповідача-1 на підставі безвідплатних правочинів.
Ліквідатор заперечує, що внаслідок укладення оскаржуваних правочинів, боржник відчужив на користь відповідача-1 належне йому єдине спірне майно, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 302642855 від 14.06.2022 та як наслідок, у боржника не залишилось іншого майна для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.
Як зазначив ліквідатор, загальний розмір незадоволених вимог кредиторів у справі про банкрутство ТОВ «Луцьк Логістик» станом на сьогоднішній день становить 15928139,99 грн. та були враховані позивачем на підставі постановлених Господарським судом Львівської області ухвал від 19.10.2021, 22.11.2021 та від 25.05.2022 у справі № 914/3082/21, якими визнано вимоги кредиторів, а саме: АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус» та ДПС України в особі ГУ ДПС у Львівській області. Так, ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.11.2021 у справі № 914/3082/21 визначено перелік та розмір визнаних вимог кредиторів ТОВ «Луцьк Логістик», які підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів боржника, з яких:
1. Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус» (03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, кв. 8Б; ідентифікаційний код 43515433) в сумі 15 913 061,21 грн., з яких: 32202,00 грн. (судовий збір) - перша черга; 14 077 380,24 грн,- вимоги четвертої черги; 1 803 478,97 грн. (штрафні санкції) - шоста черга. Державна податкова служба України (04053, м. Київ, пл. Львівська, 8, ідентифікаційний код: 43005393) в особі Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ідентифікаційний код ВП: 43968090) в сумі 15 078,78 грн., з яких: 4 540,00 грн. (судовий збір) - перша черга; 10 538,78 грн. (штрафні санкції) - шоста черга.
Щодо фінансового стану боржника, то згідно фінансового звіту ТОВ «Луцьк Логістик» (баланс) на кінець 2018 року підприємство мало дебіторську заборгованість, кошти та інші оборотні активи на загальну суму 4646,5 тис. грн., а кредиторську заборгованість (кредити банків, інші зобов'язання) на загальну суму 8135,4 тис. грн.
Ця обставина вказує на те, що вже на кінець 2018 року ТОВ «Луцьк Логістик» не могло виконувати свої поточні фінансові зобов'язання за рахунок господарської діяльності. Про це свідчить і те, що згідно звіту про фінансові результати за 2018 рік ТОВ «Луцьк Логістик» мало збиток в розмірі 22,7 тис. грн.
Тобто, ТОВ «Луцьк Логістик» в момент вчинення оскаржуваних правочинів, мало значну кредиторську заборгованість та були відсутні активи для її погашення, що вказує на надкритичну неплатоспроможність підприємства.
Отже, фінансова звітність ТОВ «Луцьк Логістик» підтверджує, що у першому звітному періоді, що передував укладенню оскаржуваних правочинів, розмір чистих активів ТОВ «Луцьк Логістик» становило від'ємне значення, тобто активів ТОВ «Луцьк Логістик» на момент укладення оскаржуваних правочинів було недостатньо для виконання наявних у ТОВ «Луцьк Логістик» зобов'язань перед кредиторами.
Таким чином, на думку позивача, в результаті укладення оскаржуваних правочинів, боржник позбавив кредиторів, як можливості звернути стягнення на спірне майно, так і отримати погашення своїх вимог за рахунок коштів, отриманих від його продажу.
Так, боржник в 2019 році, на момент укладення оскаржуваних правочинів, мав невиконані зобов'язання перед ПАТ «ДІАМАНТБАНК» (правонаступником якого є кредитор у справі про банкрутство - Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус» ).
Зокрема, між Публічним акціонерним товариством «ДІАМАНТБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик» було укладені наступні договори: договір кредитної лінії №080 від 09.07.2015; договір кредитної лінії №081 від 05.07.2015; договір кредитної лінії №111 від 30.09.2015; договір кредитної лінії №112 від 01.10.2015. Однак, боржник коштів за кредитними договорами не сплатив.
Відтак, Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус», як правонаступник банку, згідно даних кредитних договорів, набув права вимоги до боржника та, як новий кредитор останнього, звернувся до Господарського суду Львівської області із заявою про порушення справи про банкрутство.
Щодо подальшої долі спірного нерухомого майна, то після відчуження останнього на користь ТОВ «ЖК Центральний», 24.05.2021 на підставі договору оренди нежитлових приміщень від 24.05.2021, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Гаврилюк А.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 579, ТОВ «ЖК Центральний» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АВАНТА» (відповідач-3) прийняло, на умовах оренди, в строкове платне користування частину спірного нерухомого майна, а саме:
- частину приміщення складу-холодильника /Літера Г-1/, а саме: приміщення з № 2 по №7, площею 930,8 кв.м., загальна площа якого складає 1353,4 кв.м. Право власності орендодавця зареєстроване 30.08.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 33062451, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1906252807101;
- частину приміщення складу /Літера Ж-1/, а саме: приміщення № 2, площею 919,0 кв.м., загальна площа якого складає 1836,6 кв.м. Право власності орендодавця зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 33060229, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1906143107101;
- будівлю головного корпусу /Літера В-2/, загальною площею 4033,2 кв.м. Право власності орендодавця зареєстроване 30.08.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 33060687, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1906162307101;
- частину будівлі адміністративного корпусу /Літера А-2/, а саме приміщення з № 1 по №12, та з №15 по №18, площею 223,6 кв.м на першому поверсі, загальною площею 682,5 кв.м. Право власності орендодавця зареєстроване 30.08.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 33062326, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1906244007101.
В подальшому, ТОВ «ЖК Центральний» на підставі договору купівлі-продажу з відстроченням платежу від 01.12.2021, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Рачковою Т.О., зареєстрованого в реєстрі за № 3997, відчужило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «АВАНТА» (відповідач-2).
24.01.2022 між відповідачем-1, відповідачем-2 та відповідачем-3 укладено договір про внесення змін до договору оренди, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Гаврилюк А.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 35, відповідно до якого, відповідач-2 в результаті набуття права власності на спірне майно набув всі права і обов'язки відповідача-1 за договором оренди.
Отже, як зазначає позивач, у разі визнання судом недійсними вищезазначених правочинів - підлягають задоволенню і похідні вимоги позивача, в тому числі і про витребування та повернення спірного майна до складу ліквідаційної маси боржника.
Нормативно обгрунтовуючи позовні вимоги, ліквідатор покликався на наступні норми права.
Визнання правочину недійсним, є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, за статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.
Стаття 42 КУзПБ з урахуванням приписів пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, який стосується процесуальних норм КУзПБ, застосовується до всіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих після вступу в дію КУзПБ, а темпоральним критерієм її застосування є дата відкриття провадження у справі про банкрутство. Передбачений цією статтею трирічний строк у будь-якому разі відраховується від дати відкриття провадження у справі про банкрутство.
Такий строк, з огляду на введення в дію КУзПБ, може повноцінно діяти лише у разі відкриття відповідного провадження після 21.10.2019. Приписи статті 42 КУзПБ у частині підстав визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019.
До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, підлягають застосуванню приписи статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Укладення договору боржника поза межами «підозрілого періоду» (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до введення в дію КУзПБ, не виключають можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, відповідно до загальних засад цивільного законодавства та через недопустимість зловживання правом, а відповідний спосіб захисту гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав».
Отже, так як оскаржувані правочини були вчинені боржником 30.08.2019, до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019, то вказані правочини можуть бути визнані недійсними відповідно до загальних засад цивільного законодавства.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу (фраудаторний правочин).
Фраудаторний правочин може бути визнаний недійсним, якщо його сторони діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, укладаючи договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.
Питання визнання укладених правочинів недійсними з підстав фраудаторності (фраудаторного правочину) неодноразово було предметом розгляду справ різних судових інстанцій, у тому числі і Верховного Суду.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зазначено, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті З ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.
Відповідно до вищенаведеного, ліквідатор вважає, що укладені між «Луцьк Логістик» та ТОВ «ЖК Центральний» спірні правочини щодо відчуження майна боржника шляхом передачі його в статутний капітал відповідача-1 мають всі ознаки фраудаторних договорів, які були спрямовані на фіктивне відчуження майна з метою уникнення сплати заборгованості за кредитними договорами через звернення стягнення на таке майно. Саме з таких підстав ліквідатор стверджує про недійсність таких договорів, і як наслідок, необхідність повернення майна в ліквідаційну масу в межах справи про банкрутство позивача.
Позиція відповідача-1.
Заперечуючи позовні вимоги, свої твердження відповідач-1 обгрунтовував наступним.
1. Щодо твердження позивача про недійсність актів приймання-передачі нерухомого майна від 30.08.2019 року, укладених між ТОВ «ЖК Центральний» та ТОВ "Луцьк Логістик", відсутність реальних правових наслідків та вчинення їх з метою порушення майнових прав кредиторів.
Відповідач-1 щодо наведеного вище звертав увагу суду на встановлені Північно-західним апеляційним господарським судом факти при розгляді справи № 903/963/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (правонаступник Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК Центральний» про визнання недійсними актів приймання-передачі нерухомого майна (що є предметом розгляду і в даній справі) та застосування наслідків недійсності правочинів.
Зокрема, у тій справі при розгляді питання недійсності правочинів та кваліфікації дій відповідачів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правочини відповідають критеріям розумності та добросовісності, були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, що відповідає вимогам частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України. Також, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскаржувані акти приймання-передачі нерухомого майна від 30.08.2019 року, укладені між ТОВ "ЖК Центральний" і ТОВ "Луцьк Логістик", не є фраудаторними, адже не порушують майнові права ПАТ "Діамантбанк" як кредитора через наявність в останнього депозитів, які були передані в заставу для забезпечення повернення кредитних коштів, а також з огляду на те, що оскаржувані акти направлені на реальне настання правових наслідків зумовлених правомірним внесенням до статутного капіталу ТОВ "ЖК Центральний" нерухомого майна.
Постановою Верховного суду від 07.06.2022 року касаційне провадження у справі № 903/363/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, було закрито. У решті касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" залишено без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 року у справі № 903/363/21 залишено без змін.
Таким чином, на переконання відповідача-1, питання недійсності правочинів, які є предметом розгляді у даній справі в межах справи про банкрутство №914/3082/21, з підстав їх фраудаторності, вже розглядалося судами, де встановлено відповідність їх критеріям розумності та добросовісності, спрямованості на реальне настання правових наслідків.
2. Щодо фактичних обставин справи, що передували зверненню кредитора - ТОВ Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до суду у справі №903/363/21.
Відповідач-1 стверджував про те, що відчуження ТОВ «Луцьк Логістик» на користь ТОВ «ЖК Центральний» спірного майна шляхом внесення його до статутного капіталу товариства відбулося на абсолютно законних підставах. Натомість, твердження відповідача про те, що такі правочини відбулися в період існування у ТОВ «Луцьк Логістик значних незабезпечених боргів перед ПАТ «Діамантбанк», внаслідок чого банк позбавлявся можливості звернути стягнення на нерухоме майно боржника, яке в нього було єдиним, не відповідає дійсності.
Так, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Луцьк Логістик по поверненню ПАТ "Діамантбанк" загальної суми кредиту 5000000,00 грн за кредитними договорами - 1- 4, майновим поручителем ОСОБА_1 (заставодавець) укладено договори застави майнових прав від 09.07.2015 №080/1, від 09.07.2015 №081/1, від 30.09.2015 №111/1, від 01.10.2015 №112/1, від 09.07.2015 №080/1, відповідно до яких передано в заставу право вимоги за договорами банківського вкладу по поверненню грошових коштів на загальну суму 5200000,00 грн.
Як вбачається з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від року (записи №8-11) ПАТ "Діамантбанк" зареєстровано обтяження на грошові кошти в сумі 1300000,00 грн, що є забезпеченням виконання зобов'язань ТОВ «Луцьк Логістик за кредитним договором - 1 - 10.07.2015 року, зареєстровано звернення стягнення 07.09.2016 року; на грошові кошти в сумі 1300000,00 грн, що є забезпеченням виконання зобов'язань ТОВ «Луцьк Логістик за кредитним договором - 2 - 10.07.2015 року, зареєстровано звернення стягнення 07.09.2016 року; на грошові кошти в сумі 1300000,00 грн, що є забезпеченням виконання зобов'язань ТОВ «Луцьк Логістик за кредитним договором - 3 - 01.10.2015 року, зареєстровано звернення стягнення 16.11.2016 року; на грошові кошти в сумі 1300000,00 грн, що є забезпеченням виконання зобов'язань ТОВ «Луцьк Логістик за кредитним договором - 4 - 01.10.2015 року, зареєстровано звернення стягнення 16.11.2016 року.
Таким чином, на момент підписання оспорюваних актів приймання-передачі нерухомого майна від 30.08.2019 у ТОВ «Луцьк Логістик не було жодних обмежень чи обтяжень на відчуження такого майна, а його кредитні зобов'язання перед банком були забезпечені іншими депозитними коштами.
3. Крім того, на думку відповідача-1, не відповідає дійсності твердження позивача про те, що вихід ТОВ «Луцьк Логістик зі складу учасників ТОВ «ЖК Центральний» відбувся на безоплатній основі, що свідчить про свідоме відчуження своєї частки задля уникнення звернення стягнення на таке майно кредиторами.
Зокрема, 16.09.2019 року ТОВ «Луцьк Логістик відчужило ТОВ «АС-ОРТ» належну йому частку в розмірі 50,00 % статутного капіталу ТОВ «ЖК Центральний», що складало 7093160,00 гривень на підставі договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі від 16.09.2019 року, а ТОВ «АС - ОРТ», як Покупець, сплатило ТОВ «Луцьк Логістик вартість частки в сумі 7093160,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями за період з 02.10.2019 року по 02.12.2019 року на загальну суму 7093160,00 гривень.
17.09.2019 року ТОВ «Луцьк Логістик відчужило ПАТ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «КАРПАТИ-ІНВЕСТ» належну йому частку в розмірі 47,53 % статутного капіталу ТОВ «ЖК Центральний», що складало 6743160,00 гривень, на підставі Договору купівлі - продажу корпоративних прав (частки) в статутному капіталі від 17.09.2019 року, а ТОВ «АС - ОРТ», як покупець сплатило ТОВ «Луцьк Логістик вартість частки в сумі 6743160,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями за період з 09.10.2019 року по 19.11.2019 року на загальну суму 6743160,00 гривень.
4. Щодо твердження позивача про недійсність договору купівлі-продажу з відстроченням платежу від 01.12.2021 року, укладений між ТОВ «ЖК Центральний» та ТОВ "ТОРГОВА МЕРЕЖА "АВАНТА".
Відповідач-1 в цій частині позовних вимог заперечує їх тим, що на момент відчуження спірного майна відповідачем-1 відповідачу-2 сторони діяли як окремі юридичні особи у своїх інтересах і жодного відношення до позивача у даній справі ТОВ «Луцьк Логістик» вони вже не мали, оскільки раніше 16.09.2019 та 17.09.2019 позивач вже оплатно відчужив належне йому нерухоме майно.
Більше того, відчуження майна ТОВ «ЖК Центральний» відбувалося на оплатній основі на підставі договору купівлі-продажу, предмет договору сторони оцінили в сумі 14132028,96 грн.
На виконання зобов'язань по оплаті ТОВ "ТОРГОВА МЕРЕЖА "АВАНТА" перерахувала на розрахунковий рахунок ТОВ «ЖК Центральний» 14132028,96 грн. копійок у встановлений п.2.7 оспорюваного договору купівлі-продажу термін, що спростовує доводи позивача про недоведеність факту оплати вартості відчужуваного майна.
Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, факту порушення його прав чи інтересів з боку відповідача укладенням спірного договору, а також того, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) не додержано встановлених статтею 203 ЦК України вимог, враховуючи положення статті 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину.
Позиція третьої особи - Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус».
Третя особа у своїх письмових поясненнях повністю підтримала правову позицію позивача та додатково зазначила наступне.
Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ІНВЕСТОХІЛЛС ХЕЛІАНТУС» проаналізовано відкриті джерела та встановлено пов'язаність юридичних осіб, які є учасниками даної справи та які, безпосередньо, є учасниками виведення активу, який належав ТОВ «Луцьк Логістик», а саме: це ПрАТ «КУА «Карпати-Інвест», ТОВ «Торговий дім «АВАНТА», ТОВ «Торгова мережа «АВАНТА» та ТОВ «Обласний трест громадського харчування Волинської облспоживспілки». Всі ці юридичні особи, на думку третьої особи, підконтрольні бенефіціарному власнику ТОВ «Луцьк Логістик».
Пов'язаністю даних юридичних осіб їх засновниками, учасниками та бенефіціарами третя особа обгрунтовує вчинення ними спільних узгоджених дій щодо виведення спірного нерухомого майна з власності ТОВ «Луцьк Логістик», з метою уникнення розрахунку з кредиторами та задоволення їх кредиторських вимог за рахунок реалізації такого майна.
Розглянувши до дослідивши матеріали даної справи, заслухавши позиції та доводи сторін, суд при ухваленні рішення виходить з наступного.
Положення статей 1,5, 16 Цивільного кодексу України визначають, що кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує її дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речові права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебували у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України у справі №6-605цс16 від 25.05.2016р.; постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018р. у справі №439/212/14-ц, постанові Верховного Суду від 18.07.2018р. по справі №750/2728/16-ц, від 04.07.2018р. по справі №462/4611/13-ц.
Крім цього слід зазначити, що в розумінні національного законодавства акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду є правочином, який в свою чергу підтверджує волевиявлення сторін, а також має юридичні наслідки - факт набуття та припинення права власності на нерухоме майно. Отже, двосторонні акти у правовідносинах між відповідачами свідчать про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цих двосторонніх правочинів на набуття певних цивільних прав та обов'язків, а тому оскарження правочинів, оформлених актами (у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України), є належним способом захисту цивільних прав та обов'язків в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України і статті 20 Господарського кодексу України. Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.06.2019р. у справі №927/352/18; з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 29.04.2015р. зі справи №903/134/13-г, та Верховного суду, викладеними у постанові від 11.09.2018р. у справі №918/1377/16.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті З ІІК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоду довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу (фраудаторний правочин).
Такий договір може бути визнаний недійсним, якщо його сторони діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, укладаючи договір, які порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення і майно боржника.
Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 р. у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 р. у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 р. у справі № 904/7905/16, від 26.05.2020 р. у справі № 922/3796/16).
Позивач вважає, що оскаржувані правочини з відчуження зазначеного вище нерухомого майна пов'язаній особі були вчинені ТОВ «Луцьк Логістик» умисно, з метою приховування належного йому майна та недопущення звернення стягнення на нього у зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитними договорами, при цьому, правові наслідки з відчуження майна не настали. Акти з приймання-передачі майна до статутного капіталу, подальше відчуження нерухомості було укладено "про людське око", тобто з єдиною метою - вивести нерухоме майно з-під загрози звернення стягнення на нього, за рахунок чого позивачу можливо було б задовольнити свої вимоги за кредитними договорами. Як зазначає позивач у позовній заяві, звернення з позовом про визнання недійсними правочинів щодо відчуження майна ТОВ «Луцьк Логістик» на користь ТОВ «ЖК Центральний» спрямоване на усунення несприятливих наслідків для позивача, пов'язаних із неможливістю ТОВ «Луцьк Логістик» виконати прийняті на себе зобов'язання на підставі кредитних договорів та рішень суду, що в кінцевому результаті призводить до ухилення ТОВ «ЖК Центральний» від погашення заборгованості перед кредиторами.
З такими твердженнями позивача суд не погоджується з огляду на таке.
Згідно ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Як встановлено частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.
Частиною 1 статті 234 Цивільного кодексу України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Відповідно до змісту статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь- яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті. що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018р. у справі №910/7547/17).
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Разом з тим, якщо наміру обох сторін договору не виконувати договір не встановлено, то правові підстави для визнання такого договору фіктивним відсутні (постанова Верховного Суду від 18.03.2021р. у справі №185/11584/19).
Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.
У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2019р. у справі № 910/6134/17, від 10.04.2019р. у справі № 910/7783/18, від 27.02.2018р. у справі № 910/9195/17.
При цьому, згідно зі ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірною, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Отже, власник, керуючись виключно власними інтересами, здійснює щодо свого майна будь-які дії, які не повинні суперечити вимогам закону і не повинні порушувати прав та інтересів інших осіб та суспільства.
Згідно оспорюваних актів приймання-передачі нерухомого майна від 30.08.2019 ТОВ "Луцьк Логістик" відчужило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Центральний" належне йому нерухоме майно в якості вкладу до статутного капіталу.
Як встановлено судом, на момент підписання оскаржуваних актів приймання-передачі майна ТОВ "Луцьк Логістик" не було обмежене у розпорядженні належним йому майном, оскільки жодних заборон та/або обтяжень на нерухоме майно накладено не було.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про господарські товариства", вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, земельні ділянки, відповідно до Земельного кодексу України, права користування водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, зокрема в іноземній валюті.
Відповідно до ч.2 ст.115 Цивільного кодексу України вкладами учасника можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові та інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
Майно, внесене як вклад до статутного капіталу, переходить у власність цього товариства. Право власності переходить у момент передачі речі (сплати грошей), тобто в загальному порядку. Передача майна до статутного капіталу не є безоплатною, оскільки учасник одержує у власність корпоративні права товариства на суму свого вкладу.
Відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю" учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників.
У рішенні загальних зборів учасників товариства про залучення додаткових вкладів визначаються загальна сума збільшення статутного капіталу товариства, коефіцієнт відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі та запланований розмір статутного капіталу.
Пунктом 3 частини 2 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю" передбачено, що до компетенції загальних зборів учасників належать зміна розміру статутного капіталу товариства.
Частина 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначає, які саме документи мають бути подані державному реєстратору для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю.
Так, з матеріалів справи вбачається, що в протоколі загальних зборів учасників ТОВ "ЖК Центральний" №01-19 від 28.08.2019р. міститься інформація про вирішення загальними зборами учасників питання про зміну розміру статутного капіталу, внесення відомостей про новий розмір статутного капіталу до реєстру юридичних осіб, тобто державної реєстрації цих змін, і саме протокол свідчить про наявність наміру учасників правочину створити правові наслідки укладенням правочинів.
Зокрема, загальними зборами товариства було вирішено: прийняти ТОВ «Луцьк Логістик» до складу учасників ТОВ «ЖК Центральний» за умови внесення додаткового вкладу до статутного капіталу ТОВ «ЖК Центральний»; здійснити протягом одного року з дня прийняття цього рішення додатковий вклад до статутного капіталу ТОВ «ЖК Центральний» нерухомим майном та земельною ділянкою, в розмірі 13836320,00 грн, і таким чином збільшити статутний капітал товариства до розміру 14186320,00 грн. Додатковий вклад здійснити за рахунок нерухомого майна та земельної ділянки ТОВ «Луцьк Логістик», що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Вахтангова, 14, в розмірі 13836320,00 грн: склад-холодильник /літера Г-1/, загальною площею 1353,4 кв.м., в розмірі 1691500грн, крім того ПДВ - 338300 грн, що разом становить 2029800,00 грн з ПДВ; склад /літера Ж-1/, загальною площею 1836,6 кв.м., в розмірі 1868800,00 грн, крім того ПДВ - 373760,00 грн,що разом становить 2242560,00 грн з ПДВ; будівля головного корпусу /літера В-2/ загальною площею 4033,2 кв.м., в розмірі 4582500,00 грн, крім того ПДВ - 916500,00 грн, що разом становить 5499000,00 грн; будівля адміністративного корпусу /літера А-2/ загальною площею 682,5 кв.м., в розмірі 1023800,00 грн, крім того ПДВ - 204760,00 грн., що разом становить 1228560,00 грн з ПДВ; Земельна ділянка, площею 2.8596 га, кадастровий номер 070100000:22:007:0032 з призначенням для обслуговування виробничої бази в розмірі 2836400,00 грн без ПДВ.
ТОВ «ЖК «Центральний» зареєструвало право власності на майно, передане до статутного капіталу, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отже набув право власності на майно.
У подальшому, як свідчать матеріали справи, ТОВ «ЖК «Центральний» розпорядився цією нерухомістю, використовував її в господарській діяльності, шляхом надання в оренду, отримував орендну плату, сплачував податки, як власник нерухомого майна.
На переконання суду, використання ТОВ "ЖК Центральний" цієї нерухомості свідчить про те, що укладення ТОВ "Луцьк Логістик" і ТОВ "ЖК Центральний" оспорюваних актів приймання-передачі було спрямовано на припинення права власності у попереднього власника нерухомості та виникнення такого права у нового власника.
Господарський суд, дослідивши обставини, які передували укладенню оспорюваних правочинів-актів прийому-передачі нерухомого майна, не встановив обставин, які б підтверджували фіктивність правочину, оскільки волевиявлення сторін правочину було спрямовано на припинення права власності у попереднього власника нерухомого майна та виникнення такого права у нового власника, що відповідає правовій природі внеску вкладу до статутного капіталу. А тому, суд дійшов висновку, що правочини відповідають критеріям розумності та добросовісності, були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, що відповідає вимогам частини 5 статті 203 ЦК України, яка містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Щодо твердження позивача, що укладенням спірних правочинів останній фактично приховав єдине своє нерухоме майно, з метою недопущення звернення стягнення на нього за невиконання зобов'язань за кредитними договорами, суд зазначає таке.
Як наголошувалося судом вище, цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу (фраудаторний правочин). Такий договір може бути визнаний недійсним, якщо його сторони діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, укладаючи договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення і майно боржника. Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.
Так, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Луцьк Логістик» по поверненню ПАТ "Діамантбанк" загальної суми кредиту 5000000,00 грн за кредитними договорами - 1- 4, майновим поручителем ОСОБА_1 (заставодавець) укладено договори застави майнових прав від 09.07.2015 №080/1, від 09.07.2015 №081/1, від 30.09.2015 № 111/1, від 01.10.2015 № 112/1, від 09.07.2015 № 080/1 відповідно до яких передано в заставу право вимоги за договорами банківського вкладу по поверненню грошових коштів на загальну суму 5200000,00 грн.
Як вбачається з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (записи № 8-11) ПАТ "Діамантбанк" зареєстровано обтяження на грошові кошти в сумі 1300000,00 грн, що є забезпеченням виконання зобов'язань ТОВ «Луцьк Логістик» за кредитним договором - 1 - 10.07.2015 року, зареєстровано звернення стягнення 07.09.2016 року; на грошові кошти в сумі 1300000,00 грн, що є забезпеченням виконання зобов'язань ТОВ «Луцьк Логістик» за кредитним договором - 2 - 10.07.2015 року, зареєстровано звернення стягнення 07.09.2016 року; на грошові кошти в сумі 1300000,00 грн, що є забезпеченням виконання зобов'язань ТОВ «Луцьк Логістик» за кредитним договором - 3 - 01.10.2015 року, зареєстровано звернення стягнення 16.11.2016 року; на грошові кошти в сумі 1300000,00 грн, що є забезпеченням виконання зобов'язань ТОВ «Луцьк Логістик» за кредитним договором - 4 - 01.10.2015 року, зареєстровано звернення стягнення 16.11.2016 року.
Як передбачено ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Статтею 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.
Відтак, по завершенню тридцятиденного строку з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання ТОВ «Луцьк Логістик» та за умови невиконання зобов'язань за Кредитними договорами -1, -2, -3, -4, ПАТ «Діамантбанк» в силу умов Розділу 4 договорів застави майнових прав -1, -2, -3, -4, мав можливість звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Однак, за наявної в суду інформації, ПАТ «Діамантбанк» не закінчив процедуру звернення стягнення, тим самим не провів погашення заборгованості ТОВ «Луцьк Логістик» розміщеними депозитами, якими міг погасити заборгованість ТОВ «Луцьк Логістик», не повернув депозити заставодавцю, при цьому відчужив право вимоги по кредитним договорам Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" за 1456175,18 грн, що свідчить про зловживання своїми правами саме ПАТ «Діамантбанк».
Виходячи з фактичних обставин виникнення заборгованості ТОВ «Луцьк Логістик», наявність розміщених депозитів, які покривали суму кредитної заборгованості перед ПАТ «Діамантбанк», суд прийшов до висновку, що дані обставини спростовують доводи позивача про недобросовісну поведінку ТОВ «Луцьк Логістик» та наявність в нього умислу по неповерненню кредитних коштів шляхом укладення оспорюваних правочинів.
З огляду на вищенаведені обставини, суд прийшов до висновку, що оспорювані акти приймання-передачі нерухомого майна від 30.08.2019, укладені між ТОВ "ЖК Центральний" та ТОВ "Луцьк Логістик", не є фраудаторними, адже не порушують майнові права ПАТ "Діамантбанк", як кредитора, через наявність в останнього депозитів, які були передані в заставу для забезпечення повернення кредитних коштів, а також з огляду на те, що оскаржувані акти направлені на реальне настання правових наслідків зумовлених правомірним внесенням до статутного капіталу ТОВ "ЖК Центральний" нерухомого майна.
Що стосується твердження третьої особи на пов'язаність осіб відповідачів у справі, як ознака щодо вчинення ними свідомих недобросовісних дій, з метою виведення спірного майна з ризику потенційного звернення стягнення на нього кредиторами боржника, то суд звертає увагу сторін на те, що з огляду на встановлені вище обставини є недостатньою підставою для визнання недійсними актів приймання-передачі нерухомого майна через посилання на те, що ТОВ "Луцьк Логістик" та ТОВ "ЖК "Центральний", ТОВ «Торгова мережа Аванта», ПрАТ «КУА Карпати-Інвест» є пов'язаними особами на підставі аналізу інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з інформаційного ресурсу YOUCONTROL.
Щодо покликань відповідача-1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 та постанову Касаційного господарського суду у складі колегії Верховного суду від 07.06.2022 у справі № 903/363/21, то суд погоджується з тим твердженням, що висновки судів зроблених в межах розгляду такої справи мають значення на оцінку судом фактів у розглядуваній справі № 914/3082/21(914/3174/22), однак лише в частині визнання недійсним оспорюваних правочинів з підстав їх фраудаторності, оскільки в межах справи № 903/363/21 суди досліджували ті самі обставини справи та докази, на які ліквідатор у даній справі № 914/3082/21(914/3174/22) покликається в обгрунтування недійсності правочинів.
Розглядаючи решта позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди частини спірного нерухомого майна, укладених між ТОВ «ЖК
Центральний» та ТОВ Торговий дім Аванта», а також визнання недійсним договору купівлі-продажу з відстроченням платежу від 01.12.2021 і витребування майна з чужого незаконного володіння ТОВ «Торгова мережа Аванта», то враховуючи, що суд прийшов до висновку про необгрунтованість позовних вимог щодо визнання недійсними оскаржених правочинів, які фактично у подальшому і стали підставою для передачі нерухомого майна в оренду, а згодом і його відчуження відповідачу-2, то в задоволенні таких позовних вимог суд дійшов висновку також відмовити.
Водночас, досліджуючи оскаржений позивачем договір купівлі-продажу від 01.12.2021, після відчуження спірного майна ТОВ «Луцьк Логістик», суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Спірний договір купівлі-продажу укладено у письмовій формі, з додержанням вимог законодавства щодо нотаріального посвідчення, сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, договори підписані уповноваженими представниками обох сторін, що підтверджує відповідність договорів внутрішній волі сторін та вимогам законодавства, що звичайно ставляться до них.
Право власності на нерухоме майно зареєстровано у встановленому порядку за покупцем, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, що не заперечується позивачем.
Відповідно до п. 2.1. договору купівлі-продажу за домовленістю сторін, продаж предмета договору вчиняється за 14132028,96 (чотирнадцять мільйонів сто тридцять дві тисячі двадцять вісім) гривень 96 копійок, а саме:
- продаж предмета договору 1 вчиняється за 1090347,11 (один мільйон дев'яносто тисяч триста сорок сім) гривень 11 копійок з ПДВ;
- продаж предмета договору 2 вчиняється за 4880362,50 (чотири мільйони вісімсот вісімдесят тисяч триста шістдесят дві) гривні 50 копійок з ПДВ;
- продаж предмета договору 3 вчиняється за 1929831,79 (один мільйон дев'ятсот двадцять дев'ять тисяч вісімсот тридцять одну) гривню 79 копійок з ПДВ;
- продаж предмета договору 4 вчиняється за 3395087,56 (три мільйони триста дев'яносто п'ять тисяч вісімдесят сім) гривень 56 копійок з ПДВ;
- продаж предмета договору 5 вчиняється за 2836400,00 (два мільйони вісімсот тридцять шість тисяч чотириста) гривень 00 копійок без ПДВ.
Відповідно до 2.7. спірного договору купівлі-продажу, оплата вартості предмета договору в сумі 14132028,96 (чотирнадцять мільйонів сто тридцять дві тисячі двадцять вісім) гривень 96 копійок, буде здійснена в безготівковій формі частинами або одним платежем, шляхом перерахування коштів з рахунку ТОВ "ТОРГОВА МЕРЕЖА "АВАНТА" на рахунок ТОВ «ЖК Центральний» за реквізитами, вказаними в розділі 7 цього договору не пізніше 01 (першого) лютого 2022 (дві тисячі двадцять другого) року.
На виконання зобов'язань по оплаті ТОВ "ТОРГОВА МЕРЕЖА "АВАНТА" перерахувала на розрахунковий рахунок ТОВ «ЖК Центральний» 14 132 028,96 (чотирнадцять мільйонів сто тридцять дві тисячі двадцять вісім) гривень 96 копійок у встановлений п.2.7 договору купівлі-продажу термін, що спростовує доводи позивача про недоведеність факту оплати вартості відчужуваного майна.
Таким чином, суд констатує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, факту порушення його прав чи інтересів з боку відповідача укладенням спірного договору, а також того, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) не додержано встановлених статтею 203 ЦК України вимог, враховуючи положення статті 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
В силу приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений за подання позову слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 86, 74-79, 123, 129, 180, 231, 236, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик» (81127, Львівська область, Пустомитівський район, село Підбірці; ідентифікаційний код 37821675) в особі ліквідатора Прядка А.М. відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
3. Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 04.08.2023.
Суддя Артимович В.М.