номер провадження справи 27/154/23
01.08.2023 Справа № 908/1149/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО” (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31, адреса для листування: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 17, ідентифікаційний код юридичної особи 31650052)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Оранта-Січ” (69104, м. Запоріжжя, вул. Європейська, буд. 16, ідентифікаційний код юридичної особи 02307292)
про стягнення 12 500 грн 65 коп.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО” про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Оранта-Січ” 12 500 грн 65 коп. страхового відшкодування.
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 10.04.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1149/23 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 17.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1149/23, присвоєно справі номер провадження 27/154/23 та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Згідно з ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 250 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами загального або спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 17.04.2023 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 19.05.2023.
В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, який сформовано відповідачем в системі «Електронний суд» 03.05.2023, згідно якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з відсутністю вини та протиправної поведінки в діях водія Mercedes-Benz ATEGO 1217 д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_1 , відповідальність якого була застрахована згідно полісу № АР1162732 у Приватному акціонерному товаристві “Страхова компанія “Оранта-Січ”
Позивач правом відповіді на відзив не скористався.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 01.08.2023.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд
Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (далі-Страховик) та ОСОБА_2 (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 7635023 від 14.06.2021року, за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля RAVON R4 , д.р.н. НОМЕР_1 .
28.12.2021 на 310 км. 500 м. траси М-18 Харків-Сімферополь трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі-ДТП), за участю транспортного засобу RAVON R4, державний номер НОМЕР_1 та Mercedes -Benz ATEGO 1217, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . В результаті ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
За фактом ДТП на водія ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення п.12.1 ПДР України.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 979 ЦК України, згідно якої визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно умов договору страхування страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода (ДТП), (п. 4.1.1 договору). Розмір страхового відшкодування визначається Страховиком, виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми. Підставою для виплати страхового відшкодування є рахунок станції технічного обслуговування (п.5.2 договору).
Відповідно до рахунку СТО вартість відновлювального ремонту складає 15 100 грн 65 коп.
Згідно умов договору страхування позивач сплатив на рахунки СТО суму страхового відшкодування в розмірі 15 100 грн 65 коп.
Виплата страхового відшкодування була здійснена позивачем у відповідності до статті 25 Закону України «Про страхування» на підставі заяви Страхувальника, що підтверджується страховими актами № 2212476-1 від 11.01.2022, а також платіжним дорученням № 1047 від 11.01.2022.
На підставі ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.
З метою досудового врегулювання позивач направив на адресу відповідача заяву на виплату страхового відшкодування № 272 від 20.01.2022 з вимогою про відшкодування суми понесених збитків, але станом на дату звернення до суду з цією позовною заявою завдані збитки залишаються невідшкодованими в повному обсязі.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Позивач у позовній заяві зазначив, що так як відновлювальний ремонт транспортного засобу RAVON R4, д.р.н. НОМЕР_1 здійснювався на станції технічного обслуговування, підтвердження чого є рахунок № СБА-К-000000000000101 від 10.01.2022. складений Бриллиант Авто ТОВ, та Наряд-Замовлення № БА-К-000000000000101 від 10.01.2022р., яким визначено, що вартість запасних частин та робіт необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля становить 15 100 грн 65 коп.
За страховим випадком (ДТП) згідно з страховим актом № 2212476-1 від 11.01.2022, по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 15 100 грн 65 коп., виплата якого підтверджується позивачем наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1047 від 11.01.2022.
Відповідно до п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).
Згідно з п. 2.4 Методики вартість матеріального збитку визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для від новлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Позивач звернувся до ТОВ «Експертно - Асистуюча Компанія «Фаворит» для визначення коефіцієнта фізичного зносу автомобіля RAVON R4, д.р.н. НОМЕР_1 . Відповідно до Звіту про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу № 32372 від 19.10.2022 коефіцієнта фізичного зносу (Ез) автомобіля RAVON R4, д.р.н. НОМЕР_1 дорівнює 0,00.
Відповідно до п. 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Сврз)
Так як коефіцієнта фізичного зносу (Ез) автомобіля RAVON R4, д.р.н. НОМЕР_1 дорівнює 0,00, то вартість матеріального збитку дорівнює вартості відновлювального ремонту.
Відповідно до Полісу АР001162732 ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн., франшиза - 2 600,00 грн
Відповідно до ст. 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Тому із суми Сврз віднімаємо суму франшизи, 15 100 грн 65 коп. - 2 600 грн 00 коп. = 12 500 грн 65 коп.
Позивач зазначив у позові, що за даним страховим випадком сума страхового відшкодування складає 12 500 грн 65 коп.
У позовній заяві позивач зазначає, що згідно з постановою від 06.06.2022 особою винною у скоєнні ДТП є ОСОБА_1 , якого було притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Судом встановлено, що 06.06.2022 Запорізьким районним судом Запорізької області по справі № 317/12/22 прийнято постанову за матеріалами, які надійшли з ВП № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , 1975 р.н. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрито за спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Суддею Запорізького районного суду Запорізької області по справі № 317/12/22 встановлено наступне.
«До Запорізького районного суду Запорізької області надійшов протокол від 28.12.2021 р. відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП України якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Згідно з науково-консультативного висновку, який був зроблений і НКР при ВАСУ від 06.11.2017 року, при вирішенні питання щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням на момент розгляду такої справи строків накладення адміністративного стягнення, визначених статтею 38 КУпАП, необхідно враховувати положення статті 6 Конституції України, згідно з якою органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Отже, суди при здійсненні правосуддя повинні діяти у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, не втручаючись у діяльність інших гілок державної влади, зокрема діяльність адміністративних органів.
Пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
Беручи до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення був складений 28.12.2021 року, та подія, яка викладена в протоколі про адміністративне правопорушення, відбулася в той же день, суд на підставі ст. 38 КУпАП вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.».
Як вбачається з тексту постанови Запорізького районного суду Запорізької області від 06.06.2022 по справі № 317/12/22 судом, питання щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення та наявності вини в діях ОСОБА_1 не досліджувалось.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 6 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно пункту 32.1 статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.
У постанові Верховного суду від 19.06.2019р. по справі № 927/120/18 з подібних правовідосин зроблено висновок, що постанова про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, може бути належним доказом вини відповідної особи у вчиненні адміністративного правопорушення виключно лише в разі, якщо в такій постанові чітко встановлено та визнано доведеним як факт скоєння адміністративного правопорушення, так і чітко встановлено та визнано доведеним, що дане правопорушення скоєно саме конкретною, зазначеною в цій постанові особою.
Головною умовою для покладення на особу цивільно-правової відповідальності у вигляді зобов'язання відшкодувати заподіяну шкоду є наявність повного складу цивільного правопорушення, а отже, встановивши, що вина ОСОБА_1 не підтверджена будь-яким судовим рішенням, прийнятим відповідно до норм КУпАП чи іншим доказом, не підтверджено протиправну поведінку ОСОБА_1 та наявності причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та шкодою, у ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» відсутні правові підстави для відшкодування шкоди, заподіяної власнику автомобіля RAVON R4, д.н.з НОМЕР_1 , внаслідок ДТП 28.12.2021.
Відповідно до ст. 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.
Під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Позивачем не надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог. Твердження позивача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
Таким чином, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, суд дійшов висновку, відмовити у задоволенні позову.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО”, м. Київ, до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Оранта-Січ”, м. Запоріжжя відмовити.
Рішення оформлено та підписано 04.08.2023.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.