номер провадження справи 17/104/23
21.07.2023 Справа № 908/1642/23
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/1642/23
за позовною заявою: приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА”, 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В
до відповідача: товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо”, 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34
про стягнення 31 924,52 грн
Без виклику представників сторін
16.05.23 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд” надійшла позовна заява за вих. від 16.05.23 з вимогами приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА” (далі ПрАТ “СК “УНІКА”) до товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (надалі ТДВ “СК “Кредо”) про відшкодування матеріальної шкоди завданої в результаті ДТП в порядку суброгації у розмірі 31 924,52 грн.
17.05.23 автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 22.05.23 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1642/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
Враховуючи положення ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 21.07.23 включно.
Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позові зазначає, що між ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» та ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) укладено сертифікат добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 370023/4057/0000338 від 12.07.22 (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом «Peugeot 2008» д/н НОМЕР_1 , та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням. Строк дії Договору встановлено з 29.07.2022 по 28.07.2023 (п. 1.2.6 Договору). 11.11.22 в м. Києві на вул. Центральна, 163 сталась ДТП за участю транспортних засобів «Peugeot 2008» д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та "VOLKSWAGEN POLO", д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого за шкоду майну перед третіми особами застрахована в ТДВ "СК "КРЕДО" за полісом №207005776. Згідно постанови Дарницького районного суду м. Києва від 10.01.2023 у справі про адміністративні правопорушення №753/15425/22, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно з рахунком СТО, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Peugeot 2008» д/н НОМЕР_1 склала 37 624,52 грн. Позивачем був складений страховий акт №5826363550 від 24.11.2022, згідно з яким пошкодження транспортного засобу «Peugeot 2008» д/н НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 34 524,52 грн: 18 621,52 грн сплачено на рахунок СТО, що підтверджується платіжним дорученням №058160 від 22.11.22, 15903,00 грн утримано в рахунок погашення несплачених страхових платежів. Відповідно до умов полісу ОСЦПВВНТЗ № 207005776, розмір франшизи становить 2 600,00 грн, ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП становить 130 000,00 грн. Сума зобов'язання, що має бути сплачена відповідачем складає: 34 524,52 - 2 600,00 = 31 924,52 грн. Також, позивач просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 147,20 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.
25.05.23 в системі «Електронний суд» відповідачем сформовано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач позовні вимоги в сумі 31 924,52 грн визнає. Щодо витрат на правову допомогу зазначає, що підготовка відповідної справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи оскільки вказана справа є малозначною та розглядається судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. При виготовленні позовної заяви не вимагалось проводити додатковий аналіз великої кількості законів та підзаконних актів адже нормативно-правове регулювання спірних правовідносин регулюються нормами ЦК України та Законом. Тому, просить суд зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката до 1000,00 грн. Також просить повернути позивачеві 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи за № 908/1642/23 дозволяють розглянути справу по суті спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 21.07.23.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» та ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) укладено сертифікат (є візуальною формою сертифікату, що посвідчує укладення електронного договору добровільного страхування наземного транспорту) «КАСКО» № 370023/4057/0000338 від 12.07.22 (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом «Peugeot 2008» д/н НОМЕР_1 , та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням. Строк дії Договору встановлено з 29.07.2022 по 28.07.2023 (п. 1.2.6 Договору).
11.11.22 в м. Києві на вул. Центральна, 163 сталась ДТП за участю транспортних засобів «Peugeot 2008» д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та "VOLKSWAGEN POLO", д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , що підтверджується витягом НПУ (ідентифікатор картки ДТП в системі НПУ 3022326685830264).
Згідно з постановою Дарницького районного суду м. Києва від 10.01.23 у справі №753/15425/22 (провадження №3/753/9/23) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн в дохід держави.
Внаслідок цієї ДТП застрахований позивачем транспортний засіб «Peugeot 2008» д/н НОМЕР_1 , 2021 р.в. зазнав механічних пошкоджень.
Згідно із рахунком СТО вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Peugeot 2008» д/н НОМЕР_1 склала 37 624,52 грн.
Позивачем складено страховий акт №5826363550 від 24.11.22 за яким пошкодження транспортного засобу «Peugeot 2008» д/н НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 34 524,52 грн: 18 621,52 грн сплачено на рахунок СТО, що підтверджується платіжним дорученням №058160 від 22.11.22, 15903,00 грн утримано в рахунок погашення несплачених страхових платежів.
Відповідно до п. 1.2.7. сертифікату добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №370023/4057/0000338 від 12.07.22, встановлено порядок сплати страхового платежу: 1-й період страхування з 29.07.22 до 28.10.22, сума страхового платежу 7 952,00 грн, термін сплати до 28.07.22; 2-й період страхування з 29.10.22 до 28.01.23, сума страхового платежу 7 952,00 грн, термін сплати до 28.10.22; 3-й період страхування з 29.01.23 до 28.04.23, сума страхового платежу 7 952,00 грн, термін сплати до 28.01.23; 4-й період страхування з 29.04.23 до 28.07.23, сума страхового платежу 7 950,00 грн, термін сплати до 28.04.23. Відповідно до п. 9.12 (додаток № 1) договору страхування, якщо умовами договору передбачена сплата страхового платежу частинами, то страховик при виплаті страхового відшкодування має право утримати суму несплаченої частини страхового платежу з суми страхового відшкодування. Строк сплати 3-ї та 4-ї, частини страхового платежу відповідно до умов п. 1.2.6 сертифікату добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №370023/4057/0000338 від 12.07.2022 на момент скоєння ДТП 11.11.2022 не настав, відповідно, суму страхового платежу в розмірі 15903,00 грн. позивачем було утримано із суми страхового відшкодування. Зважаючи на означені положення Договору, а також беручи до уваги те, що сума несплаченого страхувальником за Договором страхового платежу на момент настання страхової події (11.11.2022) становила 15 903,00 грн. (що підтверджується бухгалтерською довідкою позивача від 25.11.2022 № 024175 ), зазначена у страховому акті №5826363550 від 24.11.2022 сума страхового відшкодування у розмірі 15 903,00 грн. була зарахована (утримана) страховиком у рахунок погашення несплаченого страхувальником страхового платежу в порядку пункту 9.12 Договору.
Листом від 24.11.22 по справі №5826363550 страхувальника було повідомлено, що згiдно умов Договору, виплата страхового вiдшкодування була розрахована у сумi 34 524,52 грн наступним чином: 18621,52 грн. - згідно заяви страхувальника, 15903,00 грн - в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу, заборгованість по сплатi страхового платежу становить 0,00 грн. Таким чином, як стверджує позивач, ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» виконало свої зобов'язання перед страхувальником згідно умов Договору.
Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходив з наступного.
Положеннями ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або ін. особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 979 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або ін. особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За змістом ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Згідно із ст. 9 Закону України «Про страхування», страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Як зазначено вище в тексті цього рішення, 11.11.22 в м. Києві на вул. Центральна, 163 сталось ДТП за участю транспортних засобів «Peugeot 2008» д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та "VOLKSWAGEN POLO", д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , що підтверджується витягом НПУ (ідентифікатор картки ДТП в системі НПУ 3022326685830264).
Наявними у матеріалах цієї господарської справи доказами підтверджується виплата позивачем страхового відшкодування у розмірі 34 524,52 грн: 18 621,52 грн сплачено на рахунок СТО, що підтверджується платіжним дорученням №058160 від 22.11.22, а 15 903,00 грн утримано в рахунок погашення несплачених страхових платежів.
Як унормовано ч. 1 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди і т.і.) володіє транспортним засобом, механізмом, ін. об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За приписами ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 % від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (ст. 9 Закону України «Про страхування»).
За змістом ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Згідно із ст. 29 наведеного вище Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Матеріали цієї справи свідчать, що постановою Дарницького районного суду м. Києва від 10.01.23 у справі №753/15425/22 (провадження №3/753/9/23) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «VOLKSWAGEN POLO», д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у відповідача відповідно до полісу серії ЕР № 207005776, діючий на 11.11.22, франшиза - 2600,00 грн., ліміт відповідальності за шкоду майну - 130 000,00 грн.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до винної у ДТП особи та, оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «VOLKSWAGEN POLO», д/н НОМЕР_2 , що спричинив зазначене ДТП, застрахована у відповідача згідно з полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 207005776, то останній має відшкодовувати шкоду завдану внаслідок ДТП.
З огляду на викладені обставини справи, умови полісу серії ЕР № 207005776, положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України, суд дійшов висновку, що ТДВ “СК “Кредо” (код ЄДРПОУ 13622789, відповідач у цій справі) повинно відшкодувати позивачу у встановлений законом строк шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком, у межах суми, що перейшла до позивача з урахуванням того, що франшиза за полісом серії ЕР № 207005776 становить 2600,00 грн.
Згідно із ст. 29, п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затв. наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.03 № 142/5/2092).
Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = Ср + См + Сс * (1- Ез), де:
Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;
См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;
Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;
Ез - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.17 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15, від 06.02.18 у справі № 910/3867/16, від 01.02.18 у справі № 910/22886/16.
Згідно з пунктом 7.38 Методики значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
Враховуючи, що автомобіль «VOLKSWAGEN POLO», д/н НОМЕР_2 2021 р. випуску, відповідно Ез = 0.
Перевіривши розрахунок розміру матеріального збитку судом встановлено, що він виконаний вірно, у відповідності до Методики.
За таких обставин, а також приймаючи до уваги визнання позову відповідачем в зазначеній частині, судом задовольняється позовна вимога ПрАТ «СК «УНІКА» до ТДВ “Страхова компанія “Кредо” про стягнення 31 924,52 грн. виплаченого страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 2 147,20 грн покладається на відповідача.
В той же час, приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”.
Враховуючи визнання відповідачем позовних вимог у повному обсязі суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 130 ГПК України та повернути ПрАТ “СК “УНІКА” з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого платіжною інструкцією №4026 від 11.04.23, що складає 1 073,60 грн, про що постановити відповідну ухвалу після набрання рішенням законної сили за наявності з боку позивача відповідного клопотання.
Стосовно розподілу судових витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивач в позові просить стягнути з відповідача витрати на надання правової допомоги у розмірі 7000 грн.
Частиною 1 ст. 123 ГПК України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Частинами 1 і 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано:
- копію Договору про надання правової допомоги від 31.12.20 № 1/20ю, укладеного між позивачем та АБ «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт»;
- копію додаткової угоди №2 від 09.01.23 до договору №1/20ю від 31.12.20;
- копію ордера АА №1278640 від 02.02.23;
- копію додатка №1 від 29.03.23 до договору №1/20ю від 31.12.20 (щодо надання правової допомоги, зокрема, щодо стягнення страхового відшкодування за страховим актом 5826363550 від 25.11.22; також визначено гонорар адвоката у розмірі 7000,00 грн);
- розрахунок витрат на правову допомогу у страховій справі №33130 за страховим актом №5826363550, страхувальник Жабін В.С. - надання правової (правничої) допомоги в суді першої інстанції - 7000,00 грн;
- копію рахунку №30 від 29.03.23 на суму 7000,00 грн щодо надання правової допомоги по страховій справі №30130 (страховий акт 5826363550);
- копію акту надання послуг №30 від 16.05.23;
- копію платіжної інструкції № 3975 від 30.03.23 про сплату 7 000,00 грн, призначення платежу «Надання прав. допомоги зг. дог. « 1/20ю від 31.12.20 по справі №33130 Стр. Акт 5826363550 зг. рах. №30 від 29.03.23 без ПДВ».
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Суд, здійснюючи розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), вказує наступне.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи вказані вище докази на підтвердження заявлених витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
За умовами п. 4.1. договору, ціна договору складається з вартості юридичних послуг, що зазначаються в додатковій угоді до цього договору. Така угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.
В п. 1 додатку №1 від 29.03.23 гонорар адвоката визначено у розмірі 7000,00 грн.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а, натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У даному випадку, з огляду на ступінь складності даної справи (стягнення виплаченого страхового відшкодування у розмірі 4 606,24 грн), заявлена до стягнення сума винагороди не має характеру необхідної, не є обґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, а їх стягнення з відповідача в повному обсязі становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципами розумності та справедливості. А тому, зазначена сума підлягає зменшенню при прийнятті відповідного рішення про розподіл судових витрат.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу адвоката до 1 000 грн суд вважає, що обґрунтованою та такою, що відповідає зазначеним вище критеріям, є сума винагороди в розмірі 1500,00 грн, яка в даному випадку і підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача за наслідками розгляду даної справи за № 908/1642/23.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 20, 24, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 129, ст. ст. 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, код ЄДРПОУ 13622789) на користь приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА” (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В, код ЄДРПОУ 20033533) - 31 924 (тридцять одну тисячу дев'ятсот двадцять чотири) грн 52 коп. страхового відшкодування, 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 60 коп. судового збору, витрати на правову допомогу у розмірі 1 500 (одну тисячу п'ятсот) грн 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повернути приватному акціонерному товариству “Страхова компанія “УНІКА” (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В, код ЄДРПОУ 20033533) з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого платіжною інструкцією №4026 від 11.04.23, у розмірі 1 073,60 грн, про що постановити відповідну ухвалу після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У зв'язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію Російської Федерації проти України … повний текст рішення складено 03.08.2023.
Суддя В.Л. Корсун