майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"01" серпня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/503/23
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Гребеннікова Н.П.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: Наумова А.М. - ордер АМ №1053113 від 18.05.2023,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія" "Укртатнафта"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг"
про стягнення 318443,90 грн
Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія" "Укртатнафта" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг" 318443,90 грн основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням договору поставки нафтопродуктів №165/2/2118 від 31.01.2020.
Ухвалою від 17.04.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 25.05.2023.
Ухвалою від 25.05.2023 відкладено підготовче засідання на 15.06.2023.
Ухвалою від 15.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 12.07.2023, витребувано у Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія" "Укртатнафта" для огляду всі наявні оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги та рекомендовано витребувані документи надати не пізніше призначеного підготовчого засідання 12.07.2023.
07.07.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи із обґрунтуванням неможливості виконання ухвали суду від 15.06.2023 в частині надання оригіналів документів.
Ухвалою від 12.07.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 01.08.2023.
26.07.2023 на адресу суду від позивача надійшло клопотання, згідно якого останній вказав, що на виконання вимог суду, надає, просить оглянути в судовому засіданні та повернути після огляду оригінали таких документів: договір №165/2/2118 поставки нафтопродуктів від 31.01.2020, з додатковою угодою, акт приймання передачі нафтопродуктів №1/01 від 31.01.2022; опис вкладення та поштова накладна про направлення рахунків на оплату (3961017053273); опис вкладення та поштова накладна про направлення рахунків на оплату (3961017035283). При цьому, просив врахувати, що оригінали рахунків на оплату та претензії - знаходяться у відповідача, так як оформлені були в одиничному примірнику і направлені відповідачу для виконання.
31.07.2023 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 112).
В судовому засіданні 01.08.2023 суд оглянув оригінали документів, що надійшли від позивача, згідно вищевказаного клопотання, їх копії долучив до матеріалів справи (а.с. 102-108).
Представник відповідача вказувала на те, що згідно п. 4.2 Договору, підставою для перерахування оплати за товар є рахунки постачальника, натомість додані позивачем рахунки-фактури не відповідають вимогам, які ставляться до первинних документів. Наголошувала, що згідно з п.6 Договору, якщо форс-мажорні обставини безпосередньо спричинили невиконання зобов'язань в строки, встановлені цим Договором, то ці строки пропорційно подовжуються на час дії відповідних обставин. Усно заявила клопотання про витребування справи, яка розглядається Господарським судом Житомирської області між цими ж сторонами для зрівняння підписів бухгалтера Петренко, що містяться в рахунках-фактурах від 31.01.2022. Протокольною ухвалою від 01.08.2023 суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, оскільки останнє заявлено після закриття підготовчого провадження та не впливає на оцінку доказів у справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд
31.01.2020 між Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг" (відповідач, покупець) було укладено Договір №165/2/2118 поставки нафтопродуктів (далі - Договір (а.с. 12-17)).
Додатковими угодами від 18.12.2020 та від 17.12.2021 сторони внесли зміни в розділ з "Умови передачі товару" та розділ 7 "Строк дії договору" (а.с. 9-10).
Позивач вказав, що на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 318443,90 грн, однак відповідач розрахунки не провів, що стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 25-32) отримання товару на суму 318443,90 грн не заперечував, однак вважає, що строк оплати не настав оскільки згідно з п.6 Договору, якщо форс-мажорні обставини безпосередньо спричинили невиконання зобов'язань в строки, встановлені цим Договором, то ці строки пропорційно подовжуються на час дії відповідних обставин. Вказала, що наявність форс-мажорних обставин є загальновідомою обставиною та не потребує доказування, при цьому, наявність форс-мажору конкретно для ТОВ "Барнетта-Торг" підтверджується тим, що Управлінням Служби безпеки України в Житомирській області проводиться досудове розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, у кримінальному провадженні №12022060510000106, внесеного Коростенським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.06.2022 року за заявою суб'єкта господарювання. Пояснив, що через військову агресію платоспроможність підприємства знизилась. Звернув увагу, що не отримував претензії та рахунки, які додані до матеріалів справи.
Згідно відповіді на відзив (а.с. 62-63) позивач вважає, що позиція відповідача про наявність права бути звільненим від зобов'язання, є помилковою, оскільки обставина форс-мажору, доведена належним чином, може звільняти від відповідальності за порушення зобов'язання, але не звільняє від самого зобов'язання та не припиняє його. Вважає, що посилання відповідача на наявність відкритого виконавчого провадження з певних підстав не є у розумінні п. 6.1. Договору обставиною форс-мажору, адже така подія не кваліфікована сторонами Договору як форс-мажор. Зауважив, що відповідач належного сертифікату про настання для нього форс-мажорних обставин, не надав. При цьому вказав, що відповідачем не виконано вимогу п. 6.3. Договору та не повідомлено негайно іншу сторону (ПАТ "Укрнафта") про наявність обставин форс-мажору. На думку позивача, посилання відповідача на існуючу проблематику введеного воєнного стану, падіння національної економіки та девальвацію валют не заслуговують на увагу, оскільки жодне з наведеного не припиняє зобов'язання оплатити отриманий товар.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору №165/2/2118 поставки нафтопродуктів від 31.01.2020 (а.с. 7-8).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як було встановлено судом, відповідно до п. 1.1. Договору, позивач зобов'язався поставити відповідачу нафтопродукти (надалі - Товар), а покупець зобов'язався їх прийняти і оплатити в асортименті, кількості та за ціною, узгодженою Сторонами в Додатках (Специфікаціях) до даного Договору.
Передача товару здійснюється партіями на підставі актів приймання-передачі нафтопродуктів, підписаних сторонами. Зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними, право власності на товар та ризики по його втраті (псуванню) переходять від постачальника до продавця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі нафтопродуктів (п. 3.2. Договору).
Строк поставки: лютий 2020 - грудень 2020 р. (п. 3.3. Договору).
Ціна товару за одну метричну тону вказується сторонами у відповідних додатках (Специфікаціях) до даного Договору (п. 4.1. Договору).
Відповідно до п. 4.2. Договору, оплата товару може бути здійснена покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки товару. В останньому випадку, оплата повинна бути здійснена покупцем у строк, вказаний у листі-вимозі постачальника про оплату, а у випадку відсутності такої вимоги - не пізніше 60-ти календарних днів від дати передачі товару згідно з Актом приймання-передачі нафтопродуктів. Оплата товару може здійснюватись частинами. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок постачальника. В рахунку постачальник вказує вартість товару виходячи з ціни товару, зазначеної у відповідному Додатку до даного Договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, який вказаний в рахунку. Оплата товару, що постачається, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника із зазначенням в платіжному документі номера і дати цього договору, номера і дати виписки рахунку на оплату, найменування покупця, його коду ЄДРПОУ та найменування товару, що підлягає оплаті.
Судом встановлено, що 01.01.2022 сторони підписали Специфікацію на поставку Товару, згідно якої погодили найменування товару, його кількість та ціну (а.с .11).
Також встановлено, що 31.01.2022 сторони підписали акт №1/01 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів №165/2/2118 від 31.01.2020 на загальну суму 318443,90 грн (а.с. 12). Отримання товару згідно вказаного акту підтверджував відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник в судових засіданнях.
На вищевказану суму позивачем були виписані рахунки-фактури №90862624 та №90862626 від 31.01.2022, на яких міститься підпис бухгалтера відповідача, скріплений печаткою останнього (а.с.14-15), докази направлення яких відповідачу 21.03.2023 містяться матеріалах справи (а.с. 106).
Зважаючи на наведені сумніви відповідача щодо підпису бухгалтера Петренко, то суд вважає за доцільне зазначити, що проставлення печатки підприємства спростовує останні. До того ж зазначені в цих рахунках дані узгоджуються зі змістом інших доказів.
02.02.2023 позивач направляв відповідачу претензію, згідно якої вимагав у найкоротші терміни здійснити оплату отриманого товару (а.с. 15-16).
Враховуючи умови п. 4.2. Договору, оскільки вищевказана вимога не містить конкретного строку оплати товару, відповідач зобов'язаний був провести розрахунки у будь-якому випадку не пізніше 60-ти календарних днів від дати передачі товару згідно з Актом приймання-передачі нафтопродуктів, тобто, до 01.04.2022, про що відповідач був обізнаний із дати підписання Договору. Твердження відповідача про неотримання вимоги та рахунків не впливають на оцінку доказів, оскільки останні, за встановлених обставин, не змінюють кінцевого строку розрахунків, а отримання поштової кореспонденції є правом відповідача, ризики не реалізації якого покладаються на останнього. Крім того, суд зауважує, що умовами Договору не визначено обов'язок позивача у визначений термін направляти відповідачу рахунки. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач вживав заходи для належного виконання своїх обов'язків, будучи обізнаним про необхідність проведення розрахунків за отриманий товар у погоджені сторонами строки - не пізніше 60-ти календарних днів від дати передачі товару згідно з Актом приймання-передачі нафтопродуктів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Разом з тим, оскільки відповідач, зсилаючись на п. 6.3. Договору вказував, що строк оплати за отриманий товар не настав, суд враховує таке.
Згідно з п. 6.1. Договору, жодна із сторін не буде нести в і д п о в і д а л ь н і с т ь за повне або часткове невиконання зобов'язань за цим Договором, якщо таке невиконання викликане обставинами форс-мажору, включаючи, але не обмежуючись такими: повінню, пожежею, землетрусом, війною або військовими діями або іншими, не залежними від сторін обставинами, що виникли після укладення договору і перешкоджають належному виконанню зобов'язань сторін. Якщо будь яка з таких обставин безпосередньо спричинили невиконання зобов'язань в строки,0 встановлені цим Договором, то ці строки пропорційно продовжуються на час дії відповідних обставин.
Згідно п. 6.2. Договору, якщо ці обставини триватимуть більше одного місяця, то кожна із сторін буде мати право відмовитися від подальшого виконання зобов'зань за Договором та/або розірвати договір в односторонньому порядку, і в цьому випадку жодна із сторін не матиме право на відшкодування іншою стороною можливих збитків. Однак, виникнення зазначених обставин н е є п і д с т а в о ю для відмови покупця оплатити фактично поставлений постачальником товар.
Сторона, яка не виконала зобов'язання за цим Договором, повинна негайно сповістити іншу сторону. Доказом повідомлення та/або припинення обставин форс-мажору, є документ, виданий Торгово-промисловою палатою країни їх походження, або уповноваженим державним органом (п. 6.3. Договору).
Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) належать, зокрема, військові дії, оголошена та неоголошена війна, загальна військова мобілізація тощо.
Згідно зі ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Суд враховує, що питання відносно існування на території України надзвичайних (форс-мажорних) обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності, є загальновідомим та нормативно врегульованим.
Разом з тим, невиконання зобов'язань через вплив форс-мажорних обставин звільняє виключно від відповідальності за порушення зобов'язань та ж о д н и м ч и н о м н е з в і л ь н я є в і д в и к о н а н н я с а м о г о з о б о в ' я з а н н я.
Вказане також узгоджується з п. 6.1 - 6.3 Договору, а тому твердження відповідача про те, що строки оплати не настали, є необґрунтованими.
Суд також бере до уваги, що розв'язання повномасштабної збройної агресії та введення воєнного стану є виключними важкими обставинами, які у рівній мірі впливають на обидві сторони, тому вказане не є підставою для звільнення від виконання зобов'язань.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд із цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином суд зазначає, що решта долучених до справи доказів та доводів сторін ретельно досліджена і наведених висновків суду не спростовує.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг" (10020, Житомирська обл., м. Житомир, проспект Незалежності, буд. 10Г, ід. код 42369400) на користь Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія" "Укртатнафта" (39609, Полтавська обл., м. Кременчук, Автозаводський р-н, вул. Свіштовська, буд.3, ід. код 00152307)
- 318443,90 грн заборгованості;
- 4776,66 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 04.08.23
Суддя Вельмакіна Т.М.
1- до справи
2,3 - сторонам (рек.)