іменем України
03 серпня 2023 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/2563/21
Головуючий у першій інстанції - Ченцова С. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/117/23
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: Скрипки А.А.
суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.
сторони:
позивач: Акціонерне товариство комерційний банк ”ПриватБанк”
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова у складі судді Ченцової С.М. від 30 червня 2022 року, місце ухвалення рішення м.Чернігів, у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк ”ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк ”ПриватБанк” звернулось до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №б/н від 10.03.2014 року у розмірі 30 626,59 грн., станом на 16.03.2021 року, яка складається із наступного: 27 775,60 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 27 775,60 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 2 850,99 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахована комісія. Також позивач просив стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати у розмірі 2 270 грн. за подання позовної заяви. Вимоги заявленого позову Акціонерне товариство комерційний банк ”ПриватБанк” обґрунтовувало тим, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернулася до позивача, при цьому, підписала анкету-заяву №б/н від 10.03.2014 року. Позивач вказує, що позичальник підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з ”Умовами та Правилами надання банківських послуг”, ”Тарифами Банку”, які викладені на відповідному банківському сайті, складає між сторонами договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Позивач зазначає, що заявою відповідача підтверджується той факт, що ОСОБА_1 була проінформована про умови кредитування в Акціонерному товаристві комерційному банку ”ПриватБанк”, які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. При цьому, відповідачу було відкрито кредитний рахунок, що підтверджується випискою по рахунку, встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, зазначеному у довідці про зміну умов кредитування. Позивач вказував, що для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку, при цьому, в подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 25 000 грн. Доводи позовної заяви зазначають, що внаслідок порушення ОСОБА_1 зобов'язань за укладеним із банком кредитним договором, станом на 16.03.2021 року у відповідача виникла заборгованість в сумі 30 626,59 грн., яка складається із наступного: 27 775,60 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 27 775,60 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 2 850,99 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахована комісія. Вказану суму заборгованості за кредитним договором позивач просить стягнути на свою користь з відповідача, а також відшкодувати понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 270 грн.
Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 30.06.2022 року позов Акціонерного товариства комерційний банк ”ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено частково. Судом стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк ”ПриватБанк” заборгованість, яка виникла за кредитним договором №б/н від 10.03.2014 року, у розмірі 27 775 грн. 60 коп. У задоволенні решти позовних вимог, судом відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк ”ПриватБанк” 2 058 грн. 69 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 30.06.2022 року, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вказують, що рішення суду першої інстанції від 30.06.2022 року є необґрунтованим, незаконним з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права, ухваленим на підставі недоведених обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судом не враховано, що банк без її відома самовільно збільшував кредитний ліміт, здійснював пролонгацію кредитних карток, чим штучно збільшував кредитну заборгованість. Крім того, її не було повідомлено, що була встановлена поточна процентна ставка в розмірі 30% на рік. Умови та Правила надання банківських послуг позичальником не підписані, при цьому, матеріали справи не містять підтвердження тих обставин, що саме вказані Умови та Правила надання банківських послуг були погоджені з позичальником при оформленні анкети-заяви. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стверджують, що представником відповідача в судовому засіданні заявлялося про застосування строків позовної давності, проте судом першої інстанції дану заяву враховано не було. Оскільки умовами договору встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Апелянт стверджує, що банк звернувся до суду 30.03.2021 року, тому необхідно було застосувати позовну давність. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції не міг приймати рішення про задоволення вимог банку про стягнення заборгованості, яка виникла по тілу кредиту та процентам, до 30.03.2018 року, у зв'язку із пропуском строку позовної давності. Доводи апеляційної скарги зазначають, що судом першої інстанції не враховано, що фактично тіло кредиту відповідачем було погашено у 2020 році, а позивач самостійно списав із грошових поповнень відповідача її особистої карти суму в розмірі 19 910 грн. за період з 01.05.2020 року по 30.03.2021 року. Апелянт стверджує, що заборгованості за тілом кредиту на час подання позовної заяви не існувало. За доводами апелянта, за період з 30.03.2021 року по 04.07.2021 року відповідачем були здійснені поповнення своєї картки для подальшої оплати товарів через Інтернет, проте, позивачем ці кошти в сумі 7 519 грн. були списані. Оскільки представником відповідача в судовому засіданні в суді першої інстанції заявлялось про застосування строків позовної давності, але судом першої інстанції дану заяву враховано не було, апелянт вважає за необхідне окремо подати заяву про застосування строків позовної давності в суді апеляційної інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерне товариство комерційний банк ”ПриватБанк” просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 30.06.2022 року, залишити без змін.
Згідно приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 30.06.2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк ”ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.118,119,129), сторони даного спору обізнані про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 10.03.2014 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.18, том 1).
Як вбачається із вимог заявленого позову (а.с.1-4, том 1), позивач вказує, що внаслідок порушення ОСОБА_1 зобов'язань за укладеним кредитним договором, станом на 16.03.2021 року, у відповідача виникла заборгованість в сумі 30 626,59 грн., яка складається із наступного: 27 775,60 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 27 775,60 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 2 850,99 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахована комісія.
На підтвердження вимог заявленого позову АТ КБ ”ПриватБанк” надано розрахунок заборгованості відповідача, станом на 16.03.2021 року, за договором №б/н від 10.03.2014 року, укладеним між ПриватБанком та ОСОБА_1 (а.с.5-15, том 1).
В матеріалах даної справи наявний Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт ”Універсальна”, (а.с.19, том 1), який не містить в собі підпису відповідача ОСОБА_1 .
Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, який додано позивачем до позовної заяви, також не містить в собі підпису відповідача ОСОБА_1 (а.с.20-48, том 1).
Як вбачається із довідки АТ КБ ”ПриватБанк” (а.с.17, том 1), ОСОБА_1 , відповідно до договору про надання банківських послуг від 10.03.2014 року, була надана кредитна картка: № НОМЕР_1 , дата відкриття: 10.03.2014, термін дії: 01/18; кредитна картка: № НОМЕР_2 , дата відкриття: 19.11.2016, термін дії: 05/19; кредитна картка: № НОМЕР_3 , дата відкриття: 14.07.2017, термін дії: 05/20.
Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 30.06.2022 року позов Акціонерного товариства комерційний банк ”ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено частково. Судом стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк ”ПриватБанк” заборгованість, яка виникла за кредитним договором №б/н від 10.03.2014 року, у розмірі 27 775 грн. 60 коп. У задоволенні решти позовних вимог, судом відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк ”ПриватБанк” 2 058 грн. 69 коп. судового збору.
Як вбачається із рішення суду першої інстанції від 30.06.2022 року, частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував, що фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, що свідчить про порушення прав позивача. Судом враховано вимоги частини другої статті 530 ЦК України, та зазначено, що банк вправі вимагати виконання боржником обов'язку повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача фактично отриманої суми грошових коштів у розмірі 27 775 грн. 60 коп. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ ”ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення 2 850,99 грн. заборгованості за простроченими відсотками, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що посилання позивача на Умови та Правила надання банківських послуг, при визначенні розміру відсотків, не можна вважати домовленістю сторін про їх розмір та порядок сплати. Оскільки, як зазначив суд першої інстанції у рішенні від 30.06.2022 року, дані Умови та Правила надання банківських послуг позичальником не підписані, при цьому, матеріали справи не містять підтвердження тих обставин, що саме вказані Умови та Правила надання банківських послуг були погоджені із відповідачем при оформленні анкети-заяви. Оскільки, як вказав суд першої інстанції у рішенні від 30.06.2022 року, розмір вказаних платежів сторонами у підписаних ними документах не обумовлено, а надані банком витяги з Тарифів та Умов і Правил, не можуть розцінюватись, як стандартна (типова) форма, що встановлена відповідно до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг неодноразово змінювались АТ КБ ”ПриватБанк”. При вирішенні позовних вимог у вказаній частині судом першої інстанції прийнято до уваги висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судом не враховано, що банк без її відома самовільно збільшував кредитний ліміт, здійснював пролонгацію кредитних карток, чим штучно збільшував кредитну заборгованість. Крім того, її не було повідомлено, що була встановлена поточна процентна ставка в розмірі 30% на рік. Умови та Правила надання банківських послуг позичальником не підписані, при цьому, матеріали справи не містять підтвердження тих обставин, що саме вказані Умови та Правила надання банківських послуг були погоджені з позичальником при оформленні анкети-заяви. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стверджують, що представником відповідача в судовому засіданні заявлялося про застосування строків позовної давності, проте судом першої інстанції дану заяву враховано не було. Оскільки умовами договору встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Апелянт стверджує, що банк звернувся до суду 30.03.2021 року, тому необхідно було застосувати позовну давність. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції не міг приймати рішення про задоволення вимог банку про стягнення заборгованості, яка виникла по тілу кредиту та процентам, до 30.03.2018 року, у зв'язку із пропуском строку позовної давності. Доводи апеляційної скарги зазначають, що судом першої інстанції не враховано, що фактично тіло кредиту відповідачем було погашено у 2020 році, а позивач самостійно списав із грошових поповнень відповідача її особистої карти суму в розмірі 19 910 грн. за період з 01.05.2020 року по 30.03.2021 року. Апелянт стверджує, що заборгованості за тілом кредиту на час подання позовної заяви не існувало. За доводами апелянта, за період з 30.03.2021 року по 04.07.2021 року відповідачем були здійснені поповнення своєї картки для подальшої оплати товарів через Інтернет, проте, позивачем ці кошти в сумі 7 519 грн. були списані. Оскільки представником відповідача в судовому засіданні в суді першої інстанції заявлялось про застосування строків позовної давності, але судом першої інстанції дану заяву враховано не було, апелянт вважає за необхідне окремо подати заяву про застосування строків позовної давності в суді апеляційної інстанції.
Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 30.06.2022 року, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.1, ч.2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч.1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч.1,ч.2 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частини 1,2 статті 1055 ЦК України визначають, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Необхідно зазначити, що у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 10.03.2014 року, яка підписана відповідачем, процентна ставка не зазначена (а.с.18, том 1).
Як вбачається із вимог заявленого позову (а.с.1-4, том 1), позивач, крім заборгованості за простроченим тілом кредиту, просив також стягнути з відповідача на свою користь: 2 850,99 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у вказаній частині позовних вимог, в тому числі, їх розмір і порядок нарахування, крім розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на відповідному банківському сайті www.privatbank.ua.
Витягом з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на вказаному банківському сайті, наданих позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач, та ознайомився і погодився з даним документом, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Матеріали справи також не містять в собі належних підтверджень відносно того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, і щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені,штрафів), та, зокрема саме у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки даний доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування.
За даних обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог заявленого позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 850,99 грн. заборгованості за простроченими відсотками.
Матеріали справи містять в собі розрахунок, яким позивач обґрунтовує позовні вимоги, згідно якого заборгованість за договором №б/н від 10.03.2014 року, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 , станом на 16.03.2021 року, становить 30 626,59 грн., з яких: 27 775,60 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 27 775,60 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 2 850,99 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахована комісія (а.с.5-15, том 1).
Як вбачається із довідки позивача про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н), старт карткового рахунку - 10.03.2014 року; зміна кредитного ліміту 10.03.2014 року, встановлено кредитний ліміт: 300,00; зміна кредитного ліміту - 10.03.2014 року, зменшення кредитного ліміту: 300,00; зміна кредитного ліміту - 20.01.2016 року, збільшення кредитного ліміту: 5 700 грн.; зміна кредитного ліміту - 21.01.2016 року, збільшення кредитного ліміту: 6 000,00; зміна кредитного ліміту - 19.11.2016 року, зменшення кредитного ліміту: 6 000,00; зміна кредитного ліміту - 06.04.2017 року, збільшення кредитного ліміту: 15 000,00; зміна кредитного ліміту - 09.11.2017 року, збільшення кредитного ліміту: 25 000,00; зміна кредитного ліміту - 18.04.2018 року, зменшення кредитного ліміту: 20 008,32; зміна кредитного ліміту - 04.05.2020 року, зменшення кредитного ліміту: 0,00 (а.с.16, том 1).
Згідно довідки АТ КБ ”ПриватБанк” (а.с.17, том 1), ОСОБА_1 , відповідно до договору про надання банківських послуг від 10.03.2014 року була надана кредитна картка: № НОМЕР_1 , дата відкриття: 10.03.2014, термін дії: 01/18; кредитна картка: № НОМЕР_2 , дата відкриття: 19.11.2016, термін дії: 05/19; кредитна картка: № НОМЕР_3 , дата відкриття: 14.07.2017, термін дії: 05/20.
Посилання апелянта на ті обставини, що банк без її відома, самовільно збільшував кредитний ліміт, здійснював пролонгацію кредитних карток, чим штучно збільшував кредитну заборгованість, не можуть бути підставою для задоволення вимог апеляційної скарги, оскільки з виписки із карткового рахунку вбачається, що відповідач користувалась кредитними коштами, отримувала кошти через банкомат, здiйснювала розрахунки через термiнали в касах магазинів, в тому числі, і за допомогою перевипущених кредитних карток № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , а отже, відповідач не заперечувала проти збільшення кредитного ліміту та пролонгації дії кредитних карток.
Доводи апеляційної скарги стверджують, що судом першої інстанції не враховано, що фактично тіло кредиту відповідачем погашено у 2020 році, а позивач самостійно списав з грошових поповнень відповідача її особистої карти суму в розмірі 19 910 грн., за період з 01.05.2020 року по 30.03.2021 року. Апелянт вказує, що за період з 30.03.2021 року по 04.07.2021 року нею були здійснені поповнення своєї картки, для подальшої оплати товарів через Інтернет, проте, позивачем ці кошти в сумі 7 519 грн., були списані.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 30.06.2022 року, оскільки згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №б/н від 10.03.2014 року, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором, станом на 16.03.2021 року, становить 30 626,59 грн., з яких: 27 775,60 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 27 775,60 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту. Тобто, заборгованість за поточним тілом кредиту відсутня, наявна лише заборгованість за простроченим тілом кредиту, розмір якої відповідачем не спростовано.
В доводах апеляційної скарги апелянт вказує, що оскільки представником відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції заявлялось про застосування строків позовної давності, але судом першої інстанції дану заяву враховано не було, апелянт вважає за необхідне окремо подати заяву про застосування строків позовної давності в суді апеляційної інстанції.
З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.10.2019 року у справі №750/896/17-ц, провадження №61-32833св18 зазначено, що загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентами) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Враховуючи, що анкетою-заявою не передбачено порядку погашення заборгованості (щомісячні чергові платежі чи повернення кредиту в повному обсязі у строк кредитування), виконання зобов'язання за таким договором відбувається за вимогою кредитора.
Частиною другою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Оскільки умовами анкети-заяви, підписаної позичальником, не передбачено відповідної календарної дати або події, з якої пов'язується виконання зобов'язання за кредитним договором, а банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 у квітні 2021 року, то саме з цього моменту боржник зобов'язана повернути кредитору суму заборгованості, з моменту встановлення банком такої вимоги про виконання зобов'язання.
Зважаючи на наведене, до звернення банку до суду з позовом до відповідача перебіг позовної давності у спірних правовідносинах не починався, а отже, позовна давність до спірних правовідносин не застосовується.
Приймаючи до уваги вищенаведене, а також висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку рішення суду першої інстанції від 30.06.2022 року щодо часткового задоволення позову АТ КБ ”ПриватБанк” до ОСОБА_1 та стягнення заборгованості, яка виникла за кредитним договором №б/н від 10.03.2014 року, у розмірі 27 775 грн. 60 коп.
Враховуючи вищезазначене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 30.06.2022 року, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з'ясованих фактичних обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом.
За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 30.06.2022 року, необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями: 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 30 червня 2022 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Дата складення повної постанови - 03.08.2023 року.
Головуючий: Судді: