Номер провадження: 11-сс/813/1004/23
Справа № 522/9424/23 1-кс/522/2975/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
24.07.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2023 року про повернення їх скарги на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023160000000496 від 19 березня 2023 року за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,
Зміст оскаржуваного судового рішення
Адвокати ОСОБА_7 , ОСОБА_6 звернулись до Приморського районного суду м. Одеси зі скаргою, в порядку п.1) ч.1 ст.303 КПК України, на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні вилученого майна власнику ОСОБА_8 в рамках кримінального провадження №12023160000000496 від 19 березня 2023 року.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2023 року їх скарга була повернута на підставі п.2) ч.2 ст.304 КПК України.
Своє рішення слідчий суддя обґрунтував тим, що скарга не підлягає розгляду в межах територіальної юрисдикції Приморського районного суду м. Одеси.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати ухвалу та призначити новий розгляд їх скарги в Приморському районному суді в іншому складі суду.
Доводи апеляційної скарги обґрунтували тим, що фактичне місце знаходження Слідчого управління ГУНП в Одеській області розташоване за адресою: м.Одеса, проспект Шевченка, 8-Г.
У цьому кримінальному провадженні місцем знаходження діяльності слідчого управління ГУНП в Одеській області як органу досудового розслідування є Приморський район м. Одеси.
Таким чином, ототожнення місця знаходження слідчого підрозділу органу Національної поліції з місцем знаходження самого органу Національної поліції є безпідставним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Захисники: ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилися, звернулися до апеляційного суду з клопотанням про розгляд апеляційної скарги без їх участі.
Прокурор ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду повідомлявся належним чином, з клопотаннями та заявами про відкладення апеляційного розгляду не звертався.
Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора.
Згідно з ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
За таких обставин та з огляду на вимоги ч.3 ст.306 та ч.4 ст.405 КПК України, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю прокурора.
Згідно з ч.1 ст.406 КПК України суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.
Перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у апеляційній скарзі, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.24 КПК України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Параграфом першим Глави 26 КПК України передбачений порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.
Згідно з приписами ст. 303 КПК України передбачений перелік рішень, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскарженні на досудовому провадженні
Частиною 1 ст.304 КПК України передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Згідно ч. 2 ст.304 КПК України, скарга повертається, якщо:
1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу;
2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді;
3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Зі змісту мотивувальної частини ухвали слідчого судді вбачається, що вона відповідає вимогам зазначених норм закону та слідчий суддя належним чином мотивував своє рішення, а апеляційний суд вважає за необхідне довести до відома скаржника наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, відділом розслідування особливо тяжких злочинів Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023160000000496 від 19.03.2023 року за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
23.04.2023 року ОСОБА_8 було затримано в порядку ст.208 КПК України та проведено особистий обшук ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 і невідкладний обшук за місцем мешкання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_2 . В ході обшуків було вилучено майно, що належить ОСОБА_8 .
24.04.2023 року слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів CУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 , за погодженням з прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури сфері оборони Південного регіону ОСОБА_12 подано до слідчого судді Клопотання про арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно, вилучене в ході невідкладного обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_2 (справа №947/12568/23, провадження № l-кс-94714928/23) та Клопотання про арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно вилучене в ході особистого обшуку ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 (справа № 947/12568/23, провадження № l-кс-9471/4927/23). До теперішнього часу рішення за вказаними клопотаннями не прийнято.
Адвокати ОСОБА_7 , ОСОБА_6 звернулись до Приморського районного суду м. Одеси зі скаргою, в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні вилученого майна власнику ОСОБА_8 в рамках кримінального провадження №12023160000000496 від 19.03.2023 року.
Відповідно до ч.1 ст.218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 22 квітня 2020 року у справі № № 51 - 1901 впс 20 вказала про те, що територіальна підсудність визначається за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та, в складі якого знаходиться слідчий підрозділ.
Разом з цим, встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст.7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст.24 Конституції України та ст.10 КПК України). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб'єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.
Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог пункту 1 ст.6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності внаслідок передання справи з одного суду до іншого без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких підстав зміни територіальної підсудності, встановлених у КПК України (див. пункт 98 рішення ЄСПЛ у справі «Фельдман проти України»).
Діючим КПК України, зокрема п. 2 ч. 2 ст.304 передбачено повернення скарги, яка не підлягає розгляду в цьому суді, при цьому не передбачені, які саме випадки вказують на неможливість розгляду саме в цьому суді.
Апеляційний суд вважає, що у даному випадку необхідно звернутись до загальних засад кримінального провадження, а саме законності, що регламентована ст.9 КПК України, а саме ч.6, якою визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього Кодексу. Тому слідчий суддя, слідчий та прокурор мають керуватися виключно положеннями КПК України та нормативно-правовими актами, які йому не суперечать. Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013р. за № 223-559/0/4-1-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» вбачається, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ч. 7 ст. 100, ч. 2 ст. 132, ч. 1 ст. 184, ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст. 201, ч. 3 ст. 244, ч. 10 ст. 290 КПК), з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК правильним є застосування зазначеного правила й до розгляду клопотань, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом (наприклад, ч. 1 ст. 306, ч. 3 ст. 234 КПК тощо). Апеляційний суд звертає увагу на те, що Наказом Голови Національної поліції України за №907 від 28.08.2018 були внесені зміни до наказу Національної поліції України від 06.11.2015 №16 «Про визначення місцезнаходження територіальних органів Національної поліції», відповідно до яких абзац 16 пункту 1 викласти в такій редакції: «Головне управління Національної поліції в Одеській області за адресою: вул. Академіка Філатова, 15-А, м.Одеса, Одеська область, 65080».
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з думкою слідчого судді про те, що подана скарга не підлягає розгляду в Приморському районному суді м. Одеси, оскільки ГУНП в Одеській області знаходиться в межах територіальної юрисдикції іншого суду, а тому підлягає поверненню.
В свою чергу, апеляційний суд вважає за необхідне роз'яснити захисникам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 їх право на звернення зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб ГУНП в Одеській області до Київського районного суду м. Одеси за місцем розташування органу досудового розслідування.
За таких обставин апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Відповідно до ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала слідчого суді є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим не знаходить підстав для скасування оскаржуваної ухвали, якою слідчий суддя повернув скаргу захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на бездіяльність уповноважених осіб ГУНП в Одеській області, а тому апеляційна скарга захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 303, 304, 309, 376, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2023 року, якою захисникам ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , на підставі п.2) ч.2 ст.304 КПК України, повернута їх скарга на бездіяльність слідчого, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4