Справа № 450/4364/22 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.
Провадження № 33/811/886/23 Доповідач: Урдюк Т.М.
31 липня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., секретаря Левчука А.-І.В., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Морозова В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката Морозова Вадима Юрійовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 травня 2023 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення в межах ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000,00 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 496 грн. 20 коп. судового збору.
Згідно з постановою судді, 8 грудня 2022 року о 10 год. 15 хв. на 113 км автодороги М-09 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Мерседес-Бенц», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Перевірка на стан сп'яніння проводилася у встановленому законом порядку за допомогою алкотестера «Драґер Алкотест». Результат тесту № 1982 позитивний і становить 0,47 ‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9а Правил дорожнього руху і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП
Не погоджуючись з цією постановою, адвокат Морозов В.Ю. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 травня 2023 року та закрити провадження у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та невмотивованою. Зокрема, вказує, що показник алкоголю у повітрі, що видихається із ротової порожнини 0,47 проміле є меншим за мінімально допустимий 0,5 проміле згідно з Віденською Конвенцією, а тому склад правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 відсутній. При цьому особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП лише у разі встановлення за допомогою технічних засобів щонайменше 0,2 проміле алкоголю саме у крові особи, а не у подиху - повітрі, що видихається людиною.
Як зазначає апелянт, максимальний рівень вмісту алкоголю в крові не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря, що видихається. Актуальна судова практика свідчить про те, що судді, неодноразово використовуючи таблиці перерахунку одиниць вимірювання алкоголю в крові та повітрі, що видихається, ухвалюють рішення про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином показник у 0,47 проміле алкоголю у повітрі, який нібито був встановлений Драгером, хоча на відеозаписі це жодним чином не зафіксовано, є меншим за 0,5 проміле згідно з таблицею перерахунку.
Вказує, що у справі відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом 8 грудня 2022 року; наявний відеозапис руху автомобіля не підтверджує, тобто відсутня обов'язкова ознака об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення.
Захисник звертає увагу на те, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та проходження огляду на стан сп'яніння працівниками поліції не було залучено свідків, при цьому відеофіксація огляду здійснена неналежно та не може бути визнання допустимим доказом, оскільки на записі не зафіксовано результати огляду на стан алкогольного сп'яніння на екрані драгеру, частина запису здійснена з неякісним аудіосупроводом, а частина не відтворюється.
Також апелянт зазначає, що працівниками поліції не було роз'яснено ОСОБА_1 його прав, чим фактично порушено конституційне право на захист та отримання правової допомоги. Його не відсторонили від керування транспортним засобом.
На переконання сторони захисту, у порушення вимог закону, в протоколі не зазначено жодних ознак алкогольного сп'яніння, виявлених у ОСОБА_1 . Такі неможливо встановити і при візуальному огляді відеозаписів. При цьому сам протокол оформлений з порушенням вимог закону, справжність драгера не підтверджена, відсутні дані про засіб відеофіксації.
В обгрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження адвокат покликається на те, що ОСОБА_1 про наявність оскарженої постанови дізнався лише 8 червня 2023 року, побачивши таку на порталі «Судова влада України». Його не було повідомлено про розгляд справи, на судовому засіданні він присутнім не був, оскаржену постанову винесено у його відсутності.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника Морозова В.Ю., які підтримали доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволення.
З огляду на те, що судове засідання, на якому було прийнято оскаржене рішення, проводилося у відсутності ОСОБА_1 та його захисника Морозова В.Ю., у матеріалах справи відсутні дані про дату отримання ними постанови, а тому апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин та такий підлягає поновленню.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №156934 від 8 грудня 2022 року (а.с. 2), згідно з яким ОСОБА_1 8 грудня 2022 року о 10 год. 15 хв. на 113 км автодороги М-09 керував транспортним засобом марки «Мерседес-Бенц», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Перевірка на стан сп'яніння проводилася у встановленому законом порядку за допомогою алкотестера «Драґер Алкотест». Результат тесту № 1982 позитивний і становить 0,47 ‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9а Правил дорожнього руху.
Зі змістом складеного протоколу ОСОБА_1 ознайомився та у графі «пояснення по суті порушення» зазначив, що «випив ром-колу звечора», після чого без жодних зауважень та заперечень підписав вказаний протокол про адміністративне правопорушення у відповідних графах, у тому числі й у графі про роз'яснення йому прав.
Наведеним спростовуються доводи апелянта про те, що працівники поліції не роз'яснювали ОСОБА_1 його прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху встановлено, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У своїй постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі №404/4467/16-а від 20 лютого 2019 зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Підставою для перевірки ОСОБА_1 на стан сп'яніння стало порушення ним вимог Правил дорожнього руху, що стверджується постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР №6261082 (а.с. 5), згідно з якою 8 грудня 2022 року о 10:15 год. на автодорозі М-09 113км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Мерседес-Бенц», н.з. НОМЕР_1 , в якому була відсутня мітка радіочастотної ідентифікації проходження ОТЗ на вітровому склі, чим порушив п. 30.2 ПДР, чим допустив інші порушення ПДР, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 КУпАП, за що передбачена відповідальність ст. 125 КУпАП; на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді попередження.
Окрім цього, після зупинки зазначеного транспортного засобу у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, вказані в акті огляду (а.с. 4).
Викладені у протоколі обставини також підтверджуються наявним у матеріалах справи записом з камер спостереження патрульних, з якого слідує, що ОСОБА_1 погодився пройти та пройшов огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою пристрою «Drager Alcotest». Відповідно до роздруківки приладу «Drager 6820», прилад ARHE-0126, тест №1982 (а.с. 1) за результатом проведеного на місці зупинки транспортного засобу огляду в освідуваної особи ОСОБА_1 встановлено стан алкогольного сп'яніння 0,47‰; та актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4), відповідно до даних якого огляд ОСОБА_1 проводився у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці.
Наведеним спростовуються доводи апелянта про те, матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Стосовно тверджень апелянта про те, що у протоколі не зазначено ознак алкогольного сп'яніння, виявлених у ОСОБА_1 , то такі є безпідставними, оскільки такі ознаки зазначаються в протоколі лише у випадку відмови особи від проходження огляду, у цій ситуації ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння, а тому суть правопорушення, яке ставиться йому у вину, викладена згідно з вимогами закону.
Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування Віденської Конвенції щодо показника алкоголю, його перерахунку не можуть бути взяті до уваги, оскільки за результатами огляду у ОСОБА_1 виявлено 0,47‰; а пунктом 7 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 визначено, що установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Не знайшли свого підтвердження й апеляційні доводи про те, що працівниками поліції протиправно не було залучено свідків під час огляду, оскільки згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП свідки залучаються поліцейським лише у випадку неможливості використання технічних засобів відеозапису.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис містить лише фрагменти події, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданого відеозапису, на ньому, зокрема, відображено факт проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
Покликання апелянта на те, що представлений працівниками поліції відеозапис є неналежним доказом не знайшло свого підтвердження, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.
Безпідставними є і доводи про те, що зазначений відеозапис не може братися до уваги також через те, що у протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє покликання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено цей відеозапис, оскільки вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення викладені в ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, затвердженій наказом МВС України від 7 листопада 2015 року №1395. Проте вказаними нормами не передбачено внесення до протоколів про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, в тому числі і за ст. 130 КУпАП України, інформації щодо технічного засобу, яким здійснювалася відеофіксація.
З огляду на наведене, в апеляційного суду відсутні підстави визнавати цей доказ недопустимим.
Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не відсторонили від керування транспортним засобом після складання протоколу, як на підставу скасування оскаржуваної постанови, апеляційний суд оцінює критично, адже вказаний факт жодним чином не впливає на обсяг вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Напереконання апеляційного суду, досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою, є належними та допустимими, та такими в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст.130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
З огляду на зазначене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, а отже підстави для задоволення апеляційних вимог відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
поновити адвокату Морозову Вадиму Юрійовичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 травня 2023 року.
Постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 травня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката Морозова Вадима Юрійовича в його інтересах - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк