Справа: № 2-а-726/09 Головуючий у 1-й інстанції: Матохнюк Д. Б.
Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
"02" вересня 2010 р. м. Київ
колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Кузьменко В. В.,
суддів Василенка Я. М., Умнової О. В.,
при секретарі Козловій І. І..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною, зобов'язання видати дозвіл, за апеляційною скаргою Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації, Прокурора Ленінського району м. Вінниці на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 05.05.2009 року, -
Позивачі звернулися до суду з позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації про визнання відмови в перереєстрації автомобілів протиправною.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 05.05.2009 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та відмовити в задоволенні позову.
В засідання з'явився представник позивача ОСОБА_3, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін. Інші учасники в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги та апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 198 ч.1 п.3, 202 ч. 1 п.4. КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 21.04.2006 року автомобіль «Фольксваген», 1999 року випуску, належав ОСОБА_5.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 27.05.2005 року автомобіль «Фольксваген», 1997 року випуску, належав ОСОБА_6.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 07.12.2002 року автомобіль «Фольксваген», 1997 року випуску, належав ОСОБА_7.
Автомобілі ввезені на територію України без права продажу, передачі, дарування іншим особам, як гуманітарна допомога інваліду.
Вказані особи були інвалідами і забезпечувалися автомобілями відповідно до постанови КМ України від 08.09.1997 року N 999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями».
Після смерті осіб позивачі звернулися до начальника головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької ОДА із заявою про надання дозволу на переоформлення автомобіля.
Свою відмову у наданні довідок на переоформлення автомобіля після смерті інвалідів, відповідач мотивував тим, що відповідно до п.41 постанови КМ України від 19.07.2006 року № 999 позивачі повинні повернути автомобілі головному управлінню праці та соціального захисту населення Вінницької ОДА.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.37 постанови КМ України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями»N 999 від 08.09.1997 року, що діяв на момент отримання автомобілів, після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безплатно або на пільгових умовах, залишається його сім'ї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення.
Перереєстрації автомобіля на ім'я одного з членів сім'ї інваліда, який на час смерті інваліда проживав разом з ним, проводиться Державтоінспекцією з дозволу органу соціального захисту населення, де інвалід перебував на обліку як власник транспорту. При цьому суд першої інстанції, посилаючись на ст.58 Конституції України, прийшов до висновку, що постанова КМ України N 999 від 08.09.1997 року має зворотну силу стосовно правовідносин, що виникли в даній справі, так як вони пом'якшують становище позивачів.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.
Позивачі звернулися до суду з позовом про захист їх прав і інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади шляхом визнання незаконними відмов відповідача у перереєстрації транспортних засобів і просили суд зобов'язати відповідача надати дозволи на перереєстрацію автомобілів, що належали їх родичам.
Оскільки в позові не ставиться питання про відповідальність відповідача, то на вказані правовідносини не поширюються вимоги ст.58 Конституції України в частині щодо зворотної дії п.37 постанови КМ України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями»N 999 від 08.09.1997 року, що діяв на момент отримання автомобілів, згідно якого після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безплатно або на пільгових умовах, залишається його сім'ї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення.
Статтею 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постанова КМ України N 999 від 08.09.1997 року втратила чинність відповідно до п.1 Переліку постанов КМ України, що втратили чинність, затвердженого постановою КМ України від 19.07.2006 року N 999.
Згідно абзацу 7 п.41 постанови КМ України від 19.07.2006 року N 999 в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, після смерті інваліда автомобіль, отриманий як гуманітарна допомога, крім випадків, зазначених в абзацах першому - п'ятому п.16 цього Порядку, повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку.
Викладене свідчить, що приймаючи рішення про відмову у переоформленні автомобілів після смерті інвалідів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, начальник головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької ОДА діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з постановленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації, Прокурора Ленінського району м. Вінниці на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 05.05.2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною, зобов'язання видати дозвіл -задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 05.05.2009 року - скасувати та прийняти нову постанову суду.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною, зобов'язання видати дозвіл - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 07 вересня 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. В. Умнова
Повний текст постанови виготовлено 07.09.2010 року.