Справа: № 2а-10973/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
"07" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С,
суддів: Горяйнова А.М., Безименної Н.В.
при секретарі: Ільницькій В.Б.,
розглянувши апеляційну скаргу відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2009 року у справі за позовом Державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс імені О.К. Антонова»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.09р. № 0000194250,-
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.03.09р. № 0000194250.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2009 року - позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.
Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2009р. відповідачем було прийнято рішення №0000194250, яким за порушення частини першої статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та на підставі пункту 11 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", згідно з частинами першою, п'ятою статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", пункту 7.1 "Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р. №253 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 13871,70 грн.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями, станом на час існування спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь Постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Так, статтею 4 Закону встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) (частина перша). Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею (частина п'ята).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 року №959-ХІІ момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця (абзац тридцять восьмий).
Частиною другою статті 43 Митного кодексу України встановлено, що у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Відповідно до пункту 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. №574 «прийняття вантажної митної декларації для оформлення - закріплення посадовою особою митного органу факту внесення до ВМД декларантом усіх потрібних для митного оформлення товарів і транспортних засобів відомостей і наявності всіх доданих до декларації комерційних супровідних та інших документів, проставлення на ВМД штампа «Під митним контролем»та реєстрації декларації у журналі обліку вантажних митних декларацій».
Таким чином, вантажна митна декларація є документом, який містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України, який посвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів в визначений митний режим. Проте вантажна митна декларація не. є єдиним документом, який підтверджує перетин товару через митний кордон, а дата її складання не завжди збігається з датою перетину товару через митний кордон.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, на виконання імпортного контракту від 21.04.2008 р. №СЗ.UKRАІ/220208/JJS1, позивачем здійснено передоплату платіжним дорученням від 04.07.2008 р. №109 на суму 23000,00 Євро (платіж здійснено 07.07.2008 р.), відповідно граничний строк поставки (180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу) настав 03.01.2009 р. Фактично, товар за вказаним контрактом був ввезений на митну територію України 08.10.2008 р. (інвойс №013859L), 12.12.2008 р. (інвойс №023259L). На виконання контракту від 04.04.2008 р. №06/2-08-ВЄП-АН-122 позивач здійснив оплату на користь нерезидента платіжними дорученнями: від 14.07.2008 р. №129 на суму 700000,00 руб. (оплата здійснена 14.07.2008 р.), від 14.10.2008 р. №210 на суму 700000,00 руб. (оплата здійснена 15.10.2008р.), граничні строки поставки товарів (180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу) настали 10.01.2009 р., 13.04.2009 р. відповідно. Фактично, товар за цим контрактом був ввезений на митну територію України 25.12.2008 р. (рахунок-фактура від 11.12.2008 р. №00000019).
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перебування товарів під митним контролем свідчить про їх фактичне ввезення і при цьому первинним є переміщення товарів через митний кордон України, що підтверджується відповідними товаросупровідними документами, з відтиском штампу" під митним контролем" та відповідною датою, який засвідчує факт і дату перетину митного кордону України, а тому, позивачем не пропущено строків, встановлених статтею 2 Закону щодо здійснення імпортних операцій в строки, що не перевищують 180 календарних днів.
Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову покладається на відповідача, чого ним не було зроблено.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд
Апеляційну скаргу відповідача -Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий -суддя: Я.С. Мамчур
Судді: А.М. Горяйнов
Н.В. Безименна
Ухвалу складено у повному обсязі 10.09.2010.