Справа: № 2-а-388/09 Головуючий у 1-й інстанції: Загуменнова Н.М
Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
Іменем України
"02" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Усенка В.Г,
суддів: Зайцева М.П. та Романчук О.М.,
при секретарі Погорілій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в м. Коростень Житомирської області на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 березня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області та управління Пенсійного фонду України в м. Коростень Житомирської області про зобов'язання повести перерахунок доплат до пенсії,-
У грудні 2008 року ОСОБА_2 (далі -позивач) звернувся до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Коростень Житомирської області (далі -відповідач - 1) та управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області (відповідач -2) про зобов'язання здійснити виплату коштів, передбачених ст..ст. 37, 39 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період, починаючи з 01.11.2007р. по 31.10.2008р.
Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 березня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Суд першої інстанції визнав дії управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради неправомірними щодо виплати позивачу не в повному обсязі коштів, передбачених ст.. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та стягнув на користь позивача зазначені кошти за період, починаючи з 01.11.2007р. по 31.12.2007р. та з 01.06.2008р. по 31.10.2008р.
Суд першої інстанції визнав дії управління Пенсійного фонду України в м. Коростень Житомирської області неправомірними щодо виплати позивачу в неповному обсязі коштів передбачених ст.. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та стягнув на користь позивача зазначені кошти за період, починаючи з 01.11.2007р. по 31.12.2007р. та з 01.06.2008р. по 31.10.2008р.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, УПФУ в м. Коростень звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в часині стягнення з УПФУ на користь ОСОБА_2 доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення та прийняти в цій частині нову, якою відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч.1 ст.. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч 2 ст. 200 КАС України, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань (із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-VI).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії ІІІ та зареєстрована і постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати; - у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати. Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання.
Згідно з ч.1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон) - громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача не виплачених коштів, передбачених ст.. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та стягнув на користь позивача зазначені кошти за період, починаючи з 01.11.2007р. по 31.12.2007р. та з 01.06.2008р. по 31.10.2008р. з огляду на наступне.
Відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 року дію абзацу четвертого частини першої статті 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині виплати доплати громадянам, які працюють в зонах гарантованого добровільного відселення відповідно до мінімальної заробітної плати на відповідний рік зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп, визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в т. ч. п. 30 ст. 71 цього Закону, яким було зупинено дію статей 37 та 39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Окрім того, згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»від 28.12.2007р. положення статей 37 та 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»змінено та викладено в новій редакції відповідно до якої громадянам, які проживають та працюють на територіях радіоактивного забруднення, грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства та доплата проводяться в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N10-рп/2008 визнані неконституційними положення підпункту 8 та 9 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N107-VI Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими внесено зміни до ст.ст. 37 та 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Крім того, в п. 5 та п.6 вищезазначених рішень вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цих справах має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст. 39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та положення Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим апеляційну скаргу залишає без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Коростень Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 березня 2009 року, -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в порядок і строки, визначені ст.ст. 325, 327 ЦПК України.
Головуючий -суддя В.Г. Усенко
судді: М.П. Зайцев
О.М. Романчук