Справа: № 4/2"А"-245/1009 Головуючий у 1-й інстанції: Заріцький С.М.
Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
"02" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Усенка В.Г,
суддів: Зайцева М.П. та Романчук О.М.,
при секретарі Погорілій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 09 квітня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про зобов'язання повести перерахунок доплат до пенсії,-
У січні 2009 року ОСОБА_2 (далі -позивач) звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області (далі - відповідач) про зобов'язання здійснити виплату коштів, передбачених Законом України ст.. 39 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 1999-2008 роки.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 09 квітня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області задоволено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч.1 ст.. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є непрацюючим пенсіонером, має статус особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, зареєстрована та постійно проживає в м Вишгород, Київської області.
Відповідно до переліку населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМУ № 106 від 23.07.1991 року, м. Вишгород відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Згідно з ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин -пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищується у розмірах, встановлених частиною 1 (першою) цієї статті, згідно якої громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Зазначена доплата відповідачем здійснювалась в значно нижчому розмірі, не погоджуючись з розміром даної доплати до пенсії, позивач звернувся в суд за захистом своїх порушених прав.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що позивач має право на доплату встановлену ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 1999-2008 роки.
З таким висновком суду, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду не може погодитись в повній мірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановле них на цей випадок законом.
У ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановленню істини у конкретній адміністративній справі.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
За частиною 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Тобто, внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача наступають негативні юридичні наслідки.
Слід зауважити, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністра тивного судочинства України, певних процесуальних дій.
Згідно ч. 2 ст. 100 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 27.01.2009р. року, подавши цей позов більш ніж через рік з моменту порушення, на його думку, прав, свобод та законних інтересів.
Колегія суддів підстав для поновлення пропущеного строку на звернення до суду не знаходить.
Оскільки відповідачем заявлено клопотання про застосування в даному випадку строків позовної давності, апеляційна інстанція знаходить обґрунтованими підстави для відмови в задоволенні позову за 1999-2007 роки з підстав пропуску строку позовної давності.
Що стосується позовних вимог за 2008 рік, необхідно зазначити наступне.
Підпунктом 9 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік»статтю 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»викладено в наступній редакції: громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N10-рп/2008 визнані неконституційними положення підпункту 9 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N107-VI Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими внесено зміни до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Крім того, в п. 5 та п.6 вищезазначених рішень вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цих справах має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст. 39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та положення Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати.
Проте, відповідно до згаданих рішень Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року.
Отже, позовні вимоги за 2008 рік - з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року є безпідставними.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов'язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що були встановлені законодавством, чинним до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
З огляду на викладене, оскільки оскаржуване судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, то воно підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Зважаючи на викладене, оскільки оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, то воно підлягає скасуванню з прийняття нового судового рішення у справі по суті позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області задовольнити частково.
Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 09 квітня 2009 року, - скасувати.
Прийняти нову постанову. Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області щодо відмови ОСОБА_2 у здійсненні перерахунку та виплати доплати за проживання на території радіоактивного забруднення за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідно до розміру, встановленого ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення за період 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідно до розміру встановленого ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в порядок і строки, визначені ст.ст. 325, 327 ЦПК України.
Головуючий -суддя В.Г. Усенко
судді: М.П. Зайцев
О.М. Романчук