Справа: № 2-а-9473/08/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л.,
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
"02" вересня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Костюк Л.О.;
суддів Ізмайлової Т.Л., Шостака О.О.;
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, -
В грудні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовною заявою в якій, посилаючись на порушення відповідачем положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», просила зобов'язати відповідача нарахувати на свою користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки (а.с. 3-4).
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2009 року позов задоволено частково, а саме: зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Менському районі провести ОСОБА_2 перерахунок пенсії з урахуванням її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01.12.2007 р. по 31.12.2007 р. та забезпечити її виплату, в іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 14-16).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі - Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині, постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі(а.с. 19).
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволеною з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона є дитиною війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи ксерокопією посвідчення НОМЕР_1 (а.с. 6), а отже має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, яку в 2006-2007 роках їй не було нараховано та виплачено відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 № 2195 IV (далі -Закону № 2195), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Оскільки позивач відноситься до категорії громадян, на яких поширюється дія ст. 6 Закону № 2195, відтак він має право на отримання підвищеної пенсії.
Разом з тим, ОСОБА_2 не отримувала вказане підвищення пенсії.
Дію положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2006-2007 роки зупинено Законами України «Про Державний бюджет України на відповідні роки», а застосування законів, дію яких зупинено не допускається.
Згідно п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»зупинено на 2006 рік., а пізніше відновлено Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19.01.06. Відтоді статтею вказаного Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 у 2006 році проводяться поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, в порядку, визначеному КМУ за погодженням з Комітетом ВРУ з питань бюджету.
Положення зазначеної статті Закону неконституційними не визнавалось, а тому, дії відповідача щодо нарахування та виплати надбавки до пенсії, як дитині війни, у 2006 році є правомірними, оскільки він керувався останнім у часі нормативно-правовим актом - Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Щодо нарахування та виплати надбавки до пенсії (соціальної допомоги) позивачу як дитині війни за 2007 рік, то позовні вимоги хоча і підлягають задоволенню з дня прийняття 09.07.07 рішення Конституційним Судом України, однак вони в повній мірі не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.06 з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». З урахуванням ст. 111 вказаного Закону, підвищення до пенсії у 2007 році або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.07 № 6-рп/2007 року (далі -Рішення КСУ), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 року № 489.
Крім того, згідно Рішення КСУ визначено, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
А тому, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Таким чином, позивач має право у 2007 році на підвищення своєї пенсії (соціальну допомогу) на 30 % мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року.
Разом із тим, позивачем пропущено річний строк для звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, у відповідності до вимог ст. 100 КАС України, відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову, в зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду (а.с. 11-12).
Судом першої інстанції не знайдено підстав для поновлення пропущеного позивачем строку для звернення до суду за захистом своїх прав, так як позивач не просив поновити пропущений ним строк звернення до суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, який вважає, що позивач має право на одержання підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком у 2007 році з моменту звернення позивачем до суду першої інстанції, тобто з 01.12.2007 року (а.с. 3-4).
Отже, позовні вимоги позивача щодо отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у 2007 році підлягають задоволенню в період з 01 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На думку колегії суддів, положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Зважаючи на те, що Чернігівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.
На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її складення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий суддя Л. Костюк
Судді: Т. Ізмайлова
О. Шостак