Справа: № 2-а-10409/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Артюх О.М.
Суддя-доповідач: Ізмайлова Т.Л.
Іменем України
"02" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Ізмайлової Т.Л.
суддів Костюк Л.О., Шостака О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Комунального підприємства Об'єднанської сільської ради на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.08.2009 року у справі за позовом відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до комунального підприємства Об'єднанської сільської ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-
Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до КП Об'єднанської сільської ради про стягнення 1633,34 грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняте інвалідом у 2008 році 1 робоче місце та пені в розмірі 60,45 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.08.2009 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.
Сторони в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
За таких підстав, колегія суддів вважає, що справу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявній у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2008 року середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у відповідача становила 9 осіб. Чисельність інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить одна особа. Як вбачається із звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік у відповідача не працювало жодного інваліда. Таким чином, невиконання нормативу становить одне робоче місце, у зв'язку з цим позивач просить стягнути вище вказану суму штрафних санкцій в розмірі 1633,34 грн.
Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що відповідачем, в порушення ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не виконано норматив по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Колегія суддів погоджується з такою правовою позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України»(далі -Закон),підприємства зобов'язані: 1) виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, 2) надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, 3) звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 19 Закону для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 осіб -у кількості одного робочого місця.
Згідно ч.2 ст. 19 цього Закону підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 цієї статті і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Відповідно ч. 4 ст. 20 Закону, підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом.
Згідно п.5 Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Пунктом 14 зазначеного положення також передбачено, що підприємства, зокрема, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 року затверджена норма статистичної звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)», яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано докази, а саме, звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках у 2008 році, в яких зазначені вільні робочі місця (вакантні посади) для такої категорії громадян, як інваліди.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності дій позивача про стягнення штрафних санкцій за 2008 рік, оскільки відповідач при виконанні Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України», не вжив усіх необхідних заходів для недопущення вказаного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
За ст. 200 КАС України, підставами для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін є правильно встановлені обставини справи та ухвалення судового рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Комунального підприємства Об'єднанської сільської ради на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.08.2009 року у справі за позовом відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до комунального підприємства Об'єднанської сільської ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені -необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Комунального підприємства Об'єднанської сільської ради - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.08.2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
.
Головуючий суддя
Судді