Справа № 712/10063/21
Провадження № 2/712/148/23
21 червня 2023 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді: Токової С.Є
при секретарі Тітовій О.І., Білик О.Ю.
з участю представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
представника третьої особи
Сагунівської сільської ради Шапошник В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи служба у справах дітей Черкаської райдержадміністрації, Черкаська районна державна нотаріальна контора, Сагунівська сільська рада про визнання заповіту недійсним, -
Позивач ОСОБА_4 звернулась до Соснівського суду м.Черкаси з позовною завою до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , треті особи: Служба у справах дітей Черкаської райдержадміністрації, Черкаська районна державна нотаріальна контора, Сагунівська сільська рада про визнання заповіту недійсним як такого, що був вчинений під впливом насильства або погрози.
Просить визнати заповіт недійсним як такий, що вчинений під впливом насильства або погрози.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6 , який на момент смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті батька відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
У межах шести місяців з дня відкриття спадщини, вона, як його донька, та ОСОБА_7 , яка є матір'ю та законним представником ОСОБА_5 2006 року народження, звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини. На підставі вказаних заяв заведена спадкова справа.
При зверненні до державного нотаріуса Панчішина Наталія Василівна подала заповіт ОСОБА_6 , посвідчений 15.11.2017 року секретарем виконкому Сагунівської сільської ради, зареєстрований в реєстрі за №124, згідно якого ОСОБА_6 заповідав усе своє майно ОСОБА_5 , 2006 року народження, який є онуком другої дружини батька ОСОБА_8 .
Позивач вважає, що заповіт був вчинений її батьком не з власної волі, а під тиском дружини Таїсії, проти його справжньої волі внаслідок застосування до нього фізичного чи психічного тиску, а тому, посилаючись на норми ст. 231 ЦК України, звернулася до суду з указаним позовом.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі, призначено підготовче судове засідання та встановлено відповідачу строк на надання відзиву на вказану позовну заяву.
28.12.2021 від відповідача ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання заперечила проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Позовні вимоги на її думку грунтуються на неналежних доказах та є надуманими. Зазначила, що після смерті ОСОБА_9 , яка є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_5 , вона являється його піклувальником. Зі слів ОСОБА_7 та особисто, оскільки вони певний час були сусідами їй відомо, що в грудні 1998 року мати ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та ОСОБА_6 уклали шлюб. Після укладення шлюбу вони разом проживали у квартирі Таїсії в місті Черкаси, пізніше переїхали в успадкований після матері ОСОБА_6 будинок у АДРЕСА_1 . Сім'я у них була дуже дружня. Між членами родини відносини були теплі та злагоджені. ОСОБА_6 завжди ставився до ОСОБА_10 як до свого рідного онука та дитина називала його своїм дідом. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 померла. Після смерті дружини ОСОБА_6 залишився проживати сам у належному йому будинку в с. Сагунівка. У жовтні 2018 року ОСОБА_6 помер. Посилання позивача на те, що Таїсія морально тиснула на свого чоловіка та перешкоджала спілкуванню з дочкою не відповідають дійсності. Крім того, після смерті дружини ОСОБА_11 міг звернутися до нотаріуса про скасування або складення заповіту на іншу особу, оскільки мав фізичну можливість це зробити. Враховуючи викладене, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи Сагунівської сільської ради надала до суду письмові пояснення в яких заперечувлала проти позову, оскільки доводи позивачки є надуманими, сім"ю ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в населеному пункті знали як зразкову сім"ю, в якый панувала повага та доброзичливысть Вони разом прожили у шлюбі більше 20 років. Звенртали увагу суду, що позивач має намір скасувати заповіт на неповнолітнього дитину-сироту ОСОБА_5 , якого померлий виховував як власного онука. Натомість ОСОБА_4 зловживаючи своїми правами вже неодноразово зверталась до суду із різними позовами про скасування даного заповіту, і їй відмовляли у задоволенні таких позовах.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 вересня 2022 року підготовче провадження у справі закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті.
В судове засідання представник позивача адвокат Антонюк І.А. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі на підставі наданих суду пояснень та доказів.
Представник відповідача адвокат Хмельницька Л.М. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила відмовити у задоволення позову з урахуванням поданого відзиву.
Представник Сагунівської сільської ради Шапошник В.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог. При винесенні рішення просила врахувати, що сім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_8 жили дружно, відносини у них були доброзичливі. Проживали вони разом більше 20 років. Померлий вважав ОСОБА_10 своїм онуком, возив його до школи, ходили разом на рибалку. Також додала, що у померлого була можливість скасувати або скласти заповіт на іншу особу, адже його дружина ОСОБА_12 померла за 4 місяці до його смерті. Тим більше він не був хворий та фізично міг це зробити.
Представники третіх осіб Служби у справах дітей Черкаської райдержадміністрації в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не відомі.
Завідувач Черкаської районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явилася, скерувала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без їх участі. У вирішенні справи покладалась на компетентність суду.
Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши та давши належну оцінку зібраним по справі доказам, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що з 03.12.1998 ОСОБА_6 та ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого повторно Черкаським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області 17.07.2018, ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданого ВК Сагунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області 04.10.2018, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулись ОСОБА_4 - дочка спадкодавця, та ОСОБА_7 - дочка другої дружини спадкодавця ОСОБА_8 (законний представник свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 , 2006 року народження).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданного виконавчим комітетом Сагунівської сільської ради Черкаського району Черкаської області 15.04.2020, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 10.07.2020 № 128 відповідач по справі ОСОБА_2 являється піклувальником неповнолітнього ОСОБА_5 , 2006 року народження
За життя ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений 15.11.2017 секретарем виконкому Сагунівської сільської ради, зареєстрований в реєстрі за № 124, згідно якого ОСОБА_6 заповідав усе своє майно ОСОБА_5 , 2006 року народження.
Так, статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі ст.ст. 1233-1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що визнання правочину недійсним є одним з визначених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251, 1252 цього Кодексу. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.
Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (ст.1251 ЦК України).
Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у ч. 3 ст. 203 ЦК України.
Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
Відповідно до змісту наведених норм, дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону, є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.
Звертаючись до суду із указаним позовом, як на підставу для визнання заповіту, складеного ОСОБА_6 недійсним, позивач ОСОБА_4 посилалась на положення ст.231 ЦК України, оскільки на її думку, волевиявлення спадкодавця на час складання заповіту не було вільним, не відповідало його внутрішній волі, вчинене під фізичним чи психічним тиском дружини Таїсії.
Згідно зі ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.
При вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства, судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов'язково злочинних діях. Під насильством розуміється фізичний або психічний тиск на особу з метою примушення її до вчинення правочину. Насильство може мати будь-які прояви: фізичне насильство (катування, биття, заподіяння болі); психічне насильство (залякування, загроза вбивством, заподіянням тілесних ушкоджень самій особі або її близьким); насильство дією (викрадення дитини, пошкодження майна особи).
Для визнання правочину недійсним підлягають доведенню наступні обставини: 1) факт застосування до потерпілої сторони правочину фізичного чи психологічного тиску з боку іншої сторони чи з боку третьої особи; 2) вчинення правочину проти справжньої волі; 3) наявність причинного зв'язку між фізичним або психологічним тиском і вчиненням правочину, який оспорюється.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі №342/139/16-ц.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, суду не надано належних та допустимих доказів для доведення наявності підстав, передбачених ст.ст. 203, 215, 231 ЦК України, з якими закон пов'язує недійсність правочину, вчиненого під впливом насильства, зокрема, факту застосування фізичного або психологічного тиску на заповідача ОСОБА_6 з боку його дружини ОСОБА_8 чи інших членів її родини, відсутності бажання заповідача щодо укладення правочину, наявності причинного зв'язку між фізичним або психологічним тиском і укладенням заповіту, а також відсутності волевиявлення заповідача щодо укладення заповіту.
Крім того, судом встановлено, що заповіт посвідчено у листопаді 2017 року, тобто з моменту його укладення до моменту смерті спадкодавця минув майже рік. Крім того, суд також враховує, що дружина спадкодавця померла за 4 місяці до його смерті, а тому за весь цей час спадкодавець мав можливість скасувати, змінити або укласти новий заповіт ні іншу особу. Проте, даним правом за життя останній не скористався, що свідчить про його бажання розпорядитись своїм майном, як зазначено в заповіті.
Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, та те, що позивач не надала достатніх доказів, які б підтверджували обставини, зазначені у позові, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним заповіту, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 353 ЦПК України, ст.ст. 16, 203, 215, 1217-1223, 1233-1235, 1247, 1257 ЦК України;
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Черкаського апеляційного суду . Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повний текст рішення суду буде виготовлено 06 липня 2023 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ;
Відповідач : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації АДРЕСА_3 .
Третя особа: Служба у справах дітей Сагунівської сільської ради: Черкаський район село Сагунівка, вулиця Лесі Україники , 77/4
Головуючий :