Іменем України
10 березня 2010 року Справа № 2-12/357-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Гонтаря В.І.,
Лисенко В.А.,
за участю представників сторін:
позивача: Локшина Андрія Вікторовича, довіреність № 627 від 26.02.10, товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг";
відповідача: Іжетникової Любові Олександрівни, довіреність № б/н від 16.11.09, товариство з обмеженою відповідальністю "АІР-НК-ПЛЮС";
розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-НК-ПЛЮС" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 червня 2009 року у справі №2-12/357-2009 < суддя > < дата >
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (вул. Дегтярівська, 21г, місто Київ, 04119)
до товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-НК-ПЛЮС" (вул. Підгородня, 71-а, місто Бахчисарай, 98400)
про стягнення 177151,16 грн.
У січні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-НК-ПЛЮС" про стягнення суми заборгованості за договором фінансового лізингу у розмірі 171906,16 грн., пені в сумі 4095,50 грн., 3% річних в сумі 511,94 грн., збитків, понесених у зв'язку із знеціненням грошових коштів в сумі 637,56 грн., всього 177151,16 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на приписи статей 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договорів фінансового лізингу №080818-154/ФЛ-Ю-А та №080818-155/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008, укладених між сторонами, не здійснив у повному обсязі сплату лізингових платежів, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість в сумі 171906,16 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2009 у справі № 2-12/357-2009 (суддя Іллічов М.М.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" задоволено частково. З товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-НК-ПЛЮС" на користь позивача стягнуто суму основного боргу у розмірі 111760,62 грн., пеню в сумі 4095,50 грн., 3% річних в сумі 511,94 грн., 637,56 грн. інфляційних втрат. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Севастопольского апеляційного господарського суду від 22 червня 2009 року у справі № 2-12/357-2009 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-НК-ПЛЮС" залишено без задоволення. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" задоволено. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2009 у справі № 2-12/357-2009 скасовано в частині стягнення суми основного боргу. В цій частині прийнято нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-НК-ПЛЮС" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" суму основного боргу у розмірі 117906,16 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-НК-ПЛЮС" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" 1231,51 грн. державного мита та 112,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат у задоволенні позову відмовлено.
Вирішуючи спір між сторонами, суд апеляційної інстанції вказав на правомірність здійснення позивачем коригування лізингових платежів на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу) відповідно до пунктів 3.4.1-3.4.5 договорів фінансового лізингу № 080818-154/ФЛ-Ю-А та № 080818-155/ФЛ-Ю-А. Крім того, колегією суддів Севастопольського апеляційного господарського суду також зазначено, що таке коригування лізингових платежів не потребує досягнення між сторонами згоди щодо цього шляхом укладення додаткових угод.
За наслідками касаційного перегляду справи, постановою Вищого господарського суду України від 01 жовтня 2009 р. залишено без змін постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 червня 2009 року.
18 січня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "АІР-НК-ПЛЮС" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду із заявою про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, в якій просить переглянути постанову Севастопольского апеляційного господарського суду від 22 червня 2009 року у справі № 2-12/357-2009.
Підставами для перегляду за нововиявленими обставинами зазначеного судового акту заявник вважає те, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2009 р. у справі № 2-24/2822-2009 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-НК-ПЛЮС" до товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" про внесення змін до договорів, які були предметом дослідження суду у дійсній справі, та визнання недійсними окремих їх положень, встановлено, що відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Зазначене рішення господарського суду залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2009 р.
Враховуючи зміст зазначених судових актів у справі № 2-24/2822-2009, заявник вказував на те, що пункти договорів, які визначають право лізингодавця здійснювати коригування лізингових платежів на зміну курсу гривні по долару США, суперечать діючому законодавству, а тому посилався, що такі обставини є нововиявленими, адже суттєве впливають на вирішення спору у межах дійсної справи та не були відомі під час її розгляду.
У судове засідання 10.03.2010 р. з'явились представники сторін.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-НК-ПЛЮС" підтримала доводи, викладені в заяві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Севастопольского апеляційного господарського суду від 22 червня 2009 року та наполягала на її задоволенні.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" в судовому засіданні заяву відповідача про перегляд постанови Севастопольского апеляційного господарського суду не підтримав, вказував на те, що обставини, встановлені судовими актами у межах розгляду справи № 2-24/2822-2009, не мають відношення до дійсного спору, а тому не можуть вважатись нововиявленими.
Також представником товариства "ВіЕйБі Лізинг" надано відзив на заяву товариства "АІР-НК-ПЛЮС" про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, судова колегія вважає заяву товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-НК-ПЛЮС" про перегляд постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.2009 р. за нововиявленими обставинами такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.
Відповідно до вимог статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
Отже, за змістом зазначеної норми, нововиявлені обставини характеризуються тим, що вони:
- існували під час розгляду справи, але не були відомі заявнику;
- є істотними, тобто такими, що можуть вплинути на висновок суду щодо наявності певних прав та обов'язків у сторін, а також інших осіб, що брали участь у справі, а отже і вплинути на законність та обґрунтованість постановленого судового акта;
- виявлені після набрання чинності судовим актом.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.
Розглядаючи справу з приводу визначення наявності підстав для перегляду за нововиявленими обставинами, судовою колегією встановлено, що 18.08.2008р. між ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»(Лізингодавець) та ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС»(Лізингоодержувач) було укладено два договори фінансового лізингу № 080818-154/ФЛ-Ю-А та № 080818-155/ФЛ-Ю-А, предметом яких є надання Лізингодавцем у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу предмету лізингу -два вантажних автомобіля марки КАМАЗ 65201 вартістю по 488 тис.грн. кожний, для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім лізингових платежів.
На виконання умов договорів, 08.08.2008р. між сторонами були підписані акти приймання-передачі майна, переданого в лізинг.
Договори набирають чинності з моменту їх підписання сторонами і дія договорів продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно з пунктами 2.1 договорів строк користування лізингоодержувачем майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна у відповідності до пунктів 4.3 даних договорів за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за договорами.
Лізингові платежі та порядок розрахунків було встановлено сторонами у статті 3 вищевказаних договорів.
При цьому, положення вказаної статті договорів містять посилання на те, що розмір лізингових платежів не є фіксованим, а підлягає коригуванню на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу).
Як було зазначено вище, в постанові від 22.06.2009 року колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду послалась на правомірність здійснення позивачем коригування лізингових платежів на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу) відповідно до пунктів 3.4.1-3.4.5 договорів фінансового лізингу № 080818-154/ФЛ-Ю-А та № 080818-155/ФЛ-Ю-А.
Водночас, рішенням господарського суду АРК від 24.09.2009р. по справі № 2-24/2822-2009 за позовом ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС»до ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»про внесення змін до договорів фінансового лізингу № 080818-154/ФЛ-Ю-А та № 080818-155/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008р. та визнання окремих положень договорів недійсними, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2009р., було встановлено, що відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях і з огляду на зміст вказаної статті сторони мали право передбачати коригування лізингових платежів виключно за умови визначення у договорах грошового еквіваленту в іноземній валюті, що у спірних договорах відсутнє, а відтак встановлення у договорах права лізингодавця здійснювати коригування лізингових платежів на зміну курсу гривні до долару США суперечить вимогам цивільного законодавства України.
Відповідач у справі вважає, що встановлені зазначеними вище судовими актами обставини є нововиявленими, що й стало приводом для його звернення з відповідною заявою.
Пунктом 3.6 Роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 № 04-5/563 „Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами” передбачено, що господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Крім того, п. 3.7 вказаних Роз'яснень встановлено, що законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд вправі переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.
Встановлено, що стягнута постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.2009р. по даній справі сума заборгованості зі сплати лізингових платежів за листопад-грудень 2008р. в розмірі 117 906,16 грн. визначена з урахуванням коригування позивачем лізингових платежів відповідно до умов пунктів 3.4.1-3.4.4 договорів фінансового лізингу № 080818-154/ФЛ-Ю-А та № 080818-155/ФЛ-Ю-А, отже вказані договори, в тому числі і спірні пункти, безпосередньо пов'язані з предметом спору щодо стягнення заборгованості.
Оскільки рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.09.2009р. по справі № 2-24/2822-2009 за позовом ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС»до ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»про внесення змін до договорів фінансового лізингу № 080818-154/ФЛ-Ю-А та № 080818-155/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008р. та визнання окремих положень договорів недійсними, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2009р., фактично визначена невідповідність зазначених положень договорів діючому законодавству, на думку судової колегії такі обставини можуть бути визнані нововиявленими, адже вони відповідають усім ознакам, передбаченим статтею 112 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, доводи товариства "АІР-НК-ПЛЮС" про наявність підстав про перегляд постанови Севастопольского апеляційного господарського суду від 22 червня 2009 року у справі № 2-12/357-2009 за нововиявленими обставинами знайшли своє підтвердження, а тому зазначений судовий акт підлягає скасуванню.
Стаття 114 Господарського процесуального кодексу України визначає, що за результатами перегляду судового рішення приймаються, зокрема, постанова - у разі зміни або скасування постанови.
Таким чином, скасовування постанови Севастопольского апеляційного господарського суду від 22 червня 2009 року у справі № 2-12/357-2009 за нововиявленими обставинами тягне вирішення спору по суті із врахуванням таких обставин та винесенням відповідного судового акту.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, судова колегія визнала необхідним задовольнити вимоги апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-НК-ПЛЮС" та скасувати судове рішення.
Таких висновків судова колегія дійшла з огляду на обставини, встановлені судом в межах розгляду справи № 2-24/2822-2009, а також виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 3.2.2 п. 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) не є об'єктом оподаткування, зокрема, операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу; по об'єкту фінансового лізингу, оціненого в іноземній валюті, сплата процентів, з метою оподаткування визначається у гривнях по курсу валют, визначеного Національним банком України на момент сплати.
Вказана норма податкового законодавства, якою передбачено нарахування і сплата процентів за договорами фінансового лізингу у гривнях за курсом валют на момент сплати виключно у випадках, якщо об'єкт фінансового лізингу оцінено в іноземній валюті, узгоджується з положеннями вищенаведеної статті 533 ЦК України, яка створює можливість перерахунку суми до сплати за офіційним курсом валюти на день платежу виключно у випадку, коли у зобов'язанні визначений грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Вказане також свідчить про суперечність положенням статті 533 Цивільного кодексу України тих пунктів договору, які передбачають коригування лізингових платежів на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу), в той час як договорами грошовий еквівалент в іноземній валюті не визначено, а саме: пунктів 3.1 договору фінансового лізингу № 080818-154/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008р. та договору фінансового лізингу № 080818-155/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008р. в частині слів «та пунктів 3.4.1-3.4.5 цього договору»; пунктів 3.1.2 договору фінансового лізингу № 080818-154/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008р. та договору фінансового лізингу № 080818-155/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008р. в частині слів «з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1-3.4.5 договору»; пунктів 3.3 договору фінансового лізингу № 080818-154/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008р. та договору фінансового лізингу № 080818-155/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008р. в частині слів «Вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.4.1-3.4.5 договору»; пункти 3.4.1; 3.4.2; 3.4.5 договору фінансового лізингу № 080818-154/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008р. та договору фінансового лізингу № 080818-155/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008р.
В свою чергу, оскільки пункти договору, що передбачають відповідне коригування, суперечать вимогам закону (ст. 533 ЦК України), стягнення розрахованої на їх підставі суми заборгованості є безпідставним.
Пункт 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
За приписами статті 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. При цьому, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
На думку колегії суддів, суперечність вищенаведених пунктів договорів статті 533 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними, оскільки відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Втім, судова колегія приймає до уваги й те, що відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Оскільки представлений позивачем розрахунок складений у відповідності до пунктів договорів лізингу, що передбачають відповідне коригування, стягнення розрахованої на їх підставі суми заборгованості є безпідставним, а тому судова колегія вважає доцільним самостійно розрахувати заборгованість відповідача, належну до сплати.
З урахуванням недійсності вищенаведених пунктів щодо корегування лізингових платежів, а також встановленого умовами договорів № 080818-154/ФЛ-Ю-А та № 080818-155/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008р. графіку їх здійснення, стягненню з відповідача на користь позивача підлягала сума у розмірі 105923,92 грн., що розрахована з наступного:
сума винагороди на 27.11.2008 р.- 6972,88 грн.
сума винагороди на 26.12.2008 р.- 7972,66 грн.
загальна заборгованість на 27.11.2008 р.- 29782,63 грн.
загальна заборгованість на 26.12.2008 р.- 23179,33 грн.
Всього за одним договором - 52961,96 грн.
Тобто, всього за двома договорами -105923,92 грн.
Втім, як свідчать матеріали справи, під час попереднього розгляду справи сума основного боргу була частково сплачена відповідачем.
Документально підтверджується сплата відповідачем суми боргу у розмірі 46000,00 грн., оскільки відповідної заяви про збільшення позовних вимог від позивача не надходило, судова колегія дійшла висновку про можливість стягнення з відповідача суми основного боргу лише у розмірі 59923,92 грн. (105923, 92 грн. -46 000, 00 грн.).
Також позивач просить стягнути, крім суми боргу, суму індексу інфляції, пеню та 3 % річних за прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання.
Оскільки судом визнано, що сума основного боргу є меншою, ніж заявлено в позові (нарахування без корегування), розмір пені, 3 % річних та інфляційних втрат також має бути стягнутий у меншому розмірі.
Отже, з врахуванням визначеної судом суми заборгованості та періоду прострочення виконання зобов'язання, нарахування пені мало здійснюватись, виходячи з наведеного:
Ставка НБУ -12% річних.
Розмір пені за день прострочення платежу: 12% х 2 / 366 днів = 0,06557377049%.
Сума боргу (у відповідності до графіку):
на 27 листопада 2008р. -29782,63 грн.
на 26 грудня 2008р. -23179,33 грн.
Сума пені:
з 27.11.2008р. по 08.01.2009р. -29782,63 х 0,06557377049% х 43 дні = 839,77 грн.
з 26.12.2008р. по 08.01.2009р. -23179,33 х 0,06557377049% х 14 днів = 212,79 грн.
Всього за одним договором 1052,56 грн.
Всього за двома договорами -2105,12 грн.
При цьому, розрахунок штрафних санкцій (3 % річних) має здійснюватись наступним чином:
Розмір штрафних санкцій за день прострочення платежу: 3% / 366 днів = 0,00819672131%.
Сума боргу (у відповідності з графіком):
на 27 листопада 2008р. -29782,63 грн.
на 26 грудня 2008р. -23179,33 грн.
Сума штрафних санкцій:
з 27.11.2008р. по 08.01.2009р. -29782,63 х 0,00819672131% х 43 дні = 104,97 грн.
з 26.12.2008р. по 08.01.2009р. -23179,33 х 0,00819672131% х 14 днів= 26,60 грн.
Всього за одним договором -131,57 грн.
Всього за двома договорами -263,13 грн.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та надаючи оцінку представленому позивачем розрахунку, судова колегія звертає увагу на безпідставність застосування позивачем Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затвердженого наказом Держкомстата України від 14.11.2006 р. № 519, адже зазначене положення не регулює порядок розрахунку заборгованості, враховуючи вже встановлений індекс інфляції.
Крім того, на думку судової колегії, розрахунок інфляційних втрат, належних до сплати боржником за вказаними договорами, повинен проводитись, виходячи із суми заборгованості, визнаної судом.
Таким чином, з урахуванням встановленого у спірний період часу індексом інфляції (грудень 2008р. -1,021, січень 2009р. -1,029), розмір суми інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача, складає суму більшу, ніж заявлено в позовній заяві.
Разом з тим, приймаючи до уваги, що позивачем заявлено до стягнення 637,56 грн інфляційних втрат, а господарський суд позбавлений можливості змінювати самостійно позовні вимоги, до стягнення з відповідача підлягає саме зазначена сума від знецінення грошових коштів в результаті інфляції.
З огляду на викладене, під час перегляду справи № 2-12/357-2009 за нововиявленими обставинами доводи апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-НК-ПЛЮС»знайшли своє часткове підтвердження, а тому наявні підстави для скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2009 р. у зазначеній справі і прийняття у справі нового рішення.
На підставі приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат здійснюється судом пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 101, 103, 105, 112, частиною 5 статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-НК-ПЛЮС»про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.2009 року по справі № 2-12/357-2009 задовольнити частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.2009р. по справі № 2-12/357-2009 скасувати.
3. Прийняти нову постанову:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-НК-ПЛЮС»задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2009 р. у справі № 2-12/357-2009 скасувати.
Прийняти у справі нове рішення.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»задовольнити частково.
Визнати недійсними пункти 3.1 договору фінансового лізингу № 080818-154/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008р. та договору фінансового лізингу № 080818-155/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008р. в частині слів «та пунктів 3.4.1-3.4.5 цього договору»; пункти 3.1.2 договору фінансового лізингу № 080818-154/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008р. та договору фінансового лізингу № 080818-155/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008р. в частині слів «з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1-3.4.5 договору»; пункти 3.3 договору фінансового лізингу № 080818-154/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008р. та договору фінансового лізингу № 080818-155/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008р. в частині слів «Вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.4.1-3.4.5 договору»; пункти 3.4.1; 3.4.2; 3.4.5 договору фінансового лізингу № 080818-154/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008р. та договору фінансового лізингу № 080818-155/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008р.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-НК-ПЛЮС» (вул. Підгородня, 71-А, Бахчисарай, 98400; п/р 2600501300511 в СФ ТОВ «Укрпромбанк», МФО 384867, ідентифікаційний код 33407878) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(вул. Дегтярівська, 21-Г, Київ, 04119; п/р 26005300115839 в ПКФ «ВіЕйБі Банк», МФО 321637, ідентифікаційний код 33880354) всього 62929,73 грн., з яких сума основного боргу - 59923,92 грн., 2105,12 грн.- пені, 263,13 грн. - 3% річних, 637,56 грн. - інфляційних втрат.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-НК-ПЛЮС» (вул. Підгородня, 71-А, Бахчисарай, 98400; п/р 2600501300511 в СФ ТОВ «Укрпромбанк», МФО 384867, ідентифікаційний код 33407878) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(вул. Дегтярівська, 21-Г, Київ, 04119; п/р 26005300115839 в ПКФ «ВіЕйБі Банк», МФО 321637, ідентифікаційний код 33880354) суму витрат за сплату держмита в розмірі 628,89 грн. та 41,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову -відмовити.
4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді В.І. Гонтар
В.А. Лисенко