Постанова
Іменем України
01 березня 2010 року Справа № 5020-4/125-1/060-6/108-3/378
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Ткаченка М.І.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: Степанова Наталя Миколаївна, довіреність №б/н від 01.12.08;
прокурора: Шульга Антон Миколайович, посвідчення №574 від 18.11.08;
Ковалевич Олег Михайлович, посвідчення №631від 01.02.10;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 25 грудня 2009 року у справі № 5020-4/125-1/060-6/108-3/378
за позовом Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)
до товариства з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." (вул. Годлевського, 16-3,Севастополь,99011)
за участю Прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1,Севастополь,99011)
про розірвання договору оренди земельної ділянки
Севастопольська міська рада звернулась до суду з позовом до господарського суду міста Севастополя про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,40 га по вул.. Катерна (бухта Карантинна) в місті Севастополі для будівництва готельного комплексу від 11.04.2002, укладений між Севастопольською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "В.А.Л.", зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі під №84 від 29.04.2002.
Рішенням господарського суду міста Севастополя у справі №5020-4/125 від 21.04.2008 позов задоволено повністю.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.05.2008 вказане рішення скасовано, прийнято нове рішення - у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2008 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.05.2008 скасовано, а рішення господарського суду міста Севастополя від 21.04.2008 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 28.10.2008 постанову Вищого господарського суду України від 15.07.2008, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.05.2008 та рішення господарського суду міста Севастополя від 21.04.2008 скасовано, справу № 5020-4/125 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням господарського суду міста Севастополя у справі №5020-4/125-1/060 від 14.01.2009 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.04.2009 вказане рішення скасовано, прийнято нове рішення - позов задоволено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2009 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.04.2009 та рішення господарського суду м. Севастополя від 14.01.2009 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 25 грудня 2009 року у справі №5020-4/125-1/060-6/108-3/378 позов задоволено.
Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 0,40 га по вул.. Катерна (бухта Карантинна) в місті Севастополі для будівництва готельного комплексу від 11.04.2002, укладений між Севастопольською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "В.А.Л.", зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі під №84 від 29.04.2002, з дати набрання рішенням законної сили.
Рішення суду першої інстанції було мотивовано тим, що невиконання відповідачем умов договору щодо введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту (готельного комплексу) у встановлений договором оренди землі строк є підставою для розірвання такого договору.
Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, в позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що порушення умов договору оренди з боку орендаря не відбулось у зв'язку з чим не має підстав для розірвання договору оренди.
У судовому засіданні 01 березня 2010 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, з боку прокуратури проти вимог скарги заперечували та просили залишити без змін рішення суду першої інстанції. Представник позивача в засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представника позивача не було визнано обов'язковою, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представника позивача.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Севастопольської міської ради №995 від 18.12.2001 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "В.А.Л" Товариству з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." було передано в оренду строком до 01.01.2027 земельну ділянку площею 0,40 га по вул. Катерній (бухта Карантинна) у місті Севастополі для будівництва готельного комплексу з віднесенням цих земель до земель населених пунктів, наданих для іншої комерційної діяльності, згідно з пунктом 1.11.6 Українського класифікатора цільового використання землі (том 1, аркуші справи 9-10).
За умовами цього рішення товариство з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." зобов'язано, зокрема, здійснювати будівництво на даній земельній ділянці тільки на підставі затвердженої Управлінням містобудівництва та архітектури проектної документації, яка пройшла комплексну державну експертизу, після отримання дозволу в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (пункт 2.3 рішення); здійснити будівництво об'єкта протягом не більше п'яти років (пункт 2.6 рішення).
11.04.2002 між Севастопольською міською Радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." (орендар) на підставі зазначеного рішення Севастопольської міської Ради був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,40 га по вул. Катерній (бухта Карантинна) у м. Севастополі строком до 01.01.2027 для будівництва готельного комплексу (том 2, аркуші справи 33-35).
Відповідно до підпунктів "а", "б", "д" пункту 3.1.1 договору орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки суворо за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування, державних стандартів, норм та правил, проектних рішень; освоєння наданої земельної ділянки протягом нормативного терміну будівництва, що встановлений проектом будівництва готельного комплексу.
Пунктом 3.2.2 договору визначені обов'язки орендаря, зокрема, виконувати обов'язки відповідно до умов цього договору, Земельного кодексу України та Плану зовнішніх меж тимчасового землекористування (підпункт "б"); здійснювати реконструкцію і будівництво на орендованій земельній ділянці згідно з п. 1.4 договору відповідно до проектної документації, яка пройшла комплексну державну експертизу та затверджена Управлінням архітектури та містобудування, і дозволу на здійснення будівельних робіт Інспекції архітектурно-будівельного контролю (підпункт "є"); здати в експлуатацію закінчений будівництвом готельний комплекс державній приймальній комісії в нормативний термін, що встановлений проектом будівництва, але не пізніше 01.05.2007 (підпункт "з").
За твердженням позивача, будівництво об'єкта, передбаченого договором оренди, через відсутність фінансування не здійснюється протягом тривалого часу; якість робіт, що виконані, не відповідає вимогам ДБН В. 1.1-12-2006 "Будівництво в сейсмічних районах України"; об'єкт незавершеного будівництва перебуває у вкрай незадовільному стані, що стало підставою для звернення до суду з позовом про розірвання договору.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Згідно частині 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Матеріалами справи підтверджено, що договір оренди земельної ділянки площею 0,40 га, розташованої в Ленінському районі м. Севастополя по вул. Катерній (бухта Карантинна), посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Бойком І.Д. 11.04.2002, зареєстрований в реєстрі за № 3272 та у Севастопольській міській державній адміністрації в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 29.04.2002 за №84, про що на примірнику договору зроблено відповідну відмітку (том 1, аркуш справи 12, зворотний бік).
Згідно з Планом зовнішніх меж тимчасового користування, який є невід'ємною частиною договору оренди, цільове призначення ділянки - "будівництво готельного комплексу по вул. Катерна (бухта Карантинна)" (том 1, аркуш справи 13).
Виходячи зі змісту підпункту "д" пункту 3.1.1 договору та підпункту "з" пункту 3.2.2 договору, - це термін, що встановлений проектом будівництва готельного нормативний термін будівництва комплексу.
Пункт 6.1 договору визначає випадки припинення його дії, одним з яких є розірвання договору оренди згідно із розділом 8 договору або статті 28 Закону України "Про оренду землі".
Відповідно до розділу 8 договору, договір оренди земельної ділянки може бути розірваний за взаємною згодою сторін (пункт 8.1 Договору). На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути розірвано достроково на підставі рішення суду, у випадку невиконання сторонами (однією зі сторін) своїх обов'язків, що передбачені статтями 22, 23 Закону України "Про оренду землі" та цим договором, а також на підставах, передбачених Земельним кодексом України та іншими законами України (пункт 8.2 договору).
На виконання умов договору оренди землі Територіальною проектною організацією по регіону міста Севастополя "КримНДОпроект" 2003 року розроблений робочий проект будівництва готельного комплексу по вул. Катерній в місті Севастополі (шифр: 0210238) (том 2, аркуші справи 59-69).
Робочий проект готельного комплексу складається з трьох стоячих окремо корпусів. Корпус 1 - 5-поверхова будівля із розвинутим адміністративно-побутовим набором приміщень та готельними номерами. Корпуси 2 і 3 -жилі корпуси підвищеної комфортності з номерами типу "люкс". Будівництво комплексу поділяється на 3 черги. До першої черги будівництва входить корпус 2 - 2-поверхова з підвальним поверхом будівля складної форми, розміщується в центрі ділянки. До другої черги - 5-поверхова будівля готелю (корпус 1). До третьої черги - друга 2-поверхова будівля (корпус 3). Нормативний термін будівництва готельного комплексу по вул. Катерній в м. Севастополі (корпус II) становить два роки (том 2, аркуш справи 68).
02.08.2005 товариству з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." було видано дозвіл №251/661 на виконання будівельних робіт з будівництва готельного комплексу по вул. Катерній, корпус 2 (перша черга будівництва) зі строком дії до 31.12.2005 (том 1, аркуш справи 21).
З письмових пояснень Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в місті Севастополі (лист за вих. № 02 від 13.01.2009) вбачається, що при зверненні відповідача у 2006 році з приводу отримання нового дозволу на виконання будівельних робіт до відома його директора було доведено, що в районі наданої йому в оренду земельної ділянки планується висотна забудова, та рекомендовано розробити новий проект, який передбачає будівництво готельного комплексу висотністю не менше 10 поверхів, і не отримувати нового дозволу до затвердження такого проекту (том 2, аркуші справи 54-55).
Проте, згідно листа Управління міського будівництва і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації за вих. № 1834 від 07.09.2007 (том 1, аркуш справи22) та висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи №755 від 22.09.2008 (том 2, аркуші справи 16-21) будівництво об'єкта, передбаченого договором оренди, через відсутність фінансування не здійснюється протягом тривалого часу; якість робіт, що виконані, не відповідає вимогам ДБН В. 1.1-12-2006 "Будівництво в сейсмічних районах України"; об'єкт незавершеного будівництва перебуває у вкрай незадовільному стані.
В листі Управління міського будівництва і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 30.08.2007 №1834 на адресу Севастопольської міської Ради вказано, що об'єкт будівництва готельного комплексу по вул. Катерній, корпус 2 (І черга будівництва) - в експлуатацію не вводився (том 1, аркуш справи 20).
Згідно листа Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі від 15.01.2008 №57, цим управлінням було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства на земельній ділянці, наданій в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." (том 1, аркуш справи 23).
Під час перевірки встановлено, що на земельній ділянці площею 0,4 га знаходиться недобудована будівля (орієнтовна площа забудови - 0,02 га). Решта частини земельної ділянки не освоєна, парканом не огороджена; на момент огляду будь-які будівельні або інші роботи не ведуться.
Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу положень статей 4, 5 Земельного кодексу України, одним із принципів та завдань земельного законодавства є забезпечення раціонального використання та охорони земель. До того ж обов'язок землекористувача приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі закріплений у статті 25 Закону України "Про оренду землі" і його невиконання може бути підставою для розірвання відповідного договору згідно з положеннями статті 32 цього закону.
Враховуючи набрання чинності договором оренди земельної ділянки від 11.04.2002 з моменту його державної реєстрації (тобто з 29.04.2002), визначений сторонами в договорі оренди термін здачі закінченого будівництвом готельного комплексу в експлуатацію (01.05.2007) повністю узгоджується з пунктом 2.6 рішення Севастопольської міської ради від 18.12.2001 № 995 "Про передачу в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "В.А.Л.", відповідно до якого відповідач був зобов'язаний здійснити будівництво об'єкта протягом не більше п'яти років, та в 2,5 рази перевищує нормативний строк будівництва, визначений відповідною проектною документацією. Цей строк (строк здачі готельного комплексу в експлуатацію) у встановленому чинним законодавством порядку не змінений.
Так, на звернення товариства з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." з проханням продовжити строк будівництва готельного комплексу та підписати угоду про внесення змін до договору оренди від 29.04.2002 №84, Севастопольська міська рада листом від 26.03.2008 №03-15/1291 відповіла, що умовами договору оренди продовження строку будівництва об'єкта на земельній ділянці не передбачено (том 1, аркуш справи 129).
Судом встановлено, що всупереч умовам договору оренди землі відповідач у встановлений строк (01.05.2007) підпункт "з" пункту 3.2.2 не виконав: закінчений будівництвом готельний комплекс в експлуатацію державній приймальній комісії не здав.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди може бути розірвано на вимогу однієї із сторін достроково з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України, розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Листом від 22.02.2008 за вих. №03-15/772 Севастопольська міська рада звернулась до товариства з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." з пропозицією розірвати договір оренди земельної ділянки у зв'язку з невиконанням орендарем договірних зобов'язань, в якому попередила відповідача, що у разі неотримання відповіді про розгляд даної пропозиції у 20-денний строк, спір буде переданий орендодавцем на вирішення суду. Отримання даного листа уповноваженою особою відповідача 03.03.2008 підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1, аркуші справи 24-25, 26).
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі", який є спеціальним законом щодо спірних правовідносин, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Частиною другою статті 25 Закону України "Про оренду землі" закріплений обов'язок орендаря приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.
Зважаючи на це, навіть виконання відповідачем всіх зобов'язань, покладених на нього наведеною нормою, жодним чином не виключає наявності підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки від 11.04.2002 з причин невиконання орендарем своїх зобов'язань, передбачених пунктом 3.2.2 Договору. Адже, згідно з підпунктом "з" пункту 3.2.2 чітко передбачено обов'язок відповідача здати закінчений будівництвом готельний комплекс державній приймальній комісії в нормативний термін, що встановлений проектом будівництва, але не пізніше 01.05.2007 року.
За правилами статті 111 Земельного кодексу України, право на земельну ділянку може бути обмежено законом або договором, зокрема, шляхом встановлення умови розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків. Обмеження використання земельної ділянки підлягають державній реєстрації і діють протягом терміну, встановленого законом або договором.
З аналізу змісту договору оренди землі від 11.03.2002 вбачається, що право товариства з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." на орендне користування земельною ділянкою обмежено договором (підпункт "з" пункту 3.2.2 Договору).
Таким чином, невиконання такого обмеження в контексті статей 25 і 32 Закону України "Про оренду землі" є підставою для дострокового розірвання Договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку.
Окрім того, в пункті 8.2 договору оренди земельної ділянки сторони додатково передбачили, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути розірвано достроково на підставі рішення суду, у випадку невиконання сторонами (однією із сторін) своїх обов'язків, що передбачені цим договором.
Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто, крім "інших випадків, встановлених договором або законом", про які йшла мова вище, підставою для розірвання договору в судовому порядку може бути також істотне порушення стороною умов договору.
У письмових поясненнях по суті спору Севастопольська міська Рада наводить доводи використання відповідачем спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, що завдає шкоду законним правам орендодавця на ефективне використання земельної ділянки, на отримання екологічного та соціального ефектів, оскільки метою Договору оренди землі є будівництво та обслуговування готельного комплексу (підпункт "з" пункту 3.2.2 Договору), а також внесок коштів в розмірі 10,89% від кошторисної вартості будівництва в розвиток інженерних комунікацій міста (пункт 4.1 Договору) та здійснення благоустрою прилеглої території громадського пляжу біля берегової межі (пункт 4.2 Договору) (том 2, аркуші справи 8-12, 41).
Виходячи з фактичних обставин справи, позивач як орендодавець земельної ділянки цілком обґрунтовано розраховував на наявність з 01.05.2007 об'єкта (готельного комплексу), який використовуватиметься згідно з його призначенням.
Втім, з вини відповідача, орендодавець не отримав того, на що він розраховував, оскільки готельний комплекс до теперішнього часу в експлуатацію не введений.
Як зазначено вище, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що відповідач не виконав свого обов'язку здати закінчений будівництвом готельний комплекс в нормативний строк будівництва, але не пізніше 01.05.2007 (підпункт "з" пункту 3.2.2 Договору).
Частинами першою та четвертою статті 612 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Проте прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Під час розгляду даної справи суд не встановив жодних обставин, які б свідчили про прострочення кредитора (Севастопольської міської Ради).
Стаття 614 Цивільного кодексу України передбачає відповідальність особи, яка порушила зобов'язання, за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Крім того, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Судова колегія дійшла висновку про те, що порушення зобов'язання відбулось безпосередньо з вини відповідача, оскільки він не вжив належних заходів, спрямованих на безумовне виконання своїх зобов'язань за договором оренди землі.
Так само посилання на відсутність фінансування, про яке йде мова у листі від 07.09.2007 № 1834 Управління містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації, не звільняє забудовника від відповідальності за порушення зобов'язання, в тому числі у вигляді розірвання договору оренди, як це передбачено пунктом 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України.
Отримання товариством з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." дозволу на виконання будівельних робіт № 160 від 21.04.2008 зі строком дії до 30.11.2008 не може служити на користь правової позиції відповідача, оскільки зазначений дозвіл отримано після порушення провадження у справі.
Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (стаття 30 Закону України "Про оренду землі").
Сторони не надали суду доказів укладення додаткової угоди до Договору оренди про продовження строку введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Проект рішення Севастопольської міської Ради також не є належним доказом, оскільки це рішення не прийнято, тобто не має юридичної сили (том 1, аркуші справи 187, 191).
Доводи відповідача щодо встановлення нового нормативного строку будівництва -03.04.2011 - так само не підтверджені документально.
Відповідно до вимог частини 1 стаття 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 статті 34 Кодексу визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що будівництво об'єкта в більш тривалий строк ніж зазначено у договорі оренди землі від 11.04.2002 та рішенні Севастопольської міської Ради про №995 від 18.12.2001 щодо передачі в оренду земельної ділянки Товариству за обмеженою відповідальністю "В.А.Л." є достатньою підставою для розірвання цього договору.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (стаття 653 Цивільного кодексу України).
Таким чином, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог Севастопольської міської ради, у зв'язку з чим не вбачається підстав для задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." та скасування рішення господарського суду міста Севастополя.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 25 грудня 2009 року у справі № 5020-4/125-1/060-6/108-3/378 залишити без змін.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді М.І. Ткаченко
В.І. Гонтар