копія
Справа № 2-621/10 року
09 вересня 2010 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.
при секретарі - Матірна Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом
ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог Закрите акціонерне товариство Страхова компанія ?льфа-Страхування“ про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди , -
У серпні 2009 року позивачі звернулись в суд із позовом , яким просять стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 5028 грн., з них: 300 грн. франшизи, 4728 грн. страхового тарифу ; 1500 грн. витрат на правову допомогу, 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та понесених судових витрат ; на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. Зазначали, що 24.06.2009 року о 15 годині 30 хвилин відповідач , керуючи власним автомобілем Сан Янг, номерний знак НОМЕР_1 рухаючись по вулиці Тимірязєва в м. Кіровограді не витримав безпечний інтервал та допустив зіткнення з їх (позивачів) автомобілем Опель , д/н НОМЕР_2, та не дочекавшись прибуття працівників ДАЇ, власника автомобіля, залишив місце ДТП. Згідно постанови Кіровського районного суду від 16.07.2009 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу. Внаслідок ДТП належний їм автомобіль пошкоджено, а саме : задній бампер та багажник. Оскільки , автомобіль Опель був придбаний позивачем ОСОБА_1 на умовах цільового кредиту за договором №490057771 від 25.02.2008 року, ним відповідно до умов кредитування, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту від 24.02.2009 року . При укладанні договору ним відповідно до пункту 8.1 частини 1 було внесено страховий тариф у розмірі 3,94 відсотки страхової вартості автомобіля 4728 грн. Вигодонабувачем по даному договору страхування є ЗАТ «Альфа-Банк», на користь якого також укладено договір застави пошкодженого автомобіля. Згідно з актом страхової компанії розмір матеріальної шкоди склав - 9100 грн., з яких йому виплачено 8800 грн., франшиза за договором страхування склала - 300 грн. Крім того, внаслідок ДТП страховою компанією йому було підвищено вдвічі його страховий тариф, тому йому додатково довелось сплатити ще 4728 грн. для продовження дії страхового договору. Змінити страхову компанію або розірвати договір страхування він не мав права, так як відповідно до умов кредитування п.п.4.8 ЗАТ «Альфа-банк» страхова організація визначається з числа акредитованих у банку, а зміни, доповнення та розірвання страхових договорів і договору застави здійснюється лише за згодою банку, а тому вважає, що він ( позивач) поніс матеріальної шкоди, заподіяної йому відповідачем внаслідок ДТП на суму 5028 грн. На обґрунтування вимог щодо моральної шкоди на суму 10 000 грн. ОСОБА_1 вказує, що йому, як власнику автомобіля було нанесено внаслідок ДТП значну моральну шкоду , яка виражається в тому, що він змушений був самостійно вишукувати значну суму коштів на ремонт автомобіля , відмовляючи собі та родині в життєво важливих для нього потребах, вимушений був додатково шукати кошти на додаткове страхування авто, самостійно розшукувати відповідача , який покинув місце ДТП, вести з ним тривалі розмови . Внаслідок ДТП 24.06.2009 року він не зміг своєчасно прибути на своє робоче місце в с. Горенка Київської області , в зв»язку з чим йому було винесено догану та позбавлено премії за підсумками першого півріччя 2009 року в сумі 5000 грн. Все це призвело до напружених обставин в родині, порушенні звичних життєвих зв»язків, конфліктів, що в свою чергу відобразилось на його самопочутті, відносинах на роботі та вдома.
Щодо обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. на користь ОСОБА_2 зазначається, що вона знаходилась на 18 тижні вагітності. 22.06.2009 року їй було призначено перебування на стаціонарі, в зв»язку із загрозою зриву вагітності, рекомендовано зменшити хвилювання , фізичні загрузки. Однак, внаслідок ДТП вона перенесла сильний стрес , оскільки хвилювалась за життя та здоров»я чоловіка , а потім важко перенесла необхідність ремонту автомобіля, на який було направлено значні кошти, а як наслідок стало для неї ускладнення вагітності , вона не в змозі була витримувати режим обмеженої фізичної активності .
В судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримала повністю, на їх обгрунтування послалась на обставини, які викладені у позовній заяві ( а.с.2-4).
Третя особа на стороні позивача -Закрите акціонерне товариство Страхова компанія «Альфа Страхування» та залучена третя особа згідно ухвали від 21.12.2009 року Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк» ( а.с. 56) в судове засідання не з»явились, неодноразово повідомлялись ( а.с. 64-65, 147-148).
Відповідач ОСОБА_3 та його представник позов не визнали в повному обсязі, просили у його задоволенні відмовити. Заперечуючи вимогам позивачів вказували, що грошова сума 4278 грн., яку позивач просить стягнути є страховим платежем по договору страхування. Оскільки договір страхування є добровільною угодою і за умови відсутності згоди позивача укласти додаткову угоду на підвищення страхового тарифу із ЗАТ СК «Альфа-Банк» , страхова компанія не змогла і не мала б права в односторонньому порядку підвищувати страховий тариф по договору . Крім того, обов»язок сплачувати страхові платежі покладається особисто на страхувальника, а виконання цього обов»язку не може бути покладено на іншу особу, яка не є стороною договору , зокрема на відповідача . Також, добровільне страхування особою своїх майнових ризиків, не можна вважати завданням матеріальної шкоди, так як страхувальником платежів страховику за договором майна на попередньо досягнутих умовах є, за своєю правовою природою, актом добровільної поведінки особи та її вільного волевиявлення, а відтак добровільна оплата позивачем ОСОБА_1 додаткового страхового платежу не може бути покладена на відповідача як матеріальна шкода, яка не знаходиться у причинно-наслідковому зв»язку з ДТП, яке сталось 24.06.2009 року.
Щодо вимог позивачів про відшкодування їм моральної шкоди, то зазначає, що відсутній причинно-наслідковий зв»язок між ДТП за участю відповідача та відсутністю позивача на роботі 24.06.2009 року; також між ДТП та погіршенням стану здоров»я ОСОБА_2
Співвідповідач, який залучений згідно ухвали Кіровського райсуду м. Кіровограда від 11.05.2010 року ( а.с. 97) - Акціонерне страхове товариство «Вексель», його представник в судове засідання не з»явився, повідомлявся ( а.с. 145).
Свідок ОСОБА_5 в суді пояснював, що він працював з січня 2008 року по вересень 2009 року директором страхового агенства «Вексель» , в якому був застрахований автомобіль відповідача . В червні 2009 року до них в агенство зайшов відповідач та повідомив , що ударив автомобіль який стояв на вулиці Тимірязєва . Він разом із ОСОБА_3 вийшли на вулицю де і побачив, що на автомобілі були пошкодження бампера та кришки багажника. Власника авто не було. Почекавши хвилин 20 відповідач повідомив йому , що необхідно відлучитись по важливим справам , залишив телефон на лобовому склі пошкодженого автомобіля , а також йому . Через годину вони разом були у ДАЇ та повідомили про вчинене ДТП. Вислови позивача про те , що відповідач покинув місце ДТП не відповідають дійсності .
Заслухавши пояснення представника позивачів, відповідача, його представника, свідка, вивчивши матеріали справи ( в тому числі адміністративної №3- 2863 /09), суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі( право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об”єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності трьох підстав для виникнення відповідальності: а) наявність шкоди; б) протиправна дія заподіювача шкоди; в) наявність причинного зв»язку між протиправною дією та шкодою .
У ч.4 ст. 61 ЦПК України визначено , що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов»язкова для суду , який розглядає справу про цивільно- правові наслідки дій особи , стосовно якої ухвалено постанову суду , з питань, чи мали місце ці дії чи вчинені вони цією особою.
Так, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 24.06.2009 року, близько 15 години , керуючи автомобілем «Санг Йонг» , реєстраційний номер НОМЕР_1, по вулиці Тимірязєва в м. Кіровограді , рухаючись заднім ходом , допустив наїзд на припаркований ззаду автомобіль «Опель Вектра», номерний знак НОМЕР_2, з місця ДТП зник, чим порушив вимоги п.п.2.10, 10.9 Правил дорожнього руху , що передбачає відповідальність за ст.122-4 КУпАП.
За фактом порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху співробітниками ДАІ 24.06. 2009 року було складено адміністративний протокол, який передано на розгляд Кіровського районного суду м. Кіровограда.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення , ОСОБА_3 з порушенням ПДР погодився.
Постановою цього суду від 16.07.2009 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 306 грн.
Відповідно до постанови апеляційного суду Кіровоградської області від 06.05.2010 року , вищезазначена постанова суду першої інстанції від 16.07.2009 року про накладення стягнення у розмірі 360 грн. на ОСОБА_3 скасована, а провадження закрито по справі, в зв»язку із закінченням строків, передбачених ст.38 КУпАП. Однак, в постанові зазначено, що вина ОСОБА_3 у скоєнні ДТП підтверджується матеріалами справи і його правильно притягнуто було до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП.
За таких обставин, та приймаючи за основу вищевказану постанову в справі про адміністративне правопорушення від 16.07.2009 року, яка має для суду преюдиційне значення, суд вважає, що правових підстав для звільнення відповідача від цивільної відповідальності не має.
31.10.2008 року між Акціонерним страховим товариством «Вексель» та відповідачем ОСОБА_3 укладено Договір № 202-1108/08КВ добровільного страхування наземних транспортних засобів, предметом якого є страховий захист майнових інтересів страхувальника, що не суперечить чинному законодавству та пов»язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом.
В суді також з»ясовано , що автомобіль позивача придбано на умовах цільового кредиту за договором №490057771 від 25.02.2008 року , та відповідно до умов кредитування, ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту від 24.02.2009 року . При укладанні договору страхування позивач відповідно до п.8.1 сплатив страховий тариф у розмірі 3,94 відсотки страхової вартості -4728 грн. Згідно з актом страхової компанії розмір матеріальної шкоди склав 9100 грн. , з яких йому було виплачено 8800 грн. , залишок франшизи -300 грн. Тобто , франшиза , частина збитків, що в разі настання страхової події не відшкодовується страховиком, а відтак має бути стягнута з винної особи, а зокрема відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1
Згідно з ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Позивач зазначає, що його страховою компанією було підвищено страховий тариф, тому йому довелось сплатити ще 4728 грн. для продовження дії страхового договору , тому вказана сума як матеріальна шкода має бути стягнута саме із відповідача ОСОБА_3, а не із страхової компанії.
Згідно додаткової угоди №1 від 25.06.2009 року вказаного Договору добровільного страхування від 24.02. 2009 року, за згодою сторін змінили ч.1 договору , тому розмір додаткового страхового платежу становить 4728 грн.
Згідно ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Таким чином, договір страхування є добровільною угодою і за умови відсутності згоди ОСОБА_1 укласти додаткову угоду на підвищення страхового тарифу із ЗАТ СК « Альфа Страхування» , страховик не зміг і не мав би права в односторонньому порядку підвищувати тариф по договору.
Згідно статті 979 ЦК України , за договором страхування одна сторона (страховик) зобов»язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні(страхувальнику) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму(страхову виплату), а страхувальник зобов»язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Розмір страхового внеску , а також порядок та строк його оплати встановлюється сторонами у договорі за домовленістю і є, за своєю суттю, договірним зобов'язанням.
Тобто, оплата страхового платежу в сумі 4728 грн. є суто договірним обов'язком позивача ОСОБА_1 , а відтак такий обов'язок не може бути перекладений на третю особу, відповідача ОСОБА_3, який не є стороною договору.
Статтею 528 ЦК України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Таким чином, оскільки договором добровільного страхування наземного транспорту від 24.02.2009 року обов'язок сплачувати страхові платежі покладається особисто на страхувальника позивача ОСОБА_1, то виконання цього обов'язку не може бути покладено на іншу особу, яка не є стороною договору. Вимоги ОСОБА_1 про стягнення із відповідача ОСОБА_3 4728 грн. є безпідставними та не знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з ДТП, яка сталась 24.06.2009 року ( додаткова угода №1 до Договору добровільного страхування, в якій було підвищено страховий тариф була вже укладена після ДТП ).
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується за наявності її вини.
Статтею 23 ЦК України встановлену яку форму може набувати моральна шкода та в яких випадках вона може бути заподіяна особі, право на відшкодування якої особа має внаслідок порушення її прав. Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я; 2) у душевних стражданнях , яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні часті та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Щодо вимог позивача ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, то відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК України розмір моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення . При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Тому, при вирішенні питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд враховує обставини справи, характер та обсяг фізичних і душевних страждань , які зазнав позивач , тривалість немайнових втрат та враховуючи вимоги розумності і справедливості , визначає розмір відшкодування моральної шкоди в сумі - 600 грн.
При цьому, суд вважає, що вимоги позивачки ОСОБА_2 про відшкодування на її користь 10 000 грн. задоволенню не підлягають, оскільки є безпідставними та такими, що не знаходяться в причинно-наслідковому зв»язку між ДТП за участю відповідача та погіршенням стану її здоров»я. ДТП сталось 24.06.2009 року, а період її лікування тривав з 22.06.2009 року по 27.06.2009 року.
Крім того, позивач ОСОБА_1 просить стягнути із відповідача ОСОБА_3 1500 грн. витрат на правову допомогу . Як вбачається, із матеріалів справи на стороні позивачів у справі приймала участь адвокат і за надання правової допомоги позивач сплатив 1500 грн.( а.с. 23, 52-53). Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов»язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи відносяться також витрати на правову допомогу(ст. 79 ЦПК України). Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката несуть сторони. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (ст.84 ЦПК). Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ , і порядок їх компенсації за рахунок держави» передбачено, що розмір компенсації не перевищує суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно задоволених вимог(ч.1 ст.88 ЦПК).
З урахуванням вищевикладеного, затраченого робочого часу та пропорційно задоволеної частини позовних вимог, суд вважає, що на відшкодування витрат за надання юридичної допомоги підлягає стягненню -350 грн. Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України та п/п «а», «д» п.1 ст.3 Декрету кабінету Міністрів України « Про державне мито» на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені ним і документально підтверджені судові витрати , а саме : 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 9 грн . судового збору .
У задоволенні позовних вимог до Акціонерного страхового товариства “Вексель” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 23, 1167, 1166, 1187 ЦК України , ст.ст. 10,11, 60, 84, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог Закрите акціонерне товариство Страхова компанія ?льфа-Страхування“, Закрите акціонерне товариство ?льфа-Банк“ про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 - 300 грн. матеріальної шкоди та 600 грн. на відшкодування моральної шкоди; 350 грн . витрат на правову допомогу, 3 0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 9 грн. судового збору, а всього: 1289 грн.
У задоволенні вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. - відмовити.
У задоволенні позовних вимог до Акціонерного страхового товариства “Вексель” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя підпис Згідно з оригіналом:
Суддя Кіровського райсуду
м. Кіровограда О.В.Бершадська