копія
Справа № 2-3483/10 року
15 вересня 2010 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.
при секретарі - Матірна Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом
ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного інноваційного банку“ Укр Сиббанк“ про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним , -
ОСОБА_1 звернулась в суд із зазначеними вимогами, мотивуючи їх тим, що 24 липня 2008 року між нею та Банком було укладено договір про надання споживчого кредиту №11373500000 в іноземній валюті. Просила визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту, оскільки використання іноземної валюти за спірним договором як засобу платежу, на її думку суперечить вимогам чинного законодавства, вважає, що у банку відсутні правові підстави для здійснення кредитних операцій в іноземній валюті.
Представник позивача в суді позовні вимоги підтримав, на їх обґрунтування послався на обставини, викладені у позовній заяві( а.с. 2-4).
Відповідач- Акціонерний комерційний інноваційний банк “ УкрСиббанк“, його представник , в суді позов не визнала, зазначила, що він безпідставний, необґрунтований. Банк має право здійснювати операції з іноземною валютою , у тому числі операції з наданням кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов»язання за кредитним договором , укладеним із пози вачкою відповідає вимогам закону.
Треті особи, залучені до участі в справі , згідно ухвали від 03.09.2010 року , на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, не з»явились, повідомлялись.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.
Згідно п. 8 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 9 листопада 2009 року, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Утім, усі умови - істотні, звичайні і випадкові після укладення договору стають однаково обов'язковими для сторін і у сукупності утворюють зміст договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) забов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник забов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 24 липня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11373500000, згідно умов якого Банк надав останній кредитні кошти в розмірі 104100,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 503916, 97 грн. за курсом НБУ на день укладання Договору, тобто надав кошти у іноземній валюті, в доларах.
Пунктом 1.1 договору передбачено, що позичальник зобов'язується прийняти , належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах,зазначених у даному договорі .При цьому, сторони обумовили , що гривневий еквівалент суми кредиту зазначається в договорі лише в разі надання банком кредиту в іноземній валюті.
Згідно зі ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. За таких обставин підстав вважати, що передбачені кредитним договором умови суперечать чинному законодавству України немає.
Крім того, твердження позивача про те, що банк немає права здійснювати кредитні операції в іноземній валюті є необґрунтованим та таким, що не відповідають дійсності , виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 47,49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року №2121-111, які визначають, що операції банків на розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Стаття 2 вищезазначеного закону визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Спеціальне законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті. Чинне законодавство України чітко визначає правомочність банків на підставі банківської ліцензії надавати кредити та бути суб'єктом кредитних зобов'язань.
Щодо вимог про наявність генеральної ліцензії для здійснення операцій з надання кредиту в іноземній валюті, суд вважає, що вони необгрунтовані.
Згідно ч.1 ст. 19 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року №2121-111 банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.
Відповідно до ч.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (надалі Декрету) генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Тобто, операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями.
АКІБ «УкрСиббанк» має банківську ліцензію № 75 від 28 жовтня 1991 року, зареєстровану НБУ на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п. 5-11 ч.2 с.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07 грудня 2001 року та дозвіл на право здійснення операцій визначених пунктами 1-4 частини другої та частини четвертої ст. 47 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність « згідно з додатком до цього дозволу, яким передбачено право банку на здійснення операцій з валютними цінностями, в тому числі на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
Згідно ст.5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Пунктом «в» ч.1 ст.5 Декрету передбачає вимогу щодо отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак, на даний час законодавством не встановлено терміни і суми кредитів в іноземній валюті як критерії їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування.
Відповідно до п. 1.4 Положення НБУ №483 від 14.10.2004 року використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) - використання будь-яких зобов'язань або оплати товарів, що придбаваються.
Пунктом 1.5 вищезазначеного Положення визначено, що використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.
Виходячи з викладеного, надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплати процентів за цим кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії.
За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача є безпідставні та необґрунтовані.
Керуючись ст.ст. 203, 215 , 524, 627, 638, 1054, 1055 ЦК України , ст.ст.19, 47,49 Закону» Про банки та банківську діяльність», ст.ст. 10,11, 60, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного інноваційного банку “ УкрСиббанк“, треті особи без самостійних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору про надання споживчого кредиту №11373500000 від 24 липня 2008 року недійсним - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя підпис Згідно з оригіналом:
Суддя Кіровського райсуду
м. Кіровограда О.В.Бершадська