03 серпня 2023 р. Справа № 440/8511/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2022, головуючий суддя І інстанції: О.В. Гіглава, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/8511/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження з 01.04.2019 максимального розміру призначеної позивачу пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для обрахування пенсії, виданої Полтавським ОВК згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2022 у справі №440/2227/22;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату призначеної позивачу пенсії відповідно довідки про розмір грошового забезпечення для обрахування пенсії, виданої Полтавським ОВК згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2021 у справі №440/8577/21, без обмеження її максимального розміру, після її індексації з 01 березня 2022 року із врахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у проведенні виплати перерахованої з 01.04.2019, з 01.07.2019, з 01.12.2019, з 01.01.2020, з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.07.2021, з 01.12.2021 пенсії ОСОБА_1 без обмеження пенсійної виплати максимальним розміром.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату позивачу (з урахуванням фактично виплачених сум) перерахованої з 01.04.2019, з 01.07.2019, з 01.12.2019, з 01.01.2020, з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.07.2021, з 01.12.2021 пенсії без обмеження її максимальним розміром.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись в частині із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати в частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 та ухвалити нове судове рішення, щодо позовних вимог у частині яких відмовлено.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач зазначає, що саме на підставі довідки від 10.06.2021 №9/1/2990/фп78097 та згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2021 у справі №440/8577/21 відповідачем був визначений розмір пенсії позивача з 01.04.2019 та обмежений її розмір, після проведення індексації із 01.03.2022, посилання суду першої інстанції на врахування в рішенні попередньої довідки Полтавського ОВК від 23.03.2018 є помилковим, оскільки вона втратила актуальність.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду про відмову в задоволенні позовних вимог.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, що підтверджується наявними у справі документами пенсійної справи позивача.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704, яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, пунктами 1, 2 якої встановлено перерахувати з 01.01.2018 пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови №704.
23.03.2018 Полтавським ОВК видано ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.01.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", із зазначенням таких сум грошового забезпечення за відповідною посадою за нормами, чинними на 01.03.2018: посадовий оклад - 5500,00 грн., оклад за військовим званням - 1480,00 грн., надбавка за вислугу років (50 %) - 3490,00 грн., всього - 10470,00 грн.
05.03.2019 набрало законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
На підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 у справі №440/1619/21 Полтавським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки виготовлено та направлено до ГУ ПФУ в Полтавській області довідку від 10 червня 2021 №9/1/2990/фп78097 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 05.03.2019 із зазначенням таких сум грошового забезпечення позивача: посадовий оклад - 5500,00 грн., оклад за військовим званням - 1 480,00 грн., надбавка за вислугу років (50%) - 3490,00 грн., надбавка за особливості проходження служби (65%) - 6805,50 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%) - 825,00 грн., надбавка за класну кваліфікацію (7%) 385,00 грн, премія (35%) - 1925,50 грн., всього - 20410,50 грн.
ГУ ПФУ в Полтавській області листом №6980-6252/К-02/8-1600/21 від 19.07.2021 повідомлено позивача, що підстави для перерахунку його пенсії відсутні, оскільки будь-яких зобов'язань на ГУПФУ в Полтавській області рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 по справі №440/1619/21 не покладено.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2021 у справі №440/8577/21 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ідентифікаційний код 13967927, вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо непроведення з 01 квітня 2019 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 10.06.2021 №9/1/2990/фп78097 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 , станом на 05 березня 2019 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 10.06.2021 №9/1/2990/фп78097, про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 05 березня 2019 року з урахуванням раніше проведених виплат.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/8577/21 ГУПФ України в Полтавській області проведено перерахунок пенсії позивача на підставі оновленої довідки від 10.06.2021 №9/1/2990/фп78097 з 01.04.2019 та виходячи з відсоткового розміру пенсії 80% грошового забезпечення, що підтверджено копією протоколу.
У подальшому, ГУПФ України в Полтавській області проведено перерахунок пенсії позивача з 01.07.2019, з 01.12.2019, з 01.01.2020, з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.07.2021, з 01.12.2021 у зв'язку з підвищенням визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з урахуванням оновленої довідки від 10.06.2021 №9/1/2990/фп78097.
Як наслідок після вказаних перерахунків загальний розмір пенсії позивача з надбавками склав: з квітня 2019 року 21568,28 грн., з липня 2019 року - 21617,86 грн., з грудня 2019 року - 21672,62 грн., з січня 2020 року - 21672,62 грн., з липня 2020 року - 21727,38 грн., з грудня 2020 року - 21769,56 грн., з липня 2021 року - 21832,46 грн., з грудня 2021 року - 21891,68 грн., проте до виплати з 01.04.2019, з 01.07.2019, з 01.12.2019, з 01.01.2020, з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.07.2021, з 01.12.2021 визначено останньому обмежену 10 прожитковими мінімумами суму пенсії.
Також, ГУПФ України в Полтавській області провело перерахунок пенсії позивача з 01.03.2022 у зв'язку з індексацією пенсії, установленою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" з урахуванням попередньої довідки Полтавського ОВК від 23.03.2018. Як наслідок після вказаного перерахунку розмір пенсії з надбавками склав 13416,96 грн., що не перевищило 10 прожиткових мінімумів, а тому виплата пенсії з 01.03.2022 здійснювалася позивачу без обмеження 10 прожитковими мінімумами.
Позивач звернувся до ГУПФ України в Полтавській області зі заявою щодо виплати пенсії без обмеження її максимального розміру.
У відповідь на вказане звернення відповідач листом повідомив позивача про відсутність підстав для виплати його пенсії без обмеження її максимального розміру.
Не погодившись з такими діями пенсійного органу, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що для ефективного захисту прав позивача є підстави, передбачені ч. 2 ст. 9 КАС України для виходу за межі позовних вимог та задоволення позовних вимог частково шляхом визнання протиправними дій ГУПФУ в Полтавській області щодо відмови у проведенні виплати перерахованої з 01.04.2019, з 01.07.2019, з 01.12.2019, з 01.01.2020, з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.07.2021, з 01.12.2021 пенсії позивачу без обмеження пенсійної виплати максимальним розміром, а також зобов'язання ГУПФУ в Полтавській області здійснити виплату позивачу перерахованої з 01.04.2019, з 01.07.2019, з 01.12.2019, з 01.01.2020, з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.07.2021, з 01.12.2021 пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Відмовляючи в частині позовних вимогах, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
У відповідності до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992 р. (далі - Закон №2262-ХІІ).
З приводу обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача після праведного перерахунку з 01 березня 2022 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 43 Закону №2262-XII (в редакції Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
В мотивувальній частині вказаного рішення, а саме в п.2.3. Конституційний Суд України, зазначив, що з підстав, наведених у цьому Рішенні, підлягають визнанню такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, згідно з якими "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
При цьому, у відповідності до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, положення ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз. 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України у Справі №1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Таким чином, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України Рішення по справі №7-рп/2016 від 20.12.2016 року є втрата чинності із 20.12.2016 року положення ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Отже, з 20.12.2016 року ч.7 ст.43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” втратила чинність.
При цьому, положення статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
У зв'язку з вищенаведеним, виникла колізія між Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 за №7-рп/2016 та Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи"№3668-VI- у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 сформулювала правовий висновок, який полягає у тому, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI.
Наведений вище висновок міститься у постановах Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі №340/2476/21, від 14.11.2022 року у справі №580/5957/21.
Колегія суддів звертає увагу, предметом спірних правовідносин в даній в справі є саме обмеження максимальним розміром пенсії позивача, зокрема після проведеної індексації з 01.03.2022 (в частині вимог, що оскаржуються).
Як встановлено судовим розглядом, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2021 у справі №440/8577/21 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ідентифікаційний код 13967927, вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо непроведення з 01 квітня 2019 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 10.06.2021 №9/1/2990/фп78097 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 , станом на 05 березня 2019 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 10.06.2021 №9/1/2990/фп78097, про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 05 березня 2019 року з урахуванням раніше проведених виплат.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/8577/21 ГУПФ України в Полтавській області проведено перерахунок пенсії позивача на підставі оновленої довідки від 10.06.2021 №9/1/2990/фп78097 з 01.04.2019 та виходячи з відсоткового розміру пенсії 80% грошового забезпечення, що підтверджено копією протоколу.
У подальшому, ГУПФ України в Полтавській області проведено перерахунок пенсії позивача з 01.07.2019, з 01.12.2019, з 01.01.2020, з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.07.2021, з 01.12.2021 у зв'язку з підвищенням визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з урахуванням оновленої довідки від 10.06.2021 №9/1/2990/фп78097.
Як наслідок після вказаних перерахунків загальний розмір пенсії позивача з надбавками склав: з квітня 2019 року 21568,28 грн., з липня 2019 року - 21617,86 грн., з грудня 2019 року - 21672,62 грн., з січня 2020 року - 21672,62 грн., з липня 2020 року - 21727,38 грн., з грудня 2020 року - 21769,56 грн., з липня 2021 року - 21832,46 грн., з грудня 2021 року - 21891,68 грн., проте до виплати з 01.04.2019, з 01.07.2019, з 01.12.2019, з 01.01.2020, з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.07.2021, з 01.12.2021 визначено останньому обмежену 10 прожитковими мінімумами суму пенсії.
Також, ГУПФ України в Полтавській області провело перерахунок пенсії позивача з 01.03.2022 у зв'язку з індексацією пенсії, установленою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" з урахуванням попередньої довідки Полтавського ОВК від 23.03.2018. Як наслідок після вказаного перерахунку розмір пенсії з надбавками склав 13416,96 грн., що не перевищило 10 прожиткових мінімумів, а тому виплата пенсії з 01.03.2022 здійснювалася позивачу без обмеження 10 прожитковими мінімумами.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає, що саме на підставі довідки від 10.06.2021 №9/1/2990/фп78097 та згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2021 у справі №440/8577/21 відповідачем був визначений розмір пенсії позивача з 01.04.2019 та обмежений її розмір, після проведення індексації із 01.03.2022, посилання суду першої інстанції на врахування в рішенні попередньої довідки Полтавського ОВК від 23.03.2018 є помилковим, оскільки вона втратила актуальність.
Відмовляючи в частині позовних вимогах, суд першої інстанції виходив з того, що не вбачає підстав для задоволення позовних в частині, що стосуються виплати позивачу перерахованої з 01.03.2022 пенсії без обмеження її 10 прожитковими мінімумами, оскільки ГУПФ України в Полтавській області провело перерахунок пенсії позивача з 01.03.2022 у зв'язку з індексацією пенсії, установленою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" з урахуванням попередньої довідки Полтавського ОВК від 23.03.2018. Як наслідок, після вказаного перерахунку розмір пенсії з надбавками склав 13416,96 грн., що не перевищило 10 прожиткових мінімумів, а тому виплата пенсії з 01.03.2022 здійснювалася позивачу без обмеження 10 прожитковими мінімумами.
Разом з цим, колегія суддів наголошує, що нормативно-правове обґрунтування, підстави та вимоги позовної заяви щодо правомірності дій врахування відповідачем довідки від 10.06.2021 №9/1/2990/фп78097 згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2021 у справі №440/8577/21 або довідки Полтавського ОВК від 23.03.2018 при перерахунку пенсії позивача з 01.03.2022 не були предметом спору даної справи, що в свою чергу не може свідчити про порушення відповідачем прав позивача в межах даного спору, оскільки виплата пенсія з 01.03.2022 здійснювалася позивачу без обмеження 10 прожитковими мінімумами.
Тож, у суду апеляційної інстанції у цьому випадку відсутні достатні правові підстави та повноваження для здійснення перевірки дій відповідача щодо правомірності врахування відповідачем належної довідки, в силу приписів ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 по справі №440/8511/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Я.В. П'янова