03 серпня 2023 р. Справа № 520/6176/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2022, головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/6176/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 , як спадкоємцю за законом не отриманої пенсії ОСОБА_2 в сумі 390039,88 (триста дев'яносто тисяч тридцять дев'ять гривень 88 коп.) грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 як спадкоємцю за законом суму не отриманої пенсії ОСОБА_2 в сумі 390039,88 (триста дев'яносто тисяч тридцять дев'ять гривень 88 коп.) грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, вважає дії відповідача протиправними, посилаючись на абзац 14 п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, затвердженого змінами Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2021 №33-1, яким передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу, тому позивач мала право звернутись з заявою про отримання недоотриманої пенсії до будь-якого територіального віддділення пенсійного Фонду України, а звернувшись до відповідача реалізявала таке право.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому посилаючись на безпідставність доводів скарги та відповідно законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 отримала у спадок недоотриману пенсію у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 14.01.2022, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Харківської міської нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за № 435П/2021.
Проте, як зазначає позивач, при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про отримання недоотриманої пенсії ОСОБА_2 отримала відповідь від 10.06.2021р. за № 2000-0212- 8/34719, що виплата буде здійснена відповідно до затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021р. № 1165.
Вважаючи, дії відповідача протиправними, не погоджуючись з цим, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів саме цим відповідачем, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, позивачем не надано доказів реального порушення своїх прав та інтересів, а лише висловлено особисту незгоду зі змістом відповіді на заяву позивача від 10.06.2021, наданою Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з приписами ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII передбачено, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
При цьому, п. 16 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) установлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону № 1058-IV передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Згідно з ч. 2 ст. 52 Закону № 1058-IV члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
Водночас, ст. 3 ст. 52 Закону № 1058-IV передбачено, що в разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Наведене свідчить про те, що недоотриману у зв'язку зі смертю пенсіонера пенсію особа, яка має відповідне право, може отримати у встановленому ч. 1 і ч. 2 ст. 52 Закону № 1058-IV порядку або в порядку спадкування.
Як зазначено вище, ОСОБА_1 отримала у спадок недоотриману пенсію у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 14.01.2022, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Харківської міської нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за № 435П/2021.
18.01.2022 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, а саме у зв'язку із смертю чоловіка ОСОБА_2 1955 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , надавши до заяви свідоцтво про право на спадщину за законом.
Абзацами першим та другим пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1) встановлено, що заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Відповідно до пункту 1.3 Порядку № 22-1 заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
За приписами пункту 1.9 Порядку № 22-1 днем звернення за виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Абзацами першим, третім пункту 2.26 Порядку № 22-1 передбачено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину (абзац четвертий пункту 2.26 Порядку № 22-1).
За документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідки про склад сім'ї, а також рішення суду (пункт 2.16 Порядку № 22-1).
За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання (пункт 2.22 Порядку № 22-1).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу IV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Отже, згідно з наведеними приписами чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоотриманої пенсії виплачуються членам сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, а у разі відсутності членів сім'ї, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в шестимісячний строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
При цьому, у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, такий орган зобов'язаний розглянути подану особою заяву із доданими до неї документами та прийняти певне рішення: про виплати або про відмову у виплаті протягом 10 днів.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом від 10.06.2022 № 2000-0212- 8/34719 повідомило ОСОБА_1 , що відповідно до постанови КМУ від 10.11.2021 №1165 пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік. На теперішній час, в умовах військового стану, будь яка інша інформація у відділі відсутня.
Як убачається з матеріалів справи, спадщина, на яку видано свідоцтво від 14.01.2022, складається з недоотриманої пенсії в розмірі 390039,88 грн., яка зберігається в Управлінні з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Пенсійного фонду України.
Належність вищезазначеної пенсії спадкодавцю підтверджується листом Управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Пенсійного фонду України від 30.06.2021 за №2600-0501-8/105051.
Вказані обставини підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 14.01.2022, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Харківської міської нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за № 435П/2021.
Таким чином, ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.
Отже, враховуючи положення вищезазначених норм права, для виплати недоотриманої пенсії особа повинна звернутися до територіального управління Пенсійного фонду України, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, та надати відповідні документи: заяву про виплату недоотриманої пенсії; свідоцтво про смерть пенсіонера; документи, що підтверджують родинні стосунки (свідоцтво про народження); паспорт або інший документ, що підтверджує спільне проживання з пенсіонером на день його смерті.
Як встановлено судовим розглядом, листом від 23.06.2022 №2000-0502-8/37487 відповідач повідомив позивача, що 18.01.2022 заява щодо недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 та документи передано за належністю до головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (Дарницький район).
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судова колегія зазначає, що зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанта рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанта вибору із будь-ким. Подібна правова позиція вбачається також з постанови Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у справі № 640/5681/19 від 09.11.2020.
Дискреційні повноваження у більш вузькому розумінні - це можливість діяти на власний розсуд, у межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (постанова Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №461/2579/17).
Тобто дискрецією є законодавчо закріплена можливість певного державного органу вибирати одне з альтернативних діянь, причому кожна з таких альтернатив є правомірною (постанова Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 816/591/15-а).
Також необхідно зважати на те, що з огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Окрім того, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Відтак необхідною умовою для визнання недійсним (нечинним) рішення, дії/бездіяльності, крім їх невідповідності вимогам чинного законодавства, є з огляду на наведені положення статті 5 КАС України, порушення, у зв'язку з його прийняттям, прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 щодо "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому самому Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (неюридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує Позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Тобто обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів саме цим відповідачем, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Колегія суддів зазначає, як встановлено судовим розглядом, відповідач листом від 23.06.2022 №2000-0502-8/37487 відповідач повідомив позивача, що 18.01.2022 заява щодо недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 та документи передано за належністю до головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (Дарницький район), таким чином дії Управління узгоджуються з вимогами пунктів 2.26, 4.2 розділу IV Порядку 22-1, а тому доводи апеляційної скарги про протиправність дій відповідача щодо відмови у виплаті позивачу, як спадкоємцю за законом не отриманої пенсії ОСОБА_2 в сумі 390039,88 грн. є необгрунтованими.
Незгода з позицією, викладеною у відповіді на заяву позивача, не може свідчити про порушення прав позивача.
Позивачем не надано доказів реального порушення своїх прав та інтересів, а лише висловлено особисту незгоду зі змістом відповіді на заяву позивача від 10.06.2021, наданою Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Зазначене кореспондується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.09.2019 № 814/2467/17, в яких суд зазначив, що: "Той факт, що зміст роз'яснень, на думку позивача, не забезпечив поновлення порушених, на його думку, прав, не свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, допущену ним під час розгляду звернення".
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 800/580/17.
Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що позивач не позбавлена права звернутися із відповідною заявою про отримання недоотриманої пенсії до Управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Пенсійного фонду України, оскільки належність вищезазначеної пенсії спадкодавцю підтверджується листом Управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Пенсійного фонду України від 30.06.2021 за №2600-0501-8/105051, про що зазначено у свідоцтві про право на спадщину за законом від 14.01.2022, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Харківської міської нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за № 435П/2021.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 по справі №520/6176/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Я.В. П'янова