Справа № 1-631 / 2010 р.
14 липня 2010 року . Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
у складі:
головуючого______________________судді СЛИВКИ В.В.
при секретарі_____________________СВЯТЕЦЬКІЙ Н.В.
з участю прокурора_______________НЕЧЕПОРЕНКА Р.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Миколаївки, Донецької області, українця, громадянина України, позапартійного, військовозобов”язаного, з середньою спеціальною освітою, розлученого, засудженого 12.11.2009 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ст. 164 ч. 1 КК України до 1-го року обмеження волі і на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим терміном 1 рік, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 164 ч. 2 КК України, -
ОСОБА_4, будучи зобов”язаним постановою Білоцерківського міського суду Київської області від 29 жовтня 2004 року щомісячно сплачувати аліменти в розмірі ј частини всіх видів заробітку на утримання сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, починаючи від 29.09.2004 року і до повноліття дитини, на користь її матері - ОСОБА_6, злісно ухилявся від сплати визначенних судом коштів на утримання дитини, внаслідок чого 12 грудня 2009 року останнього засуджено Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ст. 164 ч. 1 КК України до 1-го року обмеження волі і на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим терміном 1 рік, з покладенням на засудженого обов”язків, передбачених ст. 76 КК України.
Однак після засудження ОСОБА_4 належних висновків не зробив і, будучи здоровим та працездатним, маючи щомісячний дохід від випадкових заробітків, продовжив ухилятися від сплати ОСОБА_6 аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, іншої матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав, продуктами харчування та одягом дитину не забезпечував, вихованням дитини не займався, внаслідок чого допустив заборгованість по аліментах за період з 01.10.2009 року по 01.05.2010 року в сумі 2534 грн..
З урахуванням заборгованості, що існувала до 01.10.2009 року, загальна сума боргу складає 16101 грн..
На облік у центрі зайнятості ОСОБА_4 ставати не бажає, на попередження державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби щодо кримінальної відповідальності за ухилення від сплати аліментів належним чином не реагує.
Підсудний ОСОБА_4 повністю визнав себе винним у скоєному і в повному обсязі підтвердив факт та встановлені досудовим слідством обставини умисного ухилення від сплати потерпілій ОСОБА_6 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, а також у повному обсязі визнав заборгованість по аліментах за період з 01.10.2009 року по 01.05.2010 року в сумі 2534 грн.. Ствердив, що офіційно не працював через те, що не міг знайти підходящої роботи, однак мав доходи від випадкових заробітків. На облік у міському центрі зайнятості не став через те, що там йому пропонували роботу, яка його не влаштовувала. Іншої матеріальної допомоги на утримання дитини потерпілій не надавав. У вчиненому розкаявся.
Повністю визнаючи себе винним у вчиненому, в повному обсязі погоджуючись з пред”явленим обвинуваченням та будучи детально ознайомленим з полодженнями ст. 299 КПК України, підсудний від подальшого дослідження зібраних у справі доказів відмовився.
Суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненому доведена в судовому засіданні в повному обсязі пред”явленого обвинувачення, і що дії підсудного вірно кваліфіковані слідством за ч. 2 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений ч. 1 ст. 164 КК України.
Обираючи підсудному покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного останнім злочину, пом”якшуючі та обтяжуючі відповідальність обставини, особу підсудного.
ОСОБА_4 повністю визнав себе винним і щиросердно розкаявся у вчиненому, що суд визнає обставиною, яка пом”якшує відповідальність останнього.
Обставин обтяжуючих відповідальність підсудного суд не вбачає.
Проте даний злочин ОСОБА_4 скоїв під час іспитового терміну, призначеного йому попереднім вироком суду, і ця обставина свідчить про небажання останнього ставати на шлях виправлення.
Як особистість підсудний характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, систематично вчиняє сварки з потерпілою та сусідами, підтримує стосунки з особами, які ведуть антигромадський спосіб життя.
Наведене дає суду підстави для висновку про те, що виправлення ОСОБА_4 можливе лише в умовах тримання в кримінально-виконавчій установі відкритого типу без ізоляції від суспільства та здійснення за ним нагляду, з обов”язковим залученням до праці.
На переконання суду саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження нових злочинів.
Невідбуте покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.11.2009 року суд вважає за необхідне, відповідно до вимог ст. 71 КК України, приєднати частково до покарання, призначеного підсудному цим вироком.
Заявлений у справі потерпілою ОСОБА_6 цивільний позов про стягнення з підсудного боргу по аліментах в 16101 грн. розгляду не підлягає, оскільки заборгованість по аліментах, згідно чинного законодавства, стягується державною службою виконання в безспірному порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченного ст. 164 ч. 2 КК України, і призначити йому покарання у виді 1 /одного/ року 6 /шести/ місяців обмеження волі.
На підставі ст. 71 КК України приєднати частково до призначеного ОСОБА_4 покарання невідбуте покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.11.2009 року і остаточно до відбування останньому визначити покарання у виді 2 /двох/ років обмеження волі.
Запобіжний захід засудженому до набрання вироком чинності залишити попередній - підписку про невиїзд з постійного місця проживання. Строк покарання рахувати від дня прибуття засудженого до місця відбування покарання.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області, через Білоцерківський міськрайонний суд, протягом 15 діб від дня його проголошення.