91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
16.09.10 Справа № 5/24.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Транспорт і Логістика», м.Мукачево Закарпатської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Палекс", м. Луганськ
про стягнення 3354 грн. 91 коп.
Суддя Васильченко Т.В.
в присутності представників сторін:
від позивача -не прибув
від відповідача -Варакута О.О. дов. б/н від 06.08.2010
Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес Транспорт і Логістика»звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача боргу за надані транспортні послуги у сумі 3300 грн. 00 коп. та пені в сумі 54 грн. 91 коп.
Позивач у справі в судові засідання 11.08.2010, 31.08.2010 та 16.09.2010 не з'являвся, втім про час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
13.09.2010 позивач направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Відповідач у відзиві на позовну заяву б/н та дати, який наданий в судовому засіданні 31.08.2010 проти позовних вимог заперечив з підстав не доведення позивачем належного виконання взятих на себе за договором перевезення зобов'язань.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, оцінивши подані докази в їх сукупності та оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд
Відповідно до приписів ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 1268/2568 (далі за текстом -Правила) договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.
30 квітня 2010 року між сторонами у справі було укладеного договір №П-247 Т перевезення вантажу в міжнародному і внутрішньому сполученні, за умовами якого перевізник (позивач) зобов'язується доставити довірений йому експедитором (відповідачем) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на отримання вантажу, а експедитор зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 договору оплата послуг з перевезення вантажу проводиться згідно з рахунком перевізника після доставки вантажу одержувачу протягом двадцяти банківських днів, якщо інше не вказано у замовленні, безготівковим розрахунком, після рішення всіх спірних питань і надання експедитору пакету документів по рейсу, що складається з двох екземплярів оригіналів ТТН; оригіналу договору та виписаних датою вивантаження: оригіналу рахунку (з обов'язковою вказівкою всіх реквізитів); оригіналу податкової накладної (з правильною вказівкою всіх реквізитів) і двох оригіналів (екземплярів) актів виконаних робіт.
30.04.2010 відповідач направив позивачу заявку на перевезення вантажу №П-00013791 за маршрутом Київ-Ужгород, загрузка 30.04.2010 ТОВ «ДЦ Україна»відповідальна особа ОСОБА_1., ОСОБА_2.; розвантаження 03.05.2010 ТОВ «ДП ДЦ Ужгород»(ОСОБА_4) відповідальна особа ОСОБА_3, яка прийнята позивачем, про що свідчить його підпис та печатка на ній.
В поданій заявці було визначено строк оплати - на 10 банківський день після вирішення всіх спірних питань і надання експедитору пакету документів по рейсу, які складаються з оригінала рахунка (з обов'язковою вказівкою всіх реквізитів); оригінала податкової накладної (з правильною вказівкою всіх реквізитів); двох оригіналів актів виконаних робіт, виписаних датою вивантаження вказаної в заявці, видаткових накладних, двох оригіналів ТТН.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 статті 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Звертаючись з даним позовом, позивач (перевізник) посилається на те, що він на підставі заявки відповідача №П-00013791 здійснив перевезення вантажу, що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 13-17), тоді як відповідач свої обов'язки по оплаті отриманих послуг належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за транспорті послуги в сумі 3300 грн.
Втім, під час розгляду справи судом встановлено, що в наданих позивачем ТТН у графі відомості про отримання вантажу відсутні будь-які записи уповноваженої особи про отримування вантажу, тоді як видача вантажу відповідному одержувачу є завершальним процесом перевозки. Після прибуття автомобіля в зазначене для розвантаження місце відповідальна особа вантажоодержувача в графі «Одержав»записує свою посаду, прізвище, ім'я та по батькові, штамп і підпис, чим засвідчує отримання вантажу.
Статтею 13 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, яка застосовується до даних правовідносин в силу п.1.2 договору, визначено, що по надходженню вантажу на місце, передбачене для його здачі, одержувач має право вимагати передачі йому другого екземпляра накладної і здачі вантажу, при чому ним видається відповідна розписка у прийнятті.
Позивач не подав суду розписку про прийняття вантажу, і в ТТН відповідний запис про отримання вантажу відсутній.
При цьому, суд не може прийняти до уваги запис, який міститься в графі транспортні послуги, на який посилається позивач, оскільки з матеріалів справи не вбачається, а позивачем не доведено, що даний запис здійснений особою, яку було уповноважено на його отримання. Тоді як, відповідач заперечує факт одержання вантажу його уповноваженою особою.
Відповідно до приписів пунктів 11.1, 11.8 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. При цьому, у тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.
Судом, для дотримання вимог ст. 43 ГПК України щодо повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи, виходячи з умов п. п. 11.1, 11.8 Правил, неодноразово витребовувались від позивача дорожні листи та накладні, на які є посилання в наданих позивачем товарно-транспортних накладних, однак позивач вимоги суду не виконав витребувані документи не надав і не скористався своїм правом участі в судових засіданнях.
Не надав позивач, на виконання вимог суду і докази дотримання п. 3.2 договору №П-247Т та вимог заявки в частині направлення на адресу відповідача повного пакету документів, виписаних датою вивантаження вантажу, надання яких було визначено як підстава для настання у відповідача обов'язку здійснити відповідні оплати. Позаяк з наданих позивачем документів вбачається, що в порушення умов договору та умов заявки рахунок, податкові накладні та акти виконаних робіт були виписані датою укладення договору, а не датою вивантаження вантажу.
За таких обставин, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про недоведеність позивачем своїх вимог, а тому в позові слід відмовити.
Судові витрати на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача у справі.
У судовому засіданні за згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення - 20.09.2010.
Суддя Т.В.Васильченко