91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
16.09.10 Справа № 8/175пд.
За позовом Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон Луганської області,
до Приватного підприємства «Ремікс», м. Краснодон Луганської області,
за участю Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, місто Краснодон Луганської області, -
про розірвання договору оренди.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,
при секретарі судового засідання Рубан І.Є.,
в присутності представників сторін:
від позивача -Скнаріна Н.М. -головний фахівець-юрист юридичного відділу, - довіреність №2/10 від 11.01.10 року;
від відповідача -Грибанова Ю.П. -представник, - довіреність №б/н від 11.01.10 року; Матлаєва О.В. - директор, - наказ №38 від 27.07.10 року, НОМЕР_1, вид. Первомайським МВ УМВСУ у Луганській обл. 11.04.2000 року, -
розглянувши матеріали справи, -
суть спору: позивачем заявлено вимогу про розірвання договору оренди № б/н комунального майна, укладеного між сторонами 02.01.03 року, - з посиланням на те, що орендар -Приватне підприємство «Ремікс» (далі - ПП «Ремікс»), уклавши 25.02.09 року з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1, - третя особа) договір про надання готельних послуг за № 01/23, порушив умови п.6.2 договору, згідно якому орендоване майно може бути передано у суборенду лише з письмової згоди орендодавця.
Ухвалою суду від 19.07.10 року за клопотанням відповідача до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -залучено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 19.07.10 року до 09.08.10 року -у зв'язку з залученням третьої особи; з 09.08.10 року до 26.08.10 року, з 26.08.10 року до 09.09.10 року -у зв'язку з неявкою третьої особи; з 09.09.10 року до 16.09.10 року - з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.
За заявою відповідача (вих. № б/н від 26.08.10 року) відповідно до ч.3 ст. 69 ГПК України термін розгляду спору продовжено на 15 днів -до 16.09.10 року.
До початку судового засідання 16.09.10 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке задоволено судом.
У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі, пославшись на те, що відповідно до рішення господарського суду Луганської області від 08.04.10 року та постанови Луганського апеляційного господарського суду від 15.06.10 року по справі №11/46пд (10/125пд) факт укладення між відповідачем та третьою особою по цій справі договору суборенди без згоди орендодавця є доведеним (відповідно до приписів ст.ст.32 та 35 ГПК України). Позивач вважає, що у даному випадку підлягають застосуванню приписи Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, згідно якій у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (пояснення від 16.09.10 року).
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що вищезгаданий договір про надання готельних послуг ПП «Ремікс»був укладений саме з тією метою, яка у ньому вказана, - тобто надання готельних послуг, а не з метою приховування суборенди (відзив на позов від 19.07.10 року за вих. №б/н); на його думку, посилання позивача на факт, наче б то, встановлений вищезгаданими судовими рішеннями, а саме: рішенням господарського суду Луганської області від 08.04.10 року та постановою Луганського апеляційного господарського суду від 15.06.10 року по справі №11/46пд(10/125пд), - є наслідком невірного тлумачення приписів ст. 35 ГПК України з боку позивача, оскільки останню слід розуміти так, що доводи, викладені у двох вищезгаданих судових рішеннях, є лише оціночними судженнями під час вирішення спору, а не фактами, що не потребують доказування, - при цьому відповідач послався на постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.06.09 року по справі №6/408; від 18.10.05 року по справі №45/383; від 05.10.04 року по справі №6/408; та ін. (пояснення по справі від 16.09.10 року за вих. №140).
Щодо вищезгаданої Конвенції відповідач дотримується думки, що вона стосується прав фізичних, а не юридичних осіб, а тому у даному випадку не підлягає застосуванню.
Третя особа до судового засідання 16.09.10 року не з'явилася без пояснення причин, хоча належним чином була поставлена судом до відома про дату, час та місце судового слухання (а.с.113 та 115); у раніше наданих поясненнях по справі позов вважає безпідставним, заперечує факт укладання під виглядом договору про надання готельних послуг №01/23 від 25.02.09 року -фактично договору суборенди; наявність посилання у свідоцтві про сплату єдиного податку на 2008 рік на дві адреси (м.Краснодон, вул. Тюленіна, 9 та пл. Леніна, 6) пояснює намаганням уникнути непорозумінь при встановленні фактичного місцезнаходження ФОП ОСОБА_1 як платника податків (а.с.103-104).
За таких обставин суд керується підпунктом 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами), де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Сторони не заперечили проти вирішення спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності третьої особи.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, а також те, що термін розгляду спору по суті добігає кінця сьогодні, тобто 16.09.10 року, керуючись ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,36,43,69 та 75 ГПК України, - суд вважає, що спір підлягає вирішенню з прийняттям рішення у цьому судовому засіданні за відсутності третьої особи, - на підставі наявних у справі доказів.
І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
02.01.03 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди комунального майна № б/н, відповідно до якого орендодавець, за результатами конкурсу на оренду, передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 1836,1 кв.м, оціночною вартістю 203158,82 грн., яке є власністю територіальної громади міста Краснодону та знаходиться за адресою: м. Краснодон, пл.Леніна,6, готель «Україна»(п.1.1); майно передане в оренду для використання під готель (п.2.1).
Орендар вступає у строкове платне користування майном у строк, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання цього договору та акту приймання-передачі (п.2.1). Передача майна в оренду не тягне за собою переходу до орендаря права власності на нього (п.2.2).
Договором врегульовано усі істотні його умови.
Відповідно до п.6.2 договору орендар має право за згодою орендодавця передавати орендоване майно у суборенду за умови, що це не порушує інших його умов.
Орендодавець наділений правом виступати з ініціативою про розірвання договору у разі невиконання або неналежного виконання орендарем умов договору (п.8.2).
За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п.9.1).
Зміни та доповнення або розірвання договору допускаються за взаємною згодою сторін (п.11.1); за ініціативою однієї із сторін він може бути розірваний за рішенням суду у випадку невиконання однією з них його умов та у інших випадках, передбачених чинним законодавством (п.11.4).
Договір є чинним у період з 02.01.03 року по 02.01.08 року (п.11.1), з можливістю його пролонгації на той же термін за умов, визначених у п.11.6 договору.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення терміну його дії впродовж одного місяця договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах (п.11.6) (а.с.7-10).
Предмет оренди орендар отримав на підставі акту приймання-передачі від 02.01.03 року (а.с.11).
Договір є чинним станом на час вирішення цього спору.
25.02.09 року між Приватним підприємством «Ремікс»(готель) та ФОП ОСОБА_1 (споживач) укладено договір №01/23 про надання готельних послуг, предметом якого є надання готельних послуг, які включають: розміщення споживача у готельному номері (кімнаті) 407 готелю «Україна», що розташований у м. Краснодоні, площа Леніна, 6 Луганської області; надання йому готельних послуг на підставі його заявки у обсягах та у строки, зазначені у цьому договорі, та за цінами, визначеними готелем (п.1.1).
Договір укладено на період з 25.02.09 року до 24.02.10 року (п.3.2).
Пунктом 4.1 договору передбачено, що сторони повинні дотримуватися внутрішніх правил проживання у готелі, правил пожежної безпеки та т.і.
Готель надає споживачу рахунок на оплату готельних послуг відповідно до комплексу послуг, вказаних у заявці споживача, на підставі тарифів, затверджених адміністрацією готелю (п.5.1); споживач повинен сплатити вартість наданих йому послуг до 20-го числа поточного місця згідно наданого готелем рахунку (п.5.2) (а.с.105-107).
На підставі додаткової угоди від 31.08.09 року дію договору припинено з 31.08.09 року (а.с.109).
Договір №01/23 від 25.02.09 року був предметом спору у справі господарського суду Луганської області №11/46пд (10/125пд) - за позовом Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Ремікс»- про визнання недійсним договору.
Рішенням цього суду від 08.04.10 року (а.с.12-14), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 15.06.10 року (а.с.15-18), у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з припиненням дії договору з 31.08.09 року з ініціативи сторін.
У описово-мотивувальних частинах як рішення господарського суду, так і постанови апеляційного господарського суду йдеться про те, що матеріалами справи підтверджено той факт, що редакція газети «Сфера», засновником якої є перший відповідач, на момент звернення позивача до суду з даним позовом була розташована у номері готелю «Україна»(том 1, а.с.25-36); «із свідоцтва про сплату єдиного податку, що видане першому відповідачеві 17.12.08 року (том 1, а.с.88), вбачається, що ним здійснювалася підприємницька діяльність -роздрібна торгівля продовольчими товарами, встановлення виробів з пластика, інші види підприємницької діяльності, в тому числі й видавнича, - за адресою: м. Краснодон, пл. Леніна, 6, офіс 407, та м. Краснодон, вул. Леніна, 9».
З огляду на викладене суд І інстанції дійшов висновку «про фактичне укладення сторонами договору про надання готельних послуг договору суборенди приміщення, що суперечить умовам укладеного між позивачем та другим відповідачем договору оренди щодо обов'язкового отримання дозволу на укладення договору суборенди»(а.с.12-14).
Саме цей виклад описово-мотивувальної частини вищезгаданих рішення господарського суду та постанови апеляційного господарського суду став підставою для звернення позивача з даним позовом до суду та основним доказом у справі.
ІІ. Заслухавши сторони, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
ФОП ОСОБА_1 як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстрований 09.08.05 року за адресою: АДРЕСА_1, - що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії ВОО НОМЕР_2, виданим державним реєстратором виконкому Краснодонської міської ради 09.08.05 року, реєстраційний запис №НОМЕР_3 (а.с.83).
Згідно частині 1 ст. 29 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, а в силу ч.6 цієї статті - фізична особа може мати кілька місць проживання.
Статтею 1 Закону України від 15.05.03 року №755-ІУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»(далі -Закон №755-ІУ) місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою -підприємцем.
Таким чином, чинне законодавство дозволяє фізичній особі (а значить - і фізичній особі-підприємцю) мати кілька місць проживання, у т.ч. у готелі.
Статтею 5 Закону №755-ІУ закріплено загальні засади щодо місця державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: вона проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи -підприємця.
Аналіз чинного законодавства показує, що воно не обмежує права суб'єкта підприємницької діяльності щодо вибору місця здійснення такої діяльності, у т.ч. -і у приміщенні №413 готелю «Україна», договір щодо суборенди якого позивачем не оспорюється; законодавство не містить імперативної вимоги про безумовне співпадіння місця державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності з місцем фактичного здійснення останньої.
Звідси, - посилання позивача на факт проживання ФОП ОСОБА_1 у кімнаті №407 готелю «Україна»відповідно до умов договору №01/23 від 25.02.09 року (з огляду на наявність та чинність договору суборенди №6 від 03.10.05 року щодо кімнати №413 у тому ж готелі) не є належним, допустимим та неспростовним доказом того, що договір №01/23 від 25.02.09 року про надання готельних послуг є прихованим договором суборенди, укладеним без згоди власника об'єкту оренди.
До справи надано договір №6 суборенди, укладений 03.10.05 року між ПП «Ремікс»(орендар) та ФОП ОСОБА_1 (суборендар) за узгодженням з орендодавцем, - відповідно до якого орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення №413, яке знаходиться у готелі «Україна»за адресою: м. Краснодон, пл. Леніна, 6, для використання під офіс (п.1.1) на строк з 03.10.05 року по 31.12.06 року (п.1.5), з можливістю автоматичного його пролонгування на 1 рік за умов, визначених у п.6.1 договору.
Об'єкт суборенди передано суборендареві на підставі акту приймання-передачі від 03.10.05 року.
Договір є чинним станом на час вирішення цього спору.
Судом звернуто увагу на те, що обидва предмети договорів (про надання готельних послуг та про суборенду) -тобто кімнати №№407 та 413 -знаходяться в одній будівлі та за однією адресою: м. Краснодон, пл. Леніна, 6.
Як вбачається з наявних у справі доказів, предметом дослідження з боку судів І та ІІ інстанцій при винесенні процесуальних рішень по справі №11/46пд (10/125пд) взагалі не був договір №6 від 03.10.05 року і пов'язані з ними факти, при цьому їм не надано правової оцінки йому як доказам.
Згідно документам первинного бухгалтерського обліку, наданим до справи №8/175пд з ініціативи відповідача та третьої особи, а саме: рахункам про надання готельних послуг за договором №01/23 від 25.02.09 року та договором суборенди №6 від 03.10.05 року, - видно, що послуги, які надавалися за кожним з них, різняться за номенклатурою, якістю, обсягом, способом оплати (готівкою -за договором №01/23 від 25.02.09 року та безготівково -за договором суборенди №6 від 03.10.05 року) та іншими показниками; ці платежі відповідачем обліковувалися також за різною методикою (відповідно, за надання готельних послуг з проживання - та за суборенду), що підтверджено документально.
Дослідивши інші документальні докази, надані до справи відповідачем та третьою особою, а саме: витяги з газет, які містять вихідні дані конкретного газетного номера, - суд встановив наступне.
ФОП ОСОБА_1 є засновником та видавцем рекламно-інформаційного щотижневика «Сфера», який виходить з 15.10.08 року, свідоцтво про реєстрацію ЛГ №1074-195Р, вид. Головним управлінням юстиції у Луганській області 02.10.08 року. Дані про місцезнаходження редакції видання -відсутні; в якості адреси видавця вказане м. Краснодон, пл. Леніна, 8, готель «Україна», кімната №407.
Згідно ч.2 ст. 6 Закону України від 16.11.92 року №2782-ХІІ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» діяльність друкованих засобів масової інформації (далі -ЗМІ), спрямована на отримання прибутку, є підприємницькою діяльністю у цій сфері і здійснюється на основі цього Закону, Закону України «Про підприємництво» та інших актів чинного законодавства України.
В силу ст. 7 Закону до числа суб'єктів ЗМІ належать засновник (співзасновники) друкованого засобу масової інформації, його редактор (головний редактор), редакційна колегія, редакція, трудовий колектив редакції, журналістський колектив, журналіст, автор, видавець, розповсюджувач. Засновник (співзасновники) може об'єднувати в одній особі редакцію, видавця, розповсюджувача.
За приписами ст. 11 Закону ЗМІ підлягає державній реєстрації, - при цьому відповідно до його ст. 12 у заяві про реєстрацію ЗМІ повинні бути, серед іншого, вказані юридична адреса засновника, кожного із співзасновників та його (їх) банківські реквізити; місцезнаходження редакції.
Однак, у вихідних даних ЗМІ, про який йдеться у цьому рішенні, відсутні посилання на адресу місцезнаходження кімнати №407 як на адресу засновника та/або редакції видання.
Стаття 16 Закону, якою врегульовано питання щодо реєстраційного свідоцтва на ЗМІ, не містить вимоги про визначення у ньому адреси видання.
Згідно ст. 21 Закону підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації за дорученням засновника (співзасновників) здійснює редакція або інша установа, що виконує її функції.Редакція діє на підставі свого статуту та реалізує програму друкованого засобу масової інформації, затверджену засновником (співзасновниками). Редакція друкованого засобу масової інформації набуває статусу юридичної особи з дня державної реєстрації, яка здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
В матеріалах справи відсутні докази того, що засновник як суб'єкт підприємницької діяльності та/або редакція рекламно-інформаційного щотижневика «Сфера»зареєстрована у кімнаті №407 готелю «Україна».
Позивач не спростував доводів відповідача та третьої особи про те, що ФОП ОСОБА_1 підприємницьку діяльність здійснював у кімнаті №413 готелю «Україна», а кімнату №407 використовував для проживання та за цією адресою міг отримувати поштову кореспонденцію.
Таким чином, сукупність вищенаведених доказів та оцінок не надає підстав для висновку про те, що ФОП ОСОБА_1 свою підприємницьку діяльність у вигляді видання ЗМІ - рекламно-інформаційного щотижневика «Сфера»- здійснював у кімнаті №407 готелю «Україна», - в той же час відсутні докази, які б спростовували його доводи про те, що таку діяльність він здійснював у кімнаті №413 того ж готелю.
Оцінивши доводи позивача про те, що, на його думку, факт укладення спірного договору про надання готельних послуг в якості прихованого договору суборенди, без отримання згоди власника майна на його укладення, є доведеним в силу приписів частини 2 ст. 35 ГПК України, суд не погоджується з ними, виходячи з наступного.
Як сказано у частинах 2 та 5 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.
Ст. 35 ГПК України в цілому відповідає приписам Конвенції про захист прав людини і основопложних свобод 1950 року та протоколів до неї.
Суд, оцінивши вищезгадані доводи позивача щодо рішення господарського суду Луганської області та постанови Луганського апеляційного господарського суду, вважає, що позивач припустився помилкового тлумачення вищецитованої норми законодавства, оскільки у даному випадку встановленим фактом є те, що господарський суд рішенням від 08.04.10 року по справі №11/46пд(10/125пд) відмовив у визнанні спірного договору недійсним, а Луганський апеляційний господарський суд постановою від 15.06.10 року залишив це рішення без змін.
На думку суду, фактом, встановленим судовим рішенням, є той (ті) висновок (висновки), якого (яких) суд дійшов, розглянувши спір по суті та виклавши їх у резолютивній частині рішення, - а не оціночні судження, викладені у описово-мотивувальній частині рішення, з огляду на що останні не є фактами, що не потребують доказування.
Така правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду України, у тому числі від 09.06.09 року по справі №6/408; від 18.10.05 року по справі №45/383; від 05.10.04 року по справі №6/408; та ін.
Як сказано у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.09 року №14 «Про судове рішення»(далі -Постанова №14), обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Поняття судового рішення надано у п.8 цієї постанови, а саме: під судовим рішенням, зазначеним у частині третій статті 61 ЦПК, мається на увазі будь-яке судове рішення, яким справа вирішується по суті, яке ухвалює суд у порядку цивільного судочинства (рішення, в тому числі й заочне, або ухвала, а також судовий наказ), у порядку господарського судочинства - відповідно до Господарського процесуального кодексу України, у порядку адміністративного судочинства - відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог, а тому вони не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покаладються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3,22,32-36,43,44,47-1,49,75, 82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позову відмовити.
2.Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 16.09.10 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення згідно ст.84 ГПК України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду у десятиденний термін з дня його підписання.
Рішення складено у повному обсязі та підписано - 20.09.2010 року.
Суддя А.П.Середа