91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
16.09.10 Справа № 8/219пн-к
За позовом ОСОБА_1, м. Краснодон Луганської області,
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська фірма «Силует»», м. Луганськ,
2.Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», м. Київ, -
про визнання недійсним кредитних договорів та договору іпотеки.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,
при секретарі судового засідання Рубан І.Є.,
в присутності представників сторін:
від позивача -ОСОБА_2 -адвокат, - довіреність №1461 від 10.08.10 року;
від 1-го відповідача -ОСОБА_3 -адвокат, - довіреність №б/н від 18.08.10 року;
від 2-го відповідача -Вербицький Д.В. -представник, - довіреність №б/н від 29.06.10 року, -
розглянувши матеріали справи, -
суть спору: позивач, посилаючись на невідповідність вимогам чинного законодавства, а також на порушення його корпоративних прав як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська фірма «Силует»»(далі -ТОВ «Луганська фірма «Силует»»), просить визнати недійсним кредитний договір №СR 08-123/900, укладений між ТОВ «Луганська фірма «Силует»»та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк»(далі -ЗАТ «ОТП Банк») 31.03.2008 року.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 26.08.10 року до 09.09.10 року за клопотанням позивача та 1-го відповідача -про надання їм часу для подання додаткових доказів, а також заперечень на відзив 2-го відповідача на позов; спір у цьому судовому засіданні не розглядався по суті.
Ухвалою суду від 26.08.10 року на підставі заяви 2-го відповідача, за згодою позивача, здійснено заміну 2-го відповідача в особі ЗАТ «ОТП Банк»- на його правонаступника в особі Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»(далі - ПАТ «ОТП Банк»).
06.09.10 року, через канцелярію суду, позивач подав уточнену позовну заяву про визнання кредитних договорів та договору іпотеки недійсними (вих. №б/н від 06.09.10 року), згідно якій просить суд з вищезазначених підстав визнати недійсними наступні договори:
кредитний договір №СR 08-123/900, укладений між ТОВ «Луганська фірма «Силует»»та ЗАТ «ОТП Банк»31.03.2008 року;
кредитний договір №СR 08-124/900, укладений між ТОВ «Луганська фірма «Силует»»та ЗАТ «ОТП Банк»31.03.2008 року;
іпотечний договір №PL 08-186/900, укладений між ТОВ «Луганська фірма «Силует»»та ЗАТ «ОТП Банк»31.03.2008 року;
договір поруки №SR 08-221/900, укладений між ТОВ «Луганська фірма «Силует»»та ЗАТ «ОТП Банк»14.05.2008 року.
Керуючись ч.4 ст. 22 ГПК України, суд ухвалою від 09.09.10 року прийняв цю заяву, оскільки позивач змінив лише предмет позову, залишивши незмінними його підстави.
Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 09.09.10 року до 16.09.10 року -з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази, а відповідачам -також і відзиви на заяву про уточнення позовних вимог.
До початку судового засідання, призначеного на 16.09.10 року, 2-й відповідач заявив клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.
У судовому засіданні позивач позов (з урахуванням його уточнення) підтримав у повному обсязі, мотивуючи свої вимоги наступним.
1)Пунктами 1.4.1 обох кредитних договорів (№СR 08-123/900 від 31.03.08 року та №СR 08-124/900 від 31.03.08 року) встановлено, що проценти за кредит розраховуються банком від суми кредиту на підставі процентної ставки в розмірі FIDR + 3% річних із розрахунку 365 днів на рік. При цьому за умови, якщо згідно з положеннями п. 1.4.2. (з підпунктами) цього договору відбулося збільшення процентної ставки, то з дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього договору проценти за кредит в гривнях враховуються банком від суми кредиту на підставі процентної ставки в розмірі FIDR + 5% річних із розрахунку 365 днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджено сторонами.
Згідно умов кредитного договору FIDR - це фіксована індикативна проце нтна ставка банку при прийнятті банком за договором банківського вкладу від фі зичної особи (вкладника) або для неї грошових коштів (вкладу) в валюті гривня строком на 12 місяців на умовах повернення банком таких грошових коштів (вкладу) та сплати банком процентів на такі грошові кошти (вклад) після спливу строку, вказаному в цьому пункті. Ставка FIDR визначається банком самостійно згідно стандартних тарифів банку.
На думку позивача, цей пункт обох договорів суперечить приписам ст.ст.632 та 1056-1 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ), оскільки згідно останній розмір процентів та порядок їх спла ти визначаються у договорі, - з огляду на що розмір відсотків, а не порядок визначення розміру відсотків, є суттєвою умовою кредитного договору.
Позивач вважає, що при укладенні обох кредитних договорів його сторонами не було досягнуто згоди щодо суттєвої умови кредитного договору - розміру процентів за користування кредитом, право на визначення якої в односторонньому порядку перебрано на себе бан ком.
2) Пунктом 2.3.6 обох кредитних договорів вста новлено, що протягом терміну їх дії у період з дати укладення до говору по 31.08.08 року включно позичальник зобов'язаний забезпе чити щомісячне зарахування грошових коштів (кредитові обороти) на поточний(і) рахунок(ки) позичальника та/або поручителів, відкритих у банку, у сумі, що ста новить не менше, ніж 13.070.000,00 гривень або еквівалент цієї суми в інших валютах.
Починаючи з 01.08.08 року та до закінчення терміну дії кожного до говору, позичальник зобов'язаний забезпечити щомісячне зарахування грошо вих коштів (кредитові обороти) на поточний(і) рахунок(ки) позичальника та/або поручителів, відкритих у банку, у сумі, що становить не менше, ніж 22.000.000,00 гривень або еквівалент цієї суми в інших валютах.
Позивач вважає, що ці положення кредитних договорів суперечать ст. 55 Закону Украї ни «Про банки і банківську діяльність», згідно якій банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг, - що обмежує свободу підприємницької діяльності 1-го від повідача.
3)Пунктами 2.3.8 обох кредитних договорів встановлено, що протягом терміну їх дії позичальник зо бов'язаний своєчасно сплачувати банку комісію за управління кредитом у розмірі 1,5 % від ліміту фінансування.
Позивач вважає, що ця умова договорів суперечить чинному законодавству, оскільки згідно ст. 1029 ЦКУ за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від сво го імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Однією із істотних умов договору управління є ви значення переліку майна, що передається в управління (ст. 1035 ЦК України), але умовами обох кредитних договорів не визначене майно, що передається 2-му від повідачу в управління.
Позивач вважає, що у кредитних договорах відсутній предмет управління, - тобто майно, яке передається, - оскільки 1-й відповідач не передавав та не мав наміру передавати в управління 2-му відповідачу будь-яке майно.
Таким чином, на думку позивача, умови кредитного договору передбачають, що 2-й відпо відач не буде здійснювати будь-які дії щодо управління (бо вони не ви значені умовами договору), але 1-й відповідач все одно зобов'язаний спла чувати комісію за ті послуги, які йому ніколи не будуть надані.
4)Пунктом 2.3.10 обох кредитних договорів передбачено, що, починаючи з 01.08.08 року, до кінця терміну дії договорів позичальник зобов'язаний проводити/забезпечувати проведення поручителями операцій щодо купівлі іноземної валюти через (за допомогою) банк(у) у розмірі, що дорівнює або перевищує 80% загаль ного обсягу операцій позичальника та/або поручителів щодо купівлі іноземної ва люти в усіх фінансово-кредитних установах, через (за допомогою) які (их) пози чальник та/або поручителі здійснюють операції з купівлі/продажу іноземної валю ти. При перерахунку сум операцій щодо купівлі та/або продажу іноземної валюти буде використовуватись валютний курс НБУ, що діяв на перший банківський день кожного календарного місяця, але у будь-якому випадку у розмірі, що дорівнює або перевищує еквівалент суми 3.330.000,00 гривень.
Позивач вважає, що ці положення кредитних договорів суперечать вищецитованій ст. 55 Закону Украї ни «Про банки і банківську діяльність»та обмежують свободу підприємницької діяльності 1-го від повідача.
5)Пункт 2.3.14 кожного спірного кредитного договору передбачає, що протягом терміну дії цього договору позичальник зо бов'язаний забезпечити, щоб власником (ами)/учасником(ами)/засновником(ами) позичальника протягом терміну дії цього договору не приймалися рішення та/або не здійснювалися будь-які дії щодо нарахування та/або розподілу та/або виплати на користь третіх осіб (в тому числі на користь власника (ів)/учасника(ів)/засновника (ів)/акціонера (ів) позичальника) прибутку (дивідендів), що був/буде отриманий позичальником в результаті здійснення (ведення) господар ської діяльності позичальника, без письмового дозволу (має містити підписи двох уповноважених осіб банку та відбиток печатки банка) на це Банку.
Цим положенням обох кредитних договорів, вважає позивач, обмежені та порушені його корпоративні права, оскільки він є засновником 1-го відповідача, а тому згідно ст.10 Закону України «Про госпо дарські товариства»має право брати участь:
а)в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;
6)у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.
Загальні збори учасників то вариства є вищим органом управління ТОВ «Луганська фірма «Силует»». Позивач стверджує, що, враховуючи положення п. 8 статуту цього товариства (в редакції 2004 року), лише загальні збори мають право прийняти рішення про укладення будь-якого договору (в тому числі кредитного та іпотеки), сума якого перевищує 5 000,00 гривен.
Приймаючи до уваги те, що загальні збори учасників є правомочними лише за умо ви, що на них присутні учасники, що володіють в сукупності понад 60 % голосів, та виходячи з того, що позивач володіє 83,038 %, - рішення загальних зборів, що були проведені без участі позивача, є неправомочними, що має наслідком їх недійсність.
Рішення 1-го відповідача про укладення спірних кредитних договорів та про надання повноважень директору ОСОБА_5 на їх підписання було прийнято на загальних зборах учасників ТОВ «Луганська фірма «Силует»від 28.02.08 року та зафіксовано у протоколі №24.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 24.06.2010 року по справі № 24/33пн-к за його (ОСОБА_1) позовом до ТОВ «Луганська фірма «Силует»»- про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ «Лу ганська фірма «Силует»- визнані недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ «Луганська фірма «Силует», оформлені протоколом від 28.02.2008 року за № 24.
Таким чином, на думку позивача, на момент укладення усіх спірних договорів (зазначених кредитних договорів, а також дого вору іпотеки №PL 08-186/900 від 31.03.08 року та договору поруки №SR 08-221/900 від 14.05.08 року) особа, яка підписала їх від імені 1-го відповідача, була не уповноважена на вчинення таких дій, тобто договори від імені останнього були укладені фізичною особою, яка не мала згідно з п. 2 ст. 203 ЦК необхідного обсягу цивільної дієздатності представника юридич ної особи, що відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК свідчить про нікчемність даних правочинів, - що є підставами для визнання їх недійсними.
1-й відповідач уточнений позов визнав, вважаючи його законним та обґрунтованим (відзив на позов від 07.09.10 року за вих. № б/н) (том 2, а.с.54-55).
2-й відповідач первісний (відзив на позов від 25.08.09 року за вих. №900-04/2034 (том 1, а.с.60-139) та зустрічний позови (відзив від 08.09.10 року за вих. №900-04/2164) (том 2, а.с.56-153; том 3, а.с.1-65) не визнав, вважаючи їх такими, що суперечать фактичним обставинам справи, незаконними та необґрунтованими тому, що, на його думку:
цей спір є непідсудним господарському суду, оскільки спірні договори укладено між юридичними особами, а з позовом до суду звернулася фізична особа, яка не є стороною жодного з договорів та у порядку і у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довела, що у даному випадку має місце порушення її корпоративних прав;
спірні договори укладені від імені юридичної особи та підписані уповноваженою нею посадовою особою, при цьому остання діяла відповідно до своїх статутних повноважень та рішення загальних зборів учасників ТОВ «Луганська фірма «Силует»»від 28.02.08 року, протокол №24;
навіть у випадку, якщо посадова особа ТОВ «Луганська фірма «Силует»»діяла з перевищенням наданих їй повноважень, - подальші дії товариства (сплата відсотків за користування кредитом; та т.і.) свідчать про наступне схвалення ним спірних договорів, кожен з яких укладено з додержанням вимог чинного законодавства, - на підтвердження чого 2-й відповідач надав документальні докази (том 1, а.с.82-134; том 2, а.с.62-153; том 3, а.с 1-65).
У судовому засіданні 16.09.10 року він заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні 2-го відповідача - Національного банку України (далі - НБУ) (вих. № б/н від 16.09.10 року), оскільки рішення господарського суду по цій справі, на його думку, може вплинути на права та обов'язки НБУ.
Позивач та 1-й відповідач заперечили проти задоволення цього клопотання, вважаючи його безпідставним та спрямованим на навмисне затягування розгляду даного спору, оскільки НБУ жодним чином не причетний до укладення спірних договорів та визначення умов кожного з них, а рішення суду по цій справі ніяк не може вплинути на його права та обов'язки.
Розглянувши клопотання, заслухавши думку позивача та 1-го відповідача з цього приводу, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст. 27 ГПК України, суд відмовив у його задоволенні.
І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
03.07.02 року державним реєстратором виконкому Луганської міської ради в якості юридичної особи зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська фірма «Силует»», реєстраційний запис №13821200000007552 (том 1, а.с.12).
Статут товариства, який був чинним на час укладення спірних договорів, був затверджений на загальних зборах його учасників 21.06.04 року, протокол №6 (том 1, а.с.66-78).
Згідно статуту ТОВ «Луганська фірма «Силует»» створене як корпоративне підприємство з метою одержання прибутку (п.1 розділу 1), воно є підприємницьким товариством (п.2 розділу 1) та юридичною особою приватного права (п.3 розд. 1).
Учасниками товариства є громадяни України: ОСОБА_1, який є власником 83,038% статутного капіталу; ОСОБА_6 - 16,940% статутного капіталу, та ОСОБА_7 - 0,022% статутного капіталу (п.1 розд. 3; п.1 розд.4).
Згідно п.2 розділу 3 статуту учасники товариства мають низку прав, у т.ч.: брати участь: в управлінні справами товариства у порядку, визначеному в установчих документах, крім випадків, встановлених законом; у розподілі прибутку товариства та одержувати його частину (дивіденди) у порядку, встановленому статутом і розміром пропорційно вкладу кожного з учасників у статутному капіталі; одержувати інформацію про діяльність товариства.
Відповідно до розділу 6 статуту вищим органом управління товариством є загальні збори учасників (п.1), до повноважень яких належать: а)визначення основних напрямків діяльності товариства; м)інші питання.
Загальні збори вважаються правомочними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності понад 60% голосів (п.5).
В період між загальними зборами товариства його діяльністю керує голова товариства, який має низку повноважень, у т.ч.: узгоджувати договори оренди (найму), а також усі види угод, що укладаються на суму понад 5000 грн. (п.8).
Для здійснення поточного керівництва діяльністю товариства його загальними зборами призначається або обирається директор, який вирішує усі питання його діяльності, за винятком віднесених цим статутом та діючим законодавством до компетенції інших органів товариства (п.10).
Згідно п.12 розділу 6 статуту до числа повноважень директора віднесено право:
діяти від імені товариства у межах, встановлених законодавством, установчими документами та контрактом;
діяти без доручення від імені товариства, представляти його інтереси в усіх підприємствах, закладах, організаціях, укладати угоди, договори;
укладати від імені товариства угоди, узгоджуючи їх у передбачених випадках з головою товариства;
діяти від імені товариства в межах, встановлених законодавством та установчими документами.
Директор підзвітний загальним зборам учасників і голові товариства, організовує виконання його рішень; він не має права приймати рішення, які виходять за межі його повноважень.
Як вбачаться з наявних у справі доказів, 28.02.2008 року відбулися загальні збори учасників ТОВ «Луганська фірма «Силует»», за результатами засідання яких були прийняті наступні рішення, зафіксовані у протоколі за № 24:
1.З метою рефінансування заборгованості товариства перед ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»», отримати у ЗАТ «ОТП Банк»такі кредити:
а) кредит на рефінансування кредиту, отриманого відповідачем від ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»»згідно з кредитною угодою від 14.09.2004 року № 013/2004, на таких умовах:
сума кредиту - 1 055 255,94 дол. США;
строк дії ліміту/кредиту -60 місяців;
відсоткова ставка -1 М LIBOR + 6,15%.
б)кредит на рефінансування кредитної лінії, відкритої ТОВ «Луганська фірма «Силует»» в ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»»згідно з договором про поновлювану кредитну лінію від 10.11.2006 року за № 27-01-06, на таких умовах:
сума кредиту 12 200 000,00 грн.;
строк дії ліміту/кредиту -60 місяців;
відсоткова ставка -FIDR + 3%.
2.В якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Луганська фірма «Силует»»по отриманих у ЗАТ «ОТП Банк»кредитах передати в іпотеку ЗАТ «ОТП Банк»нерухоме майно, що належить ТОВ «Луганська фірма «Силует»»на праві власності, а саме, торговельний центр, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтская, 73.
3.Застрахувати майно, яке передається в іпотеку, у страховій компанії, акредитованій у ЗАТ «ОТП Банк», на умовах, які задовольняють ЗАТ «ОТП Банк».
4.Надати майнову та фінансову поруку ТОВ «Луганська фірма «Силует»»по зобов'язаннях ВАТ «Горизонт»перед ЗАТ «ОТП Банк», що випливають із договору про надання кредитної лінії, який буде підписано між ЗАТ «ОТП Банк»та ВАТ «Завод гірничорятувальної техніки «Горизонт», на таких умовах:
максимальний ліміт 4 000 000,00 грн.;
строк дії ліміту - 36 місяців, максимальний строк траншів -360 календарних днів;
відсоткова ставка - поточна ринкова відсоткова ставка, 1 M LIBOR + 7% та EULIBOR + 7% з можливістю збільшення на 2% річних у разі невиконання ВАТ «Горизонт»своїх зобов'язань.
5.Надати майно і фінансову поруку відповідача по зобов'язаннях ЗАТ «Старобільський ЗЗЦМ»перед ЗАТ «ОТП Банк»по договору про надання кредитної лінії, що буде підписаний між ЗАТ «ОТП Банк»і ЗАТ «Старобільський ЗЗЦМ», на наступних умовах:
максимальний ліміт 10 000 000,00 грн.;
строк дії ліміту - 60 місяців, максимальний строк траншів - 360 календарних днів;
відсоткова ставка - FIDR + 4%, 1 M LIBOR + 7% та 1 M EULIBOR + 7% по траншу рефінансування, поточна ринкова ставка 1 M LIBOR + 7% та 1 M EULIBOR + 7% по траншах на поповнення оборотних засобів.
6.Надати майно і фінансову поруку відповідача по зобов'язаннях ПП «Фелікс»перед ЗАТ «ОТП Банк»по договору про надання кредитної лінії, що буде підписаний між ЗАТ «ОТП Банк»і ПП «Фелікс», на наступних умовах:
максимальний ліміт 8 000 000,00 грн.;
строк дії ліміту - 36 місяців, максимальний строк траншів -360 календарних днів;
відсоткова ставка - поточна ринкова ставка 1 M LIBOR + 7% та 1 M EULIBOR + 7%.
7.Звернутись до ПП «Фелікс», ЗАТ «Старобільський ЗЗЦМ», ВАТ «Завод гірничорятувальної техніки «Горизонт»з клопотанням про надання фінансової поруки по отриманих відповідачем в ЗАТ «ОТП Банк»кредитам.
8.Затвердити кредитні договори, договори поруки, іпотечні договори і договори страхування, що будуть укладені на вищенаведених умовах між відповідачем та ЗАТ «ОТП Банк».
9.Право підпису договорів про надання кредитів, договорів поруки, іпотечних договорів і договорів страхування, а також всіх необхідних документів надати директору відповідача.
На виконання цих рішень між ТОВ «Луганська фірма «Силует»та ЗАТ «ОТП Банк»укладено наступні договори, що є предметом спору по цій справі:
1)31.03.08 року між ТОВ «Луганська фірма «Силует»(позичальник) та ЗАТ «ОТП Банк»(банк) укладено кредитний договір № СR 08-123/900, згідно якому банк зобов'язався надати позичальнику (1-му відповідачу) кредит у розмірі, що не перевищує ліміт фінансування - 12200000,00 грн. (підпункти 1.1-1.3 пункту 1 договору), а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за кори стування (підпункт 1.4 п.1) (том 1, а.с.30-38);
2)31.03.08 року між тими ж сторонами укладено кредитний договір № СR 08-124/900, згідно умов якого банк зо бов'язався надати позичальнику -1-му відповідачу кредит у розмірі, що не перевищує ліміт фінансу вання - 1055255,94 доларів США (підпункти 1.1-1.3 пункту 1 договору), а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування (підпункт 1.4 п.1) (том 2, а.с.26-34);
Спірні (на думку позивача) умови кожного з кредитних договорів викладені вище у цьому рішенні.
3)31.03.08 року для забезпечення ви конання 1-м відповідачем боргових зобов'язань за кредитними договорами від 31.03.08 року №СR 08-123/900 та № СR 08-124/900 між 1-м відповідачем (іпотекодавець) та 2-м відповідачем (іпотекодержатель) був укладений іпотечний договір №РL 08-186/900, який посвідчено при ватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Алейніковим М.В. 31.03.08 року, за реєстром №1359.
Згідно цьому договору для забезпечення повного, належного та своєчасного виконання іпотекодавцем боргових зобов'язань за двома вищеназваними кредитними договорами іпотекодавець надає у іпотеку предмет іпотеки. У разі невиконання та/або неналежного виконання іпотекодавцем боргових зобов'язань за кредитними договорами та/або у інших заставних випадках в силу цього договору іпотекодержатель має переважне право перед іншими кредиторами іпотекодавця одержати виконання боргових зобов'язань та задоволення фактичних вимог за рахунок предмету іпотеки (п.1.1).
Предметом іпотеки згідно договору є торговельний центр, розташований за адресою: Луганська область, місто Луганськ, вул. Совєтская, 73, що належить іпотекодавцю на праві власності (п.1.2); у цьому ж пункті наведено опис предмету іпотеки.
31.03.08 року накладено заборону відчуження предмету іпотеки (том 2, а.с.15-20);
4)14.05.08 року між 1-м відповідачем (поручитель) та 2-м відповідачем (кредитор) укладено договір поруки №SR 08-221/900, відповідно до якого, враховуючи, що кредитор уклав договори про зобов'язання з боржниками, відповідно до положень яких повне, своєчасне та належне виконання зобов'язання боржників має бути забезпечене поручителем, беручи до уваги, що поручитель ознайомлений з текстом договорів про зобов'язання та цілком розуміє їх зміст і погоджується поручитися перед кредитором:
шляхом прийняття на себе зобов'язання відповідати перед кредитором за повне, своєчасне та належне виконання боржниками зобов'язання у повному обсязі зобов'язання;
у випадку невиконання та/або неналежного виконання боржником зобов'язання, протягом 3-х банківських днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора виконати таке зобов'язання на користь кредитора, якщо інше не буде вимагатися кредитором у письмовій формі (п.1.1) (том 2, а.с.10-14).
Дослідження судом змісту кожного з вищезгаданих договорів показало, що ними врегульовано усі їх істотні умови.
Кожен з договорів від імені ТОВ «Луганська фірма «Силует»»підписано директором ОСОБА_5
Рішенням господарського суду Луганської області від 24.06.10 року по справі №24/33пн-к, яке набрало законної сили, усі вищезгадані рішення загальних зборів учасників ТОВ «Луганська фірма «Силует»»від 28.02.08 року, зафіксовані у протоколі №24, - визнано недійсними.
Позивач, посилаючись на невідповідність кожного із 4-х спірних договорів вимогам чинного законодавства та порушення його (позивача) корпоративних прав, просить визнати їх недійсними.
ІІ. Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
1.Позивач документально довів, що він є учасником ТОВ «Луганська фірма «Силует»».
Свої позовні вимоги він мотивує невідповідністю кожного із спірних договорів вимогам чинного законодавства, порушенням прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «Луганська фірма «Силует»»(1-й відповідач), а також порушенням його власних корпоративних прав, а саме: права на участь в управлінні справами названого товариства та на отримання частини прибутку (дивідендів) за результатами його діяльності.
2-й відповідач цей спір вважає непідвідомчим господарському суду.
Дослідивши питання щодо підвідомчості та підсудності цього спору, суд дійшов наступних висновків.
У п.1.2 рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.07 року №04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»(далі -Рекомендації ВГСУ) викладена правова позиція, згідно якій до корпоративних спорів належать також спори за позовами учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів.
Однією з підстав цього позову є посилання позивача на порушення його корпоративних прав.
Пленум Верховного Суду України у п.2 постанови від 24.10.08 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів (далі -Постанова №13) зазначив, що до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. При визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до
закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
За приписами п. 4 ч. 1 статті 12 Господарсько процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Позивач по даній справі не є стороною жодного із спірних договорів, він не надав суду доказів на право представництва по цій справі інтересів юридичної особи у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська фірма «Силует»» як сторони кожного з цих договорів, а тому його позовні вимоги, мотивовані посиланням на порушення охоронюваних законом прав та інтересів ТОВ «Луганська фірма «Силует»»з огляду на редакцію пунктів 1.4.1; 2.3.6; 2.3.8; 2.3.10; 2.3.14 обох спірних кредитних договорів, -не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 не є належним позивачем з причин, перелічених у цьому абзаці рішення.
Такий висновок витікає також з аналізу чинного законодавства, у т.ч.: ст. 10 Закону України від 19.09.1991 року №1576-ХІІ «Про господарські товариства», ст.ст.97,116 та 145 Цивільного кодексу України, ст.ст.88 та 167 Господарського кодексу України, - з якими кореспондується пункт 2 розд.3 статуту ТОВ «Луганська фірма «Силует»».
Аналогічна правова позиція викладена у пунктах 11 та 51 Постанови №13 (п.2.2.1 Рекомендацій ВГСУ), відповідно до якої акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства. При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.
2.В той же час позивач по даній справі документально довів факт порушення загальними зборами учасників ТОВ «Луганська фірма «Силует»», що відбулися 28.02.08 року та прийняли рішення, зафіксовані у протоколі №24, низки його корпоративних прав, а саме: брати участь в управлінні справами товариства у порядку, визначеному в установчих документах, крім випадків, встановлених законом; у розподілі прибутку товариства та одержувати його частину (дивіденди) у порядку, встановленому статутом і розміром пропорційно вкладу кожного з учасників у статутному капіталі, - на що він посилається як на одну з підстав цього позову.
Господарський суд Луганської області рішенням від 24.06.10 року по справі №24/33пн-к, яке набрало законної сили, скасував вищезгадані неправомірні рішення загальних зборів.
Згідно приписам ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Позивач вважає, що усі чотири спірні договори, підписані на виконання вищезгаданих недійсних рішень зборів учасників ТОВ «Луганська фірма «Силует»від 28.02.08 року, зафіксованих у протоколі №24, - підлягають визнанню недійсними як такі, що укладені з порушенням вимог чинного законодавства.
Дослідивши його доводи, суд погоджується з ними з огляду на таке.
Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).
В силу частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно імперативу, викладеному у ч. 2 ст. 203 ЦКУ, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, - з огляду на що юридична особа лише за таких умов набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч.1 ст. 92 ЦКУ).
Аналіз кожного із чотирьох спірних договорів показав, що при їх укладенні порушено вимоги частини 2 ст.203 Цивільного кодексу України.
Як встановлено статтею 204 ЦКУ, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 97 ЦК України управління господарським товариством здійснюють його органи, до числа яких віднесені загальні збори його учасників та виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Як сказано у ч.2 ст. 98 ЦКУ, рішення загальних зборів приймаються простою більшістю голосів з числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.
Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію (ч.1 ст. 99 ЦКУ).
З наявних у справі доказів вбачається, що вищезгадані загальні збори, що відбулися 28.02.08 року, внаслідок відсутності кворуму та порушення вимог Закону України «Про господарські товариства» при скликанні зборів та їх проведенні, не мали достатніх правих підстав приймати рішення про укладення спірних договорів, а директор цього товариства - не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для їх підписання.
Згідно приписам частини 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, - тобто законодавець наголошує: не будь-коли, а саме в момент вчинення правочину.
Наявними у справі доказами доведено, що посадова особа 1-го відповідача -директор ОСОБА_5 -на момент вчинення спірних правочинів не мала належної цивільної дієздатності для їх укладення та підписання.
Як сказано у частинах 2-3 ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 1 статтею 216 Цивільного кодексу України визначено правові нас лідки недійсності правочину, а саме: недійсний правочин не створює юридичних наслід ків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій по слузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Таким чином, вимога позивача про визнання недійсними обох кредитних договорів підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про ви знання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінте ресованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
При вирішенні спору в частині визнання недійсними іпотечного договору та договору поруки суд виходить з того, що статтею 548 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
У зв'язку з викладеним позов в частині визнання недійсними іпотечного договору та договору поруки, які також укладені без наявності належної цивільної дієздатності з боку представника 1-го відповідача, також підлягає задоволенню.
Схожа правова позиція мала місце при вирішенні господарськими судами України аналогічних спорів, у тому числі: господарським судом Донецької області у справах № 29/103пд та №29/104пд, рішення від 28.05.09 року по кожній з яких залишене без змін постановами Донецького апеляційного господарського суду від 04.08.09 року та постановами Вищого господарського суду України від 25.11.09 року; господарським судом міста Києва у справі №45/271-6/268; та ін.
Отже, з урахуванням усіх вищевикладених доводів позов підлягає задоволенню в цілому.
Керуючись ст.ст. 44, 47-1 та 49 ГПК України, суд покладає судові витрати на обох відповідачів солідарно.
Судом встановлено, що позивач, звертаючись з цим позовом до суду, припустився надмірної сплати державного мита.
Так, згідно п. «б»ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»за розгляд господарським судом немайнового спору, до категорії яких належить позов по цій справі, на користь Державного бюджету України підлягає сплаті державне мито у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або 85,00 грн.
Позивач на підставі квитанції №3253.23.4 від 04.08.10 року сплатив 300,00 грн. (том 1, а.с.10), - тобто сума надмірної сплати становить 215,00 грн, (300,00 грн. -85,00 грн.), які підлягають поверненню з Державного бюджету України на користь платника.
На підставі викладеного, ст.10 Закону України від 19.09.91 року №1576-ХІІ «Про господарські товариства», ст.ст.202,203,215,216 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,22.32-34,36.43,44.47-1,49, 82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Визнати недійсним кредитний договір №СR 08-123/900, укладений 31.03.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганська фірма «Силует»»та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк».
3.Визнати недійсним кредитний договір №СR 08-124/900, укладений 31.03.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганська фірма «Силует»»та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк».
4.Визнати недійсним іпотечний договір №PL 08-186/900, укладений 31.03.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганська фірма «Силует»»та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк».
5.Визнати недійсним договір поруки №SR 08-221/900, укладений 14.05.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганська фірма «Силует»»та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк».
6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська фірма «Силует»», ідентифікаційний код 03052658, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Совєтская, 73, та з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ідентифікаційний код 21685166, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Жилянська. 43, - на користь громадянина ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, - солідарно судові витрати, а саме: державне мито у сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.
7.Повернути з Державного бюджету України на користь громадянина ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, - надмірно сплачене державне мито у сумі 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 00 коп.
Підставою для повернення вказаної суми коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 16.09.10 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення згідно ст.84 ГПК України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду у десятиденний термін з дня його підписання.
Рішення складено у повному обсязі та підписано - 20.09.2010 року.
Суддя А.П.Середа