Ухвала
31 липня 2023 року
м. Київ
справа № 495/2156/21
провадження № 61-8219 ск 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,
1. У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на свою користь грошові кошти в розмірі 15 000 доларів США (418 500,00 грн - на 26 березня 2021 року за офіційним курсом НБУ) заборгованості за договором позики від 12 липня 2017 року, 296 400 доларів США (7 765 680,00 грн - станом на 13 липня 2018 року за офіційним курсом НБУ) по відсоткам за договором позики та інфляційні збитки в розмірі 63 887, 72 грн.
2. Разом із позовом ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , а саме: будівлю магазину, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 92.9 кв. м., зареєстрована на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_1 22 квітня 2004 року, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, рішення № 205 від 18 березня 2004 року, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в державному реєстру прав власності на нерухоме майно: 5577841, квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 59.14 кв. м., житловою площею 36.85 кв. м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в державному реєстру прав власності на нерухоме майно: 18766177, зареєстрована на підставі договору дарування № 5817 від 29 серпня 2001 року. Накласти арешт на нерухоме, рухоме майно яке належить ОСОБА_3 , а саме: будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у складі з: кафе з літнім майданчиком літ. «А», площею 58.0 кв. м., адміністративною будівлею літ. «Б», площею 17.3 кв. м., будинок відпочинку літ. «В», площею 171.0 кв. м., розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 51103000000:03:003:0001, площею 0,5000 га., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1080177051103, зареєстровано на підставі договору купівлі - продажу №616 від 12 липня 2017 року, легковий транспортний засіб, марки Mersedes-benz, моделі С 300, 2012 року випуску, об'ємом двигуна 2996, мотоцикл, марки Suzuki, моделі Bandit 250, 1994 року випуску, об'ємом двигуна 248. Заборонити суб'єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, районним державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо майна, а саме: будівлі магазину, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 92.9 кв. м., зареєстрована на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_1 22 квітня 2004 року, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, рішення № 205 від 18 березня 2004 року, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в державному реєстру прав власності на нерухоме майно: 5577841, квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 59.14 кв. м., житловою площею 36.85 кв. м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в державному реєстру прав власності на нерухоме майно: 18766177, зареєстрована на підставі договору дарування № 5817 від 29 серпня 2001 року; будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у складі з: кафе з літнім майданчиком літ. «А», площею 58.0 кв. м., адміністративною будівлею літ. «Б», площею 17.3 кв. м., будинок відпочинку літ. «В», площею 171.0 кв. м., розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 51 103000000:03:003:0001, площею 0,5000 га., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1080177051103, зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу №616 від 12 липня 2017 року. Заборонити суб'єктам територіальних сервісних центрів МВС, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо майна, а саме: легкового транспортного засобу, марки Mersedes-benz, моделі С 300, 2012 року випуску, об'ємом двигуна 2996, мотоцикла, марки Suzuki, моделі Bandit 250, 1994 року випуску, об'ємом двигуна 248. Заборонити ОСОБА_1 відчужувати, проводити дії щодо знищення, демонтажу належного їй нерухомого майна, а саме: будівлі магазину, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 92.9 кв. м., зареєстрована на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_1 22 квітня 2004 року, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, рішення № 205 від 18 березня 2004 року, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в державному реєстру прав власності на нерухоме майно: 5577841, квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 59.14 кв. м., житловою площею 36.85 кв. м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в державному реєстру прав власності на нерухоме майно: 18766177, зареєстрована на підставі договору дарування № 5817 від 29 серпня 2001 року. Заборонити ОСОБА_3 відчужувати, проводити дії щодо знищення, демонтажу належного йому нерухомого, рухомого майна, а саме: будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у складі з: кафе з літнім майданчиком літ. «А», площею 58.0 кв. м., адміністративною будівлею літ. «Б», площею 17.3 кв. м., будинок відпочинку літ. «В», площею 171.0 кв. м., розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 51103000000:03:003:0001, площею 0,5000 га., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1080177051103, зареєстровано на підставі договору купівлі - продажу № 616 від 12 липня 2017 року, легковий транспортний засіб, марки Mersedes-benz, моделі С 300, 2012 року випуску, об'ємом двигуна 2996, мотоцикл, марки Suzuki, моделі Bandit 250, 1994 року випуску, об'ємом двигуна 248.
3. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року, заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено відчуження майна, а саме: будівлі магазину, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 92.9 кв. м., зареєстрована на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_1 22 квітня 2004 року, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, рішення № 205 від 18 березня 2004 року, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в державному реєстру прав власності на нерухоме майно: 5577841, квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 59.14 кв. м., житловою площею 36.85 кв. м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в державному реєстру прав власності на нерухоме майно: 18766177, зареєстрована на підставі договору дарування № 5817 від 29 серпня 2001 року, будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у складі з: кафе з літнім майданчиком літ. «А», площею 58.0 кв. м., адміністративною будівлею літ. «Б», площею 17.3 кв. м., будинок відпочинку літ. «В», площею 171.0 кв. м., розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 51103000000:03:003:0001, площею 0,5000 га., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1080177051103, зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу № 616 від 12 липня 2017 року, легкового транспортного засобу, марки Mersedes-benz, моделі С 300, 2012 року випуску, об'ємом двигуна 2996, мотоциклу, марки Suzuki, моделі Bandit 250, 1994 року випуску, об'ємом двигуна 248. В задоволенні інших вимог заяви відмовлено.
4. До Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.
5. Як підставу для скасування судових рішень скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а також неповно з'ясовано всі обставини справи.
6. Вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що позивач, звертаючись до суду не довід того, що відповідачами були порушенні його права, тобто суди попередніх інстанцій не переконалися в тому, що між сторонами виник спір і такий спір виник саме щодо рухомого та нерухомого майна відповідачів, яке у справі взагалі не є предметом позову.
7. Перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.
8. Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову у цій справі ОСОБА_2 вказував на те, що предметом спору по даній справі є стягнення грошових коштів, а підставою для звернення до суду стало невиконання відповідачами обов'язку щодо їх повернення. Невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до затруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення його права свободи на доступ до правосуддя. На теперішній час відповідачі намагаються відчужити власне майно на користь третіх осіб, а тому є підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту.
9. Частиною першою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
10. Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
11. Забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
12. Тобто метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
13. Відповідно до пунктів 1, 2 та 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
14. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частини друга та третя статті 150 ЦПК України).
15. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
16. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
17. З оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі № 495/2156/21 є вимога про стягнення з відповідачів грошових коштів у розмірі 15 000 доларів США (418 500,00 грн - на 26 березня 2021 року за офіційним курсом НБУ) заборгованості за договором позики від 12 липня 2017 року, 296 400 доларів США (7 765 680,00 грн - станом на 13 липня 2018 року за офіційним курсом НБУ) по відсоткам за договором позики та інфляційні збитки в розмірі 63 887, 72 грн., які відповідачі не повернули позивачу у передбачений розпискою строк.
18. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2012 року № 18?рп/2012 зазначив, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
19. Крім цього відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece від 19 березня 1997 року).
20. Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку існування загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.
21. Також судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише покладає на суд обов'язок з'ясовувати наявність спору. Суд лише під час розгляду справи по суті надає правову оцінку заявленим позивачем вимогам, під час же вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, суд повинен з'ясувати лише наявність спору, який в даному випадку присутній.
22. Відтак доводи касаційної скарги щодо того, що суди попередніх інстанцій не переконалися в тому, що спір у цій справі виник саме щодо рухомого та нерухомого майна відповідачів, яке у справі не є предметом позову є необґрунтованими.
23. Таким чином, враховуючи, що предметом позову у цій справі є стягнення з відповідачів значної суми грошових коштівта доводи заяви про забезпечення позову є обґрунтованими, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність забезпечення позову у цій справі, а враховуючи те, що спір у цій справі по суті не вирішено, розгляд справи триває, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування заходів забезпечення позову та звертає увагу на те, що забезпечення позову є лише тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
24. Крім цього у справі № 495/2156/21 постановою Верховного Суду від 07 квітня 2022 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року, з підстав її необґрунтованості.
25. Верховний Суд у цій постанові також дійшов висновку про те, що забезпечення позову у цій справі, шляхом заборони відчуження вказаного майна, є обґрунтованим та співмірним із заявленими позовними вимогами про, що судами попередніх інстанцій було зроблено вірний висновок.
26. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
27. З огляду на те, що касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, а правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді В. В. Пророк
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров