Ухвала
31 липня 2023 року
м. Київ
справа № 703/191/22
провадження № 61-6122 ск 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати незаконним і скасувати наказ керівника «Виробничого підрозділу служби колії» «Шевченківська дистанція колії» регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») від 16 грудня 2021 року № 01-02/481 про відсторонення його від роботи без збереження заробітної плати, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу при незаконному відстороненні від роботи з 16 грудня 2021 року по день винесення судом рішення та допустити рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць до негайного виконання.
2. Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 червня 2022 року позов задоволено частковою. Визнано протиправним наказ керівника «Виробничого підрозділу служби колії» «Шевченківська дистанція колії» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» від 16 грудня 2021 року № 01-02/481 «Про відсторонення від роботи» ОСОБА_1 - бригадира (звільнений) з поточного утримання ремонту колії та штучних споруд 5 розряду Околоток №1 ст. Шевченко, з 16 грудня 2021 року без збереження заробітної плати до дня фактичного щеплення проти СОVID-19 або отримання висновку лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти СОVID-19. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при незаконному відстороненні від роботи з 16 грудня 2021 року по 28 лютого 2022 року включно в розмірі 47 635,50 грн, з яких відрахувати податки і інші обов'язкові платежі. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
3. Постановою Черкаського апеляційного суду від 14 березня 2023 року апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» задоволено. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 червня 2022 року скасоване. Позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
4. До Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 14 березня 2023 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 червня 2022 року.
5. Підставою касаційного оскарження судового рішення скаржник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми права, не досліджено належним чином всі обставин та докази у справі, що призвело до постановлення неправомірного рішення. Суд апеляційної інстанції формально відніс скаржника до числа працівників, які підлягали обов'язковому щепленню від коронавірусної хвороби COVID?19, невірно застосувавши висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21.
7. Перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржуване судове рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.
8. Частинами першою та другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
9. Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
10. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 вирішуючи питання правомірності відсторонення від роботи працівника у зв'язку із відсутності у нього щеплення від СОVID-19 дійшов, зокрема, висновку про те, що відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.
11. Крім цього Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що за змістом пункту 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного життя. Поняття приватного життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру. Тому обмеження, накладені, зокрема, на доступ до трудової діяльності, впливають на приватне життя людини та є втручанням у право на повагу до такого життя. З огляду на вказане спірні правовідносини, пов'язані з оцінкою правомірності відсторонення позивачки, підпадають під дію статті 8 Конвенції.
12. Критерії правомірного втручання держави у право на повагу до приватного життя людини викладені в пункті 2 статті 8 Конвенції, відповідно до якого органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
13. З огляду на цей припис критеріями сумісності заходу втручання у право на повагу до приватного життя з гарантіями статті 8 Конвенції є такі: 1) чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, який відповідає вимогам до якості (доступність, чіткість і зрозумілість, передбачуваність застосування з метою уникнення ризику свавілля); 2) чи переслідувало легітимну мету, що випливає саме зі змісту пункту 2 вказаної статті; 3) чи є відповідний захід нагально потрібним і пропорційним цій меті (необхідним у демократичному суспільстві), тобто, чи є він у ситуації конкретної людини найменш обтяжливим засобом, що дозволяє досягнути визначеної в пункті 2 статті 8 мети. Втручання становитиме порушення гарантій статті 8 Конвенції, якщо воно не відповідатиме будь-якому з означених критеріїв.
14. Велика Палата Верховного Суду констатувала, що не має підстав для сумнівів у тому, що у відповідний період Україна, поряд з іншими державами, зазнала значних труднощів у сфері охорони здоров'я. Згідно зі статистичними даними в середньому у 2021 році від COVID-19 в Україні помирало 7 168 осіб на місяць. Коронавірусна інфекція COVID?19 у тому році стала другою за частотою причиною смертей українців (12 %) після серцево-судинних захворювань (60,2 %). Вказане зумовлювало необхідність вжиття державою певних обмежувальних заходів, пов'язаних, зокрема, із втручанням у право на повагу до приватного життя для захисту здоров'я населення від хвороби, яка може становити серйозну небезпеку, а саме для запобігання подальшому її поширенню, попередження важких ускладнень у хворих на COVID-19, мінімізації серед них кількості летальних випадків. Така мета відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції є легітимною. Встановивши обов'язковість щеплення проти COVID-19 для окремих категорій працівників як умову продовження виконання ними трудових обов'язків, держава намагалася досягнути цієї мети.
15. За змістом Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України (далі - МОЗ) від 04 жовтня 2021 року (далі - Перелік № 2153), який передбачав обов'язкове профілактичне щеплення для окремих категорій працівників проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, обов'язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов'язаних зі станом здоров'я конкретної людини, із загального правила про обов'язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об'єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.
16. Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов'язків, зокрема, оцінки об'єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.
17. Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов'язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:
- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);
- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;
- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;
- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.
18. Визначаючи об'єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID?19, необхідно з'ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.
19. Згідно із вимогами статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
20. Статтями 12 та 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
21. Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь?які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
22. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
23. Так, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову Черкаський апеляційний суд виходив з того, що при розгляді справи було встановлено, що ОСОБА_1 працює бригадиром (звільнений) з поточного утримання ремонту колії та штучних споруд 5 розряду Околоток № 1 ст. Шевченко «Виробничого підрозділу служби колії» «Шевченківська дистанція колії» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця», що підтверджується копією трудової книжки останнього серії НОМЕР_1 .
24. Постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 04 березня 2015 року № 83 АТ «Укрзалізниця» включено до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
25. Згідно листа члена правління АТ «Укрзалізниця» та директора з управління персоналом та соціальної політики АТ «Укрзалізниця» від 23.11.2021 №Ц-3-91/4589-21, та листа директора регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 25 листопада 2021 року № Н-007/1884 керівників структурних підрозділів апарату управління регіональних філій та філій зобов'язано в термін до 28 листопада 2021 року проінформувати всіх працівників підпорядкованих структурних підрозділів про необхідність отримання обов'язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19; можливі місця (пункти) проведення обов'язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19; правові наслідки у разі відмови або ухилення від обов'язкового проведення профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (відсторонення від роботи). Пропонується інформування про необхідність отримання обов'язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 здійснювати під підпис усіх працівників (без винятку) підпорядкованих структурних підрозділів шляхом ознайомлення з наступними нормативно-правовими актами:
- пунктом 41-6 постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2»;
- наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» з додатком;
- наказом МОЗ України від 01 листопада 2021 року № 2393 «Про затвердження Змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» з додатком;
- постановою КМУ від 04 березня 2015 року № 83 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» з додатком (в частині, що стосується АТ «Укрзалізниця»).
26. Позивач станом на 16 грудня 2021 року не пред'явив за місцем роботи документу, який підтверджує вакцинацію проти COVID-19 однією чи кількома дозами вакцини або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID?19, що останнім не заперечується.
27. Згідно з наказом керівника «Виробничого підрозділу служби колії» «Шевченківська дистанція колії» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» В. Тіхомірова від 01 березня 2022 року № 01?02/104, ОСОБА_1 - бригадир (звільнений) з поточного утримання ремонту колії та штучних споруд 5 розряду Околоток №1 ст. Шевченко допущений до роботи з 01 березня 2022, на підставі наказу МОЗ «Про зупинення дії наказу МОЗ від 04 жовтня 2021 № 2153», від 25 лютого 2022 №380, крім того, визнано таким, що втратив чинність наказ № 01-02/481 від 16 грудня 2021 року «Про відсторонення від роботи».
28. Крім цього судом апеляційної інстанції також взято до уваги пояснення відповідача стосовно того, що за позивачем закріплена ділянка колії ст. Шевченко з 212 км по 213 км. У підпорядкуванні у нього знаходиться три монтери колії. На околотку №1 знаходиться дві бригади. По штатному розпису по околодку №1 всього 29 працівників, а фактично 11 працівників з якими він під час виконання робіт контактує (доказом цього надано витяг із Штатного розпису).
29. Відповідно до вимог Стандарту АТ «Укрзалізниця» - Порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці СТП 015-003:2020, позивач або інший бригадир на околодку перед початком робіт щоденно проводять цільовий інструктаж в робочому приміщенні околотоку № 1 ст. Шевченко (доказом цього надається витяг з Журналу реєстрації інструктажів). Під час інструктажів або наради в кабінеті постійно перебуває до 6 інших працівників, час проведення інструктажу - 15 хв.
30. По колу своїх функціональних обов'язків: згідно п. 1.4 робочої інструкції під керівництвом шляхового майстра, повинен у встановлені строки провести суцільний ремонт рейок та скріплень, а також металевих частин стрілочних переводів; згідно п. 1.11 робочої інструкції бере участь у проведені майстром шляховим і електромеханіком пристроїв сигналізації та блокування один раз в 4 тижні перевірці справностей ізолюючих стиків, ізоляції сережок гостряків, стягнутих смуг, стрілочних гарнітур на стрілочних переводах; згідно п. 1.14 робочої інструкції під час виконання робіт бригадир (звільнений) з поточного утримання й ремонту колій та штучних споруд безпосередньо керує роботою, дорученою йому бригади; згідно п. 1.16 робочої інструкції забезпечує якісну організацію роботи і повне використання колійних машин і механізмів; згідно п. 1.21 робочої інструкції перед початком виконання робіт проводить працівникам цільовий інструктаж, з послідуючою перевіркою знань, журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці; згідно п. 1.33 робочої інструкції організовує силами досвідчених монтерів колії згідно графіка обходи та огляди колії в межах своєї дільниці. Загальна кількість контактів на день складає близько 11 осіб.
31. Характер робіт, які виконуються позивачем, а також безпосереднє залучення його до забезпечення безпеки руху поїздів унеможливлює виконання такої роботи дистанційно.
32. Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку про те, що оскільки позивач здійснює свою трудову функцію в безпосередньому контакті з іншими особами, які є в його підпорядкуванні, та не може працювати дистанційно, що вбачається з робіт, виконання яких ввірено позивачу, при цьому наражаючи на небезпеку життя та здоров'я підлеглих йому працівників (такі відомості вбачаються з наданих суду пояснень роботодавця, які ґрунтуються на аналізі його посадової інструкції), згідно вимог чинного законодавства мав зробити обов'язкове щеплення від COVID-19 та за його відсутності роботодавець повинен був вжити дії до відсторонення нещепленого працівника від роботи.
33. Отже відповідач, як роботодавець не щепленого працівника, правомірно прийняв оспорюваний наказ про відсторонення працівника від роботи на час відсутності в нього відповідного профілактичного щеплення. Таке відсторонення можна вважати пропорційним меті охорони здоров'я населення та самого позивача.
34. Зазначені висновки суду апеляційної інстанції в повній мірі відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду зробленим у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 відповідно до яких застосування до працівника передбачених Переліком № 2153 та Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» заходів має передбачати індивідуальну оцінку виконуваних ним трудових обов'язків, зокрема об'єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, а не лише тому, що він працював в АТ «Укрзалізниця».
35. Таким чином, враховуючи, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, правильне застосування норм права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та відповідає висновкам Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді В. В. Пророк
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров