Постанова
Іменем України
03 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 302/1472/21
провадження № 61-5790св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», Акціонерне товариство «Оксі Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс»,
треті особи: Служба у справах дітей Міжгірської селищної ради, приватний нотаріус Черленюх Л. В., приватний нотаріус Корбутяк І. В., приватний виконавець Кохан П. І.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26 липня 2022 року у складі судді Кривка В. П. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 березня 2023 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю., Кондора Р. Ю.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства (далі - АТ) Райффайзен Банк», АТ «Оксі Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Девелоп Фінанс», треті особи: Служба в справах дітей Міжгірської селищної ради, приватний нотаріус Черленюх Л. В., приватний нотаріус Корбутяк І. В., приватний виконавець Кохан П. І., про визнання іпотеки квартири припиненою.
Позовна заява мотивована тим, що 22 листопада 2007 року вона уклала кредитний договір з АТ «Райффайзен Банк» № 014/4081/82/36845, який забезпечений іпотекою нерухомого майна - квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Міжгірського районного суду від 14 травня 2015 року у справі № 302/403/15 позовні вимоги банку були задоволені і стягнуто з неї на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 83 414,1 грн.
20 вересня 2018 року вона виконала вказане рішення суду у повному обсязі, у зв'язку із цим вважає, що іпотека квартири припинилася.
Однак АТ «Райффайзен Банк» не зняв встановлені іпотечні обмеження, а здійснив переуступку прав вимоги за кредитним договором АТ «Оксі Банк», який, у подальшому, уклав такий самий договір з ТОВ «Девелоп Фінанс».
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором № 014/4081/82/368835, укладеним 22 листопада 2007 року за реєстровим номером 481, між нею (на дату укладення договору прізвище ОСОБА_2 ) та АТ «Райффайзен Банк» і додатковою угодою від 30 серпня 2010 року, посвідчену приватним нотаріусом Корбутяк І. В. за реєстровим номером 2360.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 01 березня 2023 року, позов ОСОБА_1 до ТОВ «Девелоп Фінанс» задоволено.
Визнано припиненою іпотеку за іпотечним договором № 014/4081/82/368835, укладеним 22 листопада 2007 року за реєстровим номером 481 між ОСОБА_1 (на дату укладення договору прізвище ОСОБА_2 ) з АТ «Райффайзен Банк» і додатковою угодою від 30 серпня 2010 року, посвідчену приватним нотаріусом Корбутяк І. В. за реєстровим номером 2360, правонаступником якого за договором відступлення прав вимоги є ТОВ «Девелоп Фінанс».
У позові ОСОБА_1 до АТ «Райффайзен Банк», АТ «Оксі Банк» відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Захід забезпечення позову у виді арешту квартири АДРЕСА_2 від 10 грудня 2021 року (справа № 302/1422/21, провадження 2-з/302/6/21) залишено в дії протягом 90 днів з дня набрання зазначеним рішенням суду законної сили.
Судові рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 довела факт повного виконання кредитних зобов'язань, а належний відповідач - ТОВ «Девелоп Фінанс», не спростував доводів позивача та встановлені судом обставини належними доказами в частині доводів і доказів про виконання основного кредитного зобов'язання.
При цьому, суд вважав, що АТ «Райффайзен Банк», АТ «Оксі Банк» є неналежними відповідачами у справі, оскільки на час розгляду справи саме до ТОВ «Девелоп Фінанс» були відступлені права вимоги за кредитом та договором іпотеки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не врахували наведені нею у позовній заяві порушення при відступленні права вимоги від первісного кредитора до наступних.
Вказує, що сплатила заборгованість за кредитним договором повністю в межах виконавчого провадження, а тому іпотека на її нерухоме майно, яке було передано банку в якості забезпечення виконання нею зобов'язань за кредитним договором, припинилася ще у 2018 році. При цьому, банк відступив право вимоги незаконно, через 3 роки після повного виконання зобов'язань.
Посилається на численні порушення, на її думку, норм процесуального права судами попередніх інстанцій. Зокрема, вказує, що не позивалася до такої особи, як ТОВ «Девелоп Фінанс», а жодних ухвал про заміну відповідача правонаступником судами постановлено не було.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У травні 2023 року ТОВ «Девелоп Фінанс» та АТ «Райффайзен Банк» подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких вказують, що її доводи є безпідставними, не впливають на ухвалені у цій справі судові рішення, тому просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
23 травня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, ОСОБА_1 , посилається на те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.
Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про іпотеку»іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.
Встановивши, що ОСОБА_1 виконала у повному обсязі свої зобов'язання за кредитним договором від 22 листопада 2007 року, укладеним між нею та АТ «Райффайзен Банк», право вимоги за яким на час звернення до суду з цим позовом було відступлено ТОВ «Девелоп Фінанс», суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення її позовних вимог до останнього та визнання іпотеки припиненою.
Доводи касаційної скарги про незаконність відступлення права вимоги АТ «Райффайзен Банк» за кредитним договором не заслуговують на увагу, оскільки відповідні правочини не є предметом розгляду у цій справі, а згідно зі статтями 13, 367, 400 ЦПК України суди розглядають справи лише в межах доводів позовної заяви, заявлених у суді першої інстанції. При цьому, доводи касаційної скарги, що позовних вимог до ТОВ «Девелоп Фінанс» не було, спростовуються змістом позовної заяви.
Посилання заявника на порушення, на її думку, норм процесуального права судами попередніх інстанцій не є підставою для скасування законних та обґрунтованих судових рішень судів попередніх інстанції (частина друга статті 412 ЦПК України), оскільки вони не впливають на правильність вирішення спору.
Крім того, Верховний Суд зауважує, що рішенням суду першої інстанції, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, позовні вимоги ОСОБА_1 фактично було задоволено та встановлено, що вона повністю виконала зобов'язання за кредитним договором.
При цьому, іншими учасниками справи судові рішення оскаржені не були.
Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, що не є підставою для скасування законних та обґрунтованих судових рішень.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.
Оскільки Верховний Суд залишає оскаржувані судові рішення без змін, то немає підстав для розподілу/перерозподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26 липня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник