03 серпня 2023 року м. Харків Справа № 910/2538/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Слободін М.М. , суддя Тихий П.В.
розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження без проведення судового засідання за наявними в справі матеріалами апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська вантажна локомотивна компанія» (вх. № 1245Д)
на ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.06.2023, постановлену суддею Шиловою О.М.
у справі № 910/2538/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська вантажна локомотивна компанія»,
до Акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ»,
про стягнення боргу
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.06.2023 повернуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська вантажна локомотивна компанія» до Акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» про стягнення 327622,90 грн боргу та додані до неї документи позивачу.
Не погодившись з ухвалою, постановлену судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська вантажна локомотивна компанія», яке просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.06.2023 та направити справу для продовження розгляду.
В обґрунтування вказує, що позивачем відповідно до платіжного доручення №269 від 03.02.2023 у повному обсязі було сплачено судовий збір, а саме: у розмірі 4914, 35 грн, вказане платіжне доручення було направлено до Господарського суду м. Києва разом з позовною заявою. Судовий збір є сплаченим із моменту зарахування до спеціального фонду державного бюджету України, і суд, який отримав справу в разі скерування справи за підсудністю, не має права вимагати повторної сплати судового збору за місцем розгляду справи. Водночас, суд першої інстанції залишив позовну заяву без руху, а в подальшому і повернув її, на підставі не сплати судового збору.
Стосовно не надання позивачем до суду першої інстанції ані заявки, ані пояснення про причини відсутності можливості надати зазначений документ, наголошує, що із аналізу норм ГПК України вбачається, що суд першої інстанції в момент вирішення питання про прийняття позовної заяви, повинен обмежуватися її дослідженням на відповідність формальним вимогам статей 162, 164, 172, 173 ГПК України, а не надавати оцінку обґрунтованості вимогам ТОВ «Українська Вантажна Локомотивна Компанія», що повинно здійснюється за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2023 у справі № 910/2538/23 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шутенко І.А., суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи № 910/2538/23.
30.06.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи № 910/2538/23.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська вантажна локомотивна компанія» (вх. № 1245Д) залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська вантажна локомотивна компанія» десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 2684, 00 грн.
06.07.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська вантажна локомотивна компанія» надійшла заява про усунення недоліків з додатками, а саме: доказами сплати судового збору у розмірі 2684, 00 грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська вантажна локомотивна компанія» (вх. № 1245Д) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.06.2023 у справі № 910/2538/23. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська вантажна локомотивна компанія» (вх. № 1245Д) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.06.2023 у справі № 910/2538/23, ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи. Встановлено сторонам п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії іншим учасникам справи.
Зазначена ухвала направлена на юридичну та електронну адреси учасників справи та вручена останнім, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, водночас заяви, клопотання, відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходили.
Розпорядженням заступника керівника апарату суду від 02.08.2023, у зв'язку з відпусткою судді Гребенюк Н.В., яка входить до складу колегії суддів, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2538/23.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2023 у справі № 910/2538/23 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шутенко І.А., суддя Слободін М.М., суддя Тихий П.В.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.
Як убачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська вантажна локомотивна компанія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» про стягнення заборгованості за договором № 913-ЦД-ДЦ від 18.03.2021 у розмірі 327622, 90 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі №910/2538/23 вказана позовна заява передана за територіальною підсудністю до Господарського суду Донецької області.
Судом встановлено, що місцезнаходженням відповідача - Акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» є: 85000, Донецька обл., місто Добропілля, вул. Київська, 1.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що дана позовна заява не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду міста Києва, а матеріали позовної заяви підлягають передачі на розгляд Господарському суду Донецької області.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.05.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська вантажна локомотивна компанія» у справі №910/2538/23 залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, про які зазначено в цій ухвалі протягом десяти днів від дня отримання цієї ухвали електронною поштою шляхом подання до суду:
- доказу сплати судового збору в сумі 4914,34грн на реквізити Господарського суду Донецької області;
- належним чином засвідчених копій письмових доказів, а також письмових пояснень, про які зазначено в цій ухвалі;
- доказів надіслання відповідачу листом з описом вкладення додатково поданих суду доказів та письмових пояснень (за виключенням доказу сплати судового збору та документів, які є в наявності у відповідача).
Роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська вантажна локомотивна компанія» право звернутися з клопотанням про повернення судового збору до Господарського суду міста Києва, на рахунок якого сплачений судовий збір платіжним дорученням №269 від 03.02.2023.
10.05.2023 на адресу Господарського суду Донецької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська вантажна локомотивна компанія» надійшли письмові пояснення, в яких останній повідомив, що позивачем відповідно до платіжного доручення №269 від 03.02.2023 у повному обсязі було сплачено судовий збір, вказане платіжне доручення було направлено до Господарського суду м. Києва разом з позовною заявою. Судовий збір є сплаченим із моменту зарахування до спеціального фонду державного бюджету України, і суд, який отримав справу в разі скерування справи за підсудністю, не має права вимагати повторної сплати судового збору за місцем розгляду справи.
Зазначив місцезнаходження позивача та надав копію Статуту.
Щодо надання послуг відповідачу за договором № 913-ЦД-ДЦ від 18.03.2021, підкреслив, що в січні 2022 року належним чином виконано умови договору, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (наданих послуг) № 210 від 10.12.2021 та № 213 від 20.12.2021.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.06.2023 повернуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська вантажна локомотивна компанія» до Акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» про стягнення 327622,90 грн боргу та додані до неї документи позивачу.
Оскаржувана ухвала мотивована тим, що Господарський суд міста Києва разом зі справою не надав Господарському суду Донецької області виписку про зарахування сплаченого платіжним дорученням №269 від 03.02.2023 судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, що серед іншого може свідчити про неможливість сформувати таку виписку через відсутність факту зарахування коштів до бюджету. Суд роз'яснив позивачу, що здійснити передбачену ч. 2 статті 9 Закону України «Про судовий збір» перевірку може лише шляхом формування виписки з відповідного казначейського рахунку і лише у разі сплати судового збору за місцем розгляду справи тобто на казначейський рахунок, відкритий для сплати судового збору за звернення саме до того суду, який здійснює таку перевірку. Доступу до інформації про надходження коштів на казначейські рахунки, відкриті для сплати судового збору за звернення до будь-яких інших судів України, у Господарського суду Донецької області немає. Рівно як у інших судів відсутній доступ до інформації про надходження коштів на казначейський рахунок, відкритий для сплати судового збору за звернення до Господарського суду Донецької області.
Також вказав, що замість надання пояснень щодо викладеного у позові твердження про те, що позивач в січні 2022 року належним чином надав послуги, що підтверджується актами здачі-приймання робіт, складеними у грудні 2021 року (тобто замість того, щоб пояснити, яким чином акти здачі-приймання робіт могли бути складені перед, а не після виконання робіт) позивач вдруге процитував у поясненнях те саме твердження.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивач недоліки позовної заяви в повному обсязі не усунув, що стало підставою для повернення позовної заяви та доданих до неї документів позивачу.
Судова колегія не погоджується з даним висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку. Виходячи з конструкції ч. 1 статті 6 Конвенції, можна зробити висновок, що в ній закріплено такі елементи права на судовий захист: 1) право на розгляд справи; 2) справедливість судового розгляду; 3) публічність розгляду справи та проголошення рішення; 4) розумний строк розгляду справи; 5) розгляд справи судом, встановленим законом; 6) незалежність і безсторонність суду. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом.
При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04.12.1995). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) від 28.10.1998).
Право на отримання судового захисту означає, що суб'єкт має право звернутися до суду та матиме право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Можливість реалізувати вказані права повинна бути забезпечена кожній особі без будь-яких дискримінаційних перепон чи занадто формалізованих ускладнень.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 зазначено, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.
Законодавство України однією з умов розгляду справи судом визначає сплату судового збору у розмірі та у випадках, визначених законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору -громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відтак, держава ставить сплату судового збору як передумову звернення до суду, а тому й судовий збір повинен бути сплачений до подачі позовної заяви в суд.
Позивач (заявник, скаржник) виконує свій обов'язок щодо сплати судового збору в момент зарахування визначеної Законом України «Про судовий збір» суми до спеціального фонду Державного бюджету України.
Співвідношення принципу доступу до правосуддя та обов'язку сплати судового збору під час звернення до суду вимагає від суду тлумачити будь-які обов'язки зі сплати судового збору так, щоб жодним чином не ускладнити їх виконання позивачем (заявником, скаржником).
За загальним правилом позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч. 1 статті 27 ГПК України).
Однак, суд може й не погодитись з вибором позивачем підсудності справи, в такому випадку він повинен передати справу на розгляд іншому суду (стаття 31 ГПК України) та самостійно направити у цей суд матеріали справи.
При цьому, виправданим є таке направлення до початку здійснення будь-яких інших процесуальних дій, у тому числі в частині перевірки дотримання вимог процесуального закону до форми та змісту позовної заяви та доданих до неї додатків.
Вичерпний перелік вимог до позовної заяви визначений статтями 162, 164 ГПК України.
Так, у відповідності до ч. 2 статті 164 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Стаття 9 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.
Зарахування коштів до Державного бюджету України свідчить про те, що з моменту їх зарахування вони стають коштами дохідної частини Державного бюджету України, однак повинні витрачатись на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади. При цьому, виходячи зі змісту зазначеної норми, законодавство не визначає, що кошти державного бюджету, які зараховані до Державного бюджету за розгляд певної справи певним судом, повинні витрачатись лише на функціонування цього суду.
Розміри судового збору, що надійшли за розгляд справ судами України, враховуються по кожному суду, за їх надходження, застосування пільг щодо сплати судового збору та їх використання суди звітують перед Державною судовою адміністрацією України (далі - ДСА України), а ДСА України - перед Державною службою статистики України (наказ Державної судової адміністрації України від 21.12.2012 № 172 (зі змінами) у редакції наказу ДСА України від 04.11.2022 № 404).
Однак, це також не означає, що суди як органи судової влади, що здійснюють функції правосуддя, є автономними у цій своїй діяльності, оскільки кошти судового збору є коштами спеціального фонду Державного бюджету України в цілому та вони не спрямовуються лише на здійснення правосуддя виключно тим судом, що розглядає справу.
Відтак, виходячи з аналізу зазначеного законодавства, немає підстав вважати, що судовий збір при передачі справи за підсудністю іншому суду повинен сплачуватись повторно на рахунок того суду, де справа розглядається фактично. Перерозподіл сплачених коштів може здійснюватися ДСА України у визначеному нею порядку або у порядку, визначеному іншим компетентним органом держави.
Виходячи з термінології Порядку № 787 кошти судового збору, що сплачені позивачем на рахунок певного суду, вважаючи, що справа підсудна саме цьому суду, не відносяться до коштів, які повертаються на підставі цього порядку, за винятком випадків, коли судовий збір на рахунок суду, що передав справу за підсудністю до іншого суду, сплачено у більшому розмірі, а саме: у розмірі, що перевищує розмір судового збору, встановленого законом.
Отже, судовий збір є сплаченим з моменту зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, і суд, який отримав справу у випадку направлення справи за підсудністю, не має права вимагати повторної сплати судового збору за місцем розгляду справи.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 170/129/21.
З матеріалів справи убачається, що позивачем при зверненні до Господарського суду м. Києва сплачено судовий збір у повному обсязі, а саме: у розмірі 4914, 35 грн (327622, 90 грн : 100 х 1.5), що підтверджується платіжною інструкцією №269 від 03.02.2023.
Реквізити отримувача, зазначені у платіжній інструкції №269 від 03.02.2023, повністю співпадають з реквізитами Господарського суду м. Києва, які зазначені на офіційному порталі судової влади України.
А отже, позивачем виконано вимоги ч. 2 статті 164 ГПК України.
Як зазначено вище, перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, у відповідності до стаття 9 Закону України «Про судовий збір», повинен здійснювати саме суд та останній не має право покладати додатковий тягар доказування на сторін.
У разі виникнення сумнівів щодо зарахування суми судового збору, сплаченого позивачем за платіжною інструкцією №269 від 03.02.2023, суд першої інстанції мав звернутись з запитом про отримання вказаної інформації або до Господарського суду м. Києва, або до казначейства.
За таких обставин, колегія суддів критично оцінює висновок суду першої інстанції про те, що позовна заява б/н від 14.02.2023 не містить належного доказу сплати судового збору і позивач мав сплатити 4914,34 грн судового збору на реквізити Господарського суду Донецької області.
Щодо надання доказів, які підтверджують виконання робіт за договором № 913-ЦД-ДЦ від 18.03.2021, колегія суддів зазначає про таке.
Згідно з п. 5 ч. 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
За приписом ч. 2 статті 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази, позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п. 1.3. договору №913-ЦД-ДЦ від 18.03.2021 передбачено, що роботи виконуються на підставі письмової заявки замовника. Однак, серед додатків до позовної заяви відсутні заявки, надані замовником на першу та другу декади грудня 2021 року.
Колегія суддів акцентує, на стадії відкриття провадження у справі, суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог ГПК України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору.
Обґрунтованість вимог позовної заяви повинно здійснюватися на стадії розгляду справи по суті.
Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2020 у справі № 911/1998/19.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли свої підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та є підставою для його скасування.
Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно з ч. 3 статті 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська вантажна локомотивна компанія» (вх. № 1245Д) є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Донецької області від 19.06.2023 у справі № 910/2538/23 підлягає скасуванню з направленням даної справи на розгляд до суду першої інстанції на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у зв'язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська вантажна локомотивна компанія» (вх. № 1245Д) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.06.2023 у справі № 910/2538/23 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.06.2023 у справі № 910/2538/23 скасувати.
Справу № 910/2538/23 передати на розгляд до Господарського суду Донецької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя М.М. Слободін
Суддя П.В. Тихий