25 липня 2023 року м. Харків Справа № 917/1212/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Стойка О.В.
за участю секретаря судового засідання Семенова О.Є.
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): адвокат Лук'яненко В.О., ордер серія АІ № 1407345 від 14.06.2023
від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): адвокат Григоришен О.О., ордер серія АІ № 1378231 від 11.04.2023 та адвокат Чуба В.Д., ордер серія АА №1294008 від 11.04.2023
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерхолдінг”, м. Київ (вх. № 1188 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 у справі №917/1212/22 (повний текст складено та підписано 15.05.2023, м. Полтава) суддя Ореховська О.О.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр", м. Полтава
про стягнення 977 140,86 грн,
та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр", м. Полтава
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг", м. Київ
про стягнення 3 271 432, 21 грн,
Позивач за первісним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг", звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр" (відповідач за первісним позовом) про стягнення заборгованості за договором підряду №20191118/В від 18.11.2019 у загальному розмірі 977 140,86 грн, з яких 580 111,99 грн - основний борг за договором підряду, 157 699,44 грн - пеня, 37 075,49 грн - 3% річних, 202 283,95 грн - інфляційні втрати (т. 1, а.с. 1-10).
Позовні вимоги обгрунтовані порушенням замовником - ТОВ "Сінема-Центр" договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати виконаних підрядником - ТОВ "Інтерхолдінг" робіт.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.10.2022 позовну заяву ТОВ "Інтерхолдінг", зокрема, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №917/1212/22, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (т. 1, а.с. 112-113).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр" (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) подало зустрічний позов до ТОВ "Інтерхолдінг" (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) про стягнення з ТОВ "Інтерхолдінг" 3 271 432, 21 грн пені за прострочення виконання робіт по договору підряду №20191118/В від 18.11.2019 (т. 2, а.с. 1-7).
Зустрічні позовні вимоги обгрунтовані порушенням підрядником ТОВ "Інтерхолдінг" строку виконання робіт за договору підряду №20191118/В від 18.11.2019, що є підставою для застосування замовником відповідальності у вигляді пені, встановленої п. 8.2. зазначеного договору.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.11.2022, зокрема, зустрічну позовну заяву ТОВ "Сінема-Центр" прийнято до розгляду, об'єднано зустрічну позовну заяву з первісним позовом в одне провадження, ухвалено перейти до розгляду справи №917/1212/22 за правилами загального позовного провадження (т.2, а.с.18-20).
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 первісний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" 580 111,99 грн основного боргу, 157 699,44 грн пені, 37 075,49 грн 3% річних, 202 283,95 грн інфляційних витрат та 14 657,11 грн витрат по сплаті судового збору.
Зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг"на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр" 3 271 432,21грн неустойки за прострочення виконання робіт по договору підряду № 20191118/В від 18.11.2019 та 49 071, 48 грн витрат по сплаті судового збору (т. 3, а.с.73-91).
Рішення в частині вимог за зустрічним позовом про стягнення з позивача за первісним позовом 3 271 432,21 грн неустойки обґрунтоване, зокрема тим, що в п. 2.1.2 договору підряду № 20191118/В сторони визначили, що підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи у строк до 27 березня 2020 року. Під час судового розгляду справи не знайшли своє підтвердження твердження ТОВ "Інтерхолдінг" про продовження сторонами строку виконання робіт за договором № 20191118/В, належних та допустимих доказів продовження сторонами строку виконання робіт матеріали справи не містять. З урахуванням зазначеного, підрядні роботи, приймання яких оформлено після 27.03.2020 згідно акту №3/20191118/В від 16.11.2020 та акту №4/20191118/В від 17.12.2020 є такими, що виконано ТОВ "Інтерхолдінг" з простроченням строку, обумовленого в п. 2.1.2 договору підряду № 20191118/В. Тому суд погодився із тим, що ТОВ «Сінема-Центр» має право на стягнення з ТОВ «Інтерхолдінг» частини від загальної суми штрафу, який може бути нарахований за прострочення виконання робіт за договором підряду, а саме штрафу у розмірі 3 271 432,21 грн, що, з урахуванням підписаних сторонами актів приймання робіт, відповідно до вимог за зустрічною позовною заявою включає штраф (1% від вартості прострочених робіт за кожен день) за періоди прострочення виконання робіт. У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в сумі 3 061 278,84 грн є обґрунтованими.
Не погодившись з ухваленим рішенням, відповідач за зустрічним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерхолдінг”, м. Київ звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просить суд:
- поновити ТОВ “Інтерхолдінг” пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 у справі № 917/1212/22;
- прийняти апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 у справі № 917/1212/22 до розгляду та відкрити апеляційне провадження;
- поновити ТОВ “Інтерхолдінг” пропущений строк для подання доказу та долучити до матеріалів справи новий доказ: копію претензії №1 ТОВ “Сінема-Центр” в порядку досудового врегулювання спору від 24.05.2023;
- задовольнити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерхолдінг” на частину рішення Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 у справі №917/1212/22 щодо зустрічного позову повністю;
- скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 у справі №917/1212/22 в частині задоволення зустрічного позову ТОВ “Сінема-Центр” до ТОВ “Інтерхолдінг” повністю;
- ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ТОВ “Сінема-Центр” до ТОВ “Інтерхолдінг” про стягнення 3 271 432, 21 грн. відмовити повністю;
- судові витрати покласти на ТОВ “Сінема-Центр”.
Апелянт вважає, що прийняте у справі судове рішення від 04.05.2023 в частині задоволення зустрічного позову не відповідає вимогам ст.236 Господарського процесуального кодексу України. Підставами скасування оскаржуваного рішення ТОВ «Інтерхолдінг» вважає наступні обставини:
- суд першої інстанції не звернув уваги на те, що права ТОВ «Сінема-Центр» не порушені станом на дату пред'явлення зустрічного позову, оскільки договором підряду №20191118/В від 18.11.2019 не визначено строк або подія, відповідно до якої ТОВ «Інтерхолдінг» мало би виконати умови щодо сплати неустойки. Матеріали справи не містять будь-яких вимог, які ТОВ «Сінема-Центр» заявляло до ТОВ «Інтерхолдінг» по договору підряду №20191118/В від 18.11.2019, тобто за яким захистом зверталося ТОВ «Сінема-Центр» заявляючи зустрічний позов, якщо його права порушені не були. Тому, на думку апелянта, відсутність порушення прав і законних інтересів ТОВ «Сінема-Центр» була для суду першої інстанції самостійною та достатньою підставою для відмови у зустрічному позові, яку судом під час ухвалення рішення від 04.05.2023 повністю проігноровано;
-ТОВ «Сінема-Центр» звернулося з зустрічним позовом до суду 04.11.2022, а дізналося про порушення свого права по стягненню неустойки ще 27.03.2020, тобто з пропуском спеціального строку позовної давності, що, на думку апелянта, було безумовною підставою для відмови у задоволенні вимог за зустрічним позовом в силу положення ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України. Апелянт акцентує увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевий господарський суд жодним чином не з'ясував, з яких саме причин ТОВ «Сінема-Центр», починаючи з 28.03.2020 (дата початку прострочення робіт) не звернулося або ж до ТОВ «Інтерхолдінг» або до судових органів щодо захисту, як він вважає, своїх порушених прав, не дослідив, яким чином карантинні обмеження вплинули на ТОВ «Сінема-Центр» щодо неможливості вчасного звернення до суду, не встановив, якими доказами ТОВ «Сінема-Центр» обґрунтовує свої доводи щодо пропуску позовної давності;
- суд першої інстанції при розгляді справи №917/1212/22 не звернув уваги на ті обставини, що ТОВ «Сінема-Центр», заявляючи зустрічний позов фактично «зловживає правом». Оскільки, з матеріалів справи не вбачається жодних активних дій зі сторони ТОВ «Сінема-Центр», направлених на своєчасне стимулювання щодо виконання ТОВ «Інтерхолдінг» договірних строків, тому, на думку апелянта, ТОВ «Сінема-Центр» було зацікавлене не у виконанні робіт і їх простроченні, зважаючи на розмір можливих фінансових надходжень, які перекривали би повністю витрати на їх виконання.
Щодо необхідності долучення до матеріалів справи нових доказів, апелянт зазначив таке.
Зважаючи на те, що ТОВ «Інтерхолдінг» отримало претензію №1 ТОВ «Сінема-Центр» від 24.05.2023 після прийняття судом першої інстанції рішення від 04.05.2023, з об'єктивних причин не могло подати даний доказ до суду першої інстанції, який підтверджує позицію апелянта стосовно зловживання правом зі сторони ТОВ «Сінема-Центр».
Таким чином, на думку апелянта, претензію №1 ТОВ «Сінема-Центр» в порядку досудового врегулювання спору від 24.05.2023 необхідно долучити до матеріалів справи і здійснювати апеляційний розгляд з її врахуванням.
Також, скаржник зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ТОВ «Інтерхолдінг» поніс, і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складає витрати на правничу (правову) допомогу адвоката в сумі 40 000,00 грн. Зокрема, ТОВ «Інтерхолдінг» користується правовою допомогою Адвокатського об'єднання «Лігал Веріті», в подальшому розмір витрат буде деталізовано та уточнено в передбаченому процесуальним законодавством порядку.
Відповідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.06.2023 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг», м. Київ процесуальний строк на оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 у справі №917/1212/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг» на рішення Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 у справі №917/1212/22. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр", відповідачу за первісним позовом, позивачу за зустрічним позовом строк до 06.07.2023 (включно) для подання відзиву на апеляційну скаргу разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр", відповідачу за первісним позовом, позивачу за зустрічним позовом строк до 06.07.2023 для надання письмових пояснень та/або заперечень щодо наданої скаржником разом з апеляційною скаргою претензії №1 ТОВ «Сінема-Центр» в порядку досудового врегулювання спору від 24.05.2023 та клопотання апелянта щодо необхідності долучення до матеріалів справи нових доказів (претензії № 1 ТОВ «Сінема-Центр» від 24.05.2023). Запропоновано учасникам справи в строк 06.07.2023 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Призначено справу №917/1212/22 до розгляду на "25" липня 2023 р. о 10:45 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 131. Зупинено дію рішення Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 у справі №917/1212/22. Витребувано матеріали справи №917/1212/22 із Господарського суду Полтавської області.
03.07.2023 з Господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи №917/1212/22 (4 томи).
06.07.2023 електронною поштою на адресу суду від ТОВ "Сінема-Центр" надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останнє просить суд:
- прийняти та врахувати цей відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінема-Центр» під час розгляду апеляційної скарги ТОВ «Інтерхолдінг» на рішення Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 у справі №917/1212/22;
- відмовити ТОВ «Інтерхолдінг» у долученні до матеріалів апеляційного провадження копії претензії №1 від 24.05.2023 в порядку досудового врегулювання спору;
- апеляційну скаргу ТОВ «Інтерхолдінг» на рішення Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 у справі №917/1212/22 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 у справі №917/1212/22 - без змін (т. 4, а.с. 108-114).
На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, ТОВ «Сінема-Центр» вказує наступне:
- доводи апелянта не спростовують правову позицію ТОВ «Сінема-Центр», скаржник не наводить правових підстав для скасування правильного рішення Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 у справі №917/1212/22. Апеляційна скарга ТОВ «Інтерхолдінг» є необґрунтованою та такою, в задоволенні якої слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін;
- більша частина апеляційної скарги ТОВ «Інтерхолдінг» зводиться до довільного аналізу термінів, понять та визначень щодо строків позовної давності, карантинних обмежень, тлумачень та застосувань принципів судочинства. Правова оцінка та фактичні обставини справи щодо яких апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням, є суперечливими та непослідовними, навіть зі змісту лише самої апеляційної скарги (безвідносно до матеріалів справи №917/1212/22);
- помилковими є твердження апелянта, що права зустрічного позивача ТОВ «Сінема-Центр» порушені не були;
- непослідовними та суперечливими є доводи апелянта, адже суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги щодо строків позовної давності стосуються моментів, які взагалі не впливають на справу №917/1212/22 - щодо початку перебігу, зупинення або переривання строків позовної давності, категорій «довідався або міг довідатися про порушення свого права або особу порушника»;
- необґрунтованим є клопотання апелянта щодо залучення нових доказів;
- необґрунтованими та значно завищеним є заявлений апелянтом розмір судових витрат, які він очікує понести в суді апеляційної інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу судом розглянуто, прийнято до уваги та долучено до матеріалів справи.
06.07.2023 до Східного апеляційного господарського суду від представника позивача, адвоката Лук'яненко В.О. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку через"EаsyCon",яке ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2023 задоволено.
07.07.2023 на електронну пошту Східного апеляційного господарського суду від представника ТОВ «Сінема-Центр» адвоката Григоришена О.О. та адвоката Чуба В.Д. надійшли заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку через"EаsyCon", які ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 були задоволені.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2023 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Медуниці О.Є., був визначений наступний склад суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.
В судовому засіданні апелянт наполягав на вимогах, викладених в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, оспорюване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ТОВ “Сінема-Центр” до ТОВ “Інтерхолдінг” про стягнення 3 271 432, 21 грн. відмовити повністю.
Представники відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) в судовому засіданні підтримали доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просили суд відмовити ТОВ «Інтерхолдінг» у долученні до матеріалів апеляційного провадження копії претензії №1 від 24.05.2023 в порядку досудового врегулювання спору; апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 у справі №917/1212/22 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 у справі №917/1212/22 - без змін.
Відповідно до вимог статей 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Судове рішення у справі переглядається в межах поданої ТОВ «Інтерхолдінг» апеляційної скарги стосовно оскарження частини судового рішення від 04.05.2023, яке стосується виключно вимог за зустрічним позовом ТОВ «Сінема-Центр» до ТОВ «Інтерхолдінг» про стягнення 3 271 432,21 грн.
18.11.2019 між ТОВ "Сінема-Центр" (відповідач за первісним позовом , за умовами договору - Замовник) та ТОВ "Інтерхолдінг" (позивач за первісним позовом , за умовами договору - Підрядник) було укладено Договір підряду № 20191118/В (далі - Договір №20191118/В, Договір підряду) (т. 1, а.с. 31-45).
Відповідно до п. 1.1. Договору підряду, Підрядник, в порядку та на умовах даного Договору, з використанням власних засобів та обладнання, зобов"язується за завданням Замовника на свій ризик, виконати комплекс монтажних та пусконалагоджувальних робіт системи опалення, вентиляції та кондиціювання (код ДКПП 43.22.12) приміщень багатозального кінотеатру "СІНЕМА-СІТІ" у Торговельно-розважальному центрі "МЕГАМОЛЛ", що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 17-Е, а Замовник зобов"зується прийняти і оплатити виконані Підрядником Роботи.
Згідно з п. 1.2. Договору підряду, роботи виконуються Підрядником якісно, своєчасно, належними способами та засобами, у відповідності до цього Договору, зокрема Кошторису (Додаток № 1), у якому визначено найменування, вид, склад, обсяги Робіт та їх вартість, та проектної документації стадії "Робоча документація" Опалення та вентиляція 96.2019-2-ОВ.
Згідно з п. 1.3. Договору підряду, роботи виконуються у Торговельно-розважальному центрі "МЕГАМОЛЛ", що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. 600-ряччя, 17-Е (далі - "Об'єкт").
Згідно з п. 2.1.2. Договору № 20200114/В Підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи у строк до 27 березня 2020 року.
Відповідно до п. 3.3.3 Договору підряду, Замовник зобов"язаний прийняти виконані роботи, за умови їхнього належного виконання з дотриманням умов даного Договору, Додатків до нього, технології проведення робіт, державних будівельних норм та інших норм та правил, які регулюють проведення даного виду робіт.
Згідно з п. п. 5.1. Договору № 20200114/В, загальна вартість робіт, відповідно до затвердженого Сторонами Кошторису (Додаток № 1 до Договору), складає 4 965 376,93грн, в т.ч. ПДВ 20% - 827 562,82грн (надалі - "Ціна Договору").
Згідно з п. 5.2.1. Договору підряду, попередня оплата у розмірі 1 800 000,00 грн, у тому числі ПДВ (20%) - 300 000,00 грн, оплачується Замовником протягом 10 банківських днів з дати підписання Сторонами цього Договору.
Згідно з п. 5.2.2. Договору підряду, наступна попередня оплата у розмірі 1 787 695,98грн у тому числі ПДВ (20%) 297 949,33грн, оплачується Замовником не пізніше 05.12.2019 за умови належним чином зареєстрованих Підрядником в Єдиному реєстрі податкових накладних на суми сплачених Замовником попередніх оплат.
Наступні розрахунки за фактично виконані Підрядником Роботи здійснюються за умови належним чином зареєстрованих Підрядником в Єдиному реєстрі податкових накладних (включаючи податкові накладні зареєстровані на суми сплачених Замовником попередніх оплат), після прийняття відповідного обсягу фактично виконаних Робіт та підписання Сторонами Актів приймання виконаних робіт протягом 10 (десяти) робочих днів з дати реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідної податкової накладної. При цьому Сторони домовились, що під час здійснення платежів за фактично виконані Роботи, враховуються суми сплачених Замовником попередніх оплат, а також суми штрафних санкцій, які були застосовані до Підрядника відповідно до умов цього Договору.
Згідно з п. 5.2.3. Договору підряду, сплата наступних попередніх оплат може здійснюватися на підставі наданих Підрядником рахунків - фактур, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати виставлення відповідного рахунку - фактури. Фактом погодження розміру попередньої оплати є сплата Замовником відповідного рахунку- фактури.
Згідно з п. 6.1. Договору підряду, Замовник приймає виконані належним чином Підрядником роботи шляхом підписання Акту виконаних робіт (далі - "Акт").
Згідно з п. 6.2. Договору підряду, Підрядник протягом 3 (трьох) календарних днів після закінчення виконання певного етапу робіт, зобов'язаний надати Замовникові Акт, підписаний зі своєї сторони і скріплений печаткою.
Згідно з п. 6.3. Договору підряду, Замовник, у випадку відсутності зауважень до виконаних Підрядником робіт, протягом 5 (п'яти) робочих днів після одержання Акту зобов'язаний прийняти виконані роботи, підписати Акт та повернути Підрядникові один екземпляр підписаного зі своєї сторони Акту.
Відповідно до п. 8.2. Договору підряду, за порушення встановлених договором строків виконання робіт, підрядник зобов'язується сплатити замовнику неустойку у розмірі 1% від вартості робіт, строк виконання яких було прострочено, за кожний календарний день прострочення.
Згідно з п. 11.1. Договору підряду, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2020 включно, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором, у тому числі грошових.
Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.
Як було встановлено судом, в п. 2.1.2 Договору підряду № 20191118/В сторони визначили, що Підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи у строк до 27 березня 2020 року.
В ході судового розгляду справи не знайшли своє підтвердження твердження ТОВ "Інтерхолдінг" про продовження сторонами строку виконання робіт за Договором № 20191118/В, належних та допустимих доказів продовження сторонами строку виконання робіт матеріали справи не містять.
З урахуванням зазначеного, підрядні роботи, приймання яких оформлено після 27.03.2020 згідно Акту № 3/20191118/В від 16.11.2020 та Акту № 4/20191118/В від 17.12.2020, є такими, що виконано ТОВ "Інтерхолдінг" з простроченням строку, обумовленого в п. 2.1.2 Договору підряду № 20191118/В.
Суд встановив, що у строк до 27.03.2020 ТОВ "Інтерхолдінг" виконано, а ТОВ "Сінема-Центр" прийнято робіт на суму 1 637 899,14 грн, що підтверджено Актом № 2/20191118/В приймання виконаних робіт від 06.03.2020.
Матеріалами справи підтверджується, що починаючи з 28.03.2020 роботи на суму 3 327 477,79 грн (різниця між вчасно оформленими та переданими роботами згідно Акту № 2/20191118/В від 06.03.2020 (1 637 899,14 грн) та вартістю робіт за договором (4 965 376, 93 грн) є такими, що виконані з порушення строку, обумовленого умовами Договору підряду. Подальше оформлення приймання-передачі робіт згідно Акту № 3/20191118/В від 16.11.2020 та Акту № 4/20191118/В від 17.12.2020 зменшувало загальну суму прострочених робіт на відповідні суми, вказані у даних актах.
За розрахунком позивача за зустрічним позовом, загальна сума неустойки за невчасно виконані роботи, якою за твердженням ТОВ "Сінема-Центр" є пеня, складає 7 996 451,40 грн (детальний розрахунок , т. 2, а.с. 6-7).
Вважаючи свої права порушеними, позивач за зустрічним позовом звернувся до суду в межах даної справи із зустрічним позовом про стягнення з відповідача 3 271 432,21 грн неустойки за прострочення виконання робіт за Договором підряду №20191118/В від 18.11.2019.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням договору підряду.
Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч.2 ст.317 ГК України).
Відповідно до ст. 837 Цивільного Кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч.1 ст. 875 ЦК України).
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст. 875 ЦК України).
Згідно з п. 1 ст. 843 ЦК України в договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна в договорі підряду може бути визначена також у кошторисі (п. 1 ст. 844 цього ж Кодексу). Строки виконання роботи або окремих її етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦКодексу України).
Як було встановлено судом, в п. 2.1.2 Договору підряду № 20191118/В сторони визначили, що Підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи у строк до 27 березня 2020 року.
Матеріалами справи підтверджується, що починаючи з 28.03.2020 роботи на суму 3 327 477,79 грн (різниця між вчасно оформленими та переданими роботами згідно Акту № 2/20191118/В від 06.03.2020 (1 637 899,14 грн) та вартістю робіт за договором (4 965 376, 93 грн) є такими, що виконані з порушення строку, обумовленого умовами Договору підряду.
Згідно ч. 1, 2 ст. 883 ЦК України, підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.
За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
Відповідно до п. 8.2. Договору підряду, за порушення встановлених договором строків виконання робіт, підрядник зобов'язується сплатити замовнику неустойку у розмірі 1% від вартості робіт, строк виконання яких було прострочено, за кожний календарний день прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема , неустойкою.
За приписами ст. ст.549 ЦК України , неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Суд першої інстанції, здійснюючи правову кваліфікацію договірних правовідносин сторін встановив, що позивачем фактично заявлена до стягнення неустойка у вигляді штрафу, а не пеня.
При цьому, суд враховував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 924/1473/15, та у п. 52 постанови Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 917/353/19 про те, що суд самостійно здійснює правову кваліфікацію спірних правовідносин і застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Стосовно твердження апелянта, що права ТОВ «Сінема-Центр» не порушені станом на дату пред'явлення зустрічного позову, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у своїй апеляційній скарзі ТОВ «Інтерхолдінг» посилається на ст. 530 ЦК України щодо не встановлення договором №20191118/В строку виконання зобов'язання щодо сплати договірної неустойки та не заявлення вимог щодо її оплати до моменту звернення до суду із зустрічним позовом. Також, за твердженнями апелянта, права зустрічного позивача (ТОВ «Сінема-Центр») порушені не були.
Судова колегія апеляційної інстанції вважає зазначені доводи апелянта помилковими, оскільки за приписами ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору. Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист (рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі №1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів).
Конституційний Суд України дійшов висновку, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені (ст. 1512 Конституції України).
Враховуючи викладене, посилання апелянта на недотримання зустрічним позивачем порядку досудового врегулювання спору (претензій) або щодо заявлення будь-яких вимог щодо сплати неустойки не відповідають нормам чинного законодавства.
Крім того, поширення на норми про відповідальність щодо невиконання зобов'язання (неустойка) самих положень про зобов'язання (ст. 530 ЦК України), як про це стверджує апелянт, суперечить законодавству в цілому. Позаяк, вимоги статті 530 ЦК України встановлюють та регулюють вимоги щодо зобов'язання, натомість апелянт не враховує ст. 546 ЦК України, за якою виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Також, у відповідності до ст. 549 ГПК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, поширення на інститут забезпечення виконання зобов'язань (ст. 546 ЦК України) вимог до строку виконання самого зобов'язання (ст. 530 ЦК України), як це вказує первісний позивач, є необґрунтованим. Оскільки, зобов'язанням в даних правовідносинах є договір підряду №20191118/В від 18.11.2019, а не пеня (забезпечення зобов'язання) і таке зобов'язання (договір) містить чіткі строки виконання робіт та відповідальність підрядника за їх прострочення.
Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду стосовно того, що суд самостійно здійснює правову кваліфікацію спірних правовідносин і застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 924/1473/15, та від 17.03.2020 у справі № 917/353/19). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 зазначила, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 662/397/15-ц вказала, що обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із установлених фактів, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню, є складовою класичного принципу «jura novit curia». Згідно з принципом «jura novit curia» неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Натомість, відмова у задоволенні позову через помилкове правове обґрунтування позовних вимог є перешкодою в доступі до правосуддя, а відтак порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.55, 124 Конституції України.
Отже, визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Стосовно доводів апелянта, що ТОВ «Сінема-Центр» звернулося з зустрічним позовом до суду 04.11.2022, а дізналося про порушення свого права по стягненню неустойки що 27.03.2020, тобто звернулося з пропуском строку спеціального строку позовної давності, що на його думку, було безумовною підставою для відмови у задоволенні вимог за зустрічним позовом в силу положення ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України встановлено загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Пунктом 1 ч. 2 ст.258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).
Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи є порушеним право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Зазначені правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі №369/6892/15-ц; від 31.10.2018 року у справі №367/6105/16-ц; від 7.11.2018 року у справі №575/476/16-ц; від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16; від 28.11.2018 року у справі №504/2864/13-ц; від 05.12.2018 року у справах №522/2202/15-ц; №522/2201/15-ц та №522/2110/15-ц; від 07.08.2019 року у справі №2004/1979/12; від 18.12.2019 року у справі №522/1029/18; від 16.06.2020 року у справі №372/266/15-ц.
Суд першої інстанції, встановивши, що права позивача за зустрічним позовом порушені, дійшов обгрунтованого висновку про те, що правовідносини між сторонами виникли в період карантину, закінчення строку позовної давності також припало на строк періоду карантину, який на даний час продовжено, строк позовної давності щодо вимог про стягнення 3 061 278,84 грн неустойки не сплинув в силу п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
02.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби (СOVID-19)", згідно якого Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СOVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681. 728, 786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин вперше постановою Кабінету Міністрів України оголошено з 12.03.2020р. (Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 р. встановлено карантин з 12.03.2020 до 22.05.2020 року на всій території України, даний строк неодноразово продовжувався і був чинний на момент звернення ТОВ «Сінема-Центр» із зустрічним позовом).
Враховуючи наведене, ТОВ «Сінема-Центр» при зверненні з зустрічним позовом у справі №917/1212/22 не було пропущено строку позовної давності.
При цьому, вказане законодавче регулювання не містить обов'язкової умови щодо причин звернення/незвернення до суду як от вказування на причини та інші передумови відповідних дій - всім учасникам правовідносин в Україні надано право на звернення до суду під час дії карантинних обмежень у випадку, якщо на момент початку таких карантинних обмежень строк позовної давності не сплив. Крім того, навіть договірне збільшення строків позовної давності, не перераховане в п. 12. Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України не свідчить про пропуск таких строків. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 р. у справі №679/1136/21.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції, з урахуванням того, що станом на час звернення ТОВ «Сінема-Центр» з зустрічним позовом та станом на час ухвалення рішення карантинні обмеження діяли, строки визначені статтею 232 Господарського кодексу України та строки позовної давності, визначені ст. 257, 258 ЦК України на цей були продовжені, вважає доводи апелянта в цій частині необґрунтованими.
Крім того, апелянт посилається на відсутність порушених прав ТОВ «Сінема-Центр», а в подальшому детально описує порушення строків позовної давності, які, на його думку, пропущено позивачем за зустрічним позовом. Натомість, відсутність порушених прав не потребує дослідження строків позовної давності, а застосування спливу позовної давності свідчить про наявне порушене право.
Щодо тверджень апелянта стосовно того, що суд першої інстанції при розгляді справи №917/1212/22 не звернув уваги та не надав жодної оцінки тим обставинам, що ТОВ «Сінема-Центр», заявляючи зустрічний позов фактично «зловживає правом», судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Пунктом 2.1.2 договору підряду № 20191118/В сторони погодили, що підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи у строк до 27 березня 2020 року.
В ході судового розгляду справи не знайшли своє підтвердження твердження ТОВ "Інтерхолдінг" про продовження сторонами строку виконання робіт за договором №20191118/В, належних та допустимих доказів продовження сторонами строку виконання робіт матеріали справи не містять.
Таким чином, підрядні роботи, приймання яких оформлено після 27.03.2020 згідно акту №3/20191118/В від 16.11.2020 та акту №4/20191118/В від 17.12.2020, є такими, що виконано ТОВ "Інтерхолдінг" з простроченням строку, обумовленого в п. 2.1.2 договору підряду №20191118/В (т.1, а.с.52, 172-180).
Згідно ч. 1, 2 ст. 883 ЦК України, підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.
За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
Пунктом 8.2. договору підряду сторони погодили, що за порушення встановлених договором строків виконання робіт, підрядник зобов'язується сплатити замовнику неустойку у розмірі 1% від вартості робіт, строк виконання яких було прострочено, за кожний календарний день прострочення.
Судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що у строк до 27.03.2020 ТОВ "Інтерхолдінг" виконано, а ТОВ "Сінема-Центр" прийнято робіт на суму 1 637 899,14 грн, що підтверджено актом №2/20191118/В приймання виконаних робіт від 06.03.2020 (т. 1, а.с. 62-64).
Також матеріалами справи підтверджується те, що починаючи з 28.03.2020 роботи на суму 3 327 477,79 грн (різниця між вчасно оформленими та переданими роботами згідно акту №2/20191118/В від 06.03.2020 (1 637 899,14 грн) та вартістю робіт за договором (4 965 376, 93 грн) є такими, що виконані з порушення строку, обумовленого умовами договору підряду. Подальше оформлення приймання-передачі робіт згідно акту №3/20191118/В від 16.11.2020 та акту №4/20191118/В від 17.12.2020 зменшувало загальну суму прострочених робіт на відповідні суми, вказані у даних актах.
Отже, загальна сума неустойки за невчасно виконані роботи, якою за твердженням ТОВ "Сінема-Центр" є пеня, яка складає 7 996 451,40грн (детальний розрахунок , т. 2, а.с. 6-7).
Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду, що за даною справою позивачем фактично заявлена до стягнення неустойка у вигляді штрафу, а не пеня.
Разом з цим, позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом лише частину неустойки в сумі 3 271 432,21 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Беручи до уваги вказані вище положення законодавства, суд погодився із правом позивача за зустрічним позовом вимагати стягнення з ТОВ "Інтерхолдінг" лише частини від загальної суми штрафу, який може бути нарахований за прострочення виконання робіт за Договором підряду, а саме штрафу у розмірі 3 271 432,21 грн, що, з урахуванням підписаних сторонами актів приймання робіт, відповідно до вимог за зустрічною позовною заявою включає штраф (1% від вартості прострочених робіт за кожен день) (детальний розрахунок неустойки наведений у зустрічному позові ( т.2, а.с.4-7).
Разом з цим, суд задовольнив клопотання первісного позивача (апелянта) та виключив Додаткову угоду № 2 від 12.03.2020 до Договору підряду № 20191118/В та Акт № 3/20191118/В приймання виконаних робіт від 03.11.2020 з числа доказів по справі, відтак зазначені Додаткова угода № 2 до Договору підряду та Акт № 3/20191118/В від 03.11.2020 не були взяті судом до уваги та не оцінювалися в якості належних та допустимих доказів у справі.
Крім того, в матеріалах справи міститься повідомлення вих.№113 від 01.06.2021 ТОВ «Сінема-Центр»), яке було сформоване на адресу ТОВ «Інтерхолдінг», за змістом якого йдеться, що в договорах, зокрема, у договорі підряду №20191118/В від 18.11.2019 для підрядника (постачальника) встановлено строки виконання договорів. Проте, підрядник (постачальник) у строки, які зазначені в договорі, роботи не здав і значно протермінував. У зв'язку зі зміною орендаря приміщення багатозального кінотеатру «Сінема-Центр» у Торговельно-розважальному центрі «Мегамолл», що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. 600 річчя, 17-Е, ТОВ «Сінема-Центр» повідомило ТОВ «Інтерхолдінг» про укладення договірних відносин з новою підрядною організацією для виконання робіт у вищевказаному приміщенні. Таким чином, ТОВ «Сінема-Центр» повідомило ТОВ «Інтерхолдінг» про зупинення підрядником (постачальником) виконання вищевказаних договорів (зокрема, спірного договору №20191118/В від 18.11.2019) (т.1, а.с.78).
У відповідь на повідомлення про зупинення підрядником (постачальником) виконання умов договору № 3113 від 01.06.2021)) ТОВ «Інтерхолдінг» надало лист вих.№1/0706 від 07.06.2021, за змістом якого ТОВ «Інтерхолдінг», зокрема, повідомило ТОВ «Сінема-Центр» про те, що Товариство не заперечує проти переведення боргу ТОВ «Сінема-Центр» за підрядними договором (повністю чи частково) на нового орендаря приміщення об'єкту, який є кінцевим споживачем результату робіт, виконаних підрядником. Також останній наголосив, що оформлення здачі виконаних робіт (так само як і завершення виконання залишку робіт) було призупинене, однак ТОВ «Інтерхолдінг» (підрядник) наголосило, що не має наміру чинити правомірні перешкоди замовнику як в достроковому припиненні договору (ів), так і в подальшому використанні результатів фактично виконаних підрядником робіт, а також устаткування та залишків невикористаних матеріалів ( т.1, а.с. 79-80).
Зловживання правом (суб'єктивним) - особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у соціально шкідливих учинках суб'єкта права, у використанні недозволених конкретних форм у межах дозволеного законом загального типу поведінки, що суперечить цільовому призначенню права.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що твердження апелянта про те, що «зустрічний позов є зловживанням правом, оскільки з матеріалів справи не вбачається жодних активних дій зі сторони ТОВ «Сінема-Центр», направлених на своєчасне стимулювання шодо виконання ТОВ «Інтерхолдінг» договірних строків, тому ТОВ «Сінема-Центр» було зацікавлено не у виконанні робіт, а в їх простроченні, зважаючи на розмір можливих фінансових надходжень, які перекривали бі повністю витрати на їх виконання» є його припущеннями, а тому судом апеляційної інстанції відхиляються.
Стосовно вимоги апелянта про долучення до матеріалів справи нового доказу, а саме претензії №1 ТОВ «Сінема-Центр» в порядку досудового врегулювання спору від 24.05.2023, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
За даною справою суд першої інстанції не вирішував питання щодо стягнення всієї суми неустойки на користь ТОВ «Сінема-Центр». Однак, спір вирішено лише стосовно сум та періодів, визначених у зустрічному позові.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінема-Центр» не відмовлялося від права на стягнення решти сум неустойки, про що зазначено в зустрічній позовній заяві. А тому, суми до стягнення, визначені в претензії №1 від 24.05.2023 р. судом першої інстанції не розглядалися, не вирішувалися і до предмету спору не входили за зустрічним позовом.
Крім того, претензія №1 датована 24.05.2023 р. направлена вже після вирішення справи №917/1212/22 по суті (рішення Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 (повний текст рішення складено 15.05.2023)).
Водночас нові докази, які не було подано до суду першої інстанції, апеляційний суд приймає лише у виняткових випадках. Серед критеріїв для їх прийняття є «винятковість випадку» та «причини, що об'єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судова колегія апеляційної інстанції дотримується правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 922/393/18 стосовно позиції щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. Так, за вказаною справою касаційний суд підтвердив дотримання процесуальних процедур судом попередньої інстанції, який відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції.
Верховний Суд вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 статті 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Отже, колегія суддів відмовляє апелянту в задоволенні клопотання щодо долучення до матеріалів справи претензії № 1 ТОВ «Синема-Центр» в порядку досудового врегулювання спору від 24.05.2023.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерхолдінг” на рішення Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 у справі №917/1212/22 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 у справі №917/1212/22 в частині задоволення зустрічного позову слід залишити без змін.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерхолдінг”, м. Київ на рішення Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 у справі №917/1212/22 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 04.05.2023 у справі №917/1212/22 в частині вимог за зустрічним позовом ТОВ «Сінема - Центр» до ТОВ «Інтерхолдінг» про стягнення неустойки у розмірі 3 271 432,21 грн - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 02.08.2023.
Головуючий суддя О.О. Радіонова
Суддя О.А. Істоміна
Суддя О.В. Стойка