вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" серпня 2023 р. Справа№ 910/2334/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Гончарова С.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал»
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023, повний текст якого складений 18.04.2023
у справі № 910/2334/23 (суддя Андреїшина І.О.)
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал»
про стягнення 221 991,38 грн.
Позов заявлено про стягнення штрафу в сумі 138 744,61 грн. та пені в сумі 83 246,77 грн. нарахованих за порушення строку виконання робіт за договором № П/Ш-21218/НЮ від 19.03.2021.
У позові позивач зауважив на тому, що ним строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом пропущено не було, так як приписами пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
У відзиві на позов відповідач проти його задоволення заперечив, пославшись на те, що:
- позивачем, в порушення умов п. 5.1.2 спірного договору не було надано відповідачу письмову рознарядку;
- підписання позивачем акту приймання робіт від 30.11.2021 без претензій свідчить про відсутність порушення строків виконання ремонту;
Крім того, у відзиві на позов відповідач зазначив про порушення позивачем строків позовної давності та просив застосувати строки позовної давності до вимог позивача про стягнення неустойки, зауваживши на тому, що карантинні обмеження не призупинити ані роботу судів, ані роботу позивача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/2334/23 позов задоволений повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено пеню у розмірі 83 246,77 грн., 7% штрафу у розмірі 138 744,61 грн. та судовий збір у розмірі 3 329,78 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строку виконання робіт за договором № П/Ш-21218/НЮ від 19.03.2021.
При цьому суд першої інстанції зазначив про те, що:
- твердження відповідача щодо порушення позивачем пункту 5.2 договору стосовно ненадання письмової рознарядки від замовника про готовність передачі вагонних уповільнювачів в ремонт суд оцінює критично, оскільки, згідно з зазначеним пунктом договору факт підписання акту здачі в ремонт 20.07.2021 є датою початку ремонту та з саме з цієї дати починається відлік часу (90 календарних днів);
- твердження відповідача про те, що підписання акту приймання робіт від 30.11.2021 без претензій свідчить про відсутність порушення строків виконання ремонту, суд визнає помилковим, оскільки підписання акту приймання робіт свідчить виключно про здійснення ремонту вагонних уповільнювачів та відсутності претензій виключно щодо технічної сторони договору.
Суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, зазначивши про те, що приписами пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а тому строк позовної давності щодо вимоги про нарахування неустойки у справі позивачем не був пропущений.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/2334/23 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що аналіз оскаржуваного рішення свідчить про формальний підхід до розгляду справи при якому всі аргументи позивача були прийняті, але всі аргументи відповідача проти позову судом були відкинуті або сприймались критично.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, зауваживши на тому, що:
- надання письмової рознарядки не є формальною дією, так як від моменту її надання позивачем обліковуються строки надання послуг; з боку позивача мала місце бездіяльність, яка не відповідає принципам добросовісності, так як ненадання такої рознарядки мало наслідком те, що відповідач мав в авральному режимі здійснювати заходи із роботи із власними контрагентами стосовно термінових закупівель необхідних матеріалів, які здійснюються відповідачем через систему Прозорро, що також подовжує час, необхідний для надання послуг та є підставою для включення у подібні договори умов щодо надання рознарядок, які виконують роль попередження про наступну передачу в ремонт відповідних деталей та механізмів;
- відмовляючи від застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строків позовної давності, суд першої інстанції не взяв до уваги постанову Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, якою встановлено, що позивач має довести що непереборна сила зробила неможливим стягнення у відповідні терміни неустойки з відповідача в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які позивач поніс чи міг понести, а не просто викликала складнощі або це було економічно невигідним. В свою чергу позивачем не було надано жодних доказів неможливості стягнення ним з відповідача неустойки у визначені законодавством терміни.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2023, справу № 910/2334/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю, Гончаров С.А..
З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2334/23, а також відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/2334/23.
24.05.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали вказаної справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/2334/23 залишено без руху, а також надано Приватному акціонерному товариству «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.
14.06.2023 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684*100=268 400 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 268 400,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 задоволено клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/2334/23 та поновлено апелянту вказаний строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/2334/23, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/2334/23 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
27.06.2023 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач, з посиланням на те, що:
- твердження апелента про порушення позивачем умов п. 5.2 спірного договору стосовно ненадання письмової рознарядки про готовність передачі уповільнювачів в ремонт є хибним, оскільки згідно зазначеного пункту договору факт підписання акту здачі в ремонт і є датою початку ремонту та саме з цієї дати починається відлік часу для виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо проведення ремонту;
- наведені апелянтом висновки, що містяться у постановах Верховного Суду щодо обставин непереборної сили не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскілки на момент ухвалення відповідних постанов не існувало норми пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України,
просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Станом на 01.08.2023 відзивів, інших пояснень та клопотань до суду не надходило.
Враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 01.05.2023 № № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», справа розглядається у розумний строк.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
19.03.2021 позивач (замовник) та відповідач (виконавець) уклали договір № П/Ш-21218/НЮ (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що відповідач зобов'язується надати позивачу послуги з ремонту вагонних уповільнювачів РНЗ-2 (далі послуги) в кількості 13 одиниць, вагонного уповільнювача типу КВ-3 в кількості 1 одиниці, згідно з специфікацією на надання послуг з ремонту вагонних уповільнювачів (додаток 1) і графіка подачі в ремонті випуску з ремонту вагонних уповільнювачів (додаток 2), та технологічного процесу на надання послуг з ремонту вагонного уповільнювача РНЗ-2 (додаток 6) та вагонного уповільнювача КВ-3 (додаток 7), які є невід'ємною частиною договору (п.1.1. договору).
Відповідно до пункту 5.1.2 Договору здача вагонних уповільнювачів в ремонт здійснюється на території виконавця за участю представників замовника - виробничого підрозділу «Куп'янська дистанція сигналізації та зв'язку» філії «Південна залізниця» AT «Укрзалізниця» та виробничого підрозділі «Основ'янська дистанція сигналізації та зв'язку» філії «Південна залізниця» AT «Укрзалізниця». Фактичний стан вагонних уповільнювачів відображається в акті здачі в ремонт, підписаному уповноваженими представниками замовника та виконавця у двох примірниках. Дата підписання акту здачі в ремонт є датою початку ремонту. Виконавець повинен прийняти вагонні уповільнювачі в ремонт протягом 10 календарних днів після отримання письмової рознарядки від замовника про готовність передачі вагонних уповільнювачів в ремонт.
Пунктом 5.1.5 Договору визначено, що дати підписання актів здачі в ремонт та видачі з ремонту є підставою для обрахування строків фактичного знаходження вагонних уповільнювачів в ремонті.
Відповідно до графіка подачі в ремонт та видачі з ремонту (додаток 2 до Договору) дата видачі з ремонту - протягом 90 календарних днів після підписання акту здачі вагонного уповільнювача КВ-3 в ремонт.
Пунктом 7.3 Договору встановлено, що за несвоєчасне виконання послуг з капітального ремонту уповільнювача згідно з умовами договору виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання послуг з капітального ремонту уповільнювача - за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.
Відповідно до Специфікації на надання послуг з ремонту вагонних уповільнювачів (додаток 1 до Договору) та Калькуляції на надання послуг з ремонту вагонного уповільнювача КВ-3 (додаток 5 до Договору) вартість послуг з ремонту вагонного уповільнювача КВ-3 становить 1 982 065,86 грн.
20.07.2021 вагонний уповільнювач КВ-3 був переданий виконавцю для здійснення ремонту, про що складений акт.
Таким чином, позивач у позовній заяві зазначає, що кінцевою датою видачі з ремонту після спливу 90 календарних днів мало бути 18.10.2021.
30.11.2021 після закінчення ремонту вагонного уповільнювача КВ-3 був підписаний акт приймання з ремонту.
Отже, за твердженнями позивача, прострочення строку виконання ремонту вагонного уповільнювача КВ-3 склало 42 дні.
19.01.2022 було пред'явлено претензію № НЮ-05-11/1 щодо сплати 221 991,38 грн., проте відповіді від відповідача на претензію позивачем не отримано. Докази надсилання містяться в матеріалах справи.
З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язання за договором щодо оплати вартості товару, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 138 744,61 грн. 7 % штрафу та 83 246,77 грн. пені.
Суд першої інстанції вказані позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 5.1.5 Договору визначено, що дати підписання актів здачі в ремонт та видачі з ремонту є підставою для обрахування строків фактичного знаходження вагонних уповільнювачів в ремонті.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що 20.07.2021 вагонний уповільнювач КВ-3 був переданий виконавцю для здійснення ремонту, а повернутий з ремонту був 30.11.2021, про що свідчать підписані сторонами акт здачі в ремонт вагонних уповільнювача КВ-3 від 20.07.2021 та акт здачі-приймання робіт № 38 від 30.11.2021. Вказані факти сторонами не заперечуються.
В свою чергу, враховуючи те, що видача з ремонту мала бути проведена протягом 90 календарних днів після підписання акту здачі вагонного уповільнювача КВ-3 в ремонт (тобто що кінцевою датою видачі з ремонту є 18.10.2021 - примітка суду), прострочення строку виконання ремонту вагонного уповільнювача КВ-3 склало 42 дні.
У відзиві на позов та у апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що позивачем, в порушення умов п. 5.2 Договору не було надано відповідачу письмову рознарядку, що свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій. Відповідач стверджує, що надання письмової рознарядки не є формальною дією, так як від моменту її надання позивачем обліковуються строки надання послуг; з боку позивача мала місце бездіяльність, яка не відповідає принципам добросовісності, так як ненадання такої рознарядки мало наслідком те, що відповідач мав в авральному режимі здійснювати заходи із роботи із власними контрагентами стосовно термінових закупівель необхідних матеріалів, які здійснюються відповідачем через систему Прозорро, що також подовжує час, необхідний для надання послуг та є підставою для включення у подібні договори умов щодо надання рознарядок, які виконують роль попередження про наступну передачу в ремонт відповідних деталей та механізмів;
Щодо вказаного, колегія суддів зазначає про таке.
Частина 2 ст. 613 ЦК України встановлює, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу (ч. 1 ст. 613 ЦК України).
Отже, відповідно до положень чинного законодавства можливість відстрочення виконання зобов'язання пов'язана з простроченням кредитора, зокрема, з не вчиненням ним дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що п. 5.1.2 Договору встановлює, що саме дата підписання акту здачі в ремонт є датою початку ремонту, а підписання письмової рознарядки передує даті підписання акту здачі в ремонт.
В свою чергу відповідач не був позбавлений права не приймати вагонний уповільнювач КВ-3 до ремонту до отримання від позивача відповідної рознарядки, а не вчинивши таких дій прийняв на себе відповідні ризики.
Слід зазначити і про те, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що ненадання позивачем письмової рознарядки унеможливило своєчасне виконання прийнятих на себе за Договором зобов'язань.
Також колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про помилковість твердження відповідача про те, що підписання акту приймання робіт від 30.11.2021 без претензій свідчить про відсутність порушення строків виконання ремонту, оскільки підписання акту приймання робіт свідчить виключно про здійснення ремонту вагонних уповільнювачів та відсутності претензій виключно щодо технічної сторони договору.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
У силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 7.3 Договору встановлено, що за несвоєчасне виконання послуг з капітального ремонту уповільнювача згідно з умовами договору виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання послуг з капітального ремонту уповільнювача - за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем строку виконання ремонту вагонного уповільнювача КВ-3 яке тривало 42 дні, позивач відповідно до приписів Договору має право нарахувати пеню в розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання послуг з капітального ремонту уповільнювача - за кожен день прострочення та штраф у розмірі 7% від вказаної вартості, а також звернутися за їх стягненням до суду.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, оскільки приписами пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а тому строк позовної давності щодо вимоги про нарахування неустойки у справі позивачем не був пропущений.
Колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не ставить продовження строку позовної давності у залежність від настаннями для учасників відповідних правовідносин форс-мажорних обставин та, відповідно, необхідність доведення таких обставин, адже вказані положення поширюються на всі правовідносини, які існують у період строку дії карантину.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 138 744,61 грн. та пені в сумі 83 246,77 грн.. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу колегією суддів враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/2334/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/2334/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/2334/23 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста від 18.04.2023 у справі № 910/2334/23.
4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2334/23.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Є.Ю. Шаптала
С.А. Гончаров