Справа № 304/962/22 Провадження № 2-а/304/2/2023
19 липня 2023 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді Чепурнова В. О.,
за участі секретаря судового засідання - Галас А.Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №304/962/22 за позовом адвоката Ільницького Сергія Михайловича в інтересах ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №261022 від 22 лютого 2022 року,
позивач ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ільницький С.М., звернувся до суду із позовом до відповідача - Департаменту патрульної поліції в особі управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 261022 від 22 лютого 2022 року.
Позов обґрунтовано тим, що під час розгляду справи поліцейський не досліджував жодного доказу, а висновок про вину позивача не ґрунтується на доказах, оскільки позивач не керував автомобілем, в зв'язку з чим позивач вважає постанову незаконною й просить суд її скасувати.
Відповідачем - Департаментом патрульної поліції в особі управління патрульної поліції в Закарпатській області подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки оскаржувана постанова складена відповідачем відповідно до КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07 листопада 2015 року № 1395, а посилання позивача на порушення відповідачем законодавства в даному випадку є безпідставними, необґрунтованими (а. с. 36-41).
Адвокатом Ільницький С.М, в інтересах позивача ОСОБА_1 , подано відповідь на відзив, в якому позивач заперечує проти відзиву на позов та зазначає, що відповідач, не дивлячись на обставини наведені позивачем в позові, не надав жодного доказу, висновок про вину позивача не ґрунтувався на якому-небудь доказі. Відповідач жодним чином не усунув тверджень позивача щодо відсутності у поліцейського підстав для винесення оскаржуваної постанови. Позивач вказує, що до відзиву на позов відповідачем не додано жодного доказу, який в повній мірі підтверджує факт скоєння адміністративного правопорушення позивачем (а. с. 54-57).
Відповідач не скористався своїм правом на заперечення.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Ільницький С.М. не з'явились, однак останній подав заяву, в якій просив розглянути справу без участі позивача та представника позивача, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, хоча про дату, час і місце такого повідомлявся належним чином, причину неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, а тому суд розглядає справу у його відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 268 КАС України.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до такого висновку.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд встановив, що 22 лютого 2022 року поліцейським в.о. ком. взводу 2 роти УПП в Закарпатській області сержантом поліції Галатибою М.Ю. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 261022 (а. с. 5).
З даної постанови вбачається, що 22 лютого 2022 року екіпаж патрульної поліції під час несення служби в м. Ужгород, вул. Собранецька, 160-а помітив автомобіль «Mercedes-Benz 309 D», номерний знак « НОМЕР_1 », який порушив ПДР України, а саме: порушив п. 2.9. «В» ПДР України, тобто керував автомобілем з неосвітленим державним номерним знаком в темну пору доби, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Крім того, під час перевірки документів за наявними базами даних інспектор встановив, що водій керував автомобілем, будучи позбавленим права керування ТЗ на підставі рішення суду, чим порушив п. 2.1. «А» ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Також встановлено, що 22 лютого 2022 року в ході спілкування у позивача були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та в подальшому складено відповідні матеріали та направлено їх до суду.
Згідно постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 червня 2022 року в справі № 308/3616/22 позивача ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме керування ТЗ в стані наркотичного сп'яніння (а. с. 45-49). Таким чином судом спростовано твердження позивача про те, що він не керував транспортним засобом.
Відповідно до постанови Закарпатського апеляційного суду від 05 травня 2023 року, рішення Ужгородського міськрайонного суду в справі № 308/3616/22 залишено без змін, в задоволенні апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішуючи питання про відсутність підстав для задоволення позову суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП України, основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами ст. 252 КУпАП визначено обов'язок відповідача провести оцінку наявним доказам, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В силу ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з статтею 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Пунктом 5 розділу ІV Інструкції встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Обставини, наведені відповідачем у відзиві на позов, в повній мірі знайшли своє підтвердження, а відтак суд вважає їх належними та допустимими.
Відповідно до ч. 4, 6 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В силу частини 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено статтею ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 цієї статті за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд дійшов до висновку, що відсутні правові підстави для скасування постанови від 22 лютого 2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №261022.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п. 1, п. 2 ч. 9 ст. 139 КАС України).
Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Керуючись ст. 19, 62 Конституції України, ст. 6-10, 14, 241-244, 246, 251, 286 КАС України, ст. 7, 33, 222, 251, 258, 288 КУпАП, суд,-
в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 261022 від 22 лютого 2022 року - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Головуючий:Чепурнов В. О.