02 серпня 2023 року Справа № 160/13804/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
19.06.2023 року ОСОБА_1 звернувся через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 при визначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, періоду роботи на посаді помічника прокурора Червоногвардійського району м. Дніпропетровська, три роки стажу (досвіду) роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді відповідно до ч. 2 ст. 137 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та 4 місяці 5 днів стажу роботи на посаді судді;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести розрахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з моменту призначення з 25.02.2023 року із зарахуванням до стажу роботи на посаді судді - 06 років 10 днів стажу, який складається з проходження строкової військової служби (з 11.05.1988 року по 23.04.1990 року), роботи на посаді помічника прокурора Червоногвардійського району м. Дніпропетровська (з 27.12.2000 року по 18.09.2001 року), 3 роки стажу (досвіду) роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді відповідно до ч. 2 ст. 137 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, та 4 місяці 5 днів роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 60% від суми суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 починаючи з 25.02.2023 року щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 60% від суми суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 100896,00 грн., вказаної у довідці територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровської області від 01.03.2023 року № Б-с-124 без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та здійснити перерахунок довічного грошового утримання з моменту призначення щомісячного грошового утримання з розміру 50% до 60 %.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.04.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через особистий кабінет веб-порталу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з наданням всіх необхідних документів. Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №045550018929 від 08.05.2023 року позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці і обчислене із розрахунку 50% суддівської винагороди, як судді у якого стаж судді складав 19 років 2 місяці 15 днів, в розмірі 50448 грн., обчисленого з посадового окладу 100896,00 грн. А згідно з розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, наданого Царичанським районним судом Дніпропетровської області, стаж роботи позивача станом на 24.02.2023 року становить 25 років 02 місяці 25 днів. Тобто, в тривалість стажу судді відповідачем не врахована служба в армії позивача -1 рік 11 місяців 13 днів (з 11.05.1988 року по 23.04.1990 року), робота на посаді помічника прокурора - 8 місяців 21 день (з 27.12.2000 року по 18.09.2001 року), три роки стажу (досвіду) роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді відповідно до ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та 4 місяці 5 днів роботи на посаді судді (позивач був призначений на посаду судді згідно Указу Президента України 04.08.2003 року та працював безперервно на посаді судді по 24.02.2023 року, а це 19 років 6 місяців 20 днів). Загалом відповідачем не враховано позивачу в тривалість стажу судді для отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 6 років 10 днів. З урахуванням цього стажу, розмір щомісячного довічного грошового утримання має складати 60% заробітної плати працюючого судді замість встановлених відповідачем 50%. Позивач не погоджується із такими діями відповідача, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 20.07.2023 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
03.07.2023 року через підсистему «Електронний суд» від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адресу суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому він заперечує проти даного адміністративного позову в повному обсязі з наступних підстав. Позивач перебуває на обліку з 25.02.2023 року та отримує довічне грошове утримання відповідно до Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ “Про судоустрій і статус суддів” (далі - Закон № 1402-VІІІ). Згідно пункту 3 статті 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 року №1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Положення пункту 25 розділу ХІІ Закону №1402-VIIІ, яким було встановлено інший порядок розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду №2-р/2020 від 18.02.2020 року. За документами пенсійної справи загальний стаж позивача становить 34 роки 02 місяці 17 днів, в тому числі стаж роботи на посаді судді 19 років 02 місяці 15 днів. Розмір щомісячного довічного грошового утримання з 25.02.2023 року, визначеного на підставі довідки від 01.03.2023 року № 124, складає 50448,00 грн (100896,00 грн. х 50%). Відповідно до ст.142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (надалі - Закон №1402), щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 % грошового утримання судді. Так, стаж роботи на посаді судді у позивача складає 19 років 02 місяців 15 днів, розмір довічного грошового утримання обчислено у розмірі 50% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України №1402. Відповідно до ст.137 Закону №1402 до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних суддів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікованої комісії суддів України; - судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Закон України №1402, чинний на час розгляду справи, та визначає єдиний підхід щодо визначення стажу роботи судді для всіх питань, де він застосовується, і ст.137 цього Закону визначає порядок обчислення стажу роботи судді. Закон України “Про статус суддів”, на який посилався позивач втратив чинність 01.01.2012 року. З огляду на викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
07.07.2023 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій він вважає хибним та таким, що суперечить чинному законодавству тлумачення відповідача, що до даних правовідносин не застосовується Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-ХІІ, на який посилається позивач в своєму позові. Також з посиланням на правову позицію висловлену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2021 року у справі №9901/15/21, наголошує, що в абзаці четвертому пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього ж Закону № 1402-VШ, зі змінами, внесеними Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VШ «Про Вищу раду правосуддя», закріплено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Указом Президента України від 4 серпня 2003 року №802/2003 був призначений на посаду судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська строком на 5 років.
Постановою Верховної Ради України від 16 квітня 2009 року №1280-VІ обраний на посаду судді вказаного суду безстроково.
Указом президента України від 7 листопада 2013 року №619/2013 переведений на роботу на посаді судді Хотинського районного суду Чернівецької області.
Згідно рішення Вищої ради правосуддя №794/0/15-21 від 8 квітня 2021 року позивача відряджено до Царичанського районного суду Дніпропетровської області для здійснення правосуддя строком на один рік, а згідно рішення Вищої ради правосуддя №34/0/15-22 від 13 січня 2022 року відрядження продовжено на один рік з 22 квітня 2022 року.
Рішенням Вищої ради правосуддя №113/0/15-23 від 21 лютого 2023 року позивача звільнено з посади судді Хотинського районного суду Чернівецької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом в.о. голови Царичанського районного суду Дніпропетровської області №6-к від 24 лютого 2023 року «Про відкріплення зі штату суду судді ОСОБА_1 » позивача відраховано зі штату суду з 24 лютого 2023 року.
27 квітня 2023 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області через особистий кабінет веб-порталу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з наданням всіх необхідних документів.
Згідно рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №045550018929 від 08.05.2023 року позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці і обчислене із розрахунку 50% суддівської винагороди, як судді у якого стаж судді складав 19 років 2 місяці 15 днів, в розмірі 50448 грн., обчисленого з посадового окладу 100896,00 грн. відповідно до довідки від 01.03.2023 року №124.
Так, за документами пенсійної справи загальний стаж позивача становить 34 роки 02 місяці 17 днів, в тому числі стаж роботи на посаді судді 19 років 02 місяці 15 днів.
Розмір щомісячного довічного грошового утримання з 25.02.2023 року, визначеного на підставі довідки від 01.03.2023 року № Б-с-124, складає 50448,00 грн. (100896,00 грн х 50%).
До спеціального стажу, що дає право на щомісячне грошове утримання судді, включено лише період перебування на посаді судді, а саме 19 років 02 місяці 15 днів.
Позивач вважає, що при розрахунку стажу роботи на посаді судді та обчисленні відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді відповідачем протиправно не враховано до стажу роботи на посаді судді період проходження строкової військової служби, роботи на посаді помічника прокурора Червоногвардійського району м.Дніпропетровська, 3 роки стажу (досвіду) роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді відповідно до ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та роботу на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, тому звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
У статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).
Відповідно до пункту 25 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VІІІ право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною першою статті 116 Закону №1402-VIIІ передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Статтею 137 Закону №1402-VIIІ визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Абзацом 4 пункту 24 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VІІІ регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Так, на час призначення позивача на посаду судді (04 серпня 2003 року) питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ) та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно зі ст. 56 Закону України «Про прокуратуру» №1789-VІІ від 05.11.1991 року «Під поняттям «прокурор»... слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції».
Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» №584/95 від 10.07.1995 передбачено зарахування до стажу роботи судді, що дає право на відставку, крім стажу трудової діяльності, визначеної в частині четвертій статті 43 Закону України «Про статус суддів» половини строку навчання на денному відділенні у вищих юридичних закладах та періоду проходження строкової військової служби.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Таким чином, суд зазначає, що вказаними вище положеннями в сукупності було чітко передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується, зокрема, період проходження строкової військової служби, а також робота на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду у постановах від 15.01.2020 року у справі №683/600/17 та від 29.04.2020 року у справі №426/12415/16-а.
Судом встановлено, що відповідачем до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зараховано виключно такі періоди роботи: з 11.08.2003 року по 31.12.2003 року; з 01.01.2004 року по 30.06.2022 року та з 01.11.2022 року по 24.02.2023 року (19 років 2 місяці 15 днів).
При цьому, згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 27.02.2023 року №1/02-18/2023 року, наданого Царичанським районним судом Дніпропетровської області та трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 12.09.1986 року, позивач працював:
- з 04.08.2003 року по 13.11.2013 року на посаді судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська (10 років 03 місяці 10 днів);
- з 14.11.2013 року по 24.02.2023 на посаді судді Хотинського районного суду Чернівецької області (09 років 03 місяці 11 днів).
Вказані періоди роботи позивача на посаді судді становлять 19 років 6 місяців 20 днів.
Тобто, відповідачем безпідставно не зараховано до стажу роботи, який дає право на відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 4 місяці 6 днів роботи позивача на посаді судді.
Судом також встановлено, що ОСОБА_2 з 11.05.1988 року по 23.04.1990 року проходив службу в армії, що підтверджено військовим квитком серії НОМЕР_2 .05.1988 року.
Крім того, відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 12.09.1986 року, ОСОБА_1 з 27.12.2000 року по 18.09.2001 року працював помічником прокурора Червоногвардійського району м. Дніпропетровська.
Таким чином, до стажу роботи, який дає право на відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен враховуватись період проходження строкової військової служби з 11.05.1988 року по 23.04.1990 року, робота на посаді помічника прокурора Червоногвардійського району м. Дніпропетровська (з 27.12.2000 року по 18.09.2001 року) та 4 місяці 5 днів роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Окремо слід зазначити щодо не врахуванням відповідачем трьох років стажу (досвіду) роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді відповідно до ч. 2 ст. 137 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.
Так, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12 липня 2018 року № 2509-VIII статтю 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIІІ доповнено частиною другою такого змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.
За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події або факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на викладене, передбачені частиною другою статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIІІ положення щодо зарахування (перерахунку) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді застосовуються з дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12 липня 2018 року № 2509-VIII, тобто з 05 серпня 2018 року.
Також у спільному листі Голови Вищої ради правосуддя, в.о. Голови Верховного Суду, Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в.о. Голови Ради суддів України, Голови Державної судової адміністрації України, Ректора Національної школи суддів України від 05 листопада 2018 року № 41783/0/9-18, № 2664/0/2-18, № 01-6757/18, № 9рс-1112/18, № 1-22433/18, № 02/3878 «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді» надано роз'яснення щодо зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді.
Зі змісту вказаного листа вбачається, що передбачені частиною другою статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIІІ положення щодо зарахування (перерахунок) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді, здійснюється з дати набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 12 липня 2018 року № 2509-VIII, тобто з 05 серпня 2018 року.
Рішенням Вищої ради правосуддя №113/0/15-23 від 21 лютого 2023 року позивача звільнено з посади судді Хотинського районного суду Чернівецької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
На момент звільнення позивача у відставку та відрахування зі штату суду (лютий 2023 року) діяли норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIІІ, який набрав чинності 30 вересня 2016 року.
Отже, чинними на момент звільнення позивача у відставку нормами законодавства було передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі №9901/805/18.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про статус суддів», яка була чинною на час призначення позивача на посаду судді, суддею міг бути громадянин України, який має стаж роботи у галузі права не менш як три роки.
Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 27.02.2023 року №1/02-18/2023 року, наданого Царичанським районним судом Дніпропетровської області, період роботи позивача з 25.12.1997 року по 26.12.2000 року - стаж (досвід) роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді відповідно до ч. 2 ст. 137 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що до позивача може бути застосована норма права щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді, яка набрала чинності до виходу його у відставку, тобто частина друга статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIІІ, а відтак наявні підстави для зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді додаткових трьох років роботи у галузі права.
Враховуючи, що стаж роботи позивача на посаді судді становить 19 років 6 місяців 20 днів (при достатніх 10), до стажу роботи, який дає право на відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен враховуватись період проходження строкової військової служби з 11.05.1988 року по 23.04.1990 року та робота на посаді помічника прокурора Червоногвардійського району м. Дніпропетровська (з 27.12.2000 року по 18.09.2001 року), 3 роки стажу (досвіду) роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді відповідно до ч. 2 ст. 137 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, та 4 місяці 5 днів роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 60% від суми суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді.
Даний факт також підтверджується розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, наданим Царичанським районним судом Дніпропетровської області від 27.02.2023 року №1/02-18/2023 року, в який включені спірні періоди проходження військової служби та роботи позивача.
Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача безпідставно не зараховано вказані вище періоди до стажу роботи на посаді судді.
Таким чином, при визначенні періодів трудової діяльності, які зараховуються до стажу роботи на посаді судді відповідачем не враховано положення абзацу 4 пункту 24 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VІІІ, яким регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.11.2021 року по справі №9901/15/21 зазначила, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.
Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що стаж роботи на посаді судді позивача складає 25 років 02 місяці 25 днів, що суперечить визначеному відповідачем стажу роботи в кількості 19 років 2 місяці 15 днів.
Таким чином, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача, з урахуванням положень частини третьої статті 142 Закону №1402-VІІІ повинен становити 60% суддівської винагороди, зокрема: 50% - за стаж роботи на посаді судді 20 років та 10% - за стаж роботи на посаді судді понад 20 років (5 років х 2%).
Щодо вимог позивача в частині зобов'язати відповідача здійснити розрахунок щомісячного грошового утримання без обмеження граничного розміру пенсії, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
На час розгляду цієї справи відповідач заперечує право позивача на зарахування до стажу на посаді судді певних періодів роботи та проходження строкової військової служби, однак, питання щодо обмеження граничним розміром пенсії у межах цієї справи відповідачем та судом не досліджувалось, а тому вимоги позивача в цій частині є передчасними. Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, тому суд дійшов висновку про відмову в позові у частині вказаних позовних вимог.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність обгрунтованих підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 при визначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, періоду роботи на посаді помічника прокурора Червоногвардійського району м. Дніпропетровська, три роки стажу (досвіду) роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді відповідно до ч. 2 ст. 137 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та 4 місяці 5 днів стажу роботи на посаді судді, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести розрахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з моменту призначення з 25.02.2023 року із зарахуванням до стажу роботи на посаді судді - 06 років 10 днів стажу, який складається з проходження строкової військової служби (з 11.05.1988 року по 23.04.1990 року), роботи на посаді помічника прокурора Червоногвардійського району м. Дніпропетровська (з 27.12.2000 року по 18.09.2001 року), 3 роки стажу (досвіду) роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді відповідно до ч. 2 ст. 137 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, та 4 місяці 5 днів роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 60% від суми суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 починаючи з 25.02.2023 року щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 60% від суми суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 100896,00 грн., вказаної у довідці територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровської області від 01.03.2023 року № Б-с-124 та здійснити перерахунок довічного грошового утримання з моменту призначення щомісячного грошового утримання з розміру 50% до 60 %, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв всупереч чинному законодавству України.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, а тому дані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у загальній сумі 1073,60 грн.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 805,20 грн.
Згідно частиною 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 72-77, 242-246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 при визначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, періоду роботи на посаді помічника прокурора Червоногвардійського району м. Дніпропетровська, три роки стажу (досвіду) роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді відповідно до ч. 2 ст. 137 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та 4 місяці 5 днів стажу роботи на посаді судді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) провести розрахунок ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з моменту призначення з 25.02.2023 року із зарахуванням до стажу роботи на посаді судді - 06 років 10 днів стажу, який складається з проходження строкової військової служби (з 11.05.1988 року по 23.04.1990 року), роботи на посаді помічника прокурора Червоногвардійського району м. Дніпропетровська (з 27.12.2000 року по 18.09.2001 року), 3 роки стажу (досвіду) роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді відповідно до ч. 2 ст. 137 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, та 4 місяці 5 днів роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 60% від суми суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) починаючи з 25.02.2023 року щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 60% від суми суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 100896,00 грн., вказаної у довідці територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровської області від 01.03.2023 року № Б-с-124 та здійснити перерахунок довічного грошового утримання з моменту призначення щомісячного грошового утримання з розміру 50% до 60 %, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 805,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна