24 липня 2023 року Справа № 160/8894/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу №160/8894/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
27.04.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення № 04575002089 від 14.03.2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.03.2023 року із зарахуванням наявного трудового стажу у періоди її роботи та навчання, що зазначені в трудової книжці ОСОБА_1 - від 13.08.1980 року серії НОМЕР_1 : з 13.08.1980 року по 29.11.1982 року, що складає 2 роки 2 місяці 28 днів в медико-санітарну частину ГПЗ-23 ( на посаду медрегістратора та в подальшому переведена на посаду санітарки регістратури); з 01.12.1982 року по 01.08.1983 року, що складає 7 місяців, 0 днів слухач денної форми навчання 1-й Ленінградський медичний інститут ім. акад. І.П. Павлова, підготовче відділення; з 01.09.1983 року по 28.08.1986 року, що складає 2 роки 11 місяців 28 днів, студенткою 1-й Ленінградський медичний інститут ім. акад. І.П. Павлова; з 29.08.1986 року по 31.03.1987 року, що складає 7 місяців 3 дні, студентка Дніпропетровського медінституту; з 04.11.1988 року по 27.03.1995 року, що складає 6 років 4 місяця 24 дні, м. Дніпропетровськ Міська лікарня № 21 на посаді санітарки І поліклінічного відділення; а також, догляд непрацюючої матері за малолітньою дитиною у період з 30.10.1987 року по 03.11.1988 року, що складає 1 рік 4 місяці, на підставі свідоцтва про народження від 20.01.1988 року НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; та прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 07.03.2023 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачем були усунені недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 року, подано уточнюючу позовну заяву, в якій вона просить визнати протиправним та скасувати рішення № 04575002089 від 14.03.2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.03.2023 року із зарахуванням наявного трудового стажу у періоди її роботи та навчання, що зазначені в трудової книжці ОСОБА_1 - від 13.08.1980 року серії НОМЕР_1 : з 13.08.1980 року по 29.11.1982 року, що складає 2 роки 2 місяці 28 днів в медико-санітарну частину ГПЗ-23 ( на посаду медрегістратора та в подальшому переведена на посаду санітарки регістратури); з 01.12.1982 року по 01.08.1983 року, що складає 7 місяців, 0 днів слухач денної форми навчання 1-й Ленінградський медичний інститут ім. акад. І.П. Павлова, підготовче відділення; з 01.09.1983 року по 28.08.1986 року, що складає 2 роки 11 місяців 28 днів, студенткою 1-й Ленінградський медичний інститут ім. акад. І.П. Павлова; з 29.08.1986 року по 31.03.1987 року, що складає 7 місяців 3 дні, студентка Дніпропетровського медінституту; з 04.11.1988 року по 27.03.1995 року, що складає 6 років 4 місяця 24 дні, м. Дніпропетровськ Міська лікарня № 21 на посаді санітарки І поліклінічного відділення; а також, догляд непрацюючої матері за малолітньою дитиною у період з 30.10.1987 року по 03.11.1988 року, що складає 1 рік 4 місяці, на підставі свідоцтва про народження серії від 20.01.1988 року НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; та прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 07.03.2023 року.
В обґрунтування позову зазначено, що рішенням від 14.03.2023 № 045750020829 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розглянувши заяву від 07.03.2023 року заявниці, щодо призначення пенсії за віком було відмовлено у призначенні пенсії за відсутності необхідного страхового стажу 30 років, за в наявності 16 років 9 місяців. До страхового стажу не зараховано навчання згідно довідки від 01.06.2004 № 1058 за період з 01.09.1986 по 31.03.1987, періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 та періоди догляду за дітьми до досягнення 3-х років згідно свідоцтв про народження від 19.05.1990 НОМЕР_3 , від 20.01.1988 року НОМЕР_4 , від 15.04.1992 року НОМЕР_5 оскільки відповідно до паспорту заявниця по - батькові « ОСОБА_3 », а згідно вищезазначених документів « ОСОБА_4 ». Позивач вважає, що з поданих документів її загальний трудовий стаж складає 28 років 1 місяць 16 днів. Варіації розбіжностей в написанні російською мовою по-батькові позивача, виникло під час заміни паспорта 20 травня 1997 року, коли нею було отримано паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, дата видачі 20 травня 1997 року, де зазначено в паспорті дані по - батькові російською мовою « ОСОБА_3 », а у трудовій книжці позивача від 13.08.1980 серії НОМЕР_1 та свідоцтві про народження серії НОМЕР_4 від 20.01.1988 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в графі мати зазначено по- батькові як « ОСОБА_4 ». Окрім того в паспорті громадянина України позивача, серії НОМЕР_6 , виданого Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, 20 травня 1997 рік, на сторінці 7, в особливих відмітках, зазначені відомості про її трьох дітей: ОСОБА_2 , 1987 р.н., ОСОБА_5 , 1990 р.н. та ОСОБА_6 1992 р.н. Ефективним способом захисту порушених прав позивача, який є достатнім та необхідним для поновлення цього порушеного права є саме зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до загального страхового стажу певний період та призначити пенсію за віком згідно заяви позивача від 07.03.2023.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/8894/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Заперечуючи проти позовної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 11.05.2023 року подано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. У відзиві відповідач зазначає, що Головним управлінням правомірно відмовлено в зарахуванні до страхового стажу відносно ОСОБА_1 спірних періодів роботи у зв'язку з відсутністю належних повноважень в підтвердженні страхового стажу роботи. Такі повноваження законодавцем покладено на страхувальника, тобто позивач не добросовісно використала своє право на належне пенсійне страхування.
29.05.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надало відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначає, що проживання позивача на території, яку обслуговує Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не може бути підставою для зобов'язання цього органу вчиняти певні дії, оскільки визначальним фактор є визначення органу яким саме було прийнято спірне рішення, що є предметом розгляду у цій справі та стало підставою для звернення з позовом до суду.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що « ОСОБА_7 » (рос), народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в сел. Молочне міста Вологда, відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_7 .
28 липня 1986 році між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в м. Ленінграді укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_8 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 в шлюбі була народжена ОСОБА_9 в м. Дніпропетровськ, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_9 .
11.04.1990 року в шлюбі був народжений ОСОБА_5 в м. Дніпропетровськ, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_10 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 в шлюбі була народжена ОСОБА_6 в м. Дніпропетровськ, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_11 .
20.05.1997 року ОСОБА_1 Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області виданий паспорт громадянина України НОМЕР_6 , де російською мовою зазначено ОСОБА_1 ».
Отже, при оформленні паспорту громадянина України НОМЕР_6 було допущено помилку в зазначенні по батькові російською мовою, а саме « ОСОБА_3 ».
05.01.2023 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
13.01.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області була розглянута заява ОСОБА_1 від 05.01.2023 року та прийнято рішення № 045750020829, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки за наданими документами та враховуючи дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, на теперішній час, загальний стаж позивача склав 27 років 03 місяців 16 днів. До загального стажу зараховані всі періоди роботи. В призначенні пенсії за віком згідно наданої заяви від 05.01.2023 відмовлено, за відсутності стажу на дату звернення.
07.02.2023 року між Головним управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 укладений Типовий договір № 02304619100002 про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, відповідно до умов якого ОСОБА_1 сплачує єдиний внесок за попередній період з 01.01.2015 року по 30.09.2017 року в розмірі 97284,00 грн.
24.02.2023 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Заяву позивача про призначення пенсії за віком розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та прийнято рішення від 03.03.2023 року № 045750020829, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ № 1058-ІV. В обґрунтування рішення зазначено, що їй відмовлено у призначенні пенсії за віком з відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003, згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж заявниці на дату звернення становить 16 років 09 місяців 00 днів, що с недостатнім для призначення пенсії за віком. До стажу роботи не зараховано: період навчання згідно довідки від 01.06.2004 № 1058 з 01.09.1986 по 31.03.1987, оскільки в документі но-батькові особи російською мовою « ОСОБА_4 » не відповідає- паспортним даним російською мовою « ОСОБА_3 ». В свідоцтві про народження особи від 12.02.1963 серії НОМЕР_12 зазначено но-батькові « ОСОБА_4 ».; періоди роботи згідно записів трудової книжки від 13.08.1980 серії НОМЕР_1 з 13.08.1980 по 29.11.1982, період навчання з 01,09.1983 по 30.06.1985 (диплом до заяви не надавався), з 01.07.1985 по 27.08.1985. з 04.11.1988 по 27.03.1995, оскільки на титульній сторінці документа по-батькові особи російською мовою « ОСОБА_4 » не відповідає паспортним даним російською мовою « ОСОБА_3 »; періоди догляду за дітьми до 3-х річного віку 30,10.1987, 11.04.1990 та 26.03.1992 років народження, оскільки в свідоцтвах про народження по-батькові матері російською мовою « ОСОБА_4 » не відповідає паспортним даним російською мовою « ОСОБА_3 ». В свідоцтві про шлюб від 28.07.1986 серії НОМЕР_13 по-батькові заявника російською мовою « ОСОБА_4 » не відповідає паспортним даним російською мовою « ОСОБА_3 ». В свідоцтві про народження особи від 12.02.1963 серії НОМЕР_14 зазначено по -батькові « ОСОБА_4 ».
07.03.2023 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Заяву позивача про призначення пенсії за віком розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та прийнято рішення від 14.03.2023 року № 045750020829, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ № 1058-ІV. В обґрунтування рішення зазначено, що їй відмовлено у призначенні пенсії за віком за відсутності необхідного страхового стажу 30 років, в наявності 16 років 9 місяців. До страхового стажу не зараховано навчання згідно довідки від 01.06.2004 №1058 за період з 01.09.1978 по 15.07.1980, періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_15 та періоди догляду за дітьми до досягнення 3-х років згідно свідоцтв про народження від 19.05.1990 НОМЕР_3 , від 20.01.1988 НОМЕР_4 та від 15.04.1992 НОМЕР_16 , оскільки відповідно до паспорту заявниця по-батькові « ОСОБА_3 », а згідно вищезазначених документів « ОСОБА_4 ». Отже, права виходу на пенсію за віком вона набудете після досягнення 65 років.
ОСОБА_1 звернулась до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.04.2023 року по справі № 199/2925/23, відмовлено у відкритті провадження по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Управління обслуговування громадян відділ обслуговування громадян № 2 (сервісний центр), Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.
Позивач, вважаючи протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 14.03.2023 року прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших-документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Згідно з пунктом 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами необхідне лише у випадку її відсутності або відсутності в ній необхідних записів.
Порядок ведення трудових книжок працівників регулює Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників затверджена наказом Міністерства праці № 58 від 29.07.1993 року.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, діючим законодавством передбачено, що запис про трудовий стаж у трудовій книжці, яка є основним документом на підтвердження трудового стажу, повинен бути оформлений у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. У разі наявності неточних, або неправильних та неповних записів про трудовий стаж, то для підтвердження трудового стажу приймається інший документ, визначений пунктом 3 Порядку №637, або пояснення свідків відповідно до пунктів 17.18 Порядку №637.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_17 від 13.08.1980 року наявна наступна інформацію про працю позивача у спірні періоди:
запис № 1 від 13.08.1980 року - МСЧ ГПЗ 23 прийнята на посаду медреєстратора. Наказ № 36-к від 11.08.80 року;
запис № 2 від 01.09.1980 - переведена на посаду санітарки регістратури. Наказ № 43-к від 27.09.80;
запис № 3 від 29.11.1982 - звільнена з посади санітарки регістратури у зв'язку з вступом на навчання. Наказ № 114-к від 23.11.82року;
1-й Ленінградський медичний інститут ім. Акад. И.В. Павлова.
запис № 4 від 01.12.1982 року - зарахована слухачем денної форми навчання. Наказ № 133а від 19.11.82 року;
запис № 5 від 01.08.1983 року відрахована з числа слухачів у зв'язку з закінченням строку навчання й зарахуванням на 1 курс лікувального факультету. Наказ № 87 від 22.07.1983 року;
запис № 6 від 01.09.1983 року - зарахована в число студентів лікарського факультету денного відділення ЛМІ ім. ак. І.П. Павлова. Наказ № 95 від 25.08.1983 року;
Міська лікарня № 20
запис № 7 від 01.07.1985 року - зарахована на посаду санітарки аптеки тимчасово - Наказ № 146 від 01.07.1985 року;
запис № 8 від 27.08.1985 року - звільнена за ст. 29 п. 2 за закінченням тимчасової роботи. Наказ № 195 від 24.08.1985 року;
запис № 9 від 01.09.1986 року - відрахована з числа студентів ЛМІ ім. ак. І.П. Павлова у зв'язку з переводом в Дніпропетровській медичний інститут. Наказ № 125 від 03.03.1986 року;
Дніпропетровський медичний інститут
запис № 10 від 29.08.1986 року - зачислена в число студентів IVкурсу, в зв'язку з переводом з I-го Ленінградського медичного інституту. Наказ № 569лс від 29.08.86 рік;
запис № 11 від 31.03.1987 року - відрахована з числа студентів лікарського факультету за академічну заборгованість й пропуски занять без поважних причин. Наказ № 246 від 31.03.87 року;
м. Дніпропетровськ Міська лікарня № 21
запис № 12 від 04.11.1988 року- зарахована на посаду санітарки I поліклінічного відділення. Наказ № 73к від 04.11.1988 року;
запис № 13 від 27.03.1995 року - звільнена з займаної посади за власним бажанням ( по догляду за дитиною до 14 років) ст.38 КЗпП України .Наказ № 28к від 27.03.1995 року.
Отже, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи і навчання, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.
Підставою невизнання страхового стажу позивача слугувало те, що надані нею документи не узгоджувались з даними паспорту громадянина України, в яких різнились написання на російській мові по батькові позивача.
В даному випадку, судом встановлено, що має місце помилкове зазначення по батькові « ОСОБА_4 », замість « ОСОБА_3 » в паспорті громадянина України позивача НОМЕР_6 від 20.05.1997 року.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме свідоцтва про народження НОМЕР_18 від 12.02.1963 року, гр. « ОСОБА_7 » ( рос.) народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 сел. Молочне міста Вологда.
Проте, на переконання суду, зазначена помилка не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів роботи позивача до її стажу, оскільки з наданих документів вбачається що всі документи належать одній особі ОСОБА_1 .
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а також викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Таким чином, суд вважає, що наявні всі підстави для зарахування до загального трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 13.08.1980 року по 29.11.1982 року, та з 04.11.1988 року по 27.03.1995 року.
Щодо періоду з 01.12.1982 року по 01.08.1983 року слухачем денної форми навчання в 1-му Ленінградському медичному інституті ім. Акад. И.В. Павлова та періоду з 01.09.1983 року по 28.08.1986 року навчання студентом лікарського факультету денного відділення ЛМІ ім. ак. І.П. Павлова, періоду з 29.08.1986 року по 31.03.1987 року навчання студентом Дніпропетровського медичного інституту, суд зазначає наступне.
У спірний період, підготовчі відділення при вищих навчальних закладах були створені відповідно до Постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР від 20 серпня 1969 року №681 «Про організацію підготовчих відділень при вищих навчальних закладах».
Вказаним нормативно-правовим актом визначалося, що: 1) «при організації підготовчих відділень передбачається проведення учбових занять по денній, вечірній та заочній формах навчання...; створення відділень при наявності не менше 100 слухачів, які навчаються з відривом і без відриву від виробництва; строк навчання з відривом від виробництва - 8 місяців, без відриву від виробництва - 10 місяців» (п. 2 зазначених нормативних актів); 2) «на підготовчі відділення приймаються особи з закінченою середньою освітою з числа передових робітників, колгоспників і демобілізованих з рядів Збройних Сил СРСР. Молоді робітники і колгоспники, які вступають на підготовчі відділення, повинні мати стаж практичної роботи (не менше одного року). Відбір і направлення молоді на ці відділення здійснюються безпосередньо керівниками промислових підприємств, установ, організацій транспорту і зв'язку, радгоспів, колгоспів, командуванням військових частин за рекомендацією партійних, комсомольських і профспілкових організацій» (п. 3 зазначених нормативних актів); 3) «слухачам підготовчих відділень, зарахованим на навчання з відривом від виробництва, виплачується, стипендія в розмірі, встановленому для студентів І курсів вищих учбових закладів (п. 10 зазначених нормативних актів), при яких організовані підготовчі відділення, у відповідності з Постановою Ради Міністрів СРСР від 09 липня 1963 року № 774 та розпорядження Ради Міністрів УРСР від 27 липня 1963 року № 1114».
Крім того, відповідно до вищевказаного нормативно-правового документу було розроблено та затверджено Положення про підготовче відділення при вищому навчальному закладі (Накази Міністерства вищої та середньої освіти СРСР № 712 від 26 вересня 1969 року; № 394 від 17 травня 1971 року; № 468 від 31 травня 1974 року та № 504 від 14 липня 1987 року, згідно з яким: а) «час навчання на підготовчому відділенні не перериває трудового стажу» (пункт 21); в) «особам зарахованим на підготовче відділення видається квиток слухача», «на слухачів підготовчого відділення поширюються права та обов'язки, встановлені для студентів вищого навчального закладу» (пункт 9-10).
На момент навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій».
Згідно із підпунктом «і» пункту 109 вказаного Порядку встановлено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій по старості періоди вказані у підпункті «і» зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Військових сил СРСР.
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_17 від 13.08.1980 року містить відповідні записи, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.
Отже, період з 01.12.1982 року по 01.08.1983 року слухачем денної форми навчання в 1-му Ленінградському медичному інституті ім. Акад. И.В. Павлова та період з 01.09.1983 року по 28.08.1986 року - період навчання студентом лікарського факультету денного відділення ЛМІ ім. ак. І.П. Павлова, період з 29.08.1986 року по 31.03.1987 року - період навчання студентом Дніпропетровського медичного інституту повинні бути зарахованими до загального трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 .
Таким чином, суд вважає, що є всі підстави для зарахування до загального трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 13.08.1980 року по 29.11.1982року, з 01.12.1982 року по 01.08.1983 року, з 01.09.1983 року по 28.08.1986 року, з 29.08.1986 року по 31.03.1987 року та з 04.11.1988 року по 27.03.1995 року.
Щодо зарахування періоду догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною у період з 30.10.1987 року по 03.11.1988 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_9 від 20.01.1988 року, ОСОБА_10 (рос.) народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 . Мати вказана ОСОБА_1 ( рос.)
Пунктом ж) частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Частинами першою та другою статті 179 Кодексу законів про працю України в редакції, яка діяла у спірному періоді, передбачено, що жінкам надаються відпустки по вагітності і родах тривалістю сімдесят календарних днів до родів і п'ятдесят шість (у разі ненормальних родів або народження двох чи більше дітей - сімдесят) календарних днів після родів, які обчислюються сумарно і надаються жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до родів, і, за їх бажанням, частково оплачувані відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років з виплатою за ці періоди допомоги по державному соціальному страхуванню (відповідно до Закону N 871-12 від 20.03.91 частково оплачувані відпустки, передбачені цією статтею, з 1.01.92 надаються жінкам до досягнення дитиною віку трьох років).
Крім зазначених відпусток, жінці, за її заявою, надається додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років. У разі, коли дитина потребує домашнього догляду, жінці надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше, як до досягнення дитиною шестирічного віку.
Статтею 181 Кодексу законів про працю України в той самій редакції встановлено, що частково оплачувана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років і додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині четвертій статті 179 цього Кодексу, повністю або частинами в межах встановленого строку і оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Час частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років і додаткової відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років (до шести років - частина друга статті 179) зараховується як в загальний, так і в безперервний стаж роботи і в стаж роботи за спеціальністю. В стаж роботи, що дає право на щорічні оплачувані відпустки, час відпусток по догляду за дитиною не зараховується.
Тобто, за законодавством, яке діяло на час догляду позивачем за дітьми до досягненнями ними шестирічного віку, до загального стажу роботи зараховувався час оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років і додаткової відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років (до шести років відповідно до статті 179 КЗпП), а також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Оскільки в спірний період позивач вважалася непрацюючою матір'ю, а до страхового (загального) стажу за приведеними правовими нормами зараховувався час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку, період з 30.10.1987 року по 03.11.1988 року повинен бути зарахований до страхового стажу.
За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення від 14.03.2023 року № 045750020829 про відмову у призначенні пенсії за віком, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області є протиправним та підлягає скасуванню.
Відтак частина позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи до пільгового стажу підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 07.03.2023 року, суд зазначає наступне.
Згідно положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Крім того у даному спорі суд не обраховує страховий стаж роботи позивача, що виключає можливість зобов'язання відповідача призначити позивачеві пенсію за віком, оскільки в межах розгляду даної адміністративної справи судом не досліджувалось питання наявності у позивача необхідного стажу, а обов'язковою передумовою призначення пенсії є наявність визначеного законом стажу роботи.
Підсумовуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.03.2023 року, з урахуванням зарахованих до страхового стажу періодів роботи.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, судовий збір, сплачений позивачем за квитанцією № 32528798800006790790 від 26.04.2023 року, в розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, оскільки саме цим суб'єктом владних повноважень порушено права позивача оскаржуваним рішенням.
Керуючись статтями 2, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_19 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 04575002089 від 14.03.2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 13.08.1980 року по 29.11.1982 року, з 01.12.1982 року по 01.08.1983 року, з 01.09.1983 року по 28.08.1986 року, з 29.08.1986 року по 31.03.1987 року, з 04.11.1988 року по 27.03.1995 року та період догляду непрацюючої матері за малолітньої дитиною з 30.10.1987 року по 03.11.1988 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.03.2023 року, з урахуванням зарахованих до страхового стажу періодів роботи.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська