28 липня 2023 року Справа № 160/10240/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
15 травня 2023 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №11775 від 10.11.2022 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошове забезпечення та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 22.02.2022 року, починаючи з 12.10.2022 року по день поновлення на посаді та поновити продовольче, речове та інші види забезпечення.
В обґрунтування позовної заяви представником позивача зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , з 27.04.2022 року приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації, а у період з 07.08.2022 року до 12.10.2022 року перебував у пункті дислокації м.Бахмут.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13 жовтня 2022 року №273 солдата ОСОБА_1 вважати таким, що 12 жовтня 2022 року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10 листопада 2022 року № НОМЕР_3 , ОСОБА_1 призупинено виплату грошового забезпечення, в тому числі премію та додаткову винагороду з посилання на пункт 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260.
Також у цьому наказі є посилання на наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.10.2022 року №9675 «Про призначення службового розслідування» та матеріали службового розслідування за актом імовірного самовільного залишення місця несення служби позивачем.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02 січня 2023 року №2, солдата ОСОБА_1 , вважати таким, що з 30 грудня 2022 року повернувся до розташування підрозділу та приступив до виконання бойових завдань за призначенням.
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, наказ командира військової частини НОМЕР_1 №11775 від 10.11.2022 року, крім того, вважає необхідним нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 22.02.2022 року, починаючи з 12.10.2022 року по день поновлення на посаді, у зв'язку із чим представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 травня 2023 року для розгляду адміністративної справи №160/10240/23 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та ухвалено:
Клопотання представника позивача про витребування доказів - задоволено.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 надати до суду належним чином засвідчені копії наступних документів: наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду навідника 3 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 4 мотопіхотної роти 2 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 ; картку особового рахунку з детальним розшифрування сум нарахованого та сплаченого грошового забезпечення за 2022 рік та за січень, лютий, березень, квітень 2023 р.; довідку про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України; наказ №9675 від 15.10.2022 року «Про призначення службового розслідування» та акт службового розслідування з додатками; наказ №11775 від 10.11.2022 року «Про результат службового розслідування»; наказ про поновлення на посаді ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 в січні 2023 року.
18 липня 2023 року на адресу суду від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву вх.№60620/23, в якому представник відповідача не визнає заявлених позовних вимог та вважає адміністративний позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, у зв'язку із наступним.
Відповідно до Указу Президенту України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про введення воєнного стану та оголошення загальної мобілізації» та мобілізаційної Директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 24 лютого 2022 року №32/321/501/13т, ОСОБА_1 був призваний на військову службу, 25.03.2022 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №69 ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
12 жовтня 2022 року солдат ОСОБА_1 самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.10.2022 №273).
За фактом самовільного залишення частини було проведено службове розслідування.
В ході проведення службового розслідування було встановлено, що 12.10.2022 року о 8:00 годині ранку під час перевірки наявності особового складу було виявлено відсутність навідника 3 мотопіхотного відділення З мотопіхотного взводу 4 мотопіхотної роти 2 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , який самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації. Пошукові заходи результату не дали, на телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідав, місцезнаходження його встановити не вдалося.
Своїми діями солдат ОСОБА_1 , навідник 3 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 4 мотопіхотної роти 2 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 порушив вимоги наступних нормативно-правових актів: ч.1,2,4,6 статті 11, статей 12,14,16,127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1,2, ч.1,5 ст.4.
У діях солдата ОСОБА_1 вбачались ознаки злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.
Відповідно до пункту 15 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, грошове забезпечення не виплачується:
за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати;
якщо виплачуються академічні стипендії;
за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше;
за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки;
за час тимчасового виконання обов'язків понад два місяці за новими посадами у зв'язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату);
за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом;
за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Відповідно до пункту 14 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
З урахуванням викладеного, на думку представника відповідача, будь-якої вини чи протиправних дій з боку військової частини НОМЕР_1 щодо ОСОБА_1 допущено не було.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25 березня 2022 року №69, на виконання Указу Президенту України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про введення воєнного стану та оголошення загальної мобілізації» та мобілізаційної Директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 24 лютого 2022 року №32/321/501/1 3т, нижчепойменованих військовозобов'язаних, що призвані на військову службу по мобілізації, вважати такими, що з 25 березня 2022 року зараховані до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, на котлове забезпечення з 26 березня 2022 року.
Вважати такими, що з 25 березня 2022 року прийняли справи та посади і приступили до виконання службових обов'язків.
Виплачувати щомісячну премію у максимальному розмірі від встановленого посадового окладу відповідно до наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, рішення Міністра оборони України, викладеного в телеграмі Міністра оборони України від 04 березня 2022 року № 248/1210.
Виплачувати надбавку за особливості проходження служби в мінімальному розмірі 65% від встановленого посадового окладу, за військове звання та надбавку за вислугу років передбачених наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, рішення Міністра оборони України, викладеного в телеграмі Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 27 січня 2021 року №248/612.
Вступний інструктаж пройшли:
Солдат запасу ОСОБА_1 , навідник 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти 2 мотопіхотного батальйону, ВОС - 124281 А, ШПК "солдат", посадовий оклад - 2730 гривень на місяць, щомісячна премія максимальному розмірі 289% від встановленого посадового окладу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до командира роти ОСОБА_2 зі скаргою на стан здоров'я, який надав йому дозвіл на від'їзд до санітарної частини в місті Часів Яр Донецької області для проходження медичного обстеження.
На підставі консультативного висновку військової частини від 11 жовтня 2022 року №8383, який видано старшим лейтенантом медичною сестрою ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , 25.09.1983 року, військове звання солдат, встановлено діагноз - вертеброгенна цервікалгія, тораколюмбалгія з больовим синдромом на фоні поширеного остеохондрозу хребта.
Крім того, у графі "Рекомендації" прописано:
- звільнити від виконання службових обов'язків на 05 днів, з обмеженням від фізичних навантажень на 10 днів, та зазначений перелік курсу лікування із визначеними лікарськими препаратами ( Диклофенак, Омепрозал, Диклак, Толперил, Анальгін, Вітаксон, Прегабалін).
На підставі доповіді "Про факт самовільного залишення частини військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 (без зброї)", зі слів ОСОБА_4 повідомлено, що 12.10.2022 року о 08.00 годині під час перевірки наявності особового складу, було виявлено відсутність солдата ОСОБА_1 . Прийнятими заходами розшуку солдат ОСОБА_1 не знайдений, місцезнаходження його невідоме, на телефонні дзвінки не відповідає.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13 жовтня 2022 року №273 солдата ОСОБА_1 , навідника 3 мотопіхотного відділення З мотопіхотного взводу 4 мотопіхотної роти 2 мотопіхотного батальйону, вважати таким, що 12 жовтня 2022 року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Виключити з котлового забезпечення військової частини з 13 жовтня 2022 року.
Виключити з грошового та речового забезпечення військової частини з 12 жовтня 2022 року.
Підстава: доповідь про самовільне залишення частини від 13 жовтня 2022 року №6766.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15 жовтня 2022 року №9675, відповідно до доповіді командира 2 мотопіхотного батальйону вх.№6766 від 13 жовтня 2022 року, за фактом самовільного залишення військової частини 12.10.2022 року, солдатом ОСОБА_1 , наказано:
офіцеру управління 2 мотопіхотного батальйону старшому лейтенанту ОСОБА_5 провести службове розслідування у встановлений законом термін. В ході розслідування встановити наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, її обставини (час, місце) і наслідки; осіб, з вини яких трапилась подія, та осіб, дії чи бездіяльність, яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх сприяння; конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення.
контроль за виконанням даного наказу покласти на начальника штабу - першого заступника командира військової частини.
17 жовтня 2022 року солдатом ОСОБА_1 подано рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 щодо неправомірних дій командирів (командира роти ОСОБА_2 та його заступника ОСОБА_6 ), в якому просив вищого командира надати можливість продовжити військову службу, а також надати оцінку діям та рішенням вказаних командирів.
25 жовтня 2022 року старший лейтенант ОСОБА_5 в присутності свідків: капітана ОСОБА_7 та старшого лейтенанта ОСОБА_8 відібрав пояснення у ОСОБА_9 та ОСОБА_2 по факту самовільного залишення частини в умовах воєнного стану 12.10.2022 солдатом ОСОБА_1 , які повідомили, що солдат ОСОБА_1 відсутній на службі з 12.10.2022 року по теперішній час без поважних причин, дозволу та попередження.
26 жовтня 2022 року ОСОБА_10 добровільно погодився надати пояснення адвокату Шилову В.Ю., в яких повідомив, що разом з позивачем проходив службу. 09 жовтня 2022 року був свідком розмови між ОСОБА_1 та заступником командира роти ОСОБА_6 , в рамках якої ОСОБА_1 повідомлено, що він оголошений таким, що самовільно залишив військову частину ще з 07.10.2022 року. Крім того, йому також було відомо, що 12 жовтня 2022 року командир ОСОБА_2 мав розмову з ОСОБА_1 , після якої останній покинув пункт тимчасової дислокації в м.Бахмут.
З матеріалів справи вбачається, що ідентичні пояснення представнику позивача також надавали ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15
30 жовтня 2022 року представник позивача звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, із адвокатським запитом вих.№32 про надання інформації про вчинення кримінального правопорушення передбаченого статтею 407 Кримінального кодексу України ОСОБА_1 .
30 жовтня 2022 року представник позивача звернувся до Східного територіального управління ВСП, із адвокатським запитом вих.№33 про надання інформації про вчинення кримінального правопорушення передбаченого статтею 407 Кримінального кодексу України ОСОБА_1 .
На виконання вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.10.2022 року №9675 "Про призначення службового розслідування", офіцером управління 2 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_5 було проведено службове розслідування за фактом самовільного залишення місця несення служби (без зброї) в умовах воєнного стану 12.10.2022 року солдатом ОСОБА_1 , з метою уточнення причин і умов, що сприяли самовільному залишенню місця несення служби солдатом ОСОБА_1 , а також встановлення ступеня вини військовослужбовця солдата ОСОБА_1 , чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
У ході службового розслідування встановлено, що 12.10.2022 року о 08.00 годині ранку під час перевірки наявності особового складу було виявлено відсутність навідника З мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 4 мотопіхотної роти 2 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , який самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
Пошукові заходи результату не дали, на телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідає, місцезнаходження його встановити не вдалося.
За фактом самовільного залишення частини під час воєнного стану військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації солдатом ОСОБА_1 командиром 2 мотопіхотного батальйону підполковником ОСОБА_16 була подана доповідь та надіслана довідка-доповідь від 12.10.2022 року (вх.№6766 від 13.10.2022 року) до штабу військової частини НОМЕР_1 .
З пояснень командира 4 мотопіхотної роти 2 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_2 та штаб-сержанта 3 категорії штабу 2 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_9 було встановлено, що солдат ОСОБА_1 відсутній на службі з 12.10.2022 року по теперішній час без поважних причин, дозволу та попередження. На телефонні дзвінки не відповідає, місцезнаходження не відоме.
Таким чином, солдат ОСОБА_1 з 12.10.2022 року по теперішній час незаконно в умовах воєнного стану перебуває поза межами військової частини НОМЕР_1 тривалістю понад 10 (десять) діб. В діях навідника 3 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 4 мотопіхотної роти 2 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального Кодексу України.
Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення, є особиста недисциплінованість та безвідповідальне відношення до обов'язків військової служби солдата ОСОБА_1 .
З метою недопущення подібних випадків у подальшому, наказано:
Вирішення питання щодо притягнення або не притягнення до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_1 за порушення вимог ст.ст. 11, 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відкласти до його повернення на військову службу до військової частини НОМЕР_1 .
Помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби, згідно п.5 розділу 16 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260, солдату ОСОБА_1 призупинити виплату грошового забезпечення з 12.10.2022 року, а також не виплачувати йому премію за відповідні місяці самовільного залишення частини у повному обсязі та не виплачувати додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 за відповідні місяці самовільного залишення частини у повному обсязі.
Заступнику командира частини з морально-психологічного забезпечення-начальнику відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 направити копію матеріалів цього службового розслідування до органів досудового розслідування для прийняття правового рішення щодо порушення кримінального провадження за фактами, які виявленні в ході проведення службового розслідування, протягом 10 діб з дати підписання наказу командира частини про затвердження його результатів.
Контроль за виконанням даного наказу покласти на начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 .
17 листопада 2022 року командиром військової частини НОМЕР_4 у відповідь на адвокатський запит до Східного територіального управління ВСП, представника позивача повідомлено, що військова частина НОМЕР_1 знаходиться у зоні відповідальності Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку, тому подані звернення будуть направлені за належністю.
22 листопада 2022 року представником позивача подано адвокатський запит №44 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 , в якому представник на підставі ст.24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" просив надати документи, що стосуються ОСОБА_1 , а саме:
- витяг з наказу про зарахування до штату військової частини;
- витяги з наказів про виплату основного та додаткового грошового забезпечення у 2022 році;
- витяги з наказів про виплату додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року за весь час проходження ним служби у 2022 році;
- довідку про грошові виплати за 2022 рік;
- витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень, журналів бойових дій, які підтверджують факт та дати безпосередньої участі ОСОБА_1 з військовим формуванням;
- витяг з наказу про початок службового розслідування відносно ОСОБА_1 за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 ;
- витяг з наказу про призупинення військової служби та виплати грошового забезпечення.
27 березня 2023 року Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, розглянуто адвокатський запит представника позивача, та листом старшого слідчого першого слідчого відділу Денисом Лелюком №13-01-6194/23, Шилова В.Ю. повідомлено, що станом на 24 березня 2023 року Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, провадження стосовно військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, не здійснюється.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02 січня 2023 року №2, солдата ОСОБА_1 вважати таким, що з 30 грудня 2022 року повернувся до розташування підрозділу та приступив до виконання бойових завдань за призначенням.
Підстава: доповідь про повернення після самовільного залишення частини від 02 січня 2023 року №35.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 06 липня 2023 року №12789, яка видана солдату ОСОБА_1 , останній дійсно в період з 24.04.2022 по 12.10.2022, з 22.01.2023 по 03.02.2023, з 18.02.2023 по 17.04.2023 років брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Ізюмському р-ні Харківської обл., в Бахмутському р-ні Донецької обл.
Підстава:
бойове розпорядження ОК « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 20.02.2022 №366-т;
бойове розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 03.08.2022 №2263т;
бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 18 січня 2023 року №116/1/441т.;
наказ командира військової частини НОМЕР_1 №99 від 24.04.2022;
наказ командира військової частини НОМЕР_1 №273 від 13.10.2022;
наказ командира військової частини НОМЕР_1 №27 від 22.01.2023;
наказ командира військової частини НОМЕР_1 №39 від 03.02.2023;
наказ командира військової частини НОМЕР_1 №80 від 18.02.2023;
наказ командира військової частини НОМЕР_1 №254 від 17.04.2023.
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню наказ командира військової частини НОМЕР_1 №11775 від 10.11.2022 року, та вважає необхідним нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 22.02.2022 року, починаючи з 12.10.2022 року по день поновлення на посаді, у зв'язку з чим представник позивача звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
За приписами статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права, свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав, свобод людини є головним обов'язком держави.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону від 20 грудня 1991 року №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено військовий стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався на 30 діб Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022; на 30 діб Указом Президента України від 19.04.2022 №7300; на 90 діб Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022.
28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», яка набула чинності з 24 лютого 2022 року.
Пунктом 1 постанови, на дату набуття нею чинності, було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування, застосовується з 24.02.2022.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10 листопада 2022 року №11775, ОСОБА_1 призупинено виплату грошового забезпечення, в тому числі премію та додаткові винагороди, з посиланням на пункт 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260.
22 листопада 2022 року представником позивача подано адвокатський запит №44 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 , в якому представник на підставі статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" просив надати документи, що стосуються ОСОБА_1 , а саме:
- витяг з наказу про зарахування до штату військової частини;
- витяги з наказів про виплату основного та додаткового грошового забезпечення у 2022 році;
- витяги з наказів про виплату додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року за весь час проходження ним служби у 2022 році;
- довідку про грошові виплати за 2022 рік;
- витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень, журналів бойових дій, які підтверджують факт та дати безпосередньої участі ОСОБА_1 з військовим формуванням;
- витяг з наказу про початок службового розслідування відносно ОСОБА_1 за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 ;
- витяг з наказу про призупинення військової служби та виплати грошового забезпечення.
Відповіді на адвокатський запит до самого моменту звернення до суду від військової частини не було надано.
Таким чином, позивач не міг бути ознайомлений зі змістом наказу та зміг отримати вказаний спірний наказ лише 01 травня 2023 року.
Відповідно до абзацу 1 та 2 пункту 144-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Абзацами 1 та 2 частини 2 статті 24 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок» встановлено, що військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Частиною 1 статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Частиною 4 статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Частиною 7 статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України затверджений Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608.
Пунктом 1 розділу IV Наказу №608 передбачено, що особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Пунктом 2 розділу IV наказу №608 передбачено, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
- знати підстави проведення службового розслідування;
- бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування;
- відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;
- давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;
- з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень;
- порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;
- висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;
- ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);
- оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Вбачається, що відповідачем не запропоновано ОСОБА_1 надати пояснення під час проведення службового розслідування, та можливості отримати спірний наказ, чим порушено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України.
Крім того, позивач не долучив до матеріалів службового розслідування надісланий на адресу військової частини рапорт позивача від 17.10.2022 року.
Відповідачем не було надано для ознайомлення позивачу матеріали службового розслідування та повністю проігноровано рапорти і запити адвоката.
Таким чином, суд зазначає, що призупиненню військової служби військовослужбовця повинно передувати службове розслідування, що є комплексом заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення, подання заяви до органів досудового розслідування та, як вирішальний елемент, внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення.
У зв'язку із неотриманням позивачем документів, що свідчать про його самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 , представником позивача було подано 08 березня 2023 року до територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Краматорську, адвокатський запит за яким сторона позивача просила надати інформацію про те, чи зареєстровано органом досудового розслідування, кримінальне провадження за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України (Самовільне залишення місця несення служби) відносно ОСОБА_1
27 березня 2023 року Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Краматорську, розглянуто адвокатський запит представника позивача, та листом старшого слідчого першого слідчого відділу №13-01-6194/23, Шилова В.Ю. повідомлено, що станом на 24 березня 2023 року Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Краматорську, провадження стосовно військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, не здійснюється.
Крім того, за період часу з 12 жовтня 2022 року до моменту подання позову ОСОБА_1 не викликали до військової частини з метою проведення службового розслідування, ані до військової служби правопорядку, ані до Державного бюро розслідувань для проведення слідчих дій.
До кримінальної або адміністративної відповідальності за цей час позивач не притягувався, що документально підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» від 04 травня 2023 року.
При прийнятті рішення по справі, суд враховує доводи представника позивача стосовно того, що самовільне залишення місця несення служби може бути кваліфіковано як адміністративне та/чи кримінальне правопорушення в залежності від обставин лише за рішенням суду.
Зокрема, відповідальність передбачена частиною 3 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення та частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.
Відповідно до статті 2 Кримінального кодексу України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина 1 статті 1 Кримінального процесуального кодексу України).
На підставі консультативного висновку військової частини від 11 жовтня 2022 року №8383, який видано старшим лейтенантом медичною сестрою ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , 25.09.1983 року, військове звання солдат, встановлено діагноз - вертеброгенна цервікалгія, тораколюмбалгія з больовим синдромом на фоні поширеного остеохондрозу хребта.
Відтак, суд враховує, що у період, коли прийнято оскаржуваний наказ, позивач з дозволу командира роти перебував на медичному обстеженні, тобто, самовільно не залишав військову частину НОМЕР_1 .
Суд зазначає, що відповідач не мав права призупинити військову службу позивача, в тому числі призупинити виплати грошового забезпечення без наявності зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінального провадження, відтак, спірний наказ не відповідає абзацу 1 та 2 пункту 144-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, частині 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10 листопада 2022 року №11775 "Про результати службового розслідування".
Щодо зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошове забезпечення та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 22.02.2022 року, починаючи з 12.10.2022 року по день поновлення на посаді та поновити продовольче, речове та інші види забезпечення, суд зазначає наступне.
Скасування акту індивідуальної дії тягне за собою необхідність у поновленні всіх прав та гарантій позивача.
Суд зазначає, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 10 листопада 2022 року №11775 "Про результати службового розслідування" порушує майнові права позивача, що полягають у ненарахуванні та невиплаті йому грошового забезпечення.
Порядок нарахування та виплати грошового забезпечення, в тому числі премій, регулюється наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року та постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, якою передбачено порядок нарахування та виплати додаткової винагороди для військовослужбовців Збройних Сил України.
Пунктом 3 постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 року Міністерство фінансів зобов'язано опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-VI «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і практику ЄСПЛ як джерело права.
За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі №21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі №21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі №21-44а10).
28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», яка набула чинності з 24 лютого 2022 року.
Пунктом 1 постанови, на дату набуття нею чинності, було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування, застосовується з 24.02.2022.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10 листопада 2022 року №11775, ОСОБА_1 призупинено виплату грошового забезпечення, в тому числі премію та додаткові винагороди, з посилання на пункт 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260.
Відповідно до пункту 14 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, до наказів про виплату додаткової винагороди, не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Відповідно до пункту 15 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, грошове забезпечення не виплачується:
за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати;
якщо виплачуються академічні стипендії;
за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше;
за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки;
за час тимчасового виконання обов'язків понад два місяці за новими посадами у зв'язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату);
за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом;
за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Суд зазначає, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватись положення пунктів 14-15 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, оскільки факт самовільного залишення позивачем військової частини не знайшов належного підтвердження.
Крім того, абзацом 2 пункту 144-6 Указу №1153/2008 передбачено, що за весь час необґрунтованого призупинення військової служби, таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.
Суд також враховує, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02 січня 2023 року №2, солдата ОСОБА_1 , вважати таким, що з 30 грудня 2022 року повернувся до розташування підрозділу та приступив до виконання бойових завдань за призначенням. Підстава: доповідь про повернення після самовільного залишення частини від 02 січня 2023 року №35.
З урахуванням викладеного та беручи до уваги необґрунтованість призупинення військової служби ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) поновити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошове, продовольче, речове та інші види забезпечення та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 22.02.2022 року, починаючи з 12.10.2022 року по день поновлення на посаді.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд виходить із наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 858,88 грн., що документально підтверджується квитанцією до платіжної інструкції АТ "Універсал Банк" №ХЕ8Н-РСР6-Х8В9-Н448 від 12 травня 2023 року.
А отже, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 858,88 грн. (вісімсот п'ятдесят вісім гривень вісімдесят вісім копійок).
Щодо відшкодування судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд зазначає наступне.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд виходить з того, що статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено вичерпний перелік видів судових витрат.
Так, згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу та витрати по підготовці справи до розгляду.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з частинами 1-3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 134, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз наведених положень процесуального законодавства, дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
На підтвердження наданих послуг представником позивача до суду надано:
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Шилова Владислава Юрійовича серії МК №001872 від 23 квітня 2021 року;
- договір про надання правничої допомоги №33 від 14 жовтня 2023 року;
- копія ордера №ВЕ1073660 від 05.05.2023 року, виданого на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги №33 від 14 жовтня 2023 року;
- копію додаткової угоди до договору №33 від 14 жовтня 2023 року;
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву не викладав своїх заперечень проти відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката.
Судом, із додаткової угоди встановлено, що сторони домовились, що ціна та вартість послуг адвоката буде визначена в акті про надання послуг.
Крім того, представником позивача до позовної заяви долучено заяву про судові витрати, в якій останній зазначає, що позивачем будуть понесені витрати пов'язані з підготовкою до розгляду та розглядом справи на професійну правничу допомогу.
Розмір витрат буде встановлено договором про надання правничої допомоги, який укладено між позивачем та адвокатом, актом про надані послуги та іншими документами, які будуть подані до суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З урахуванням наявності у матеріалах справи відповідної заяви представника позивача про відшкодування витрат на правову допомогу після винесення рішення, суд, з урахуванням приписів частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, станом на дату винесення рішення по справі вбачає за необхідне не розглядати заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката.
Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 10 листопада 2022 року №11775 "Про результати службового розслідування".
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) поновити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошове, продовольче, речове і інші види забезпечення та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 22.02.2022 року, починаючи з 12.10.2022 року по день поновлення на посаді.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 858,88 грн. (вісімсот п'ятдесят вісім гривень вісімдесят вісім копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.М. Олійник