02 серпня 2023 року Справа № 160/8035/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сидоренко Д.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, 14005, Чернігівська обл., місто Чернігів, вулиця П'ятницька, будинок 83-А) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Обставини справи: 18.04.2023 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 11.01.2023 №046450010587 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у 1978, 1983, 1985 роках на посаді тракториста в колгоспі імені Свердлова; період роботи з 27.11.1985 року по 04.10.1993 року на посадах слюсаря-ремонтника, тракториста на Брагинівському елеваторі; період отримання допомоги по безробіттю з 07.10.2000 року по 01.10.2001 року в Петропавлівському районному центрі зайнятості;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення у встановленому порядку з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області було відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Позивач з відмовою ГУ ПФУ в Чернігівській області не погоджується, вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що порушує його права на пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду від 03.05.2023 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
17.05.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що з позовними вимогами відповідач не погоджується з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 26 №1058-ГУ, починаючи з 01 січня 2023 року, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 30 років. Як вбачається із матеріалів електронної пенсійної справи, позивач 04.01.2023 звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду звернення за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та винесено рішення про відмову №046450010587 від 11.01.2023. Головне управління звертає увагу суду, що до страхового стажу позивачу не зараховані періоди роботи згідно записів трудової книжки з 27.11.1985 по 04.10.1993 на посадах слюсаря-ремонтника, тракториста на Брагинівському елеваторі, оскільки дата наказу про звільнення виправлена, період отримання допомоги по безробіттю в Петропавлівському районному центрі зайнятості з 07.10.2000 по 01.10.2001, оскільки дата наказу про припинення виплати 07.09.2000 та період роботи у 1978, 1983, 1985 роках відповідно до довідки від 21.11.2022 №558/1-25, виданої Комунальною установою “Трудовий архів” Магдалинівської селищної ради, оскільки в первинних документах по батькові позивача зазначено неповністю. Будь-яких уточнюючих довідок з посиланням на первинні документи та довідки про реорганізацію (перейменування) колгоспу імені Свердлова до органів Пенсійного фонду позивачем не надавалось.
24.05.2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач не погоджується з поданою позовною заявою і просить суд звернути увагу на наступні обставини, які мають істотне значення для вирішення спору по суті. 04.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком. Заява Позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 11.01.2023 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком. Рішення про відмову в призначені пенсії було надіслано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адресу Позивача листом від 11.01.2023 № 0400-010228-8/6633. З огляду на вищезазначене, заяву Позивача про призначення пенсії розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Період отримання допомоги по безробіттю підтверджується до 01 січня 2010 року на підставі записів у трудовій книжці або відомостей про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб, а починаючи з 01 січня 2010 року - індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження трудового стажу, Позивачем надана трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_2 , архівні довідки від 21.11.2021 року № 559/1-25, від 21.11.2021 року № 558/1-25, виданих «Трудовим архівом» Магдалинівською селищною радою. Відповідно до довідки від 21.11.2021 року № 559/1-25, у книгах обліку трудового стажу і заробітку колгоспників, ОСОБА_1 за період з 1978 року по 1985 року не значиться. Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Період роботи Позивачу з 1978 року по 1985 року зараховано на підставі довідки від 21.11.2021 року № 558/1-25 враховуючи час роботи за фактичною тривалістю. Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 , Позивач отримував допомогу по безробіттю з 07.10.2000 року по 01.10.2001 року в Петропавлівському районному центрі зайнятості. При розгляді трудової книжки встановлено, що виплата розпочата з 07.10.2000 року на підставі наказу від 07.09.2000 року № 1798 та припинено 01.10.2001 року на підставі наказу від 07.09.2000 року № 1798. Довідку, яка підтверджує час отримання допомоги по безробіттю Позивачем не надано, от же, відсутні підстави для зарахування періоду отримання допомоги по безробіттю з 07.10.2000 року по 01.10.2001 року. Для підтвердження часу роботи з 27.11.1985 року по 04.10.1993 року та періоду отримання допомоги по безробіттю з 07.10.2000 року по 01.10.2001 року, Позивачем додано до позовної заяви архівну довідку від 27.02.2023 року № 74/26, видану Петропавлівською селищною радою, та довідку від 31.01.2023 року № 60, видану Державною службою зайнятості Павлоградського міжрайонного центру зайнятості. Вище зазначені довідки видані після прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії від 11.01.2023 року та не розглядались відповідачем при прийнятті рішенні про відмову у призначенні пенсії, отже, посилання на вище зазначені довідки є безпідставними. Відповідно до розрахунку стажу роботи, загальний стаж роботи Позивача складає 18 років 02 місяці 21 день, що недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Станом на 02.08.2023 року відповідь на відзиви від позивача на адресу суду не надходила.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
04.01.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 11.01.2023 року №046450010587, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії. В рішенні від 11.01.2023 року №046450010587 зазначено зокрема наступне.
Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років.
Вік заявника 60 років. Необхідний страховий стаж становить 30 років.
Страховий стаж за наданими документами становить 18 років 2 місяці 21 день.
За доданими документам до страхового стажу не зараховано:
- період роботи у 1978, 1983, 1985 роках відповідно до довідки від 21.11.2022 №558/1-25 наданої комунальною установою "Трудовий архів” Магдалинівської селищної ради, оскільки в первинних документах по батькові зазначено неповністю;
- період роботи з 27.11.1985 по 04.10.1993 відповідно до трудової книжки, оскільки дата наказу про звільнення виправлена:
- період отримання допомоги по безробіттю з 07.10.2000 по 01.10.2001, оскільки дата наказу про припинення виплати 07.09.2000.
Для зарахування до страхового стажу вищевказаних періодів необхідно надати уточнюючі довідки з посиланням на первинні документ та довідки про реорганізацію.
Не погоджуючись із рішенням про відмову в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Згідно до ст. 8 Закону №1058 передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно статті 26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років.
Згідно матеріалів справи, на час звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії за віком (04.01.2023 року), він досяг 60 років, відтак відповідно до ст.26 Закону України №1058, необхідний страховий стаж має складати 30 років.
Згідно оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії, страховий стаж ОСОБА_1 становить 18 років 2 місяці 21 день.
За доданими документам до страхового стажу не зараховано:
- період роботи у 1978, 1983, 1985 роках відповідно до довідки від 21.11.2022 №558/1-25 наданої комунальною установою "Трудовий архів” Магдалинівської селищної ради, оскільки в первинних документах по батькові зазначено неповністю;
- період роботи з 27.11.1985 по 04.10.1993 відповідно до трудової книжки, оскільки дата наказу про звільнення виправлена:
- період отримання допомоги по безробіттю з 07.10.2000 по 01.10.2001, оскільки дата наказу про припинення виплати 07.09.2000.
З приводу цього суд зазначає наступне.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок №22-1) визначений перелік документів для призначення пенсії.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Постанова № 637), згідно якого основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема,ст.62 Закону №1788-XIIта п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно копії трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 18.11.1985 року:
- запис 1 - 01.06.1978 - прийнято в колгосп імені Свердлова трактористом (наказ 5 від 01.06.1978);
- запис 2 - 17.05.1981 - 15.07.1983 - служба в рядах радянської армії (військовий квиток 7490);
- запис 3 - 01.08.1983 - прийнято в колгосп імені Свердлова трактористом (наказ 6 від 01.08.1983);
- запис 4 - 20.10.1985 - звільнено з колгоспу імена ОСОБА_2 за власним бажанням (наказ 16 від 05.10.1985);
Брагинівський елеватор:
- 27.11.1985 - прийнято слюсарем 5 розрядку (наказ 250 від 27.11.1985);
- 04.10.1993 - звільнено за власним бажанням ст.38 КЗпП України (наказ від 04.10.1993).
Петропавлівський районний центр зайнятості:
- запис 13 - 07.10.2000 - розпочата виплата допомоги по безробіттю відповідно до ст.29 Закону України "Про зайнятість населення" (наказ 1798 від 07.09.2000);
- запис 14 - 01.10.2001 - закінчено виплату допомоги по безробіттю відповідно до чт.31 п.1 пп.12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (наказ 1798 від 07.09.2000).
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, та чинних на час розгляду справи (надалі по тексту також - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до пункту 1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Як зазначено відповідачем в оскаржуваному рішенні до страхового стажу позивача зараховано не всі періоди: період роботи з 27.11.1985 по 04.10.1993 відповідно до трудової книжки, оскільки дата наказу про звільнення виправлено; період отримання допомоги по безробіттю з 07.10.2000 по 01.10.2001, оскільки дата наказу про припинення виплати 07.09.2000.
Проте, суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах, відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо неврахування трудового стажу позивача вказаного у його трудовій книжці, з підстав того, що вона заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок.
Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Відтак, враховуючи вище викладене, трудовий стаж позивача відповідно до записів в трудовій книжці, має бути зараховано до страхового стажу позивача.
Щодо не зарахування періоду роботи у 1978, 1983, 1985 роках відповідно до довідки від 21.11.2022 №558/1-25 наданої комунальною установою "Трудовий архів” Магдалинівської селищної ради, оскільки в первинних документах по батькові зазначено неповністю, суд ставиться критично, оскільки записами трудової книжки підтверджено роботу позивача у спірний період. Навіть зазначення по батькові " ОСОБА_3 ." свідчить про те, що по батькові є " ОСОБА_4 ".
Також позивачем до матеріалів позову було надано довідку №60 від 31.01.2023 року, яка підтверджує, що ОСОБА_1 з 07.10.2000 по 01.10.2001 отримував допомогу по безробіттю.
Враховуючи зазначене, рішення відповідача від 11.01.2023 року №046450010587 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу: період роботи у 1978, 1983, 1985 роках відповідно до довідки від 21.11.2022 №558/1-25 наданої комунальною установою "Трудовий архів” Магдалинівської селищної ради, оскільки в первинних документах по батькові зазначено неповністю; період роботи з 27.11.1985 по 04.10.1993 відповідно до трудової книжки, оскільки дата наказу про звільнення виправлена: період отримання допомоги по безробіттю з 07.10.2000 по 01.10.2001, оскільки дата наказу про припинення виплати 07.09.2000, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки основним документом, що підтверджує стаж особи є трудова книжка.
Оскільки суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача відповідно до записів трудової книжки, має бути зараховано до страхового стажу позивача, то відповідно належним способом захисту прав позивача є саме зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати позивачу зазначені періоди до страхового стажу.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення у встановленому порядку з урахуванням висновків суду, суд зазначає наступне.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.4 та п.10 ч.2ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов'язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005р. № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У зв'язку із чинністю вказаної вище норми Порядку №22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області розглянуто заяву позивача про призначення пенсії, який у розглянутому спорі є органом, що призначає пенсію.
Таким чином, суд зобов'язує саме Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вчинити дії, направлені на поновлення порушених ним прав позивача.
Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, 14005, Чернігівська обл., місто Чернігів, вулиця П'ятницька, будинок 83-А) від 11.01.2023р. №046450010587 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, 14005, Чернігівська обл., місто Чернігів, вулиця П'ятницька, будинок 83-А) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до загального страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком: період роботи в колгоспі імені Свердлова з 01.06.1978 по 17.05.1981 та з 01.08.1983 по 20.10.1985; період роботи у Брагинівському елеваторі з 27.11.1985 по 04.10.1993; період отримання допомоги по безробіттю з 07.10.2000 року по 01.10.2001 року в Петропавлівському районному центрі зайнятості.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, 14005, Чернігівська обл., місто Чернігів, вулиця П'ятницька, будинок 83-А) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком від 04.01.2023 року, з урахуванням висновків суду, викладених у даній справі.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, 14005, Чернігівська обл., місто Чернігів, вулиця П'ятницька, будинок 83-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.В. Сидоренко