Провадження № 33/803/1234/23 Справа № 243/3169/22 Суддя у 1-й інстанції - Сидоренко І. О. Суддя у 2-й інстанції - Круподеря Д. О.
25 липня 2023 року м.Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Круподеря Д.О., розглянувши апеляційну скаргу захисника Берзінб С.Л. на постанову судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 травня 2023 року, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , працюючого водієм у ШМД м. Слов'янська, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
Як встановлено судом першої інстанції, 21.11.2022 року о 23 год. 04 хв. у м. Слов'янську по вул. Сільзаводська, біля будинку № 17 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2110, державний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Алкотестер Драгер» та у медичному закладі водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 травня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, стягнуто судові витрати.
З таким судовим рішенням не погодився захисник Берзінь С.Л. та оскаржив в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити. На обґрунтування своїх вимог вказує, що в протоколі про адміністративне правопорушення наведено, що ОСОБА_1 керував транспортними засобами з явними ознаками алкогольного сп'яніння, що не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, де зазначено, що відповідальності підлягає особа, яке керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Зазначає, що ОСОБА_1 від проходження огляду не відмовлявся, крім того поліцейським не роз'яснено наслідки відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння. Також стверджує, що автомобілем він не керував та факт керування не доведений, вказані в протоколі свідки факт керування не споглядали.
Також зауважує, що відео фіксація проводилась на мобільний телефон, а не на портативний відео реєстратор, який повинен мати інвентарний та номенклатурний номер, а тому вказані відеозаписи є недопустимим доказом. Крім того, вказана відео зйомка не велася безперервно, що також є порушенням законодавства України. Також в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія, що також є порушенням вимог КУпАП.
Вказує, що рапорт поліцейського не може бути належним та допустимим доказом, оскільки поліцейські є зацікавленими особами, а тому їх пояснення не може слугувати доказом винуватості ОСОБА_1 . Письмові пояснення свідків не є належними та допустимим доказом, оскільки свідки не допитані безпосередньо у судовому засіданні та не надавали присягу.
Перевіривши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за ознакою відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд першої інстанції, визнав, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 034925 від 21 листопада 2022 року; письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 , згідно з якими ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2110 та мав ознаки алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» або у медичному закладі у лікаря - нарколога, відмовився; рапортом поліцейського, відповідно до якого зупинений транспортний засіб ВАЗ 2110 під керуванням ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням режиму комендантської години. В ході розмови з водієм для встановлення обставин події було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння у водія, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, координації рухів; відеозаписом, який долучений до матеріалів справи про адміністративне правопорушення та, відповідно до якого співробітником поліції ОСОБА_1 запропоновано пройти у встановленому законом порядку медичний огляд на стан сп'яніння, на що останній відповів відмовою.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення, який підтверджений належними та допустимими доказами.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд зазначає, що відповідно до відеозапису поліцейських, який наданий, як доказ вини ОСОБА_1 , взагалі не зафіксований факт руху транспортного засобу, факт його зупинки та відповідно сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом ВАЗ 2110, державний номер НОМЕР_2 , що є обов'язковою складовою інкримінованого йому адміністративного правопорушення. При цьому сам ОСОБА_1 факт керування транспортним засобом заперечує, як в апеляційній скарзі, так і під час подій, які зафіксовані на відеозаписі поліцейських, зокрема ОСОБА_1 , не заперечив та зауважив, що вживав спиртні напої, однак транспортним засобом не керував.
Апеляційний суд звертає увагу, що відеозапис починається з моменту вже спілкування поліцейських з ОСОБА_1 , які столи біля автомобілю, при цьому свідки можуть засвідчити лише факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння, що сам ОСОБА_1 не заперечує, однак факт керування транспортним засобом свідки засвідчити не можуть, оскільки залучаються поліцейськими вже після зупинки транспортного засобу, виявлення у водія ознак сп'яніння та пропонування пройти огляд.
Отже, у справі відсутні достатні докази щоб поза розумним сумнівом стверджувати про факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, оскільки сам факт керування транспортним засобом жодним не доведений.
Разом з цим, статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Тобто, положення вказаного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Досліджуючи наданий відеозапис правопорушення, що є додатком до протоколу, встановлено, що фіксування проводилось не на камеру, яка закріплена на форменому одязі поліцейського, відповідно до вищенаведеного закону.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 17 липня 2019 у справі №295/3099/17 та від 13 лютого 2020 у справі №524/9716/16-а, приписами частини 3 статті 283 КУпАП передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Поряд з цим Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18 грудня 2018 року містить чіткий перелік пристроїв, з допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію.
Відповідно до пунктів 2, 3 Розділу II Інструкції Портативний відеореєстратор та карта пам'яті обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів. Портативні відеореєстратори та карти пам'яті зберігаються в приміщеннях органів, підрозділів поліції та видаються поліцейському під підпис у журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації, який зберігається в органі, підрозділі поліції.
Апеляційний суд наголошує, що діючий Закон не дозволяє працівникам поліції здійснювати фіксацію порушень ПДР на особисті мобільні телефони. Всі прилади відеофіксації, зокрема такі як портативні відеореєстратори на форменому одязі поліцейського чи відеореєстратори на службових транспортних засобах мають бути виключно службовими. Всі відеозаписи мають належно реєструватися, зберігатися, видаватися лише під розписку у спеціальних журналах та використовуватись виключно у службових цілях.
Таким чином, зроблені працівниками поліції відеозаписи з особистих мобільних телефонів не можуть бути належними доказами у справах про притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення ПДР.
На підставі викладеного, апеляційний суд суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а тому відео запис, який є додатком до протоколу про адміністратвине правопорушення щодо ОСОБА_1 є недопустимим доказом.
Інших доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, матеріали справи не містять.
Письмові пояснення свідків та рапорт поліцейського, оцінюються в сукупності з іншими доказами у справі та на підставі такого дослідження, встановлюється наявність або відсутність факту вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення. У апеляційного суду відсутні підстави визнавати такі письмові докази, як пояснення свідків недопустимим доказом, оскільки в даному випадку, свідки засвідчили факт відмови ОСОБА_1 , який мав ознаки алкогольного сп'яніння, від проходження відповідного огляду, що сам ОСОБА_1 не заперечує, а тому доводи захисника в цій частині не заслуговують на увагу.
Разом з цим, суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП).
З наявних матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається достатніх та переконливих доказів, які б беззаперечно доводили факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, як про це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.
Відсутність в справі доказів факту керування транспортним засобом особою, яка відмовилась проходити огляд на стан сп'яніння - виключає можливість притягнення її до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки не містить необхідної для цього складової - доведення факту керування транспортним засобом.
Враховуючи, що саме факт керування транспортним засобом є обов'язковою складовою об'єктивної сторони вказаного правопорушення, який не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи, висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на зібраних по справі доказах.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про відсутність складу правопорушення в діях ОСОБА_1 заслуговують на увагу.
За вказаних обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю з підстав, визначених п.1ч.1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну захисника Берзінь С.Л. задовольнити.
Постанову судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 травня 2023 року, щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дмитро КРУПОДЕРЯ