Провадження № 22-ц/803/1060/23 Справа № 212/11022/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Ведяшкіна Ю.В. Суддя у 2-й інстанції - Хейло Я. В.
31 липня 2023 року м.Кривий Ріг
Справа № 212/11022/14-ц
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Хейло Я.В.,
суддів - Мірути О.А., Тимченко О.О.,
сторони
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, яке ухвалене суддею Ведяшкіною Ю.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 15 вересня 2022 року, -
Короткий зміст позовних вимог
06 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, в якому просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів його доходу, щомісячно, починаючи з дня подання заяви і до повноліття дітей.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що з 15.07.2011 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , мають двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з нею та знаходяться на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей в добровільному порядку не надає, тому вона змушена була звернутися до суду із зазначеним позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але неменше 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 06.11.2014 року, а з 08.07.2017 року не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, і до досягнення дітьми повноліття.
Рішення суду допущено до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.
.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким встановити початок стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей з 01 березня 2022 року.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги, те що позивач свідомо не подала виконавчий лист на виконання, оскільки він приймав фінансову участь у забезпеченні родини.
Сторони проживали разом, вважає, що позивач створила фіктивну заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей.
Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи
Позивач надала відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначила, що апеляційна скарга необґрунтована, просила залишити її без задоволення, а рішення суду , як законне - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 15.07.2011 року (а.с.5) по 05.07.2022 року (а.с.69). Мають двох неповнолітніх дітей: : доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4) та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.82), в свідоцтвах про народження яких батьком зазначений відповідач.
Позивач разом з дітьми зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.83); згідно паспорту громадянина України відповідач з 11.12.2012 року також зареєстрований за вказаною адресою (а.с.8).\Згідно Акту від 14.07.2022 року (а.с.50) відповідач до 01.03.2022 року постійно проживав за місцем реєстрації, за адресою: АДРЕСА_1 , що сторонами не оспорюється.
6 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1\3 частини всіх видів заробітку відповідача.
Заочним рішенням міста Кривого Рогу від 8 грудня 2014 року позов було задоволено.
Ухвалою цього ж суду від 21 липня 2022 року заочне рішення від 8 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей скасовано за заявою відповідача.
Позиція апеляційного суду
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2022 року - залишити без змін.
Мотиви з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з частин 1 статті 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: малозначні справи; що виникають з трудових відносин; про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Дана справа підпадає під категорію справ, розгляд яких здійснюється без повідомлення учасників справи.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що утримання дітей є обов'язком обох батьків, що відповідачем не оспорюється, з метою забезпечення найкращих інтересів доньки та сина сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частини доходів відповідача, з урахуванням вимог закону про мінімальний розмір аліментів на утримання дітей.
Крім того, суд враховуючи, що позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом 06.11.2014 року та відповідачем не спростовано що саме з наведеного часу, він не надає матеріальної допомоги на утримання дітей, суд у відповідності до ст. 191 СК України, дійшов висновку про стягнення з відповідача аліменти на утримання дітей в наведеному нею у позові розмірі саме з 06.11.2014 року, але враховуючи наявність змін в чинному законодавстві щодо мінімального розміру аліментів, встановив мінімальний розмір аліментів визначений вимогами чинного законодавства на вказаний період, тобто з 06.11.2014 року не менше 30%, а з 08.07.2017 року, тобто з дня набрання чинності Законом України № 2037-VІІІ від 17.05.2017 року, не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та визначеним розміром аліментів з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У частині третій статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживає дитина, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на неї можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Суд наголошує на тому, що найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за дитину, насамперед для її батьків.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, те, що позивач свідомо не несла виконавчий лист на виконання, оскільки він приймав фінансову участь у забезпеченні родини, не бере до уваги, оскільки участь в утриманні дітей це обов'язок відповідача передбачений законодавством, зокрема, матеріали справи не місять письмових доказів щодо надання відповідачем матеріальної допомоги на утримання дітей, проте добровільна матеріальна допомога на утримання дітей, про яку наголошує відповідач, це вільний вибір відповідача.
Вимоги відповідача про те, що необхідно встановити початок стягнення аліментів на утримання дітей саме з 01 березня 2022 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, відповідно до ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тобто в цьому випадку з 06 листопада 2014 року.
Посилання у скарзі на ті обставини, що відповідач сплачував аліменти на утримання дітей у оспорюваний ним період може бути підставою для перерахунку заборгованості у порядку примусового виконання рішення суду за умови надання відповідних доказів.
Нових доказів, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції, позивачем не надано.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розподіл судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: